"Ідеальний приклад токсичної маскулінності". Чи справді мачизм Путіна призвів до війни?

Висловлювання британського прем'єра Бориса Джонсона, який припустив, що Володимир Путін не почав би війну, якби він був жінкою, викликало хвилю обурення в Росії.

Така реакція не дивна, якщо згадати, як довго і ретельно російський президент культивував образ "справжнього чоловіка", який став предметом не лише жартів західних ЗМІ, а й об'єктом наукових досліджень.

"Токсична маскулінність" Путіна та популярні в російському суспільстві патріархальні установки могли вплинути і на розв'язання війни в Україні, і на підтримку вторгнення, вважають опитані ВВС психологи та соціологи.

За останні чотири місяці російське МЗС тричі викликало до себе послів у зв'язку з необережними висловлюваннями закордонних політиків.

Двічі в березні російські дипломати заявляли "рішучий протест" американському послу Джорджу Саллівану - це відбувалося після того, як сенатор Ліндсі Грем фактично публічно побажав смерті Володимиру Путіну, а президент США Джо Байден протягом кількох днів встиг назвати Путіна воєнним злочинцем, бандитом та диктатором-убивцею.

Втретє, у червні, вже британського посла викликали в МЗС, після того як Борис Джонсон припустив, що Путін є прикладом "токсичної маскулінності".

"Якби Путін був жінкою, - якою він, очевидно, не є, - але якби він був нею, я дійсно не думаю, що він почав би цю скажену мачистську війну - вторгнення і насильство в тому вигляді, в якому він це зробив, - заявив Джонсон. - Якщо вам потрібний ідеальний приклад токсичної маскулінності - це те, що він робить в Україні".

Пізніше його підтримав міністр оборони Британії Бен Воллес, який заявив, що у Путіна "синдром маленької людини", і його "мачистський" погляд на світ призвів до війни.

У відповідь речник Кремля Дмитро Пєсков пожалкував, що Джонсона не можна відправити на прийом до Фрейда, потім сам Путін прочитав коротку лекцію про жорсткість Маргарет Тетчер.

Через кілька днів до МЗС Росії викликали посла Британії Дебору Броннерт і висловили "рішучий протест у зв'язку з відверто хамськими висловлюваннями керівництва Британії щодо Росії, її лідера та офіційних представників органів влади, а також російського народу".

"Справжній чоловік" проти жіночних ворогів

Реакція російської влади не здається такою непропорційною, якщо згадати, наскільки довго і ретельно Володимир Путін вибудовував свій образ "справжнього чоловіка", кажуть експерти.

Протягом усього правління Путін нагадував світу про свою силу та спортивну підготовку, спускаючись на дно Байкалу, літаючи зі стерхами, пірнаючи за амфорами на дно Таманської затоки, відвідуючи амурських тигрів і, звичайно, позуючи верхи з оголеним торсом.

Риси, які старанно демонструє Путін, справді збігаються з атрибутами "токсичної маскулінності" і "мачизму". Ці терміни відсилають до уявлення про чоловіка, якому властива агресія, прагнення влади, емоційна відстороненість, гомофобія і зневага до жінки.

"Стереотипний "справжній чоловік" (тут можна подивитися на актуального главу держави) не хворіє, не буває слабким, молодиться (у нього немає віку), не показує слабкості, не демонструє емоцій, ми не бачимо поряд із ним сім'ї, але при цьому нам дають зрозуміти, що жінки "справжньому чоловікові" не відмовляють", - зазначає сімейна психологиня Марина Травкова.

Образ Путіна-мачо, який позиціонує себе як захисника "традиційних" цінностей та "сильного лідера" порівняно з керівниками західних країн, давно встиг стати предметом для жартів. Навіть під час останнього саміту лідери країн "Великої сімки" не втрималися від іронічних коментарів, і той же Джонсон, жартома обговорюючи ідею зняти піджаки, пропонував таким чином показати, що вони "крутіші за Путіна".

Сам російський президент, своєю чергою, регулярно фемінізує своїх ворогів, зазначає історикиня, фахівчиня з гендерних досліджень із Массачусетського технологічного інституту Елізабет Вуд.

"Наприклад, перед війною вони [російська влада] постійно звинувачували Захід в "істерії". Зрозуміло, що слово "істеричка" має зневажливий характер і зазвичай адресоване жінкам", - каже вона.

Не дивно, що у відповідь на жарти учасників саміту Путін заявив, що якби західні лідери роздяглися, це було б "огидним видовищем", і порадив їм зайнятися спортом.

