Минулого тижня Україну з візитом, програма якого охопила Київ, Одесу та Львів, відвідав Головний громадський омбудсмен Туреччини Шереф Малкоч. Він зустрівся з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубінцем, з рідними українських полонених, які перебувають в Росії, та з російськими військовополоненими у таборі утримання у Львові.

Найближчим часом Шереф Малкоч має намір здійснити відповідний візит і в Росію та зустрітися там з українськими полоненими, подивитися на умови їхнього утримання. Після обох поїздок офіс турецького омбудсмена підготує звіти, зокрема про умови дотримання Женевської конвенції про поводження з військовополоненими.

Одним із своїх головних завдань нинішньої активності та правозахисної діяльності в межах російсько-української війни Шереф Малкоч називає обмін та повернення полонених додому.

Про свої враження та результати візиту в Україну, перспективи повернення українських бранців додому Головний громадський омбудсмен Туреччини Шереф Малкоч розповів в інтерв’ю Укрінформу.

ЯК ОМБУДСМЕНИ, ХОЧЕМО ЩОНАЙШВИДШОГО ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ ТА ПОВЕРНЕННЯ УКРАЇНІ ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ

- Пане Головний омбудсмене, ви нещодавно відвідали Україну. Розкажіть, будь ласка, детальніше про свій візит.

- Війна триває вже два роки, і негатив, спричинений нею, відчувається в Україні в усіх сферах. Наш візит відбувся на запрошення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця. Спочатку ми поїхали в Одесу, де відвідали місця руйнувань, культові споруди та порти. З Одеси вирушили до Києва, і через три години після нашого відбуття Одеса знову була обстріляна ракетами.

У Києві ми мали багато зустрічей. Ми були присутні на іфтарі з кримськими татарами. На іфтар завітав і Президент України пан Зеленський. Отже, мали нагоду зустрітися та поспілкуватися з ним. Ми поінформували його про роботу омбудсмена Туреччини, особливо нашу діяльність щодо жінок, дітей і полонених під час війни. І поки ми були в Києві, за пів години до іфтару за участю пана Зеленського у Києві знову оголосили повітряну тривогу.

Пізніше ми зустрілися з родинами, дружинами та дітьми українських військових, яких утримує Росія. Представники близько 800 родин приїхали з різних куточків країни. Ми слухали їхні розповіді майже дві з половиною години. Також отримали їхні звернення, більшість – у письмовій формі.

Ми зустрілися також з переселенцями та внутрішніми переселенцями, які залишили зону бойових дій і прибули до столиці. Ми доєдналися до їхньої зустрічі з державними установами для розв’язання проблемних питань. Потім ми відвідали табір у Львові, де утримують полонених російських солдат, та поспілкувалися з ними. Загалом у нас було по 4–5 заходів щодня. Це був добре спланований та дуже корисний візит. Ми мали можливість побачити та поспостерігати за тим, про що чули від інших та читали в пресі.

- Розкажіть про свої враження від побаченого в Україні…

- Передусім – це руйнування, спричинені війною, деморалізація та економічні труднощі, зумовлені воєнним бюджетом. Системи протиповітряної оборони за межами Києва недостатньо потужні, щоб протидіяти російським ракетам. По Одесі, Києву та інших містах були постійні ракетні обстріли. Це дуже стомлює. У будь-який час доби подається сигнал про атаку, люди йдуть до укриттів. Навіть якщо це стає звичкою, це стомлює і виснажує людей. Є і ризик, що будь-якої миті кудись може впасти ракета чи уламок снаряду, є також економічні труднощі, які спричинила війна.

Крім того, багато українців емігрували за кордон, і значна частина з них – освічені та молоді люди. Що це означає... Десятки тисяч освічених і молодих людей України виїжджають за кордон, промисловість не може забезпечувати потреби. У тих же, хто переїхав з окупованих Луганська, Донецька та Криму, – проблеми з житлом, соціальні та інші проблеми. Це непрості для виконання завдання. Ми як омбудсмени хочемо, щоб ця війна якнайшвидше закінчилася справедливим миром і щоб окуповані українські території були повернуті Україні. Звичайно, ми правозахисна інституція, наша робота більше гуманітарна, тобто ми як можемо допомагаємо жінкам, дітям та в’язням...

Перед поїздкою в Україну я також мав розмову з омбудсменкою Росії пані Тетяною Москальковою. Я розповів їй про свою поїздку в Україну. Сказав їй, що збираємося відвідати табір військовополонених. Поцікавився, чи є щось, про що ми повинні там запитати, що саме дослідити чи на що звернути увагу. Звісно, ​​після цього візиту ми напишемо звіт, в якому викладемо наші спостереження. Можливо, підготуємо рекомендації, що варто було б зробити. Ми маємо намір після розмови з російською омбудсменкою здійснити такий самий візит до Росії, якщо буде така можливість та необхідні дозволи. Маємо намір зустрітися з родинами російських полонених в Україні, побачити українських полонених в Росії, вислухати їх, дослідити, чи відповідає поводження з полоненими міжнародному праву і, що найважливіше, якщо в результаті наших зусиль вдасться прокласти шлях до обміну полоненими, це принесе величезне задоволення. Тоді всі наші зусилля будуть недаремними, вартими витрачених сил.

