Блог історика: 1991 рік. Референдум щодо незалежності України

1 грудня 1991-го відбувся Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення державної незалежності. Позитивну відповідь дали понад 90% громадян, які взяли участь у голосуванні. Цим фактично поставили крапку в історії УРСР.

Акт проголошення незалежності України ухвалила Верховна Рада ще 24 серпня - за досить драматичних обставин. Щойно провалився путч, влаштований у Москві так званим ГКЧП.

То була спроба найвищих державних посадовців Радянського Союзу повалити президента СРСР Михайла Горбачова, який планував перетворити країну-федерацію на конфедерацію.

"Я його підписувати не буду"

Щоправда, Україна не збиралася входити до нової конфедерації. І взагалі, лише 9 з 15 республік СРСР заявили про намір стати її членом.

Леонід Кравчук, тогочасний голова українського парламенту, згадував, що Горбачов кілька разів намагався переконати його підписати конфедеративний договір, але "впертий" керівник УРСР відрубав: "Я його підписувати не буду".

Але є великі сумніви, що Москва без шантажу і провокацій "відпустила" би Україну в незалежне життя. Певно, такий сценарій не був би мирним.

Натомість за перемоги путчистів Україні точно стало би непереливки - у разі успіху вони запровадили б надзвичайний стан. Заколотники прагнули відновити радянську імперію, що розвалювалася на очах.

Хай там як, 22 серпня путч провалився.

Путчистів ув'язнили, але Горбачов уже не мав політичних ресурсів на утворення конфедерації. Виникли сприятливі умови для здобуття незалежності.

Кандидати-агітатори

23 серпня Печерськ - район Києва, де розташовані владні структури - гудів наче вулик. А наступного дня розпочала роботу Верховна Рада України. На її засіданні поставили на голосування документ надзвичайної історичної ваги - Акт проголошення незалежності України.

Абсолютна більшість членів парламенту - 346 депутатів - висловилася "за".

Так зробили перший важливий крок. Але державотворення слід було легітимізувати, тобто підтримати всенародно. Тому й знадобився референдум.

Існував і додатковий аргумент: якщо рішення Верховної Ради зможе скасувати парламент іншого скликання, то рішення референдуму скасувати не зможе ніхто.

Саме Кравчук запропонував об'єднати референдум з першими в історії України президентськими виборами, призначеними на неділю 1 грудня. В такий спосіб передвиборна кампанія основних кандидатів у президенти (Л. Кравчука, В. Чорновола, Л. Лук'яненка) автоматично перетворилася на потужну агіткампанію на підтримку Акту незалежності.

1 грудня по всій Україні відкрилися 34 093 дільниці для голосування.

Громадяни, які прийшли на дільниці, одержали два бюлетені - виборчий та референдуму. У першому було 6 кандидатур, а в другому - одне-єдине (але ключове) запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Варіанти відповідей: "Так, підтверджую" або "Ні, не підтверджую".

"Так, підтверджую"

Результати виявилися приголомшливими: 90,32% учасників референдуму проголосували "за".

В усіх областях, включно зі східними регіонами, а також у Кримській автономії та місті Севастополь люди підтримали незалежність: Донецька область - 76,73% "за", Луганська область - 80,65%, Кримська АРСР - 67,50%, Севастополь - 63,74%.

Референдум мав імперативний характер, його рішення були загальнообов'язковими та не потребували затвердження.

1 грудня 1991 року фактично перестала існувати УРСР. А на геополітичній карті з'явилася нова держава - Україна.

Наслідки не забарилися: якщо до референдуму незалежну Україну не визнала жодна держава, то протягом тільки грудня її визнали понад 40 держав світу.