Як війна вдарила по торгівлі та що зможуть купити українці в магазинах

"Більшість людей усвідомлюють, що у воєнний час може бути і гірше. Звісно, як раніше зараз не буде, - каже Ольга із Жовтих Вод, що на Дніпропетровщині. - Ціни будуть тільки зростати, а деяких товарів може не бути зовсім".

"У мене є усвідомлення, що буде гірше і тяжче. Воно є у всіх. Всі щось запасають. Мама засіяла весь наш город у селі. Так і живемо", - каже Роман, який нині живе у Києві.

Як змінилися полиці українських магазинів під час війни і чого на них бракуватиме у найближчому майбутньому?

Що кажуть про свій бізнес торгівці і чого очікують споживачі?

Як почувається галузь, яка до війни швидко зростала і називалася "рітейлом", і що кажуть українці про те, що до війни називали "шопінгом"?

Збитки рітейлу

За даними держстату, у довоєнному 2021 році обсяги роздрібної торгівлі в Україні зросли майже на 11% порівняно із попереднім роком.

Але під час війни торгівля, як галузь, що є ланкою між виробниками та покупцями, зазнає ударів з багатьох боків.

Знищення підприємств або обмеження виробництва змушує торгівців шукати нових постачальників.

Руйнування дорожньої та складської інфраструктури - будувати нову логістику поставок.

Масове переселення та втрата роботи, а відтак і доходів покупцями - змінювати та звужувати асортимент.

А на додачу до всього цього ще й забезпечувати регулярну доставку товарів тоді, коли пальне подорожчало удвічі і є дефіцитом.

Тож не дивно, що збитки торгівців за час війни обчислюються десятками мільярдів.

За даними асоціації рітейлерів України (RAU), станом на початок червня вони перевищили 50 млрд грн.

"50,7 млрд - це далеко не всі прямі збитки, яких зазнав український рітейл. На цьому етапі ми порахували тільки найбільші та найактивніші мережеві компанії, - повідомив голова української ради торгових центрів Максим Гаврюшин "Інтерфакс-Україна". - Багато малих регіональних мереж, немережеві підприємства, торгові точки на ринках залишаються не пораховані. Тому реальна цифра прямих збитків буде набагато більшою".

У RAU підрахували, що приблизно 60% збитків торгівців припадає на продовольчі мережі.

Наприклад, спеціалізована мережа GoodWine втратила склад у селі Стоянка Бучанського району Київської області, де було 1,6 млн пляшок вина, зокрема, і 15 000 колекційних.

Мережа супермаркетів АТБ за час війни втратила кілька розподільчих центрів, - зокрема, був повністю знищений центр у Київській області площею у 25 000 кв м, ще один зруйнований наполовину.

Близько 200 із понад тисячі магазинів мережі не працювали. Проте вже на початку травня АТБ відновила роботу понад 100 магазинів у Київській, Чернігівській, Сумській та Харківській областях, що обули тимчасово окуповані, а також відкриває нові магазини на Заході України - у Львові, Ужгороді та Чернівцях.

А от Lidl поки що відмовився від ідеї запуску мережі в Україні, заявлену восени 2021 року.

Попри руйнування, торгівля продуктами відновлюється швидше, ніж інший рітейл. За даними RAU, на кінець травня не працювали лише 17% продуктових магазинів. Тоді як серед магазинів одягу таких понад 40%.

Торгівля одягом на другому місці і за збитками. За час російського вторгнення вони склали близько 11% від загальних збитків торгівлі. У них збитки більше пов'язані із втратою складських приміщень, на відміну від продовольчих магазинів, що зазнали значних руйнувань саме торговельних площ.

На торгівлю електронікою та побутовою технікою припадає ще 7% втрат.

Продавці будматеріалів, у яких майже всі втрати у 2 млрд грн - це приміщення магазинів, дають майже 4% збитків.

Ціни-вищі, доходи - менші

У покупців свої проблеми: багато хто отримує меншу зарплату, а то й втратив роботу. А ціни лише зростають.

"Порушення ланцюгів постачання, знищення активів підприємств, зростання їх виробничих витрат, а також підвищений попит населення на окремі товари та послуги на тлі недостатньої пропозиції", - так у національному банку пояснюють суто внутрішні причини інфляції, яка у травні склала вже 18% проти того самого періоду минулого року.

А є ще й серйозна зовнішня причина інфляції - зростання цін на нафту та нафтопродукти, значну частку яких Європа імпортує із Росії.

Україна, яка до війни імпортувала з Росії та Білорусі левову частку пального, а під час війни втратила єдиний працюючий Кременчуцький НПЗ, тепер завозить усі нафтопродукти з Європи. Ціни на пальне зросли на 57,5%.

