Авіаносці та експансія в Атлантику. Що означає нова морська доктрина Росії

У підписаній російським президентом Путіним новій редакції морської доктрини Російської Федерації є нові акценти - за допомогою експертів ВВС розбирається, що змінилося, і чи відобразили в документі війну в Україні.

Наприкінці минулого тижня Путін затвердив першу за п'ять років нову редакцію морської доктрини РФ. Попередня версія була підписана у 2015 році та відбивала зміну політики після анексії Криму.

Навіщо знадобилася нова версія МД? ВВС з експертами розбирає деякі цікаві тези цього документа.

Росія збирається будувати авіаносці на Далекому Сході

Згадка про авіаносці - це новий пункт у доктрині, зазначає науковий співробітник центру досліджень міжнародної та оборонної політики (Centre for International and Defence Policy) університету Квінс у Канаді Максим Старчак. Однак поки що йдеться лише про будівництво таких кораблів.

"Воювати з використанням авіаносців - це все ж таки дуже далека перспектива. Тільки будувати один авіаносець можна років десять. І це, напевно, у кращому випадку, враховуючи санкційні обмеження. Тому що Росія досвіду в цій сфері не має", - вважає він.

Єдиний авіаносний корабель військово-морського флоту Росії, "Адмірал Флоту Радянського Союзу Кузнєцов", був побудований ще за СРСР - в українському Миколаєві, на Чорноморському суднобудівному заводі, і спущений на воду 1985 року.

Останніми роками Росія мала кілька проєктів авіаносців. Зокрема, на форумі "Армія-2018" був представлений легкий багатоцільовий авіаносець "Шторм-КМ".

Раніше, 2015-го, публіці представили макет важкого атомного авіаносця проєкту 23000 "Шторм".

У 2019 році РИА "Новости" писало, що Крилівський державний науковий центр (КДНЦ) готовий до розробки аванпроєкту "Шторм-КМ", залишалося дочекатися контракту з міноборони.

Однак для створення нових авіаносних ударних угруповань Росії не вистачає не тільки самого корабля: відсутня, зокрема, спеціальна авіація (радари, що літають), необхідно побудувати нові кораблі супроводу, оновити берегову інфраструктуру.

При цьому відсутність таких систем, як катапульта (система зльоту з авіаносця), також ускладнює створення авіаційної групи, оскільки літаки далекого радіолокаційного виявлення або транспортні літаки просто не можуть злітати без допомоги таких прискорювачів.

Як зазначає науковий співробітник інституту світової економіки та міжнародних відносин (ІСЕМВ) РАН Ілля Крамник, якщо виходити із власної російської концепції будівництва флоту, де основу бойової могутності складають підводні човни та кораблі з ударним військовим озброєнням, то на авіаносець цілком можуть покласти завдання протиударної та протиповітряної оборони.

І для цього необов'язково будувати ядерний суперавіаносець, аналогічний до американського.

"Такий корабель може бути значно компактнішим, з менш потужною енергетичною установкою, порівнянною за потужністю з установкою фрегата. Це рішення вже застосовується: якщо подивитися енергетичну установку "Адмірала Кузнєцова" - це здвоєна енергетична установка есмінця проєкту 956. Це рішення можна відтворити і зараз - на новому рівні, з використанням нових технологій, наприклад, газотурбінної установки перспективного фрегата проєкту 22350М", - каже він.

Цей корабель буде меншим за розмірами, ніж американські суперавіаносці (на 35-40 літальних апаратів). Однак це вже буде значною підмогою для флоту на відстані від своїх берегів. За ціною такий корабель - без літаків - має вкластися у вартість трьох-чотирьох фрегатів чи менше, вважає експерт.

Крім того, легкий авіаносець не обов'язково вимагатиме вертикального зльоту та посадки. Він може використовувати ту схему, яку застосовують на "Адміралі Кузнєцові": зліт з трампліна та посадка на аерофінішер.

