Кініска. Як спартанська принцеса стала першою жінкою, яка перемогла на Олімпійських іграх

Те, чого Кініска досягла близько 2400 років тому, без сумніву, було справжнім подвигом. Вона завоювала лаври на двох Олімпійських іграх поспіль - у 396 і 392 роках до н.е. Кініска, хоч і була принцесою, донькою та сестрою могутніх спартанських царів, була жінкою віком приблизно 50 років, а жінкам того часу не дозволяли змагатися.

Їм навіть забороняли відвідувати священну ділянку Олімпійського святилища, а заміжнім жінкам загрожувала смертна кара, якщо б їх спіймали на заході навіть як глядачів.

У жінок було інше свято і спортивні змагання - на честь Гери, дружини Зевса.

Про ці ігри - Гереї, Герейські ігри - відомо небагато, крім того, що розповів грецький мандрівник, географ та історик Павсаній у своїй великій праці "Опис Греції" у II столітті нашої ери.

Він розповідає, що Герейські ігри організовував та контролював комітет із 16 жінок з місцевості Еліда. Відбувалися вони кожні чотири роки і передбачали забіг дівчат, одягнених у туніку, що звисала з лівого плеча, і з розпущеним волоссям.

Але спортсменки мали бути молодими незаміжніми дівчатами, тому Кініска теж не змогла б брати участь у тих іграх.

Тож як їй вдалося здобути перемогу, якщо олімпійські змагання тоді були лише для чоловіків?

Виняткова Спарта

Кініска спритно скористалася лазівкою.

Вона взяла участь у перегонах на кінних колісницях-"четвірках", тобто з чотирма кіньми, але для перемоги їй не потрібно було ними керувати... їй навіть не потрібно було перебувати в Олімпії.

Перемоги в кінних гонках присуджували власникам коней, а не жокеям.

Чому стався такий випадок за жорстких правил щодо присутності жінок на Іграх?

Більшість жінок Стародавньої Греції в будь-якому випадку не змогли б змагатися.

В Афінах, як розповідає Сара Помрой у своїй книзі "Спартанки", закони та заходи, спрямовані на зменшення видимості жінок у суспільстві, заборонили жінкам їздити на колісницях, і немає жодних доказів того, що вони колись їздили верхи.

Навіть пізніше, у Римі, де було набагато більша концентрація багатства, закон Lex Oppia, який ухвалили у 216 році до нашої ери, також забороняв жінкам їздити на колісницях, за винятком релігійних цілей.

Але Кініска була спартанкою, і тому вона насолоджувалася свободою, яку інші не уявляли.

Спартанці вважали, що найсильніші діти народжуються від сильних батьків, тому, на відміну від інших давньогрецьких держав, влада заохочувала жінок тренувати як розум, так і тіло.

Оскільки вони також могли успадковувати, володіти та управляти майном, так само, як чоловіки-землевласники, спартанські жінки могли керувати колісницями або їздити верхи, щоб перевірити можливості коней.

Можливість їздити верхи давала спартанкам самостійність, унікальну для жінок у давньогрецькому світі.

Кініска любила коней.

Її батьком був цар Архідам II, і вона була сестрою царя Агесилая II, одного з найвідоміших воїнів Греції, тому вона насолоджувалася привілейованим життям.

Згідно з кількома джерелами, в неї була велика ферма, яка виключно займалася вирощуванням та тренуванням коней.

Вона сама готувала свою команду і чекала закінчення Пелопоннеської війни, коли зняли вето на участь Спарти в святі в Олімпії.

Не ступаючи у заборонені священні місця, принцеса відправила своїх коней на олімпійські перегони колісниць.

І її мотивація залишається предметом дискусії.

Амбіції чи маніпуляції?

Може здатися очевидним, що людина, яка так любить коней і присвячує весь свій час тренуванню, захоче взяти участь у найпрестижнішому змаганні того часу.

Однак існували різні думки щодо того, що спонукало члена спартанської царської родини порушити правила Ігор.

Філософ та історик Ксенофонт був другом царя Агесилая і приписував йому пробудження олімпійських амбіцій принцеси.

"..він переконав свою сестру Кініску розводити коней для колісниць і продемонстрував своєю перемогою, що такий кінь відзначає власника як людину багату, але не обов’язково його [чоловічі] здібності", — писав він.

Він додав, що Агесилай відчував, що перемога в Олімпії мало що означає. Краще бути хорошим царем, тобто бути доброчесним, скромним і бережливим.

Через п'ять століть філософ Плутарх, вихваляючи скромність життя Агесилая, зазначив:

"Однак, побачивши, що деякі громадяни високо цінують і пишаються розведенням коней для перегонів, він переконав свою сестру Кініску взяти участь у змаганнях колісниць в Олімпії, бажав показати грекам, що перемога там не "була ознакою великої досконалості, а просто багатства та марнотратства".

Однак, за словами Павсанія, спартанською принцесою керували особисті амбіції.

"Кініска дуже бажала слави на Олімпійських іграх і була першою жінкою, яка розводила коней, і першою, хто здобула олімпійську перемогу".

Тож це була перемога, що стала наслідком амбіцій принцеси чи вона була спланованою царем? Кініска була першою переможницею давніх Олімпійських ігор чи політичним пішаком?

Дискусія триває і досі.

Попри це перемога швидко перетворила Кініску на героїню.

"Після Кініски й інші жінки, головним чином з Лакедемона (інша назва Спарти. – Ред.), здобули олімпійські перемоги, проте жодна з них не була більш відомою своїми перемогами, ніж вона", — розповідав Павсаній.

І він писав, що в "місці, яке називається Платаністас", було "святилище героїв", присвячене Кінісці.

Це була велика честь. Це місце було призначене для релігійних церемоній, і так згадували лише спартанських царів, але ніколи жінку.

Але, можливо, ще більш захопливим було те, що бронзову статую Кініски встановили в Олімпії, місці, де вона здобула тріумф, попри свою вимушену відсутність.

Поряд зі скульптурами її колісниці та бронзових коней, це були перші пам’ятники, присвячені жінці на честь перемог у панеллінських змаганнях.

Таким чином, хоча про життя Кініски відомо мало, її ім’я увійшло в історію і було позначене на цій статуї таким написом:

"Я, Кініска, переможниця з колісницею швидких коней, (...) оголошую себе єдиною жінкою в усій Греції, яка здобула цей вінок".