ПЛАНУЄМО ПІСЛЯ УКРАЇНИ ВІДВІДАТИ РОСІЮ ТА ОПРИЛЮДНИТИ ЗВІТИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ОБОХ ВІЗИТІВ

- Ви відвідали російський табір військовополонених на Львівщині. Що ви там побачили?

- Ми побачили людей, спустошених полоном. Хтось без руки, у когось немає ноги, хтось дістав поранення обличчя, у когось відсутня частина кінцівок. Їм важко рухатися. Це дуже болісні речі, це лихо, яке принесла війна... Але одне – це почути, інше – поїхати і побачити. Частина полонених перебуває в полоні вже рік. Сум війни і смуток неволі відбивається ледь не на кожній клітинці. Тож 20-річні солдати виглядають на 30 років, 30-річні – на 40, і всі чекають, коли закінчиться війна і вони якнайшвидше повернуться до своїх родин через обмін полоненими. Ми побачили, що навіть носити арештантський одяг у таборі для людини дуже важко.

- За вашими спостереженнями, чи дотримується Україна міжнародних норм, зокрема Женевської конвенції, щодо утримання російських військовополонених?

- Не буду забігати наперед, ми це зазначимо у звіті. Табір, куди ми поїхали, був раніше старою в’язницею радянського періоду. Умови були значно покращені. Ми також зустрічалися з полоненими. Ми говорили про ставлення до них, запитували, чи вони зазнають жорстокого поводження, чи ні. Ми побували в їхніх їдальнях, побачили вбиральні та ванні кімнати, спальні приміщення. Ми спостерігали, як проводять ув'язнені свої дні. Дочекаймося звіту…

- Коли ви плануєте його оприлюднити?

- Як я вже зазначив, перед тим, як оприлюднити цю доповідь, у нас буде розмова з російською омбудсменкою Тетяною Москальковою. Якщо ми матимемо можливість, то плануємо поїхати в Росію і провести аналогічні дослідження, а потім опублікувати звіт. Але повторю ще раз, що важливішим за оприлюднення звіту, якби ми змогли цьому посприяти, принаймні частково, став би обмін полоненими. Це було б для нас найбільшим досягненням. Ми намагаємося підтримувати та проводити таку діяльність також щодо дітей і жінок.

МИ НЕ МАЄМО ПОВНОВАЖЕНЬ ЗУПИНИТИ ВІЙНУ, АЛЕ МОЖЕМО БАГАТО ЗРОБИТИ ДЛЯ ЖІНОК, ДІТЕЙ ТА ПОЛОНЕНИХ

- Звільнені українські військовополонені розповіли про умови утримання в російських тюрмах. Ці умови далекі від норм міжнародного права. Росія порушує Женевську конвенцію, катує, не годує в'язнів належно, чинить на них фізичний і психологічний тиск. Чи має Туреччина шанс вплинути на цю негативну ситуацію?

- Наш Президент контактує і з паном Зеленським, і з паном Путіним. У результаті цих контактів був відкритий «зерновий коридор». Знову ж таки, у результаті цих контактів було досягнуто обміну полоненими. І ці контакти нашого Президента тривають. Ці питання обговорювали під час візиту пана Зеленського до Туреччини два тижні тому. Вважаю, що пройдено важливу дистанцію. Це ще не було публічно відображено, але ми побачимо згодом. Це була плідна розмова.

Упевнений, що нам було б доцільніше говорити щось про становище українських полонених у Росії лише після того, як ми поїдемо і побачимо це на місці. Я не можу перевірити чи підтвердити те, що сказали інші. Але я сподіваюся, що Росія надасть нам таку можливість, і ми зможемо провести таку ж роботу в Росії, як ми зробили в Україні, і з’ясувати, чи дотримуються положення Женевської конвенції – від харчування до турботи про здоров’я ув’язнених, до місць їхнього перебування, розпорядку дня... Було б доречніше щось казати після огляду, дослідження нами цих таборів для полонених.

- Коли ви плануєте відвідати Росію?

- Я матиму розмову з російською омбудсменкою якомога швидше. Якби все було безнадійно, то цієї розмови не було б. Ви знаєте, що як омбудсмен Туреччини я підтримую контакт як з українським, так і з російським омбудсменами. У нас були особисті зустрічі. Ми проводимо онлайн-зустрічі. І я маю відповідні сподівання після цих зустрічей, зокрема на зустріч з обома нашими колегами-омбудсменами в Анкарі чи Стамбулі, та вжити заходів щодо цього питання. Це нескладне питання. Можливо, ми як омбудсмени не маємо повноважень зупинити війну. Це робота політиків. Але як омбудсмени, я вважаю, ми можемо багато зробити для жінок, дітей і полонених. З одного боку, треба здійснювати дипломатичні зусилля, а з іншого – продовжувати контакти інституту омбудсмена як інституції з прав людини. Якщо ви можете звільнити людину, возз’єднати дитину з її сім’єю або возз’єднати жінку з її домом – це сама собою чудова подія.

