Брудна бавовна. Як Китай примушує уйгурів працювати на світову індустрію моди

Китай примушує сотні тисяч уйгурів і представників інших нацменшин займатися важкою працею на великих бавовняних плантаціях в провінції Сіньцзян на заході країни. Про це говорять результати розслідування, що опинилися в розпорядженні ВВС.

Розслідування засноване на виявлених в інтернеті документах. Воно вперше дає чітку картину масштабів примусової праці при збиранні бавовни в Сіньцзяні.

А вона становить п'яту частину світового виробництва цього продукту і використовується для виготовлення тканин у всьому світі.

Крім мережі таборів, в яких, за наявними даними, понад мільйон осіб, є документальні підтвердження того, що інших представників нацменшин також силою схиляють до роботи на текстильних фабриках.

Китайський уряд заперечує ці звинувачення. Він наполягає, що табори насправді є "школами професійного навчання", а фабрики - частиною широкої і добровільної програми для зниження бідності.

Однак нові свідчення показують, що пів мільйона працівників щорічно відправляють на збирання бавовни в умовах, які змушують з високою ймовірністю припускати примус.

"На мій погляд, наслідки (даного відкриття. - Ред.) історичні", - заявив ВВС старший науковий співробітник Фонду пам'яті жертв комунізму у Вашингтоні доктор Адріан Зенц, який виявив документи.

"Вперше ми отримали докази використання примусової праці не тільки для одягу, а й на збиранні бавовни. Це істотно змінює ситуацію. Сіньцзян дає 85% китайської і 20% світової бавовни, і кожен, кого хвилює етичність поставок, повинен сказати: "Так робити більше не можна", - говорить він.

Матеріали, що складаються з розміщених у мережі урядових документів і повідомлень державних ЗМІ, показують, що в 2018 році округи Аксу і Хотан (у Сіньцзян-Уйгурському автономному окрузі) направили 210 тисяч людей "в порядку передачі робочої сили" у розпорядження напіввійськової організації "Сіньцзянський виробничо-будівельний корпус" для збирання бавовни.

В інших джерелах йдеться, що збирачів "мобілізували і організували", а потім перевезли на плантації за кілька сотень кілометрів.

Цього року влада Аксу визначила потребу для плантацій у збирачах у 142,7 тис. робітників. Її задовільнили за принципом "направити всіх, кого слід".

Згадки про необхідність "направляти збирачів" у контексті "опору незаконній релігійній діяльності" вказує на те, що інструкції розроблені стосовно уйгурів та інших мусульман.

Спочатку урядовці укладають "угоди про наміри" з виробниками бавовни, в яких обумовлюють "кількість, розміщення і оплату праці працівників". Потім останніх закликають "з ентузіазмом записуватися".

Є безліч ознак того, що цей ентузіазм далеко не щирий. В одному зі звітів розповідається про село, жителі якого "не бажали працювати в сільському господарстві".

Чиновникам довелося знову вирушити туди і провести "роз'яснювальну роботу". В результаті на прибирання бавовни відправили 20 людей і запланували ще 60.

Табори і фабрики

Китай давно практикує масові переміщення сільської бідноти із заявленою метою забезпечити її роботою.

Це вважають частиною національної кампанії по боротьбі з бідністю.

Останніми роками ці зусилля активізувалися. Вважають, що президент Сі Цзіньпін прагне ліквідувати бідність до 100-річчя Компартії, яке будуть відзначати наступного року, і бачить в цьому головне завдання у сфері внутрішньої політики.

Але в Сіньцзяні, за низкою ознак, кампанія переслідує також і політичні цілі. Там набагато ретельніше стежать за тим, як реалізують завдання і квоти, а на місцевих чиновників постійно тиснуть, щоб план виконувався.

Зміна політики Китаю щодо Сіньцзяну почалася після двох жорстоких нападів на перехожих і пасажирів громадського транспорту, що були у 2013 році в Пекіні та в 2014 році в Куньміні. В обох випадках влада звинуватила уйгурських ісламістів і сепаратистів.

У відповідь з 2016 року почалося будівництво "таборів перевиховання", куди направляють усіх, чия поведінка викликає підозри в нелояльності: наприклад, тих, хто встановлює на свій телефон месенджери з шифруванням, переглядає релігійні сайти або має родичів за кордоном.

Китай називає ці заклади "школами дерадикалізації", але його ж власні документи свідчать, що йдеться про драконівську систему ізоляції з метою замінити колишню релігійну і культурну ідентичність примусово лояльністю.

Але будівництво не обмежилося таборами.

З 2018 року почали запроваджувати величезну програму індустріалізації, що включає створення сотень фабрик.

