Два наступи. Українська та російська армії ведуть бій за ініціативу

"Оперативна пауза" у військовій кампанії в Україні, яку на початку липня оголосило російське керівництво, не призвела до припинення боїв, але на початок серпня, за оцінками спостерігачів, обидві сторони готові розпочати наступи. Втім, не виключено, що вони їх уже ведуть.

Українці заявляють, що незабаром почнуть активно наступати під Херсоном, і це побічно підтверджується обстрілами мостів через Дніпро, через які російське угрупування у цьому місті отримує постачання.

ЗСУ вдалося захопити плацдарм на березі річки Інгулець, що багатьма сприймається як можливий початок наступу.

Російські війська продовжують активно діяти на Донбасі. Фронт у цьому районі вигнувся великою дугою, північна частина якої починається в районі підконтрольного Росії Ізюму (далі її продовженням можна вважати окуповані території під Харковом), а південна частина - у районі Донецька.

Активні бойові дії останніми днями відбуваються на значній частині цієї дуги.

Обидві сторони, як зазначають спостерігачі, не можуть рішуче переламати хід бойових дій, насамперед, через відсутність значної переваги у живій силі та техніці.

Російські сили продовжують наступати в районах, які були заздалегідь підготовлені до оборони, і темп їхнього просування не дуже високий. Українські війська, попри успіхи із захоплення плацдарму та завдання ударів по важливих мостах через Дніпро, також не змогли прорвати оборону російського угруповання. За кільки тижнів вони захопили кілька сіл.

Кожна зі сторін намагається перехопити ініціативу - нав'язати противнику бойові дії у вигідному для себе місці. Однак поки що ця битва за ініціативу явно не увійшла до своєї активної фази.

Донбаська дуга

"Другий етап" військової кампанії російської армії в Україні, який досить умовно відраховують із двадцятих чисел квітня, був націлений на захоплення Донбасу.

Про нові цілі кампанії того дня оголосив замкомандувача військ центрального військового округу Рустам Міннекаєв.

"З початку другої фази спецоперації, вона зараз уже почалася, буквально два дні тому, одним із завдань російської армії є встановлення повного контролю над Донбасом та південною Україною", - сказав генерал 22 квітня.

Вже тоді фронт на Донбасі був дугою, яка простягалася від захоплених на півдні територій у Херсонській, Запорізькій, Донецькій та Миколаївській областях і закінчувалася під Харковом.

Під час другої фази конфлікту Росія спробувала спочатку оточити донбаську групу ЗСУ, але не змогла подолати опір українських військ. Наступ, який, мабуть, задумувався як котел, звівся до витіснення українських сил на захід.

Головним успіхом стало захоплення міст Сєвєродонецьк та Лисичанськ, які були у східній частині дуги. Під контролем Росії опинилася практично вся Луганська область України.

Експерти наголошували на тому, що контроль над Донбасом був політичною метою цього етапу російської кампанії в Україні. Наступ вівся у районах, які були підготовлені до оборони, і давався складно.

Донбас - наступ триває?

Попри оголошену російським керівництвом паузу для відпочинку та поповнення військ, бойові дії продовжуються. Російські війська продовжують буквально прогризати оборону ЗСУ на Донбасі, захоплюючи дедалі нові населені пункти та території.

В останні дні бої точаться майже по всій лінії фронту на Донбасі.

Російська армія досягла, хоч і скромних, але все-таки успіхів, взявши під контроль, наприклад, Вуглегірську ТЕС. На півдні донбаської дуги російські війська намагаються просунутися до Бахмута, Авдіївки, а на півночі - у бік Сіверська.

Проте темп наступу, як зазначають експерти, невисокий. Це відбувається насамперед із двох причин.

По-перше, російська армія очевидно має проблеми з комплектуванням. Оперативна пауза, яку оголосило російське керівництво, була необхідна для відпочинку та поповнення - про це оголосили офіційно.

Однак, як зазначає британське міністерство оборони у своєму зведенні про ситуацію в Україні від 29 липня, Росія від початку конфлікту широко використовує на фронті загони "приватної військової компанії Вагнера", у відповідальність яких входять цілі сектори лінії фронту. При цьому, як зазначає британська розвідка, раніше ці загони так не використовувалися.

"Роль "Вагнера" ​​ймовірно змінилася, тому що російське міноборони відчуває гостру нестачу піхоти, хоча сили "Вагнера" ​​навряд чи зможуть сильно вплинути на перебіг бойових дій", - йдеться у повідомленні.

При цьому, як писали у соцмережах, саме бійці "Вагнера" ​​змогли взяти під контроль територію Вуглегірської ТЕС.

Друга причина повільного просування російських військ - удари по складах, які завдають високоточними ракетами GMLRS українські сили. Просування російської армії залежить від артилерійської підтримки, і знищення низки складів боєприпасів змусило артилеристів знизити їхні витрати.

