Чотири місяці війни. Чого досяг Путін і чого досягла Україна

  • Ілля Абішев
  • ВВС
Сожженный российский танк в Киеве

Автор фото, Getty Images

Сирени повітряної тривоги, гуркіт ППО, артилерійські залпи, вибухи ракет і снарядів. Спалені заводи й нафтобази, зруйновані міста й села, заміновані поля. Покалічені люди, тисячі цинкових трун і довгі ряди свіжих могил. З моменту оголошення Володимиром Путіним так званої спеціальної воєнної операції минуло чотири місяці.

Чого досягли сторони за цей час?

Чого хотіли?

З боку України відповідь на це запитання відносно проста: завдання мінімум - відбити російську агресію, зберегти державність та територіальну цілісність станом на 23 лютого 2022 року, завдання максимум - повернути Донбас і Крим.

Не менш важливо для України у нинішніх реаліях мінімізувати втрати, зберегти економічний потенціал та влитися у європейську політико-економічну систему.

З цілями Росії - все складніше. Палітра очікувань прихильників оголошеної Путіним "спеціальної воєнної операції" дуже яскрава.

Сам Путін позначив цілями вторгнення в Україну її "демілітаризацію" та "денацифікацію", а також звільнення мешканців "ДНР" та "ЛНР" від "геноциду".

Донецька та Луганська "народні республіки" - невизнані світовою спільнотою утворення на сході України, створені у 2014 році за військової та економічної підтримки Росії. Маріонеткові уряди "ЛНР" та "ДНР" повністю підконтрольні Москві. За два дні до вторгнення в Україну Володимир Путін заявив, що Москва визнала самопроголошені республіки у межах Донецької та Луганської областей.

Пропустити подкаст і продовжити
подкаст
Що це було

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти

Випуски

Кінець подкаст

За п'ять днів після російського вторгнення в Україну міністр оборони РФ Сергій Шойгу вказав на ще одну мету: захистити Росію від військової загрози країн Заходу.

У міру усвідомлення того, що "спеціальну воєнну операцію" швидко закінчити не вдасться, її цілі та завдання, декларовані російською владою та пропагандистами, змінювалися, але не всіх антагоністів України влаштовували.

Так, колишній командувач збройних сил "ДНР" Ігор Гіркін (Стрєлков) вважає головним завданням так званої спецоперації розгром українських збройних сил і не має нічого проти ліквідації української державності.

Київ звинувачує Гіркіна у воєнних злочинах, а суд у Нідерландах - у причетності до збиття пасажирського "Боїнга" під Донецьком. Гіркін свою провину заперечує.

Гіркін критикує російську владу за нерішучість і непослідовність у проведенні так званої спецоперації, звинувачує російське військове командування у некомпетентності та вимагає загальної мобілізації. На відміну від противників війни, яких у Росії затримують і притягають до суду з найменшого приводу, до Гіркіна російське правосуддя не має претензій.

Але не всі прихильники оголошеної Путіним "спецоперації" такі радикальні, як Гіркін. Одні виступають за формування у Києві маріонеткового уряду, інші - за створення сухопутного коридору до анексованого Криму, треті - за відторгнення на користь Росії низки областей України.

Наприклад, призначена Москвою окупаційна влада Херсона то збирається просити Путіна просто приєднати регіон до Росії, то говорить про майбутній "референдум" щодо входження до складу РФ.

На брифінгу міноборони РФ, присвяченому підсумкам першого місяця бойових дій, представники відомства заявили, що цілі "першого етапу спецоперації" виконані: міць української армії підірвана, військова інфраструктура та техніка супротивника знищені. На другому етапі, за заявами міноборони, Росія зосередиться на встановленні повного контролю над Донбасом.

Незабаром після цієї заяви російські війська відступили з-під Києва, Чернігова, Сум, зосередивши зусилля на захопленні Донбасу.

Ситуація на фронтах

Північний захід - північ

Попри відведення російських військ, ЗСУ змушені тримати значні сили на півночі - від польського кордону до Дніпра, а також у Чернігівській та Сумській областях - для відбиття можливого повторного наступу.

Потенційну загрозу становить і армія сусідньої Білорусі, лідер якої Олександр Лукашенко демонструє повну лояльність Кремлю: він надав територію країни для нападу на Україну, а тепер влаштовує військові маневри поблизу українських кордонів.

Але, як вважають експерти, влада Білорусі не хоче розділяти з Росією відповідальність за воєнну агресію. Крім того, у разі вторгнення білоруської армії в Україну ризики її розгрому - високі, а це не обіцяє нічого позитивного режиму Лукашенка.

Північний схід - схід

Російські війська контролюють східну та південно-східну частини Харківської області, а також майже всю Луганську область, за винятком частини промзони у Сєвєродонецьку, сусіднього Лисичанська та ще кількох сіл.

Автор фото, EPA

На підступах до північнодонецької агломерації тривають найзапекліші бої, російська армія намагається остаточно вибити українські сили з заводу "Азот" у Сєвєродонецьку та оточити Лисичанськ з півдня з двох напрямків.

Українська армія намагається контратакувати із заходу російське угруповання, але великої загрози її дії на цей час не становлять.

Південний схід

На відміну від Луганської області, яка майже повністю перейшла під контроль російських сил, ситуація довкола Донецька не тішить російське командування.

Попри численні атаки, українські війська зберегли свої позиції.

Південь

Російська армія контролює більшу частину Херсонської області та частину Запорізької - ці території захопили у перші дні вторгнення.

