Народився 12.06.1979 року в Києві.
Дві вищі освіти: художня (Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім. Михайла Бойчука) та юридична.
Четвертий рік пишу роботу на здобуття ступеню доктора філософії у галузі права, науковий інтерес – правове забезпечення містобудування, що є основною моєю спеціалізацією як практикуючого адвоката. Тема дослідження: "Нормативно-правове забезпечення актів узаконеного вандалізму щодо історичної забудови Києва за останні 100 років".
З перших днів студентства вів громадську роботу: у 1998-2002 роках - Президент Юридичного клубу студіюючої молоді Київського національного університету; 1999-2000 роки - Голова Київської асоціації студентських клубів. Через мою активність в 1999 році мене як студента І курсу історичного факультету спробувала завербувати СБУ (допоки в Україні зберігається практика часів СССР з вербовки КГБ студентів та викладачів – про автономію університетів годі й мріяти). Вербуватись мені не хотілось, тож оскільки я вже працював помічником-консультантом народного депутата і вийшов з протестною заявою на прес-конференцію, розгорівся великий скандал, через який тодішній ректор і близький друг Кучми Скопенко (а вербовка відбувається виключно з відома ректорів вишів) мав відповідати на неприємні питання ЗМІ та депутатських запитів. Щоправда, пізніше в Скопенка з’явився шанс відігратись: після арешту у справі захоплення ЦК Компартії в Києві 9 березня 2000 року він особисто розпорядився виключати трьох студентів, які входили до гурту "Самостійна Україна" з університету. Не знаю перед ким він за це відповідає по смерті, але оцінки історії його діяльність на посаді ректора ще не дочекалась.
Розпочати правозахисну діяльність примусив особистий досвід після звільнення з Лук’янівського СІЗО в 2000-му: досвід спілкування з репресивною машиною, яка в нашій справі виявила всі грані своїх нахабства та гнилості, водночас насправді виявився дуже корисним. А фактична перемога над системою (адже ніхто з нас тоді так і не отримав "реальні" строки, як не вихвалявся Потебенько перед Кучмою, що сидітимемо ми всі) дала можливість повірити в те, що ми навіть малим гуртом можемо якщо й не змінити все, то заламати авторитарну систему в її основах.
Помаранчеву революцію зустрів як представник кандидата в президенти України Ющенка по закордонному виборчому округу в нашому посольстві в Мінську, де запобіг вкидуванню прибиральницею посольства стосу бюлетенів за Януковича. Сьогодні це звучить кумедно, а тоді багатьом з нас було страшно: невже вони візьмуть Україну своїми бандитськими методами? Не вдалось тоді.
Весь час тих грандіозних за своїми наслідками українських протестів провів на Майдані в гурті однодумців (ми тоді отаборились у великому спортзалі консерваторії). Найбільшим відкриттям життя до сьогодні є тодішнє усвідомлення, подароване Майданом: якими світлими можуть бути обличчя всіх українців і якими солідарними та відповідальними ми можемо стати, якщо нас об’єднає ідея Свободи і Справедливості.
Оскільки слідчу групу по нашій справі очолював особистий ставленик та улюбленець тодішнього генпрокурора Потебенька Сергій Міщенко, який вигулькнув в списках депутатів БЮТ тим самим предивним способом, яким в лавах нового "помаранчевого" режиму опинились Фельдман, Губський, Ставнійчук, Богатирьова, Гавриш і тисячі інших їм подібних, я не бачив себе членом такої команди з політичних та особистих міркувань. Думаю з подібних моїм мотивів таке ж рішення прийняли більшість моїх однодумців.
Продовжуючи співпрацю з окремими політиками, яких поважав через незмінність їх позиції (з повноліття і до 2012 року я був членом лише однієї партії – Народного Руху України), я зосередився на адвокатській роботі та власній справі. Як переконує історія останніх 7 років – то було помилкове рішення: треба було боротись з їх "оновленим" режимом так само, як боролись з попереднім.
Тому зараз я балотуюсь як незалежний кандидат до Верховної Ради по Подільському району Києва (округ 220) , в якому проживаю з народження.
Цей блог на "Українській правді" - частина моєї передвиборчої агітації, яку оплачую з власних коштів.
Планую до дня виборів розмістити 10-ть публікацій, в яких спробую утриматись від обговорення "загальноприйнятих" тем та спроб сподобатись виборцю, адже до свого виборця я доходжу не через "УП". Моє завдання, щоб ці 10-ть постів потрясли основи фальшивої біполярної політичної системи, або принаймні її підлої публічно-медійної складової.
Вам судити, чи мені вдасться задумане.
Долучайтесь до дискусії, а можливо і до мого гурту:
тел. (044) 361 50 30 (прямий, особистий)
https://www.facebook.com/did1300 (пишу сюди сам)
прес-служба: [email protected]
