Як з'ясували одну з найбільших загадок в історії Землі

Мексиканське містечко Чикшулуб-Пуерто лежить у центрі кратера гігантського астероїда. На думку вчених, багато мільйонів років тому цей астероїд знищив динозаврів. Але як зробили це епічне відкриття? Завдяки ланцюжку випадковостей!

У середині 1980-х років група американських археологів, роздивляючись супутникові знімки півострова Юкатан у Мексиці, несподівано виявила майже ідеальне кільце з діаметром близько 200 км.

Його утворювали сеноти - блакитні криниці, утворені через обвал склепіння вапнякових печер.

Вони пунктиром позначають посушливий юкатанський ландшафт і, на перший погляд, здаються цілком випадковими.

Але на фото з космосу сеноти формують чіткий візерунок - дугу, наче накреслену гігантським циркулем вздовж узбережжя Мексиканської затоки. Її краї виходять за межі суші - в море.

Намагаючись з'ясувати, що сталося з цивілізацією майя, яка колись панувала на півострові, археологи виявили чітку лінію, яка проходить через столицю штату Юкатан, Меріду, та портові міста Сісал та Прогресо.

Для майя сеноти мали велике значення, оскільки вони брали з них питну воду. Але коли результати досліджень презентували на науковій конференції в Акапулько в 1988 році, науковців спантеличило дивне розташування печер, що формували абсолютно рівне півколо.

Одна з присутніх там учених, планетарний геолог з NASA Адріана Окампо, одразу звернула увагу на незвичний ландшафт.

Окампо, якій тепер 63 роки, пояснює, що вона бачила не просто кільце, а щось на кшталт мішені.

"Це був момент прозріння", - розповідає Окампо, наразі директор програми NASA "Люсі", яка 2021 року відправить космічний корабель на орбіту Юпітера.

"Я була дуже схвильована, але зберігала незворушність, адже такі речі потрібно спочатку добре перевірити".

Окампо підійшла до археологів і поцікавилася, чи розглядали вони гіпотезу падіння астероїда, такого гігантського, що його слід залишається на планеті 66 млн років.

"Вони навіть не розуміли, про що я казала!" - сміється жінка три десятиліття по тому.

Малюнок, на який Окампо випадково звернула увагу, поклав початок науковому листуванню, в результаті якого було доведено те, що сьогодні не викликає сумнівів у більшості вчених.

Кільце є краєм кратера, утвореного астероїдом діаметром 12 км, який упав на Юкатан і спричинив вибух немислимої сили, від якого плавилася гірська порода.

З початку 1990-х років учені з Північної і Південної Америки, Європи та Азії працювали над виявленням решти наукових прогалин.

Тепер відомо, що падіння космічного тіла моментально створило кратер 30 км завглибшки. Від нього твердою поверхнею Землі прокотилися хвилі на кшталт таких, що утворюються на воді від падіння камінця.

Ці хвилі на мить утворили гори вдвічі вищі за Еверест, які за кілька хвилин знову зрівнялася.

У наступні роки після катастрофічного удару світ змінився до невпізнанності. Пил і попіл вкрили Землю щільним шаром, через який не проникало сонячне світло.

Понад рік на Землі тривала ніч, унаслідок чого температура різко знизилася, що знищило 75% усього живого, зокрема й майже всі види динозаврів.

Невеличке поселення лише з кількома тисячами мешканців і непримітними, хоч і строкатими, будиночками нічим не нагадує про те, що саме тут сталася одна з найбільш таємничих і катастрофічних подій в історії Землі за останні 100 млн років.

На головній площі Чикшулуб-Пуерто поруч із дитячим майданчиком можна побачити малюнки динозаврів, створені місцевими дітлахами.

А єдиною згадкою про метеорит є невеликий бетонний постамент із карикатурною кісткою динозавра і їх зображенням.

У вересні цього року між Чикшулубом-Пуерто та найбільшим містом Юкатана Мерідою відкрили Музей науки кратера Чикшулуба, що є спільним проектом мексиканського уряду та найбільшого в країні університету, Національного автономного університету Мексики (UNAM).

