Шевченко як найпотужніший стартап світової літератури. Свіжий погляд

  • Віталій Чепинога
  • Блогер, член журі
книга року
Підпис до фото,

Володимир Діброва

Рецензія члена журі Віталія Чепиноги на книгу Володимира Діброви "Свіжим оком: Шевченко для сучасного читача?", яка увійшла до короткого списку в номінації "Книга року ВВС-Есеїстика-2021".

Про Тараса Шевченка написано в останні роки скільки, що будь-яка нова робота, стаття чи дослідження заздалегідь розглядаються, як такий собі літературознавчий спам…

Здається, всі бодай якось причетні до літературного процесу люди прагнуть знайти свого власного Шевченка, бо той, що є, їх з тих чи інших причин не влаштовує. Ціла Шевченкова "герменевтика" зродилася на теренах подібних пошуків та розслідувань.

Втім, не в нашому випадку. Володимиру Діброві вдалося дійсно показати Шевченка з іншого боку, з іншого ракурсу, в інакший спосіб. Але - саме Шевченка, а не "себе в Шевченкові".

Він пише науково, але настільки просто й світло, що це викликає якесь дитяче захоплення. Ось як він препарує, наприклад, "Садок вишневий коло хати": оце садок, оце вишні, там он - хрущі над ними. Це - йдуть дівчата. Там матері їх ждуть вечерять… Де батько родини? - Хто його зна… - Шевченко нічого не каже про батька… Все ясно й зрозуміло.

Мені здається, що нам іноді якраз і не вистачає саме такого Шевченка. Без зайвих, високочолих тлумачень, без академізмів, вурдалаків та інших вигадок і суб'єктивних підозр.

Крім того, Володимир Діброва звертає увагу на такі факти, про які ти наче б то й знав, але ніколи особливо не акцентував на цьому, не зважав…

"Реве та стогне Дніпр широкий" - хто з українців ніколи не чув цих слів? Думаю, всі чули бодай колись, хоч раз… А це - перший вірш Тараса Шевченка ("Причинна")!!! Гадаю, це найпотужніший "стартап" в українській літературі, а може навіть і в світовій.

Там, де треба, і там де це дійсно до речі, Володимир Діброва занурює Шевченка "в контекст" - в час, в обставини і емоції. Бо всі ми якось звикли, що Кобзар - це "муха в бурштині" - щось таке вічне, давнє, що не можна чіпати, "розколупувати"… Можна лише дивуватися і завмирати перед незрозумілим.

Але Шевченка треба читати і треба вивчати, - каже Володимир Діброва. Бо передусім - це жива людина, з своїм характером, власною долею, біографією, з своїми фобіями, мріями, поглядами, емоціями… І тільки так можна розуміти його окремі вірші, окремі думки, навіть окремі репліки, які нині сприймаються нами як вічні застиглі одкровення Надлюдини…

Тарас Шевченко - поет "кайросу" - каже автор. Був такий термін у давніх греків, які ним позначали якісну і незмінну сутність часу. "Кайрос - це ніби втеча з приреченості й детермінізму" (Володимир Діброва). Кайрос - це спонукання до боротьби з тим, що й побороти нібито неможливо, але пробувати варто. І він (Шевченко) - пробував. Та не тільки пробував, а справді боровся. Так боровся, що цієї кінетичної енергії стало на цілу націю впродовж двох сторіч…

Шевченко - маловідомий і малозрозумілий за кордоном - пише Володимир Діброва. Він наскільки "проукраїнський", що його поезія буквально локалізована на цій "на нашій - не своїй землі"… Але він досі малозрозумілий і нам… І це - чудово! Бо саме в Шевченка нам ще належить брати й брати сили та наснаги на нашому довгому й не простому українському Шляху…

Пропустити YouTube допис, 1
Дозволити контент Google YouTube?

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: інші сайти можуть містити рекламу

Кінець YouTube допису, 1

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.