Про те, що завдання масового працевлаштування та інтернування вирішують паралельно, свідчить той факт, що багато підприємств виникли або безпосередньо на території таборів, або по сусідству з ними.

Схоже, уряд переконаний, що праця змінить "застарілі уявлення про життя" сіньцзянських меншин і зробить з них сучасних світських, націлених на заробляння грошей громадян Китаю.

ВВС спробувала відвідати один такий заклад у місті Куга, який незалежні дослідники визначили як табір перевиховання. Його спорудили у 2017 році. На наявних у відкритому доступі супутникових знімках цього об'єкта видно паркани і щось, що нагадує сторожову вежу.

У 2018 році поряд з'явилася новенька фабрика. А незабаром після закінчення будівництва супутник зафіксував щось важливе.

Незалежні аналітики підтвердили, що на знімках видно безліч людей у формі однакового кольору, що пересуваються колонами між табором і фабрикою.

Ми зняли периметр комплексу. Весь цей час за нами йшли машини без розпізнавальних знаків.

Фабрика і табір зараз, схоже, злилися в єдиний промисловий комплекс, обвішаний пропагандистськими плакатами про переваги кампанії щодо боротьби з бідністю.

Незабаром нас зупинили, наказали припинити зйомку й виїхати.

Згідно з місцевими ЗМІ, текстильна фабрика дає роботу трьом тисячам людей, "мобілізованим та організованим" владою.

Неможливо перевірити, ким є люди на супутникових знімках і які умови праці на фабриці.

Наші запити, спрямовані на підприємство, залишилися без відповіді.

Весь час, що ми провели у Сіньцзяні, поліцейські, місцеві пропагандисти і невизначені люди регулярно перешкоджали нам вести зйомку.

За нами постійно слідували великі групи людей у штатському в автомобілях без розпізнавальних знаків, часом на відстань у сотні кілометрів.

"Укорінені лінощі"

Попри зв'язок між таборами і фабриками, головною метою кампанії зі зниження бідності в Сіньцзяні є ті, хто не позбавлений волі. Цю частину суспільства не розглядають як загрозу безпеці, але вважають об'єктом необхідних реформ.

Понад два мільйони людей, переважно з бідних селянських сімей, мобілізували на роботу, нерідко після короткого, в армійському стилі, професійного навчання та ідеологічної обробки.

Судячи з наявної інформації, вони, як і ув'язнені таборів перевиховання, є джерелом робочої сили для промисловості, зокрема, бурхливо зростаючих текстильних підприємств Сіньцзяна.

У липні цього року ситуацію досліджував розташований у США Центр стратегічних і міжнародних досліджень. Як відзначили його експерти, існує імовірність, що представників нацменшин посилають збирати бавовну, однак щоб встановити це напевно, потрібна додаткова інформація.

Нові документи, виявлені доктором Зенцем, не тільки дають таку інформацію, але і розкривають суто політичні цілі масової відправки представників нацменшин на поля.

Інструкція по роботі зі збирачами, видана регіональним урядом Сіньцзяну в 2016 році, наказує "посилювати роботу з ідеологічного виховання і вироблення почуття етнічної спільності".

В одному з присвячених питанням пропаганди документів, знайдених доктором Зенцем, йдеться, що бавовняні поля дають можливість змінити "глибоко вкорінену ледачу ментальність" сільських бідняків і показати їм, що "праця - справа честі". Ця думка неодноразово повторюється і в інших місцях.

Ці фрази витримані в дусі офіційного державного уявлення про спосіб життя і звичаї уйгурів - як перешкоди для модернізації.

В одному матеріалі про переваги збирання бавовни йдеться, що бажання залишатися вдома і займатися вихованням дітей є "причиною бідності".

Держава впроваджує "централізовані" схеми догляду за дітьми та людьми похилого віку і нагляду за худобою, щоб "кожен міг ходити на роботу, ні про що не турбуючись".

Є свідчення того, що працівники, мобілізовані на збирання бавовни, зазнають контролю і спостереження в масштабах, що далеко виходять за звичайні рамки.

Поліцейська інструкція, випущена в окрузі Аксу в жовтні цього року, говорить, що збирачі повинні прибувати в складі груп, супроводжуваних представниками, які будуть "харчуватися, жити, вчитися і працювати разом з ними, і впливати на їхній настрій в період збиральної кампанії".

Махмут (ім'я змінено) - молодий уйгур, який живе в Європі. Контакти з родиною, яка залишилася вдома, перетворилися для нього на ризиковану справу. Коли вони востаннє спілкувалися в 2018 році, він дізнався, що його близьких відправляли працювати.

"Вони взяли мою сестру в Аксу, на текстильну фабрику, - розповідає він. - Сестра була там три місяці і нічого не отримала".