Після пального найшвидшими темпами дорожчають харчі. За даними держстату, до червня ціни на них в Україні зросли на понад 20%.

Найстрімкіше ростуть ціни на молочні продукти та рибу. Дорожчають також і овочі, зокрема огірки, помідори, кабачки та баклажани. Все через окупацію південних регіонів України, особливо Херсонщини, звідки на столи українців до війни потрапляли овочі та фрукти, і звідки тепер росіяни вивозять їх фурами до Криму.

Харчі: є, але з нюансами

На Херсонщині також були і великі підприємства з переробки овочів - ДМК "Таврія" та завод "Чумак". Тепер їхня продукція доступна хіба що із складських запасів.

Багато галасу наробив дефіцит солі, що виник після того, як єдиний в Україні виробник кам'яної солі, "Артемсіль", що на Донбасі, зупинив виробництво.

Частина продуктів зникла з полиць через те, що торговельні мережі припинили купувати товари російських та білоруських виробників, зокрема, рибу та рибні продукти.

Є й продукти, до яких українці звикли, але вони не увійшли до переліку критичного імпорту, який можна закуповувати фактично за "дешевшим" фіксованим курсом валюти. Це імпортне пиво, морепродукти, морозиво, екзотичні фрукти. Такі товари імпортувати менш вигідно через дорожчий "ринковий" курс купівлі валюти.

Асортимент на полицях продуктових магазинів також багато у чому тепер залежить і від географії - що ближче до заходу, і що меншим є "логістичне плече", тим ширшим може бути асортимент харчів.

Олесь, який до війни жив у Києві, а нині перебуває у Львові, каже, що особливого дефіциту чи якоїсь проблеми з харчами там немає.

"Тут і великі торговельні мережі, і середні, і маленькі магазини відкриті, працюють за стандартним графіком з ранку до вечора".

Він також відзначає, що у Львові є багато локальних магазинів, які продають продукти польського чи італійського виробництва: "Їх і в Києві було багато, але у Львові їх більше".

Різниця в асортименті, за його словами, є, але не така значна, як у перший місяць війни.

"Коли ми переїхали у березні, то як заходили у "Сільпо", відчувалося, що це не весь асортимент. Був якось ажіотажний попит, на крупи, на макарони. Не було або дуже швидко розкуповували цукор, сіль. Зараз я бачу, що цієї проблеми немає, окрім солі. Солі дійсно може й не бути. Гречка, макарони, консерви - все є і в достатній кількості".

Хоч дефіциту й немає, але "асортимент відчувається, що він не такий, як міг би бути".

"Наприклад, молочка. Два-три виробники. Звісно, якщо порівнювати з іншими регіонами, то це взагалі шикарно. Одразу треба сказати, що поруч є багато польських альтернатив - на два виробники українського сиру буде два виробники польського. Польський сир дешевший, ніж український".

А от під час поїздки до Києва Олесь вже побачив різницю, хоч і каже, що "купив все, що хотів купити" у столичному супермаркеті.

"Коли я туди потрапив, то різниця була велика: він завжди був дуже шумним, багато людей, з офісів, після роботи. А зараз заходиш - якось порожньо, тихо. І видно, що полиці розраховані були на значно більшу кількість продукції. А так - наприклад, цілу стійку одного паштету побачив", - розповідає він, але додає, що це дуже відрізняється від березня. "Коли заходиш, а продуктів взагалі немає".

Єдиний товар, який вже не скоро може з'явитися на полицях магазинів та у нього на столі - це вино з півдня України, припускає Олесь:

"Я інколи купую "Вино Трубецького" з Нової Каховки. Нещодавно купував, і продавчиня каже: беріть, бо нових поставок вже не буде. Не буде вже вина з Херсонської області".

Роман, який живе у Києві, каже, що асортимент товарів у супермаркетах "суттєво знизився".

"Багато імпортних товарів замінили вітчизняними. Також їжа дуже подорожчала - особливо риба, той самий сир. Інколи на 30%", - розповідає він.

За його спостереженнями, у столичних магазинах подекуди вже є порожні полиці. Хоча, з іншого боку, і в самих супермаркетах не надто людно, а деякі взагалі закрилися.

А ще сусіди в будинкових чатах стали ділитися інформацією про те, що і куди "завезли", чого до війни не було.

"У вайбер-чаті мого будинку люди час від часу пишуть повідомлення на зразок: "АТБ на Юрківській - сіль по 22 гривні. Або: в "Сільпо" завезли яйця".

Ольга, мешканка міста Жовті Води на Дніпропетровщині, розповідає, що в перший місяць війни асортимент всіх продовольчих товарів різко зменшився. Але впродовж останнього місяця - значно зріс, проте довоєнного рівня не досягає. Продуктів менше і вони дорожчі.

