Трубецьки́й Мико́ла Сергі́йович (рос. Трубецкой Николай Сергеевич ; 4 (16) квітня 1890 (18900416 ) —1938 ) — російський філолог і філософ , з 1922 — професор славістики у Віденському Університеті . Співзасновник Празького мовознавчого гуртка . Член князівського роду Трубецьких .
Микола Трубецький рос. Николай Сергеевич Трубецкой Ім'я при народженні Трубецкой Николай Сергеевич Народився 4 (16) квітня 1890 [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb119271545_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011. [[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2][http://global.britannica.com/biography/Nikolay-Sergeyevich-Trubetskoy_Encyclopædia_Britannica][[d:Track:Q5375741]]-3">[3] […] Москва , Російська імперія Трубецкой_Николай_Сергеевич_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А. М. Прохорова]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969. [[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-1">[1] Помер 25 червня 1938 (1938-06-25 ) Трубецкой_Николай_Сергеевич_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А. М. Прохорова]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969. [[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-1">[1][[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb119271545_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011.[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2] […] (48 років) Відень , Австрія у часи націонал-соціалізму Трубецкой_Николай_Сергеевич_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А. М. Прохорова]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969. [[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-1">[1] ·інфаркт міокарда Поховання Віденський центральний цвинтар Країна Російська імперія СРСР Національність росіянин Місце проживання Москва , Відень , Прага Діяльність мовознавець , історик , викладач університету , phonologist , філософ Галузь морфонологія Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] Науковий ступінь докторський ступінь [[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]_[http://d-nb.info/gnd/118802801/_Record_#118802801]_//_Gemeinsame_Normdatei_—_2012—2016. [[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-5">[5] Знання мов російська [[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb119271545_BNF]:_платформа_відкритих_даних_—_2011. [[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2]CONOR.Sl[[d:Track:Q16744133]]-6">[6] , німецька і чеська Заклад Віденський університет і Софійський університет Святого Климента Охридського Членство Нідерландська королівська академія наук Титул князь Рід Гедиміновичі Батько Sergei Nikolaevich Trubetskoy d Мати Praskovya Obolenskaya d
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Трубецький .
Відомий тим що 1920-их роках разом із Георгієм Вернадським та Петром Савицьким був одним із трьох головних авторів російської націоналістичної ідеології Євразійства .
нім. «Grundzüge der Phonologie» («Основи фонології», 1939 , перекладалася українською );
нім. «Vorlesungen über die altrussische Literatur» (1925 — 28), де староукраїнське письменство змішане з російським );
нім. «Einiges über die russische Lautentwickiung und die Auflösung der gemeinrussischen Spracheinheit» (нім. «Zeitschr. für slav. Philologies» , 1925 — обстоює непереконливі датування розпаду східно-слов'янської «мовної єдності»);
рос. «Общеславянский элемент в русской культуре» (збірник рос. «К проблеме русского самопознания» , 1927 );
рос. «К украинской проблеме» (рос. «Евразийский временник» , 1927 — обстоюється згода на українську культуру лише як «індивідуацію спільноруської для нижчих потреб»);
рос. «Ответ Д. И. Дорошенку» (рос. «Евразийская хроника» , 1928 — пом'якшення попередньої позиції допущенням української мови та культури для вищих потреб, але з орієнтацією на російську термінологію);
рос. «Об идее-правительнице идеократического государства» (рос. «Евразийская хроника» , 1935 — твердження, що демократичній устрій сучасності має змінитися устроєм ідеократичним, (переклад українською на сайті ЄСМ : Про ідею-правительку ідеократичної держави ) )
нім. «N. V. Gogol» (нім. «Radio Wien» , 1928 ).