Фомін Олександр Васильович (генерал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фомін Олександр Васильович
Народився 25 травня 1959(1959-05-25) (64 роки)
Леніногорськ, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР
Діяльність воєначальник
Alma mater Військовий інститут Міністерства оборони СРСРd
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Військове звання генерал-полковник
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація) медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» III ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 1-го ступеня Медаль «За відзнаку у військовій службі» 2-го ступеня Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії)

Олександр Васильович Фомін (нар. 25 травня 1959, Леніногорськ, Східно-Казахстанська область, Казахська РСР, СРСР) — російський військовий і державний діяч. Заступник Міністра оборони Російської Федерації з 31 січня 2017 року, генерал-полковник (2018), дійсний державний радник Російської Федерації 2-го класу, кандидат технічних наук[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 травня 1959 року у місті Леніногорську Східно-Казахстанської області (нині місто Ріддер, Республіка Казахстан).

Освіта[ред. | ред. код]

  • У 1976 році закінчив середню школу № 1 міста Курчатова Курської області.[2]
  • У 1984 році закінчив Військовий Червонопрапорний інститут Міністерства оборони СРСР (нині — Військовий університет Міністерства оборони Російської Федерації).
  • У 1992 році закінчив Військову академію Радянської Армії.
  • Захистив кандидатську дисертацію[3].

Діяльність[ред. | ред. код]

З 1977 по 1993 рік проходив службу у Збройних Силах СРСР та Російської Федерації.

З червня 1993 по березень 1994 був співробітником відділу Головного управління військово-технічного співробітництва Міністерства зовнішніх економічних зв'язків Російської Федерації[4].

З березня 1994 по березень 1998 — на різних посадах в Державній компанії " Росвооружение ": помічник генерального директора, заступник начальника управління, начальник управління, заступник начальника служби, начальник служби[4].

З 1998 до 1999 року був заступником генерального директора ЗАТ «Зарубіжбудінвест». З жовтня 1999 до лютого 2001 року — керівник департаменту експорту спецмайна та послуг військового призначення ФГУП «Промекспорт». З лютого 2001 по грудень 2005 року — начальник департаменту, заступником начальника департаменту сухопутних озброєнь ФГУП " Рособоронекспорт "[4].

З 2004 року служив у Федеральній службі з військово-технічного співробітництва: з 12 грудня 2004 року заступник директора, з 3 листопада 2007 по 23 травня 2012 року перший заступник директора, з 23 травня 2012 по 31 січня 2017 року директор служби[4].

Указом Президента Російської Федерації від 31 січня 2017 призначений заступником Міністра оборони Російської Федерації[5]. У його віданні перебуває міжнародне військове та військово-технічне співробітництво, підготовка міжнародних угод у цій галузі. Керує роботою Головного управління міжнародного військового співробітництва Міноборони Росії та управління з контролю за виконанням договорів Національного центру щодо зменшення ядерної небезпеки.

22 лютого 2018 року присвоєно військове звання генерал-полковник[6][7].

У 2022 році став представником Міноборони Росії на російсько-українських переговорах щодо врегулювання війни між державами.

Санкції[ред. | ред. код]

Через підтримку російської агресії та порушення територіальної цілісності України під час російсько-української війни перебуває під персональними міжнародними санкціями різних країн.[8]

З 15 березня 2022 року перебуває під санкціями Великої Британії.

З 25 лютого 2022 року перебуває під санкціями Австралії.[9]

Указом президента України Володимира Зеленського від 19 жовтня 2022 року перебуває під санкціями України.[10]

З 18 березня 2022 року перебуває під санкціями Нової Зеландії.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Биография Александра Фомина. РИА «Новости» (рос.). 31 січня 2017. Процитовано 28 березня 2021.
  2. ↑ Знаменитые выпускники школы № 1. МБОУ «Гимназия №1» города Курчатова (рос.). Архів оригіналу за 2 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
  3. ↑ Биография Александра Фомина. РИА «Новости» (рос.). 24 травня 2012. Процитовано 28 березня 2021.
  4. ↑ а б в г ТАСС. Фомин, Александр Васильевич Заместитель министра обороны РФ. ТАСС — Энциклопедия (рос.). Процитовано 28 березня 2021. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка)
  5. ↑ РИА «Новости» (17-01-31). Указом Владимира Путина Александр Фомин назначен замглавы Минобороны России. «Оружие России» (рос.). Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 28 березня 2021.
  6. ↑ Путин присвоил замминстра обороны Фомину звание генерал-полковника - Армия и ОПК. ТАСС (рос.). 22 лютого 2018. Процитовано 28 березня 2021.
  7. ↑ Указ Президента Российской Федерации № 78 от 22 февраля 2018 года О присвоении воинских званий высших офицеров и специальных званий высшего начальствующего состава. Официальный интернет-портал правовой информации (рос.). Процитовано 28 березня 2021.
  8. ↑ ФОМІН Олександр Васильович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 30 липня 2023.
  9. ↑ Australia and sanctions.
  10. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №726/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фомін_Олександр_Васильович_(генерал)&oldid=40049645