Надія на диво та на Україну. Опозиціонери – про майбутнє Білорусі через два роки після початку протестів

Коллаж - Андрей Стрижак, Наталья Херше, Александра Герасименя, Андрей Ашурок

Два роки тому в Білорусі відбулися наймасштабніші протести в новітній історії країни. Мирні демонстрації жорстоко придушили, протестувальників - побили та кинули до в'язниць, кандидати в президенти отримали величезні тюремні терміни або втекли з країни, як і ще тисячі людей - рятуючись від кримінального переслідування.

ВВС поговорила з білоруськими опозиціонерами про те, як змінилася їхня країна за два роки після початку протестів, чому вони вважають мирні демонстрації "романтичними" та "наївними" і як результат війни Росії проти України може вплинути на свободу Білорусі.

Романтизм - дорослішання, боротьба - очікування можливостей, надія на себе - надія на диво - так активісти описують настрої в Білорусі з 2020-го до 2022-го.

"Це була сповнена надії, згуртована єдиною метою Білорусь, - згадує події 2020 року колишня політув'язнена Наталія Херше. - Я дуже раділа за білорусів, які нарешті підняли голову і зуміли сказати "ні" диктатурі".

"Білорусь 2022 року - стражденна, розгублена, яка, можливо, втратила оптимізм, але не віру", - каже Херше.

Демонстрація у Мінську

Автор фото, Reuters/Tut.By

Підпис до фото, 2020-го року на вулиці білоруських міст виходили десятки тисяч людей

За ці два роки країна дуже змінилася: від переповнених активістами вулиць до переповнених політв'язнями в'язниць; від "БЧБ"-прапорів, що висять на кожному розі, - до тюремних строків за біло-червоний одяг; від заклику до змін - до масової міграції у пошуках змін за кордоном.

У 2022 році Білорусь стала єдиною країною у світі, яка відкрито підтримала російське вторгнення в Україну і надала свою територію як плацдарм для російських військ.

Білоруська влада встановила монополію на ЗМІ, ліквідувала майже всі НКО, запровадила великі тюремні терміни за пости в соцмережах і розширила застосування страти.

За участь у протестах до в'язниць відправили сотні людей, дехто отримав до 20 років колонії. Олександр Лукашенко підписав поправки до закону, які дозволяють заочно судити обвинувачених, які виїхали з Білорусі, та конфісковувати їхнє майно.

Попри провал протестів 2020 року, співрозмовники ВВС - колишня політув'язнена зі Швейцарії, засновник одного з найбільших фондів допомоги репресованим, титулована спортсменка, яка пішла в опозицію, і брат загиблого активіста, - як і раніше, вірять у зміни в Білорусі, але цього разу покладаються переважно не на себе, а на перемогу України у війні з Росією.

"Два диктатори зчепилися"

"На тлі війни в Україні видно, що білоруси мали мало шансів змінити щось мирним шляхом у 2020 році, - каже Наталія Херше. - Насильницький протест призвів би лише до великих жертв. Поки ці два диктатори [Путін і Лукашенко] зчепилися, білоруський народ навряд чи має шанс".

"Але це було не даремно: кожне суспільство, що йде шляхом демократії, проходить різні етапи розвитку. Протести 2020 року - один зі щаблів цього розвитку", - продовжує вона.

Наталія Херше

Автор фото, Natalia Hershe

Підпис до фото, Наталію Херше вдалося визволити з білоруської в'язниці завдяки зусиллям Швейцарії. Вона просиділа за ґратами півтора року

Громадянку Білорусі та Швейцарії Наталію Херше у 2020 році засудили до двох років колонії за те, що вона зірвала маску силовика під час протестів (у суді співробітник органів заявив, що вона подряпала йому нігтем обличчя; Наталія каже, що цього не було).

У в'язниці Херше відмовилася шити форму для силовиків, за що провела понад 40 діб у карцері, від холоду та відсутності медичної допомоги серйозно підірвала здоров'я. Через півтора року сильно виснажену Наталю випустили на волю завдяки зусиллям швейцарських дипломатів. У Білорусі вона стала одним із символів боротьби за зміни.

"У 2020 році мій приїзд до Мінська був поривом душі. Напевно, я зробила б те саме і зараз. Я не терплю брехні та фальсифікації, мої принципи не змінилися", - каже Наталія.

Розмірковуючи про провал мирних протестів, правозахисник і засновник фонду допомоги репресованим білорусам Bysol Андрій Стрижак також припускає, що силовий опір міг призвести лише до великих жертв.

Наталія Херше на лаві підсудних

Автор фото, Spring96.org

Підпис до фото, Наталія Херше на лаві підсудних

"У держави існує монополія на насильство, наразі немає жодного механізму, який міг би покарати силовика, - каже Стрижак. - Я думаю, крові було б ще більше, адже вони навіть у мирних протестувальників стріляли".