"Взимку мати збирала бавовну для держави, - продовжив Махмут. - Чиновники сказали, що їм потрібно 5-10 відсотків жителів села, ходили від дверей до дверей. Люди погоджувалися, тому що боялися, що їх посадять в тюрму або ще куди-небудь відвезуть".

В останні п'ять років подібні візити "від дверей до дверей" перетворилися в ключовий механізм контролю за населенням в Сіньцзяні, де 350 тис. чиновників займаються збиранням докладної інформації про кожну сім'ю, що межує із втручанням в приватне життя.

Залучені до участі в цих "сільських робочих групах" чудово знають, що в першу чергу від них залежить, хто відправиться в табір, а хто ні.

"Повністю сфабриковані"

Бавовняна індустрія Сіньцзяну, яка продовжує зростати, завжди покладалася на сезонну робочу силу з інших провінцій Китаю. Але збирання бавовни відоме всім як важка і нудна робота. Зайнятість в країні підвищилася, заробітки зросли, мігранти перестали приїжджати.

Зараз пропаганда оспівує те, як місцеві трудові ресурси допомагають одночасно вирішити кризу з робочою силою і збільшити доходи зайнятих на збиранні.

Проте немає чіткого пояснення, чому сотні тисяч людей, які раніше не виявляли ніякого інтересу до бавовни, раптом масово кинулися на плантації.

Хоча в документах йдеться, що заробіток збирача може перевищувати 5 тис. юанів (764 долара) на місяць, у звіті щодо конкретного села йдеться, що середня щомісячна зарплата 132 "мобілізованих" у ньому збирачів склала всього 1 670 юанів (255 доларів).

Незалежно від розмірів зарплати, згідно з відповідною міжнародною конвенцією, оплачувану працю також можна розглядати як примусову.

На наш запит до МЗС КНР факсом надійшла відповідь: "Працівники з усіх етнічних груп в Сіньцзяні обирають місце роботи з власної вільної волі і добровільно укладають трудові угоди відповідно до закону". У відповіді йдеться про те, що кількість бідних у Сіньцзяні знизилася з майже 20% у 2014 році до менш ніж одного відсотка зараз.

Звинувачення у використанні примусової праці "повністю сфабриковані" Заходом, стверджує МЗС КНР і звинувачує критиків у прагненні викликати у Сіньцзяні "примусове безробіття".

"Усміхнені обличчя людей всіх національностей, що живуть в Сіньцзяні, є найкращою відповіддю на американську брехню і плітки", - написало китайське зовнішньополітичне відомство.

Але "Ініціатива за кращу бавовну", незалежна організація, що підтримує високі етичні й природоохоронні стандарти у бавовняної індустрії, повідомила ВВС, що побоювання щодо китайських методів скорочення бідності спонукали її віднедавна припинити аудит і видачу сертифікатів сіньцзянським фермам.

"Як ми з'ясували, є небезпека того, що жителів бідних сільських громад примушують до роботи в рамках програми по зниженню бідності. Навіть якщо ці працівники отримують гідну зарплату, що можливо, немає впевненості в тому, що вони обрали свою роботу добровільно", - заявив директор організації зі стандартів і гарантій Демієн Санфіліппо.

Він пояснив, що міжнародним спостерігачам його організації стало вкрай важко отримати доступ до об'єктів у Сіньцзяні, це ще одна причина, з якої робота в цьому регіоні припинена.

Рішення його організації самоусунутися підвищує ризик компрометації для світової індустрії моди, стверджує він. "Наскільки мені відомо, на місці немає ніякої організації, здатної підтвердити, що бавовну виготовляють відповідно до етичних стандартів", - заявив Санфіліппо.

ВВС поцікавилася у 30 провідних світових брендів одягу, чи мають намір вони після нашого розслідування продовжувати використовувати напівфабрикати з Китаю.

Лише чотири з них - Marks and Spencer, Next, Burberry and Tesco - відповіли, що суворо стежать за тим, щоб у продукції, яку вони закуповують у Китаї, не використовувалася бавовна з Сіньцзяну.

Залишаючи Сіньцзян, в околицях міста Корла ми проїхали місце, на якому ще у 2015 році не було нічого, крім пустелі.

Зараз там розташований гігантський табір тюремного типу, всередині якого видно будівлі, які є, за твердженням незалежних експертів, виробничими корпусами.

Ми вважаємо, що це перший знімок колосальної споруди, зроблений незалежними авторами.

Це лише один з подібних комплексів, якими нині всіяний місцевий ландшафт, і це останнє моторошне нагадування про те, наскільки розмита в Сіньцзяні межа між масовою працею і масовим ув'язненням.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!