Таку ж стратегію для образу противників використовують і соратники Путіна. Наприклад, голова Чечні Рамзан Кадиров у середині березня своєрідно жартував, називаючи підприємця Ілона Маска жіночим ім'ям Ілона.

Кадиров запропонував бізнесмену пройти фізичну підготовку в чеченському бійцівському клубі "Ахмат", де його перетворять із "ніжної дівчини на брутального чоловіка". Маска це швидше розвеселило, і він на деякий час навіть перейменував свій обліковий запис у "Твіттері" в "Ілону Маск".

"Новий тип російської мужності" та державне будівництво

Путін не лише сам культивує свій мужній образ, а й фактично побудував навколо ідеї маскулінності всю вертикаль влади в Росії, кажуть деякі експерти.

Паралельно з тим, як Путін почав перевтілюватися у "новий тип російської мужності", змінилася й репрезентація Росії, каже професорка кафедри соціології університету Західного Мічигану Олена Гапова.

"[Новий тип чоловіка] - це вже не якийсь радянський інтелігент, що біжить "осінній марафон", і не пасажир електрички "Москва-Пєтушки". Він втілив такий вольовий холодний ідеал представника класу ефективних менеджерів", - пояснює вона.

За словами Гапової, якщо на початку XX століття філософ Володимир Розанов визначав Росію як жінку, яка вічно шукає нареченого, голову, чоловіка, то, щоб зрозуміти те, що відбувається в Росії 2000-х, краще згадати пісню "Такого, як Путін".

"Ось Росія захотіла бачити себе такою, як Путін: з'явилася метафора "Росія піднімається з колін", з'явився чоловічий ідеал, який був втілений Путіним та його когортою, - пояснює Олена Гапова. - Паралельно у 2010-х роках відбувався процес будівництва держави з сильною централізованою владою, і зв'язок між проєктом такої сильної держави та нормативною мужністю здається очевидним".

Чоловічі категорії - мілітаризм, насильство, - вишиковувалися навколо "чоловічих" інститутів - армії, розвідки, владної вертикалі. Ці маскулінні інститути, своєю чергою, реалізуються у типово чоловічих практиках - війна, державне насильство, великий олігархічний бізнес, зазначає вона.

З нею погоджується Елізабет Вуд: "Можна просто подивитися, кого він призначає [на державні посади]. Зовсім нещодавно вже шостий за рахунком охоронець Путіна отримав високу посаду - Олександр Куренков очолив МНС. Яка у нього освіта, яка у нього кваліфікація - абсолютно неважливо. Він просто охоронець. З одного боку, це говорить про те, що Путін боїться, охорона - його ближнє коло. З іншого боку, йому, мабуть, потрібніша лояльність і сила".

У цій системі все вирішують чоловіки, політика - це брудна справа, жінкам не треба втручатися. "Те ж саме [відбувається] з різноманітними провладними організаціями: "Бойове братство", "Нічні вовки", "вагнерівці" - всі вони будуються на виключенні жінок. Подивіться, чим славляться жінки в лавах Росгвардії - вони беруть участь у конкурсах краси", - сміється Вуд.

Мужність як ознака влади

Навіть у цьому "чоловічому клубі" Путін завжди повинен залишатися найголовнішим "альфа-самцем". Саме утвердження своєї мужності стало для Путіна способом демонстрації влади, вважає Елізабет Вуд.

"З одного боку, у нього образ такої раціональної, практичної людини, він розмірковує, вирішує технічні питання, але, з іншого боку, він постійно демонструє агресію", - зазначає вона.

Вуд згадує знаменитий випадок, коли в 2009 році Путін приїжджав у Пікалево, де через зупинку підприємств протестували місцеві жителі: "Путін прилетів на гелікоптері, всіх лаяв! Робочих лаяв, менеджерів лаяв, але особливо він лаяв [бізнесмена Олега] Дерипаску, а потім різко вимагав повернути йому ручку. Це був свого роду символічний напад".

Експертка проводить паралель між цим випадком і тим, як Путін поводився під час засідання Ради безпеки 21 лютого з головою СЗР Сергієм Наришкіним: "Він агресивно вимагав відповіді - так чи ні. І таким чином демонстрував, що він залишається "альфою" у всіх ситуаціях. Ці "наїзди" - теж дуже маскулінна риса".

Навколо Путіна є дуже сильні чоловіки, але вони завжди повинні залишатися на другому плані, йому важливо показати, що тільки він і він один все вирішує, каже Вуд.

Війна в Україні - мачистська?

