Трубецький Микола Сергійович

Микола Трубецький
рос. Николай Сергеевич Трубецкой
Ім'я при народженні	Трубецкой Николай Сергеевич
Народився	4 (16) квітня 1890[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2][…] Москва, Російська імперія[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-1">[1]
Помер	25 червня 1938(1938-06-25)[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-1">[1][…] (48 років) Відень, Австрія у часи націонал-соціалізму[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]-1">[1] ·інфаркт міокарда
Поховання	Віденський центральний цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	росіянин
Місце проживання	Москва, Відень, Прага
Діяльність	мовознавець, історик, викладач університету, phonologist, філософ
Галузь	морфонологія
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету
Науковий ступінь	докторський ступінь[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]-5">[5]
Знання мов	російська[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]-2">[2], німецька і чеська
Заклад	Віденський університет і Софійський університет Святого Климента Охридського
Членство	Нідерландська королівська академія наук
Титул	князь
Рід	Гедиміновичі
Батько	Sergei Nikolaevich Trubetskoyd
Мати	Praskovya Obolenskayad
Медіафайли у Вікісховищі

Трубецьки́й Мико́ла Сергі́йович (рос. Трубецкой Николай Сергеевич; 4 (16) квітня 1890(18900416)—1938) — російський філолог і філософ, з 1922 — професор славістики у Віденському Університеті. Співзасновник Празького мовознавчого гуртка. Член князівського роду Трубецьких.

Відомий тим що 1920-их роках разом із Георгієм Вернадським та Петром Савицьким був одним із трьох головних авторів російської націоналістичної ідеології Євразійства.

Творча спадщина

• нім. «Grundzüge der Phonologie» («Основи фонології», 1939, перекладалася українською);
• нім. «Vorlesungen über die altrussische Literatur» (1925 — 28), де староукраїнське письменство змішане з російським);
• нім. «Einiges über die russische Lautentwickiung und die Auflösung der gemeinrussischen Spracheinheit» (нім. «Zeitschr. für slav. Philologies», 1925 — обстоює непереконливі датування розпаду східно-слов'янської «мовної єдності»);
• рос. «Общеславянский элемент в русской культуре» (збірник рос. «К проблеме русского самопознания», 1927);
• рос. «К украинской проблеме» (рос. «Евразийский временник», 1927 — обстоюється згода на українську культуру лише як «індивідуацію спільноруської для нижчих потреб»);
• рос. «Ответ Д. И. Дорошенку» (рос. «Евразийская хроника», 1928 — пом'якшення попередньої позиції допущенням української мови та культури для вищих потреб, але з орієнтацією на російську термінологію);
• рос. «Об идее-правительнице идеократического государства» (рос. «Евразийская хроника», 1935 — твердження, що демократичній устрій сучасності має змінитися устроєм ідеократичним, (переклад українською на сайті ЄСМ: Про ідею-правительку ідеократичної держави))
• нім. «N. V. Gogol» (нім. «Radio Wien», 1928).

Примітки

_1-0">^а Трубецкой_Николай_Сергеевич_//_[[:ru:Большая_советская_энциклопедия_(третье_издание)|Большая_советская_энциклопедия]]:_[в_30_т.]_/_под_ред._[[:Прохоров_Олександр_Михайлович|А. М. Прохоров]]_—_3-е_изд._—_[[:Москва|Москва]]:_[[:Велика_російська_енциклопедія_(видавництво)|Советская_энциклопедия]],_1969.[[d:Track:Q649]][[d:Track:Q17378135]]