У результаті, як зазначається у зведенні американського аналітичного Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War - ISW), "російські сили, мабуть, наразі здатні проводити лише дві великі наступальні операції в Україні: одна спроба захопити Сіверськ, а інша - наступ на Бахмут.

Експерти ISW вважають, що саме нестача ресурсів призвела до того, що в інших місцях підтримувати такий же темп наступальних операцій або досягти аналогічних територіальних завоювань їм не вдалося.

Херсон

Тим часом Росії доводиться мати справу з ще однією проблемою. Річ у тім, що ЗСУ почало таке саме просування у Херсонській області.

Міністерство оборони Великої Британії у зведенні від 28 липня називає це просування "наступом".

Наступ на Херсон є політичним завданням, яке ставить перед ЗСУ керівництво країни. Ще 11 липня міністр оборони України Олексій Резніков заявив в інтерв'ю британській Times, що президент Зеленський доручив підготувати план операції щодо повернення південних територій країни, зокрема Херсона - єдиного обласного центру, захопленого російськими військами за час війни.

Херсон виглядає привабливим об'єктом для наступу через те, що російське угрупування, яке його утримує, залежить від мостів через Дніпро, через які ведеться постачання. Насамперед йдеться про Антонівський міст.

Цей міст, починаючи з 19 липня, зазнав кількох ударів високоточними ракетами GMLRS американського виробництва, які ЗСУ запускає з установок HIMARS і MLRS. Внаслідок цих ударів міст було пошкоджено й постачання армійського угруповання по ньому виявилося дуже ускладненим.

Тепер російські сили, судячи з повідомлень у соціальних мережах, наводять тимчасову переправу з використанням понтонів, яка не має такої ж пропускної спроможності, як великий постійний міст.

Ударів зазнали й інші важливі для постачання мости - залізничний міст через Дніпро, розташований неподалік Антонівського, а також Дар'ївський міст через річку Інгулець, що з'єднує дві частини окупованої росіянами правобережної Херсонщини, і, нарешті, дорога через дамбу Каховської ГЕС у Новій Каховці.

Все це, очевидно, покликане відсікти російські війська у Херсоні від баз постачання.

Тим часом ЗСУ не лише загрожує лініям постачання, а й проводить наступальні дії. Українські війська змогли захопити та утримують плацдарми на південно-східному березі річки Інгулець у районі селищ Лозове та Андріївка. Вони розташовані на північний схід від Херсона.

Це важлива подія, оскільки річка є природною перепоною, і після завоювання плацдармів з них можна розпочинати наступ. У російській армії розуміють значення цієї ділянки фронту, проте, за даними на вечір 29 липня, повідомлень про ліквідацію українського плацдарму не надходило.

Бій за ініціативу

Бойові дії у російсько-українській війні поки що не можна назвати позиційною війною, хоча зміни фронту останнім часом важко назвати суттєвими.

Як зазначають військові експерти, ні у тієї, ні в іншої сторони немає сил для того, щоб зібрати в одному місці ударний кулак, який у багато разів перевищував би силу противника.

Великий наступ російських військ на Донбасі чи українських у Херсоні потребує не лише прориву ліній оборони, що вже непросто, а й введення великих сил для розвитку успіху.

ЗСУ використовує високоточні системи, які отримує на Заході, щоб завдавати точкових ударів, але їм не вистачає великих мас артилерії для повномасштабного наступу.

Українцям також потрібні танки та інша бронетехніка у більшій кількості, ніж вони отримували досі. Українцям також не вистачає бойових літаків, які необхідні для успішних наступальних дій.

Проте Україна продовжує отримувати бронетехніку - у п'ятницю Північна Македонія оголосила про передачу Україні танків Т-72.

У майбутньому Київ може отримати на Заході великі партії артилерії та навіть бойові літаки - американський Сенат затвердив програму підготовки українських пілотів. Однак ці поставки не вирішать проблему "тут і зараз".

Російські війська мають перевагу в артилерії та авіації, що може сильно ускладнити просування ЗСУ. Проте становище Херсонського угруповання Росії виявилося досить складним через проблеми з постачанням.

Наразі дві армії очевидно намагаються перехопити ініціативу, тобто нав'язати супротивникові бойові дії на вигідному для себе напрямку.

У такій тактиці завдання армії - завдати удару там, де у противника найслабше становище і куди він буде змушений стягувати свої резерви, витрачаючи на це великі зусилля. Після того, як наступ видихнеться, удар можна завдати в іншому місці - він готується заздалегідь.

І Херсон виглядає цілком логічною метою спроби ЗСУ перехопити ініціативу. Але Росія поки що продовжує діяти на колишніх напрямках, послідовно домагаючись своєї мети - контролю над Донбасом.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!