"Менший асортимент молочних продуктів, ковбасних та рибних виробів за рахунок тих товарів, що завозили в місто з інших регіонів. Продуктовий асортимент місцевих виробників майже не змінився", - розповідає вона.

За спостереженням Ольги, ціни на всі продукти зросли, а на деякі значно.

"Довоєнний хліб, що коштував 12 грн, зараз коштує 20 грн. Ціни на крупи, що мають попит, значно зросли. Ціни на такі крупи, як кус-кус, булгур, бурий рис, зросли дуже мало. Зменшилась кількість м'ясних виробів і м'яса місцевих виробників. Збільшилась кількість та асортимент продовольчих товарів з Польщі", - каже вона.

Крім того, за її словами, асортимент змінюється і на користь більш бюджетних товарів.

"В першу чергу купуються продукти за меншою ціною. В нашому місті і в довоєнний час попит на дорогі продукти був малий, їх завжди завозили тільки в великі торговельні центри".

Техніка, електроніка, будматеріали - на заміну втраченому

Крім харчів, попит на які є завжди, руйнування та переселення війни підтримують попит і на побутову та комп'ютерну техніку, а також будівельні матеріали, - звісно не в довоєнному асортименті та цінах.

Загалом зростання цін на непродовольчі товари в Україні становить 7,3%. За даними держстату, насамперед дорожчали товари для дому (посуд, меблі та побутова техніка), електроніка та товари особистого догляду.

Самі рітейлери кажуть про зміщення попиту з великої техніки в бік дрібного побуту: мікрохвильовки, мультиварки, блендери.

Ольга із Жовтих Вод підтверджує це: "В місті дуже багато переселенців, яким просто необхідно купувати такі товари, тому найдешевший товар купується, хоча ціни зросли".

По-іншому розв'язання проблеми попит-пропозиція відбувається у Львові. Олесь розповідає, що попри те, що у Львові відкриті усі великі торговельні центри і працюють фактично у довоєнному режимі, там також є багато маленьких крамничок з електронікою, новими і уживаними гаджетами.

За даними RAU, за два останніх місяці в торгівлі технікою частка непрацюючих торгових точок зменшилася до близько третини, а втрати становлять 7% від загальних збитків галузі, і пов'язані передусім із знищенням складських приміщень.

Наприклад, перший у Бучі магазин мережі Comfy відкрився у грудні 2021 року. Він розташовувався у новому ТЦ Retail Park Bucha. ТРЦ був зруйнований росіянами, склади розграбували. Проте 27 травня 2022 року Comfy повідомила, що магазин відновлює роботу за тією ж самою адресою.

Водночас провідні гравці ринку побутової техніки намагаються перейти на нові формати продажі.

Наприклад 1 червня 2022 року "Фокстрот", який через бойові дії зазнав чималих втрат, зокрема і великий склад товарів, запустив першу точку видачі й оформлення інтернет-замовлень у Києві.

А за тиждень відкрив такі представництва бренду ще у дев'яти містах: Рівному, Лубнах, Конотопі, Кривому Розі, Луцьку, Прилуках, Коростені, Южному та Запоріжжі.

Протягом червня компанія планує збільшити їх кількість до 16. Формат роботи пунктів видачі передбачає, що магазини мережі працюють без наповнення товаром, але на тому ж місці та зі збереженням основних сервісів.

Подібні ж проблеми, але зі своєю специфікою, мають і продавці будівельних матеріалів. Чи не найбільший гравець на цьому ринку, "Епіцентр-К", повідомив про те, що через бойові дії були повністю знищені три торговельні центри компанії: у Бучі Київської області, Чернігові та Маріуполі Донецької області.

"Також внаслідок ракетного удару ми втратили п'ять магазинів у столичному ТРЦ Retrowille. У Харкові суттєво пошкоджено один із наших найсучасніших "Епіцентрів", який ми відкрили після реконструкції та розширення лише в кінці грудня", - йдеться у повідомленні компанії у фейсбук.

У Херсоні "Епіцентр-К" втратив і однойменний ТЦ, і гіпермаркет "Нова лінія" - туди "зайшли озброєні люди, які назвалися представниками окупаційної влади, та почали диктувати свої умови роботи".

Крім того, як розповів президент всеукраїнської спілки виробників будматеріалів Костянтин Салій, незабаром із певними будівельними матеріалами може виникнути проблема, тому що Україні доведеться купувати їх за кордоном за вищою ціною.

"Зараз залишається дуже багато дистриб'юторів, в яких на складах є залишки будівельних матеріалів. Більш-менш неушкодженою залишилась основна частина цементних заводів, тобто цемент та пісок, граніт та щебінь будуть", - розповів Костянтин Салій "Українському радіо".

