Шанталь Муфф
Шанта́ль Муфф (фр. Chantal Mouffe; нар. 1943, Шарлеруа, Бельгія) — бельгійська політична філософиня, політологиня, викладачка університету та феміністична активістка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Шанталь Муфф навчалася у Левені, Парижі та Ессексі, а згодом викладала в багатьох університетах світу (в Європі, Північній та Латинській Америці). Обіймала професорські посади у Гарварді, Корнельському університеті, Принстонському університеті та в Національному центрі наукових досліджень (CNRS) у Парижі. Протягом 1989—1995 років керувала програмою в Міжнародному філософському коледжі (College International de Philosophie) у Парижі. Зараз займає посаду професорки на факультеті політики та міжнародних відношень в Університеті Вестмінстера (Велика Британія), де керує Центром досліджень демократії.
Шанталь Муфф найбільш відома внеском у розвиток Есекської школи дискурс-аналізу, а також співпрацею з Ернесто Лаклау над книгою Гегемонія та соціалістична стратегія (1984), як стала взірцем постмарксистського дослідження, що ґрунтується на теорії гегемонії Грамші, постструктуралізмі та теоріях ідентичності, які перевизначають політику лівих в термінах радикальної демократії.[7]
Шанталь Муфф критично ставиться до концепції «деліберативної демократії» (особливо в версіях Габермаса та Роулза), вона відома критичним аналізом праць Карла Шмітта, зокрема, його концепту «політичного» (англ. the political). Радикалізацію сучасної демократії Шанталь Муфф описує в термінах «агоністичного плюралізму». Останнім часом вона стала підкреслювати радикальний потенціал художніх практик.
Шанталь Муфф одружена з політичним філософом Ернесто Лаклау, народила трьох дітей.
Агоністична демократія[ред. | ред. код]
Муфф стверджує, що у суспільстві завжди присутній антагонізм. В цьому вона посилається на Карла Шмітта, який пояснював "політичне" через протиставлення "друг-ворог". Муфф теж допускає незнищенність антагоністичного аспекту конфлікту, в основі якого протиставлення "ми-вони". З іншого боку, на відміну від Шмітта, вона також допускає можливість його приборкання. Для цього вона вводить такий тип відносин, як агонізм.
- антагонізм — ставлення, при якому сторони є одна одній ворогами, погляди яких не мають нічого спільного.
- агонізм — ставлення "ми-вони", при якому конфліктні сторони згодні в тому, що оптимального рішення їх конфлікту не існує, водночас кожна зі сторін визнає легітимність опонентки. За таких відносин конфліктні сторони переходять зі статусу ворогів у статус противників. "Це означає, що попри свою участь в конфлікті, сторони вважають себе належними до єдиного символічного простору, всередині якого і відбувається конфлікт."[8]
Таким чином, згідно з концепцією агоністичної демократії Шанталь Муфф, завдання демократії полягає в тому, щоб трансформувати антагонізм в агонізм.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Gramsci and Marxist theory / edited by Chantal Mouffe. — London ; Boston: Routledge & Kegan Paul, 1979. — vii, 288 p. — ISBN 0710003579.
- Ernesto Laclau, Chantal Mouffe. Hegemony and socialist strategy: towards a radical democratic politics / Ernesto Laclau, Chantal Mouffe; translated by Winston Moore and Paul Cammack. — London: Verso, 1985. — 197 p. — ISBN 0860910679.
- Chantal Mouffe. The return of the political / Chantal Mouffe. — London ; New York: Verso, 1993. — vii, 156 p. — ISBN 0860914860.
- Deconstruction and pragmatism / edited by Chantal Mouffe. — London ; New York: Routledge, 1996. — ix, 88 p. — ISBN 0415121698.
- Chantal Mouffe. The democratic paradox / Chantal Mouffe. — London ; New York: Verso, 2000. — xii, 143 p. — ISBN 1859847587.
- The legacy of Wittgenstein: pragmatism or deconstruction / Ludwig Nagl, Chantal Mouffe, eds. — Frankfurt am Main ; New York: Peter Lang, 2001. — 164 p. — ISBN 082044796X.
- Chantal Mouffe. On the political / Chantal Mouffe. — London ; New York: Routledge, 2005. — 144 p. — ISBN 0415305209.