На думку Стрижака, два роки тому протестувальники не врахували рівня російського впливу: "Ми бачимо на прикладі України, що відбувається з країнами, які намагаються вийти зі сфери впливу Москви".

Андрій Стрижак вважає, що у 2020 році багато білорусів жили в ілюзії, що Лукашенко може віддати владу електоральним шляхом - зараз ця ілюзія розвіялася.

Андрій Стрижак

Автор фото, Andrey Strizhak

Підпис до фото, Андрій Стрижак вважає, що у разі силового опору у 2020 році білоруси мали б лише більше жертв

"Люди побачили, що таке готовність диктатури боротися за своє існування, що таке Росія та її неоімперіалізм, - каже правозахисник. - 2020-й - рік юнацького романтизму, піднесення, віри у власні сили, консолідації суспільства. 2022-й - рік зрілості, складно чимось здивувати білоруса цього року.

Олімпійська призерка з плавання і колишня керівниця "Фонду спортивної солідарності" (створений на тлі протестів для підтримки спортсменів, що пішли в опозицію) Олександра Герасименя, яка відкрито виступила проти режиму Лукашенка в 2020 році, вважає, що мирні протести в Білорусі були помилковими.

"Вибравши шлях ненасильницького опору, білоруси вже програли, - каже Герасименя, проти якої на батьківщині порушена кримінальна справа. - З вовками треба боротися по-вовчому, інакше бути не може. Нам не вистачило лідера, який повів би натовп і закликав битися за свободу".

Олександра Герасименя вважає, що мирні протести 2020 року були помилковими

Автор фото, Aleksandra Gerasimenya

Підпис до фото, Олександра Герасименя вважає, що мирні протести 2020 року були помилковими

Побоюючись арешту, Герасименя виїхала з Білорусі у жовтні 2020 року до України, а після початку російського вторгнення - до Польщі. Вона каже, що зараз білоруси сподіваються не на себе, як це було два роки тому, а на диво.

"Українці знають, що таке свобода, вони її цінують і ніколи не віддадуть, - продовжує Герасименя. - Білоруси, на жаль, з роками втратили це почуття - ми ухвалили неправильне рішення".

"Змогли придавити, але не задавити нас"

Брат білоруського активіста Вітольда Ашурка Андрій вважає, що протести 2020 року були наївними.

"Коли ми боремося за власні права, не треба знімати капці, залазячи на лавку. Ми повинні їм одягнути білі капці за те, що вони з нами зробили", - каже він.

Рідні Вітольда Ашурка мають намір домогтися правди про причину його загибелі в колонії

Автор фото, Andrey Ashurok

Підпис до фото, Рідні Вітольда Ашурка мають намір домогтися правди про причину його загибелі в колонії

Андрій Ашурок знає про жорстокість білоруської влади на прикладі власної родини. У травні 2020 року його брат, Вітольд Ашурок, засуджений за участь у протестах до п'яти років ув'язнення, раптово помер у колонії.

Андрію Ашурку віддали тіло брата з численними слідами забитих місць і побоїв: голова вище носа була замотана товстим шаром бинтів - так, що не було видно очей (співробітник моргу сказав, що тіло "ненароком" впустили). Причину смерті Ашурка, який також став одним із символів боротьби за свободу Білорусі, влада так і не озвучила.

Побоюючись переслідування (проти Андрія порушили кримінальну справу за підтримку брата в залі суду), Ашурок був змушений залишити країну - зараз він чекає на політичний притулок у Польщі. На батьківщині, у селі Березівка, у нього залишилася старенька мати.

"Якщо раніше була надія, що нас більшість і що нас почують, тепер ми знаємо, що цього не станеться, - каже Андрій. - Вони змогли придавити, але не задавити нас. Хтось втомився, у когось зникла віра, але люди не перестали думати про зміни".

Похорон Вітольда Ашурка

Автор фото, Volha Bykouskaya

Підпис до фото, Похорон Вітольда Ашурка

Співрозмовники ВВС (всі вони живуть у Європі) зазначають, що за останні кілька місяців ставлення до Білорусі різко змінилося в гірший бік - з країни, яка бореться за власну свободу, Білорусь перетворилася на помічника путінського режиму.

"У перші місяці війни місцева влада ставилася до білорусів з обережністю, - згадує Наталія Херше. - Мені здається, вони боялися виглядати надто лояльними до країни, яка підтримує війну в Україні".

"На жаль, в очах багатьох європейців і українців Білорусь і Лукашенко - це одне й теж, - каже Андрій Стрижак. - Ще два роки тому нами захоплювалися європейці, тепер ми стали одним з народів, яких найбільше дискримінують і пригнічують на європейському континенті".

"Ми на собі відчули цю ситуацію - коли ти прихильник змін, але твій синій паспорт - твоє прокляття", - каже він.