Щодо літака, тут вирішення можливе кількома шляхами, продовжує Крамник. На першому етапі можливе використання літаків типу МіГ-29К з подальшою їхньою заміною на машину нового покоління, наприклад, Су-75. Останнім варіантом залишається покупка перспективного палубного винищувача J-35 у КНР.

Судячи з нової морської доктрини, акцент робиться на розвитку суднобудівного комплексу "Звезда" у Примор'ї. Там із 2009 року йде модернізація виробництва, щоб виготовляти великотоннажні судна.

В умовах санкцій із модернізацією можуть виникнути складнощі, вважає Старчак.

Санкції вже вплинули на роботу верфі. Ще в 2009 році ВАТ "Об'єднана суднобудівна корпорація" (ОСК) в особі своєї "дочки" - ВАТ "Далекосхідний центр суднобудування та судноремонту" (ДЦСС) - та південнокорейська компанія Daewoo Shipbuilding & Marine Engeneering підписали пакет документів про створення спільного підприємства "Звезда- DS&ME", яке розмістилося на потужностях далекосхідного суднобудівного заводу "Звезда" у бухті Великий Камінь.

Виробляти планували судна-газовози, нафтоналивні танкери, нафтопромислові споруди для російської промисловості, а також бурові судна.

Пізніше, як писало видання РБК, через невизначеність із шельфовими проєктами в Росії іноземці вийшли з СП. На нараді про перспективи розвитку вітчизняного цивільного суднобудування під керівництвом Путіна в серпні 2013 року ухвалили рішення передати будівництво консорціуму "Роснефти" та Газпромбанку. 2015 року вирішили, що гроші на цей проєкт, крім Газпромбанку, надасть держхолдинг "Роснафтогаз".

"Звезде" буде складно легально отримати верстати та техніку, зазначає Старчак. Наприклад, фінська Konecranes (основний виробник промислових кранів) припинила продажі в РФ - зокрема для "Звезде", зазначає він.

ККД подібного флоту в наших умовах досить низький, тому будівництво авіаносців - це скоріше політичний проєкт.

"Коли Захід закрився, Путін пропонує наполеонівський план, будівництво століття, мету тисячоліття, майбутнє і сенс існування для регіонів, і ВПК, і населення регіону. Тож це не про створення, це про сенси. Інформаційно - добре звучить, але виконувати це можна хоч усе життя", - каже Старчак.

США - потенційний противник, Атлантика - ще один пріоритетний напрямок

Як зазначає Ілля Крамник, нова морська доктрина РФ, зокрема, констатує ситуацію протистояння зі США та їхніми союзниками і загрози, що випливають із цієї ситуації.

Теза про домінування США у Світовому океані як загрозу нацбезпеці РФ списана з основ держполітики 2017 року, зазначає Старчак.

Загалом доктрина проголошує, що Росія боротиметься за стратегічну стабільність в Атлантиці - і це теж нове формулювання, каже канадський експерт.

"У старій морській доктрині стратегічна стабільність хвилювала РФ тільки в Арктиці та Тихому океані - власне кажучи, на двох напрямках, де Росія має стратегічні (ядерні) морські сили. Включення Атлантики до сфери інтересів стратегічної стабільності має говорити, що ПЧАРБи (атомні підводні човни з балістичними ракетами) прагнутимуть позначити свою присутність в Атлантичному океані", - наголошує Старчак.

Російські атомні підводні човни й так заходили до Атлантики. Ймовірно, демонстративна присутність російських АПЧ буде продовжена і через ЗМІ розбурхуватиме громадськість Заходу, підсумовує він.

Мобілізація цивільних судів та екіпажів

Не можна сказати, що мобілізація цивільних суден в умовах конфлікту - щось принципово нове, зазначає Максим Старчак. Такий розвиток подій мали на увазі ще з часів Радянського Союзу.

Ті чи інші форми мобілізації торгового флоту проглядалися в діях низки морських держав, і, відповідно, заходи, що вживаються в мирний час, були покликані цю мобілізацію забезпечити у час воєнний.