Мета проекту - привернути увагу людей до катастрофічної події, що сталася тут 66 млн років тому, і залучити туристів до цього регіону.

Раніше сюди приїжджали лише заради історичної пам'ятки майя Чичен-Іца на півночі і нічних клубів пляжного курорта Канкуна.

Хоча астероїд знищив майже все живе на Землі, одному виду він все ж таки приніс користь. За кілька мільйонів років по тому людина займе екологічну нішу, що виникла внаслідок знищення найбільших хижаків у світі.

Без цього людства напевно не існувало б.

"Знищення динозаврів дало нам можливість конкурувати з іншими видами і зрештою перемогти", - пояснює Адріана Окампо.

Знахідка Окампо завершує ціле десятиріччя пошуків кратера астероїда. Своїм моментом осяяння вона завдячує співробітництву з легендарним американським вченим Юджином Шумейкером.

Шумейкер - американський геолог-новатор, якого вважають одним з основоположників планетарної науки. Він єдина людина, чий прах 21 рік тому поховали на Місяці.

Шумейкер казав тоді молодій дослідниці Окампо, що майже ідеальні кола не можуть бути утворені земними процесами. Вони майже напевно вказують на зовнішній вплив на геологічний розвиток Землі.

Гіпотезу про те, що динозаврів знищив гігантський астероїд, висунули батько і син вчені Луїс та Вальтер Альвареси на початку 1980-х років. "Тоді вона виглядала дуже суперечливою", - каже Окампо.

Саме вона додала ту частину пазлу, якої бракувало вченим, що працювали з розрізненими уривками інформації та чиї дослідження, часто перетиналися.

Наприклад, ще 1978 року геофізик Глен Пенфілд, який разом з Антоніо Камарго-Заноуерою займався пошуками нафти для державної мексиканської компанії Pemex, виявили підводний кратер вулкану біля узбережжя Чикшулуб-Пуерто. Але ці дані належали компанії Pemex і не були доступні науковій спільноті.

Фактично, першою людиною, яка виявила зв'язок між юкатанським кільцем і теорією про астероїд Альваресів, був техаський журналіст на ім'я Карлос Б'ярс, який в 1981 році написав про це в статті для Houston Chronicle.

Б'ярс поділився своєю гіпотезою з аспірантом Аланом Гільдебрандом, який вивчав геологічні породи на Гаїті. І вони вдвох визначили, що кратер, виявлений компанією Pemex, був не вулканом, а слідом від астероїда.

"Уявляєте, першим здогадався про це газетяр! - каже Окампо. - Якщо поєднати всі деталі разом, це - дивовижна історія".

Втім, це не лише історія минулого. Фрагменти породи, виявлені на дні кратера в Чикшулуб-Пуерто, схожі на дані з поверхні Марса, передані марсоходом Curiosity в 2012 році.

Це вказує на те, що атмосфера Марса колись була більш схожа на атмосферу Землі, в якій можливе життя.

"Для нас важливо знати, що сталося в минулому, щоби бути готовими до майбутнього, - зазначає Окампо. - Дані з кратера Чикшулуб-Пуерто дають гарне уявлення про те, що відбувалося в геологічній еволюції Марса".

Але як місцеві мешканці, так і відвідувачі Чикшулуб-Пуерто мало знають про значущість цього місця.

Плаваючи в приголомшливо мальовничих сенотах, вони й не усвідомлюють, що ці печери виникли в ту мить, коли удар астероїда витіснив глибинну породу на поверхню Землі.

А потім вода, що впродовж тисячоліть підточувала вапняк, довершила справу, зробивши отвори в склепінні печер.

"Місцеві жителі і влада тепер намагаються привернути увагу до цього місця, і їм треба допомогти", - каже Окампо, яка також робить суттєвий внесок у поширення планетарної науки в освіті Латинської Америки.

"Це унікальне місце на нашій планеті. Його слід берегти як об'єкт світової спадщини", - підсумовує науковець.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Travel.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

...