За розповідями білоруської діаспори за кордоном, це "прокляття" може виявлятися в різних сферах життя: від подачі документів на посвідку на проживання (коли білорусів відправляють у кінець черги), до відмови приймати дітей у секції та гуртки і псування майна (речник Центру білоруської солідарності Антон Жуков розповів ВВС про випадки, коли у машинах на білоруських номерах розбивали вікна).

Ознаки хвороби білоруського суспільства

Останнім часом дедалі частіше можна чути про розкол у лавах білоруської опозиції. Лідерку демократичних сил Світлану Тихановську звинувачують у нерішучості та надмірному заграванні в дипломатію, а протестна більшість 2020 року відчуває дедалі більшу відірваність від політики.

На нещодавньому Форумі демократичних сил Білорусі (який зібрався без участі Тихановської) колишній кандидат у президенти Валерій Цепкало, опозиціонер Вадим Прокоп'єв та інші політики та активісти обговорювали, як уникнути впливу офісу Світлани Тихановської.

Прокоп'єв не обмежував себе у критиці: він звинуватив Тихановську у пасивному лідерстві та відсутності чіткого плану дій і закликав надати їй більш символічну роль.

Лідер найстарішої в Білорусі опозиційної партії БНФ Зенон Позняк називав Світлану Тихановську та Павла Латушка "продовженням московського проєкту" й додав, що ці політики орієнтуватимуться на Росію, доки вона існує.

Наталія Херше

Автор фото, Natalia Hershe

Підпис до фото, Наталія Херше

За словами Олександри Герасимені, попри наявність лідерів у лавах демократичних сил, серед опозиції немає розуміння та чіткої ідеї, яка об'єднала різні штаби у 2020 році.

"Ця розрізненість не дає нам згуртуватися заради єдиної мети, бо кожен має свої інтереси", - каже Герасименя.

"Мені незрозуміло, чому опозиція не може об'єднатися - нам потрібні лідери і в галузі дипломатії і ті, хто може вживати рішучих дій, - каже Наталія Херше. - Якщо це станеться, білоруська демократія матиме шанс у майбутньому".

Говорячи про критику на адресу Світлани Тихановської, Андрій Стрижак зазначає, що згодом будь-який обраний народом політик втрачає свою популярність. Із претензіями на адресу її штабу він не погоджується.

"Мене бісить ситуація, коли ти не можеш дотягнутися до головної проблеми - Путіна та Лукашенка - і натомість починаєш дотягуватися до когось іншого, наприклад, до Тихановської або Стрижака, і закочувати їх в асфальт. Тихановська - президент-елект, і цей статус у неї забрати ніхто не може.

"На жаль, зараз ми спостерігаємо класичні ознаки хвороби білоруського суспільства - розпад структур, взаємну недовіру", - підсумовує він.

Війна в Україні та майбутнє Білорусі

Для співрозмовників ВВС сьогоднішні події - це не лише війна Росії та України. Вони кажуть, що це битва свободи та рабства, західної цивілізації та спілки диктатур. Вони переконані, що білоруси та українці у цій війні по один бік, і що майбутнє режиму Лукашенка залежить від її результату.

Для багатьох білорусів, які виходили на вулиці 2020 року, війна в Україні стала продовженням боротьби за власну свободу та незалежність. На боці України воюють сотні білоруських добровольців - від полку імені Кастуся Калиновського до загону "Погоня".

"Весь світ не може програти одній банді злочинців, - упевнений Андрій Ашурок. - Коли буде перемога в Україні, настане час змін і для нашої країни. Москва - це тил Лукашенка. Приберіть цей тил, і в нього нічого не залишиться".

прапори

Автор фото, Piotr Piatrouski

Підпис до фото, Співрозмовники ВВС кажуть, що у цій війні білоруси та українці борються проти спільного ворога

"Якби Вітольд був живий, він би ставився до війни більш ніж негативно, - продовжує Ашурок. - Це не просто війна однієї країни проти іншої, це протистояння способів життя, і всі це розуміють".

"Ми винні, ми не впоралися у 2020 році, через це з нашої території летять ракети, - каже Олександра Герасименя. - Нам треба об'єднатися проти спільного ворога - Володимира Путіна, щоб розв'язати питання і України, і Білорусі. Без перемоги України Білорусь не буде вільною, а якщо Білорусь не буде вільною, то для самої України завжди існуватиме загроза".

* * *

"Ми ніколи не дозволимо диктувати нам, як жити і що робити. Справжній білорус - це той, у кого тут є дім, і він завжди його захищатиме, якщо знадобиться, то і зі зброєю в руках", - говорив нещодавно Олександр Лукашенко.

Він продовжує говорити про опозиціонерів зверхньо: "Побігли за кордон, а сьогодні 95%, вони вже пишуть відкрито, хочуть назад повернутися. От якби Олександр Григорович пробачив і відкрив кордон... 95% повернулися б. Я не проти: хто у в'язницю, хто куди - хто що заслужив. Потрібно повертатися. Ви там не приживетеся".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!