Тоді як, наприклад, зі склом будуть великі проблеми. Також будуть труднощі з керамічною цеглою, тому що дуже багато заводів було в Сумах та Гостомелі, а зараз вони зруйновані.

"Очікуються проблеми з керамічною плиткою, тому що весь час бомблять Харків, а там розташоване найбільше підприємство України з виробництва плитки. Тому за певними позиціями ми будемо залежати від імпорту", - каже Салій.

Такі ж прогнози роблять і прості українці: Роман розповідає, що коли востаннє був в "Епіцентрі", то "бачив, як там скуповували шпалери і подібні товари".

Одяг - "жесть"

Але з усього "шопінгу" воєнного часу Романа найбільше вразила купівля взуття:

"Місяць тому я купував кросівки для відрядження за 3700 гривень, тепер ті самі коштують 5200, - продавець каже, що перерахували. Для мене і 3700 кусалися, а 5200 - це просто жесть".

До війни в Україні вироблялося 20% одягу та взуття, а решту завозили українські та міжнародні рітейлери.

Під час війни імпорт одягу та взуття, які не належать до критичного імпорту, за оцінкою консалтингової компанії Pro-Consulting, зменшився майже на 60%.

Від початку війни закриті магазини кількох великих міжнародних операторів, зокрема Inditex (марки Zara, Bershka, Oysho, Pull&Bear, Stradivarius) та H&M. До війни ці магазини переважно були якірними орендарями ТРЦ, які генерували потік відвідувачів.

Проте є й мережі, що повернулися до покупців після перерви у березні. Серед них і мультибрендова компанія Argo, яка продає в Україні бренди Benetton, Mango, Desigual, Parfois, Sisley, Lee Coper, Vero Moda та інші.

"З самого початку наші магазини були закриті, деякі з них зазнали ракетних обстрілів. Через жорстокість супротивника грань між фронтом і тилом стерта, траєкторії ракет непередбачувані, але фокусуємося на хорошому. Ми досить швидко згрупувалися та вивезли товар, який ще змогли врятувати, на захід України", - йдеться на сайті компанії.

Там також розповіли, що відбувалося у магазинах в перші тижні війни: "Наші співробітники — герої. Вони мужньо збирали одяг магазинів у темряві та під час повітряної тривоги. А коли в ТРЦ Lavina потрапив снаряд, виїхали звідти за годину до повторного обстрілу".

Те, що на відміну від інших мереж, в Argo вирішили відновити роботу магазинів, там пояснюють так: "Ми ствердилися на думці, що одяг для людей необхідний, нашим працівникам потрібна робота, а Україні — працююча економіка".

Бізнес-планування "по-українськи"

Конкуренцію багатьом традиційним торговельним мережам у довоєнні часи успішно складала інтернет-комерція, зокрема і найбільший в Україні маркетплейс Rozetka.

Дописи її власника та керівника Владислава Чечоткіна у фейсбук можна вважати щоденником того, що пережив український торговельний бізнес від початку російського вторгнення.

В середині березня він писав про те, як працівники "бояться опинитися під обстрілом", і що "для покращення ситуації ми будуємо бомбосховище поблизу наших складів".

На початку квітня, після звільнення тимчасово окупованих росіянами територій на Київщині, Чернігівщині, Харківщині він написав, що "багато наших магазинів зруйновані, багато розграбовані, - російські війська там жили. Ну, як жили: спали, жерли та сра…ли там же".

Водночас він висловлював упевненість, що все буде відновлено та відбудовано "ще краще, ніж було".

А наприкінці травня власник Rozetka написав, що компанія відновила роботу понад 200 точок видачі з 270, які були до війни, і повернули на роботу 4 тисячі людей.

Чечоткін каже, що швидкість зростання маркетплейсу і відновлення роботи тисяч малих українських підприємців свідчить, що бізнеси пройдуть найстрашніші випробування.

В інтерв'ю Forbes Владислав Чечоткін відзначив, що підприємці знову "планують по-українськи, тобто розраховуємо на свої сили та мало віримо в чарівника на блакитному вертольоті".

Приблизно таку саму думку у своєму фейсбуці висловлює і Гарік Корогодський, співвласник столичного ТРЦ Dream, який вирішив повернутися до оперативного управління бізнесом.

"Прочитав промову прем'єр-міністра Шмигаля. "Дерегуляція, зниження податків, кредити під 0%, допомога з логістикою - все це дозволило значній частині бізнесу повернутися до роботи". Довго сміявся. Згадав, як мужик на підводі привіз воду в село: "Я воду привіз!" Коняка повернулася, і щоб ніхто не чув (сказала): "Він привіз".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!