Образ, що закріпився за Путіним, і його патріархальні установки, як видається, могли мати безпосередній вплив на розв'язання війни в Україні.

Патріархат від спочатку створює систему, в якій одного члена спільноти визнають ціннішим за інших, і він отримує право на насильство, вказує психологиня, співзасновниця центру "НеТерпи" Тетяна Орлова. При цьому ті, хто опиняється на нижчому ступені ієрархії, фактично втрачають суб'єктність.

"В результаті Україна [у картині світу Путіна] зайняла роль об'єкта, який можна завойовувати, перебудовувати, денацифікувати. Начебто вона позбавлена ​​суб'єктності, а рішення за неї ухвалює Росія", - пояснює вона.

Путін цю модель сформулював ще за два тижні до початку війни цитатою з частушки про насильство над жінкою. "Подобається, не подобається - терпи, моя красуня", - сказав він про необхідність виконання Мінських угод Україною.

Війна, розв'язана Путіним, справді може називатися "мачистською" - у тому сенсі, що, крім якихось політичних цілей, вона має явну ідеологічну мету: самоствердитися, довести свою значущість іншим країнам.

"Більшість загарбницьких воєн спираються на почуття враженої гордості, на прагнення здобути лідерство, домогтися поваги. Територія завойовується для доказу власної винятковості, щоб показати: "Я найсильніший", затвердити свою "альфа-самцовість", - каже Тетяна Орлова.

"Загалом будь-яка війна - "мачистська" - як і все, що вирішується правом сильнішого", - каже Марина Травкова. За її словами, будь-яка "немачистська" стратегія негайно перетворюється на переговори.

"Щойно ти перестаєш боятися того, що тебе приймуть за слабкого, і починаєш розмовляти і чути іншого, це вже не війна, це дипломатія", - каже вона.

Заручник образу

На початку червня президент Франції Еммануель Макрон потрапив під хвилю критики після того, як закликав не принижувати Володимира Путіна, дати йому зберегти лице, щоб залишити можливість для дипломатичного вирішення конфлікту в Україні.

Висловлювання Макрона, що сильно вдарило по репутації французького президента, також стає зрозумілішим, якщо аналізувати те, що відбувається з точки зору гендеру. Для мачо життєво важливо наполягти на своєму, а інакше ти слабак тебе відразу з'їдять, каже Марина Травкова.

Внаслідок установки на мачизм та "токсичну маскулінність" практично виключають можливість якогось мирного вирішення проблеми та виходу з конфлікту. Речник Кремля Дмитро Пєсков неодноразово заявляв, що умови мирних переговорів із Україною - визнання всіх вимог Росії.

Неможливість вийти з війни для Путіна - справді велика проблема, погоджується Елізабет Вуд: "Він завжди будував свій образ на перемозі. Адже хто він без перемоги?"

Вона побоюється, що російський президент буде готовий зруйнувати багато чого задля збереження свого іміджу.

За її словами, один із можливих варіантів [виходу Росії з війни] - послатися на проблеми зі здоров'ям Путіна, чутки про які ходять уже кілька місяців. "Хтось може сказати: "Володимир Володимирович захворів, а ми продовжувати його війну не будемо", - припускає Вуд.

Але все-таки, якби Путін був жінкою?

Усі опитані ВВС експерти сходяться в одному: припущення Джонсона, що жіноча версія Путіна не почала б війну, виглядає натягнутою.

"Слова Джонсона варто сприймати швидше як метафору, - вважає Олена Гапова. - Є традиційні уявлення, що жінки менш агресивні, емпатичніші. Але пов'язано це з тим, що жінки рідше опиняються на тих соціальних позиціях, на яких можна починати війни або ухвалювати якісь великі рішення".

За її словами, міркування, що світова історія складалася з воєн і революцій саме через патріархат, а якби у владі було більше жінок - історія була б іншою, мають скоріше езотеричний характер.

Джонсон дійсно відсилає до стереотипних уявлень про жінок, в рамках яких жінкам простіше домовлятися, виявляти слабкість, виявляти емоції. Але він використовує їх для протиставлення стереотипної мужності Путіна, каже психологиня Марина Травкова.

"Для жінки немає ганьби (або менше) в [тому, щоб] "відкотити назад", "перепросити". Маскулінність пов'язана і з героїзмом - з ідеєю померти за державу, а не жити поряд зі своїми дітьми та бути включеним батьком. Жінки як люди, які якраз включені в дітей частіше і більше, менше підтримують цей героїзм, і в цьому плані, я думаю, висловлювання Бориса Джонсона має право на існування", - пояснює вона.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!