На цій ділянці фронту ініціатива - в української армії. В останні дні надходили повідомлення про просування українських військ у напрямку Херсона і навіть про вихід окремих частин ЗСУ на околицю обласного центру.

Українська влада цю інформацію поки що не підтверджує.

Людські втрати

Ні Росія, ні Україна не розкривають точно своїх бойових втрат.

За даними українського Генштабу, на цей час Росія втратила близько 34 430 військових.

Автор фото, Getty Images

До цих цифр варто ставитися з обережністю - сторони, зазвичай, завищують чисельність втрат противника.

Британська розвідка оцінювала російські бойові втрати в Україні на кінець травня приблизно у 15 тисяч людей.

Востаннє міноборони Росії офіційно звітувало про втрати 25 березня, повідомивши про загибель 1 351 військовослужбовця. Список втрат, зібраний ВВС за допомогою команди волонтерів, на початок червня становив 3 052 загиблих.

Про втрати української сторони перевіреної інформації також немає. Голова української делегації на переговорах з РФ Давид Арахамія під час нещодавнього візиту до Вашингтона заявив, що на Донбасі щодня гинуть від 200 до 500 людей.

Президент Володимир Зеленський 1 червня говорив, що країна щодня втрачає "від 60 до 100 солдатів убитими та близько 500 людей пораненими в бою".

Автор фото, Getty Images

10 червня радник голови офісу президента України Михайло Подоляк оцінював щоденні втрати українських сил у 100-200 військовослужбовців убитими.

Точна кількість загиблих цивільних на цей час не встановлена.

ООН має підтверджені дані про 4 634 загиблих і 5 769 поранених мирних жителів, але в організації переконані, що ці цифри - значно більші.

Біженці та шкода українській економіці

За даними Управління верховного комісара ООН у справах біженців, з 24 лютого по 16 червня 7,7 млн людей залишили Україну, більшість з них - 7,1 млн - виїхали до країн Євросоюзу. Повернулися майже 2,6 млн.

Але це не повна статистика - до неї увійшли лише ті, хто офіційно перетнув кордон. До того ж вона не враховує внутрішні переміщення, пов'язані з бойовими діями.

Так, за підрахунками Міжнародної організації з міграції (МОМ), майже 14 мільйонів українців були змушені залишити свої домівки, мільйони людей втратили роботу. У міру просування російських військ у східних областях ці цифри продовжують зростати.

В ООН заявляють, що на сьогодні термінової гуманітарної допомоги й захисту потребують щонайменше 15,7 млн жителів України.

"На півночі України вже багато людей повернулися до рідних місць. Зокрема, у Києві кількість таких репатріантів наближається до мільйона людей, - каже заступник голови місії МОМ в Україні Стівен Роджерс. - При цьому 33% жителів центрального регіону та 21% населення півночі країни , які вже повернулися, знайшли своє майно знищеним".

Що ж до військових витрат України, то, за оцінками Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), вони становлять 5-6 млрд доларів щомісяця.

Керівник Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Саманта Павер називає ці витрати приголомшливими - за її словами, навіть тих 7,5 млрд доларів, які адміністрація США готується виділити як допомогу Україні, не вистачить, щоб покрити спричинені війною витрати. "Ми знаємо, що цих грошей не вистачить, ми знаємо, що надалі буде потрібна ще більша пряма бюджетна підтримка", - заявила вона.

А що в Росії?

Після нападу на Україну проти Росії запровадили жорсткі санкції.

Країна виявилася фактично відрізаною від світової фінансової системи, втратила західні технології та преференції в торгівлі, втратила частину цивільної авіації та половину накопичених резервів.

Україна і Захід

Російське вторгнення зблизило Київ та країни Заходу. У четвер, 23 червня, Європейська рада надала Україні статус кандидата на членство в ЄС. Надання цього статусу підтримали усі 27 держав Євросоюзу.

Північноатлантичний альянс заявив про підтримку України відразу після початку воєнних дій. Країни НАТО постачають Києву різну бойову техніку - танки, бронетранспортери, системи ППО, протитанкові та зенітні ракети, гаубиці, самохідні артилерійські установки та багато іншого.

Стара радянська техніка, що стоїть на озброєнні ЗСУ, поступово виходить з ладу, а боєприпаси радянського зразка закінчуються. Завдяки масовим постачанням західної зброї незабаром українська армія може бути повністю переозброєна за стандартами НАТО.

Автор фото, Reuters

9 травня - у день, коли в Росії відзначають перемогу над фашистською Німеччиною, президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз, який спрощує процедуру постачання зброї в Україну.

А за 10 днів сенат США схвалив безпрецедентний за розмірами пакет допомоги Україні на суму майже 40 млрд доларів. Більшість цієї суми буде використано для постачання озброєнь українській армії.

Ставлення до війни та віра в перемогу

Опитування "Всеросійського центру вивчення громадської думки", опубліковане 30 травня, показує стабільно високий рівень підтримки росіянами "спецоперації" - 72%.

Результати аналогічного опитування оприлюднила 2 червня російська аналітична компанія "Левада-центр". За їхніми даними, 77% громадян РФ схвалюють дії російських збройних сил в Україні.

Але українці, якщо вірити соціологам, ще більш сповнені патріотизму та рішучості.

93% опитаних українців переконані, що країна зможе відбити напад Росії. Такими є дані загальнонаціонального опитування соціологічної групи "Рейтинг".

У січні 2022 року, за місяць до російського вторгнення, лише 56% українців вірили у перемогу України у разі початку війни.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!