Чому Україні можна і варто бити по російських НПЗ - Foreign Affairs
Автор фото, Reuters
У статті "Чому Україна має і надалі завдавати ударів по російським НПЗ" американське видання Foreign Affaires пише, що побоювання Вашингтона про те, як ці удари можуть вплинути на світові ціни на нафту, є недоречними.
Насправді, вважають автори видання, ці удари досягають цілей, яких не досягли західні санкції, - не шкодячи світовому ринку, підривають воєнний потенціал Росії і можуть зробити її більш поступливою у разі переговорів.
Як змусити Росію купувати пальне
Українські дрони почали цілити по російських НПЗ ще у січні цього року. У березні лише за два дні відбулися удари по чотирьох підприємствах в Росії.
Квітень розпочався атакою на третій за потужністю російський НПЗ, розташований у Татарстані, за 800 км від кордону з Україною. А завершився ударами по нафтопереробним потужностям у ще двох російських містах – Смоленську та Рязані.
Більше читайте тут:
Загалом від жовтня минулого року Україна завдала щонайменше 20 ударів по російській нафтопереробці.
Мета – припинити поставки пального російському війську та зменшити експортні надходження, що дозволяють фінансувати армію.
Вже на кінець березня Україні вдалося знищити близько 14% російських потужностей у нафтопереробці, а російський уряд був змушений запровадити заборону на експорт пального.
Результат – один з найбільших виробників нафти у світі зараз змушений імпортувати пальне, пише Foreign Affaires, американське видання, що спеціалізується на зовнішній політиці.
Автор фото, Getty Images
Але все це наразилося на критику Вашингтона, при чому на найвищому рівні.
Ще у лютому віцепрезидентка США Хамала Гарріс закликала українського президента Володимира Зеленського утриматися від атак на російські НПЗ. Згодом міністр оборони США Ллойд Остін у виступі в Сенаті заявив, що "атаки можуть мати негативний ефект в контексті ситуації у світовій енергетиці". А Україні порадив обирати інші цілі – ті, які "напряму можуть вплинути на ситуацію на фронті".
Насправді ці побоювання чинної американської адміністрації є хибними, вважає видання.
Удари, що завдає Україна, впливають на те, скільки нафти Росія може перетворювати на пальне. А от на обсяги видобутку чи експорту нафти вони абсолютно не пливають.
Навіть навпаки: що менше можливостей матиме Росія переробити нафту всередині країни, то більше нафти вона буде змушена експортувати, а це сприятиме зниженню, а не зростанню цін на світових ринках, наголошують автори Foreign Affaires.
Тож поки удари обмежуються саме російськими НПЗ, а не по видобувним чи експортним потужностям – і це дуже важливо, - вони не мають призвести до зростання цін на нафту для західних споживачів.
"Удари досягли саме тих цілей, яких не змогли досягти західні партнери України своїми санкціями та запровадженням "стелі цін" на російську нафту. А саме: підірвати фінансові та логістичні спроможності росіян вести війну і при цьому не нашкодити світовій економіці", - пише американське видання.
Два болючих варіанти для Росії
Автори Foreign Affaires також пояснюють: потужності для зберігання видобутої нафти в Росії є досить обмеженими. Тож коли значна частка нафтопереробки не працює, у російських видобувників є два шляхи: збільшити експорт сирої нафти або скорочувати видобуток. І обидва вони є досить неприємними для Росії, але нарощування експорту є не таким болючим, як зупинка свердловин.
Країни, яку закуповують і переробляють російську нафту, – Туреччина, Китай, Індія – змушують Росію робити додаткові знижки і отримують сировину за цінами нижчими за ринкові.
А от коли нафта перетворюється на нафтопродукти, – бензин, дизель – вони продаються на світових ринках вже за цілком ринковими цінами. За якими тепер їх змушена купувати і Росія для своєї армії.
Якщо ж Росія обере другий варіанті почне зменшувати видобуток, світові ціни на нафту таки зростуть – а саме цього і побоюється адміністрація президента Байдена напередодні виборів. Але і для самої Росії такий крок обернеться тим, що вона буде змушена закуповувати пальне за ще вищими цінами, ніж зараз. Тому не дивно, що Росія обрала перший варіант і нарощує експорт сирої нафти.
І дані за останні місяці підтверджують нарощення експорту сировини, тоді як експорт продуктів нафтопереробки наближається до історичних мінімумів.
“Українська стратегія працює”
Тож українська стратегія працює: західні ринки не постраждали, тоді як Росія відчуває біль, зазначає видання. Це створює саме той тиск на Москву, якого прагнули західні партнери України, але досягли обмежених результатів, адже доходи російського бюджету у 2023 сягнули рекордних 320 млрд доларів.
Автори Foreign Affaires звертають увагу і на ще один аспект: удари відбуваються переважно вночі, фактично без жертв серед цивільних. А це дозволяє Україні залишатися "на правильному боці міжнародного права", зазначає американське видання. А цілити у промисловість, яка напряму підтримує військову потугу Росії, є цілком виправданим засобом ведення війни, до якого вдавалися і самі Сполучені Штати, наприклад, в операціях проти Ісламської держави.
Крім того, українські удари по російських НПЗ не розширюють конфлікт, - важко уявити ескалацію після того, як останні масовані російські удари по українській енергетиці пошкодили чи знищили понад 80% української теплової генерації.
Що ж за таких обставин варто робити США?
Щоб ризики і далі залишалися обмеженими, США не варто ані допомагати Україні з цими ударами, ані навіть публічно підтримувати їх. Але й відраджувати Київ від них не варто також, зазначає видання. Попри те, що американський Конгрес нарешті схвалив надання Києву допомогового пакету у 61 млрд доларів, Україна нині перебуває у найбільш небезпечній ситуації за понад два роки війни.
Звісно, самі лише удари по нафтопереробним заводам не змусять Москву капітулювати, але вони роблять війну складнішою і витратнішою для Росії. А відтак, саме це може змусити Кремль піти на поступки, коли йтиметься про переговори, вважають автори Foreign Affaires.
