Дивовижна історія тіла Еви Перон: 70 років по смерті Евіти

Життя Марії Еви Дуарте де Перон, більш відомої під ім'ям Евіта, було настільки яскравим, що надихнуло на створення одного з найпопулярніших в історії мюзиклів. За 70 років після своєї смерті колишня перша леді залишається найвідомішою жінкою Аргентини.

Легендарним було не лише життя дружини засновника перонізму Хуана Перона, але й смерть.

Ми не маємо на увазі момент її смерті 26 липня 1952 року, хоча це, безперечно, був епічний момент - провести Евіту в останню путь вийшли два мільйони людей, а жалоба тривала два тижні.

Майже такою ж незвичайною, як і її швидкоплинне життя, була більш ніж двадцятирічна мандрівка її тіла після смерті.

Ми розповімо вам про неймовірні й зловісні випробування, через які пройшло тіло Евіти, поки нарешті не знайшло спокій в елітному некрополі Реколета в Буенос-Айресі.

Смерть

Акторка, що стала "символом захисту пригноблених", яку під час правління її чоловіка і обожнювали, і ненавиділи, померла у віці 33 років від раку шийки матки.

Рівень ажіотажу, який вона викликала, та символічне значення Евіти для перонізму були настільки великі, що незадовго до смерті Конгрес надав їй титул "Духовного лідера нації".

Хуан Перон хотів, щоб тіло його дружини забальзамували й зберігали у "Пам'ятнику Декамітісадо" - пантеоні, який мали побудувати спеціально для неї.

Він довірив збереження тіла Еви Перон відомому іспанському анатому на ім'я Педро Ара, який розпочав роботу вже за кілька годин після смерті першої леді.

Однак перетворення Евіти на статую - так Ара описував завдання в мемуарах - тривало багато місяців.

Поки планували будівництво гігантського мавзолею, лікар працював на другому поверсі будівлі Загальної конфедерації праці (CGT) - головної профспілкової організації Аргентини, куди тіло привезли після пишного похорону.

Минув рік, Ара завершив свою роботу, а мавзолей так і залишився проєктом, тому іспанця попросили доглядати за забальзамованим тілом у будівлі конфедерації.

Падіння Перона

Події набули несподіваного розвитку в 1955 році. За три роки після смерті Евіти Перона повалили під час так званої Визвольної революції. Після цього перонізм опинився поза законом майже на два десятиліття.

Повалений лідер утік за кордон, а тіло його другої дружини залишилося у будівлі конфедерації праці під наглядом лікаря.

Подальшу долю тіла тримали в таємниці багато років, яку розкрили лише через десятиліття завдяки журналістським розслідуванням та таким книгам, як "Санта Евіта" (1995) Томаса Елоя Мартінеса, за якою нещодавно зняли серіал.

Однією з найповніших була робота журналіста, політика й колишнього члена пероністської партизанської організації Montoneros Мігеля Бонассо, що лягла в основу документального фільму "Евіта - спокійна гробниця". Фільм зняв в 1997 році режисер та нинішній міністр культури Аргентини Трістан Бауер.

За словами Бонассо, військові, які повалили Перона, хотіли переконатися, що тіло, яке лежало в будівлі CGT, дійсно належало його дружині, і що там - не "воскова лялька".

"Щоб з'ясувати це, вони призначили комісію з відомих лікарів. Взяли зразок тканини з її лівого вуха для гістологічної експертизи і відрізали палець для зняття відбитків", - розповідають в документальному фільмі про перші два ушкодження, яких зазнало тіло Евіти.

Після досліджень, що включали рентген, лікарі підтвердили, що це була колишня перша леді, яку Ара зберіг "з усіма внутрішніми органами".

Страх, що пероністи можуть спробувати вкрасти тіло "і використати його для підбурення країни", змусив військових розробити секретний план: викрасти тіло й позбутися його.

Педро Еухеніо Арамбуру, який став після повалення Перона фактичним лідером країни, довірив цю операцію голові військової розвідки підполковнику Карлосу де Мурі Кенігу.

За словами аргентинського історика Феліпе Піньї, який написав дві книги про Еву Перон, наказ полягав у тому, щоб забрати тіло та влаштувати йому "християнське поховання, що не могло означати нічого іншого, крім підпільного поховання".

Але Кеніг не послухався президента. Його люди вивезли тіло у звичайному ящику без розпізнавальних знаків і намагалися сховати в різних частинах Буенос-Айреса.

Однак за ними стежили члени пероністського опору, які залишали на маршруті свічки й квіти - за словами Піньї, це були квіти міосотису, українською - незабудки. У такий спосіб вони повідомляли, що знають, де тіло.

На своєму сайті elhistoriador.com.ar Пінья розповів про те, як нервозність викрадачів призвела до трагедії, про яку також розповідали в "Санта Евіті".

Вона сталася після того, як Кеніг довірив турботу про забальзамоване тіло своєму заступнику, майору Едуардо Арандіа.

Арандіа заховав ящик з тілом Евіти на горищі будинку, в якому жив із дружиною та маленькою дочкою.

"Параноя не давала майору Арандіа спати ночами", - пише Пінья.

"Якось вночі він почув у своєму будинку дивні звуки. Вирішивши, що це пероністи йдуть рятувати свій "символ", він у темряві розрядив обойму свого 9-мм пістолета на звук. Це була його вагітна дружина, яка померла на місці".

Після цього Мурі Кеніг, який, за словами Піньї, "мав нездорову пристрасть до трупів", переніс тіло Евіти до свого кабінету, а точніше до невеликої сусідньої кімнати. Він розмістив труп у вертикальному положенні у шафі, де зберігалися матеріали для радіопередач.