Як зазначає Ілля Крамник, британський флот мобілізував цивільні судна під час Другої світової війни. Зокрема, пасажирські лайнери могли стати допоміжними крейсерами, які супроводжували конвої та полювали за німецькими рейдерами.

Останній такий великий приклад у британського флоту - це 1982, фолклендська операція, коли кілька десятків цивільних суден були мобілізовані і відіграли величезну роль у Фолклендській війні.

"Без них вона [операція] по суті не відбулася б", - зазначає Крамник.

У Росії такий досвід також був. Зокрема, за радянських часів весь комерційний флот був резервом військово-морського флоту.

"До революції був Доброфлот - судна, які будувалися на користь комерційних експлуатантів, але могли бути мобілізовані до складу військово-морського флоту. А на їхнє будівництво власники отримували від держави субсидії. А керували ними відставні офіцери флоту, які могли повернутися на флот на військові посади. Ми повертаємося до практики, яку багато великих військових держав застосовували", - пояснює Ілля Крамник.

У новій доктрині цю ідею прописано чіткіше, зазначає експерт.

Морська доктрина - про що вона і навіщо вона?

За словами Іллі Крамника, загалом такий документ, як доктрина, можна порівняти із синопсисом до фільму. Хоча у ньому зафіксовано конкретні рішення, загалом він визначає стратегію дій.

Нова Морська доктрина РФ увібрала як положення аналогічного документа 2015 року, так і положення основ держполітики в галузі військово-морської діяльності до 2030 року (від 2017 року), зазначає Старчак.

"Я б сказав, що боротьбу з ворогами реальними і вигаданими давно зафіксовано в різних документах РФ. МД - лише продовження, нічого істотно нового в цьому контексті вона не несе", - зазначає експерт.

За словами Іллі Крамника, подібну доктрину зазвичай готують протягом кількох років.

Цим можна пояснити те, що в документі не згадується війна в Україні, яка триває вже п'ять місяців.

У МД є пункти, які говорять про міжнародне співробітництво, яке зараз неможливе.

Наприклад, міжнародне співробітництво у сфері морської діяльності названо "важливими напрямками національної морської політики". Воно включає в себе "проведення спільних морських навчань Військово-Морського Флоту з військово-морськими силами іноземних держав, а також органів федеральної служби безпеки з прикордонними відомствами (береговими охоронами) іноземних держав" та "розширення напрямів міжнародного співробітництва у сфері забезпечення безпеки морської діяльності".

З початку квітня п'ятий пакет санкцій Євросоюзу заборонив захід до європейських портів кораблів, що належать і керуються Росією. Винятки з цього правила стосуватимуться лише принципово важливих вантажів - таких як сільгосппродукція та продукти харчування, гуманітарні вантажі, енергетика.

Як зазначає Максим Старчак, загалом нова морська доктрина РФ говорить про активнішу морську політику Росії.

Раніше стояло питання забезпечення можливості тривалої присутності сил ВМФ у стратегічно важливих районах Світового океану, але конкретики не було. У новій реальності відсутність достатньої кількості пунктів базування за межами національної території стала одним із основних ризиків для Росії.

"Зараз РФ заявляє, що хоче мати більше подібних пунктів у Світовому океані. Судячи з усього, йдеться про Близький Схід та Індійський океан", - зазначає експерт.

Також вперше райони забезпечення національних інтересів Росії у Світовому океані були проранжовані, починаючи з життєво важливих.

Цікаво, що Чорноморський басейн не включений до числа найважливіших. Більше того, у порівнянні з минулою доктриною, з нової прибраний пункт про необхідність підтримання миру та стабільності у Чорноморському регіоні, зазначає Старчак.

У минулій версії документа також окремо йшлося про важливість розвитку дружніх зв'язків із Китаєм. Цікаво, що у новій доктрині цього немає, але при цьому вказується на розширення взаємодії з Іраном, Іраком та Саудівською Аравією.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!