Пінья і Бонассо погоджуються, що полковник був одержимий трупом Еви Перон і виставляв його як трофей.

Однією з тих, кому Кеніг показав тіло, була юна Марія-Луїза Бемберг, яка пізніше стала відомою режисеркою. Бемберг жахнулася від побаченого і розповіла про це другу своєї впливової сім'ї, який обіймав важливу військову посаду.

Чутки дійшли до президента Арамбуру. Він звільнив Кеніга з посади та призначив на його місце полковника Ектора Кабанільяса, затятого антипероніста, який організовував невдалі замахи на Перона у вигнанні.

Кабанільяс запропонував вивезти тіло з країни і в 1957 році розпочав операцію "Трансфер", також відому як "Ухилення".

Допомога Ватикана

В інтерв'ю Кабанільяс, який помер у 1998 році, пояснив, що його рішення вивезти тіло за кордон базувалося не лише на розвідданих про те, що "пероністські командос були готові врятувати тіло і використати його як політичний прапор у своїх цілях".

Він також побоювався "урядовців, які хотіли зробити так, щоб тіло зникло", скинувши його в річку або підірвавши будівлю секретаріату розвідки, щоб знищити рештки.

Вирішили перевезти труп до Італії, і це, за словами Кабанільяса, вдалося зробити "завдяки активному втручанню Католицької церкви".

"Посланник Його Святості втрутився, щоб прокласти нам шлях", - розповідає Кабанільяс про операцію, яка була настільки засекреченою, що навіть президент не знав усіх її подробиць.

Агент Ватикану орендував гробницю на цвинтарі в Мілані та подбав про оформлення документів для прибуття тіла.

У квітні 1957 року труну з тілом Еви Перон доставили морем до Генуї, видавши за труну італійської вдови на ім'я Марія Маггі де Магістріс, яка померла в Аргентині.

Пінья розповідає, що двоє чоловіків, які організували перевезення тіла, злякалися, коли судно увійшло до генуезького порту. Вони побачили великий натовп людей, що чекали на судно, і вирішили, що це були шанувальники Евіти (вона прославилася в Європі після своїх візитів до Італії та Іспанії в 1940-х роках).

Виявилося, що тим самим судном перевозили партитури Джузеппе Верді, які поверталися до Європи з Бразилії, цим і пояснювався натовп в порту.

Труну з тілом привезли до Мілана, де рештки колишньої першої леді остаточно поховали на кладовищі Маджоре.

На цьому цвинтарі тіло Евіти під фейковим надгробком провело 14 років. Щоб не викликати підозри, черниці на ім'я Джузеппіна заплатили за те, щоб вона приносила квіти на могилу.

"Тітонька Піна - так її називали близькі - не знала, що приносить квіти Еві Перон", - каже Пінья, який розшукав черницю через багато років і взяв у неї інтерв'ю.

Операція "Повернення"

Для аргентинців доля тіла Еви Перон залишалася таємницею до 1970 року, коли група молодих повстанців викрала й вбила президента Арамбуру, звинувативши його, з-поміж іншого, у зникненні тіла Евіти.

Країна поринула в хаос, а рух пероністської молоді набирав обертів. Новий військовий лідер країни генерал Алехандро Лануссе запропонував пероністам укласти "Велику угоду" з Пероном, повернувши йому тіло колишньої дружини.

Лануссе доручив організацію операції "Повернення" Кабанільясу.

Наприкінці 1971 року тіло ексгумували й автотранспортом привезли до будинку Перона у передмісті Мадрида в Пуерта-де-Йерро.

Як пише Бонассо, колишній президент сфотографував тіло колишньої дружини, виявивши на ньому 35 різних ушкоджень. Фото залишилися неопублікованими.

Бонассо запевняє, що поки тіло Евіти перебувало в Пуерта-де-Йерро, молода дружина Перона Марія Естела Мартінес, також відома як Ісабель Мартінес де Перон, проводила за допомогою "чаклуна" Хосе Лопеса Регі магічні обряди з метою отримати "харизму Евіти". Підтверджень того, що ці обряди дійсно були, немає.

Після повернення Перона до Аргентини та його тріумфу на виборах 1973 року, коли його дружина Ісабель стала віцепрезидентом, багато громадян вимагали від влади повернути тіло Евіти на батьківщину.

Але це сталося лише після смерті засновника перонізму Хуана Перона у 1974 році.

Повстанці, які раніше викрали й вбили президента Арамбуру, вирішили влаштувати моторошний обмін. Вони викрали тіло Арамбуру із цвинтаря Реколета в Буенос-Айресі, а як викуп вимагали від уряду Ісабель Перон (яка лишилась при владі після смерті чоловіка) повернути на батьківщину тіло "товариша Евіти".

Тож в листопаді 1974 року тіло колишньої першої леді Аргентини остаточно повернулося на батьківщину, де його муміфікували, відновили та виставили поряд із тілом колишнього чоловіка (він лежав у закритій труні) в усипальниці президентської резиденції.

Ісабель, як свого часу її чоловік, хотіла побудувати гігантський мавзолей - Вівтар Батьківщини - де тіла Перона й Евіти упокоїлися б поруч з іншими національними героями. Але й цьому проєкту не судилося здійснитися.

Менше ніж за два роки владу в Аргентині знову захопили військові та встановили найкривавіший режим її історії.

Нова влада передала тіло Еви Перон її родині. Її поховали у сімейному склепі на цвинтарі Реколета, де вже лежали її мати та улюблений брат Хуан.

Так "символ захисту пригноблених" знайшла спокій на найдорожчому й найпрестижнішому цвинтарі Буенос-Айреса. Її склеп навіть сьогодні, за 70 років після смерті, залишається найвідвідуванішим.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!