ОФІС ОМБУДСМЕНА ТУРЕЧЧИНИ АКТИВНО ПРАЦЮЄ ЩОДО ПИТАННЯ ПОРУШЕННЯ ПРАВ КРИМСЬКИХ ТАТАР У КРИМУ

- Ви зустрічалися з лідером кримськотатарського народу Мустафою Джемілєвим та делегацією від Меджлісу кримськотатарського народу в межах свого візиту в Україну. Які питання обговорювали на зустрічі?

- Так, це була плідна зустріч. Ми зустрілися з паном Джемілєвим та спікером меджлісу. Головне питання для обговорення було звільнення Криму від окупації. Туреччина на всіх міжнародних майданчиках заявляє, що окупація Криму суперечить міжнародному праву і що вона рішуче захищає територіальну цілісність України. Лиш подивіться, за підрахунками, у Туреччині є від 3 до 5 мільйонів кримських татар, і частина їхніх родичів все ще в Криму, а частина в Україні. Тобто українське питання вже стоїть на порядку денному Туреччини. У Туреччині 3–5 мільйонів українців кримського походження. Тож питання кримських татар у Криму входять у всю нашу роботу.

По-перше, кримські татари висловилися про несправедливі арешти та порушення прав людини в Криму. По-друге, щодо дій проти українців, які порушують міжнародне право. По-третє, розповіли, що Росія поселила в Криму багато людей російського походження. Вони розповіли про порушення прав людини, вимушену міграцію кримських татар з півострова, а також про те, що Росія реалізує план зі зміни балансу населення у Криму через переселення на півострів людей з різних російських регіонів. Порушували такі питання, обговорювали, що з цим робити, яку підтримку може надати наша інституція із захисту прав людини. Це була надзвичайно продуктивна зустріч.

- За останніми даними, кількість громадян України, які перебувають у російському полоні в Криму, становить щонайменше 216 осіб. Із них 134 кримські татари. Які кроки може зробити Туреччина щодо ситуації з цими в’язнями та їх звільнення?

- Безумовно, така робота можлива і проводиться. Зокрема, після зустрічі з Президентом Зеленським наш Президент також поспілкувався телефоном із президентом Путіним. Крім того, ці питання обговорюють наш міністр закордонних справ Хакан Фідан та інші офіційні особи Туреччини.

У нас є запити як від України, так і від кримських татар. Звичайно, що ми тут можемо зробити як інститут омбудсмена? Але принаймні ми направляємо ці запити, які отримуємо, нашій колезі, російській омбудсменці. Ми намагаємося знайти рішення звідси. Якщо знайдемо рішення тут, будемо раді, але якщо не зможемо зробити це через омбудсмена, то докладемо зусиль через інші канали. Звичайно, ми робимо це як правозахисна інституція. Міністерство закордонних справ або інші установи Туреччини також роблять це через дипломатичні канали.

Дозвольте мені ще раз висловити наше бажання – якнайшвидше завершення російсько-української війни справедливим миром, звільнення окупованих українських земель, включно з Кримом, забезпечення територіальної цілісності України відповідно до міжнародного права.

ТУРЕЧЧИНА ГОТОВА ЗРОБИТИ СВІЙ ВНЕСОК ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ МИРУ

- У січні 2023 року в Анкарі відбулася зустріч омбудсменів України та Росії. Тоді Росія начебто була готова звільнити цивільних, хронічно хворих, людей похилого віку... Але цього не сталося. Чому?

- Так, у січні 2023 року ми провели в Туреччині зустріч українського і російського омбудсменів, на якій обговорили ці питання, визначили кроки, які потрібно зробити, а потім три омбудсмени поїхали до нашого Президента Реджепа Таїпа Ердогана. Тоді він також закликав пана Зеленського та пана Путіна відкрити «гуманітарний коридор» на зразок «зернового коридору». Це була надзвичайно важлива подія. Але згодом хід війни змарнував ці зусилля. Ми знову зробили таку спробу у вересні й досягли дуже доброго результату. Але після початку палестино-ізраїльського конфлікту світовий порядок денний змінився. Та все ж ми продовжуємо ці зусилля наполегливо і терпляче. Вірю, що завдяки терпеливості й наполегливості ми отримаємо позитивні результати.

Чим менше ми говоримо і чим більше робимо, тим краще. Розмовляти – найпростіше. Сподіваюся, що у нас буде можливість поїхати в Росію, ми там обговоримо кожне з цих питань. Якщо буде обмін полоненими, ми матимемо з вами про це довгу розмову.

- Туреччина також була готова сприяти поверненню дітей, яких викрала Росія. Чи є робота в цьому напрямі?

- За цим запитом було розпочато роботу і досягнуто важливого моменту. Були отримані списки і з України, і з Росії. Але вимоги, ставлення та практика обох країн різні. Незважаючи на це, було досягнуто значного прогресу. Ми оцінимо ситуацію.

- У четвертому пункті Формули миру Президента України Зеленського йдеться про те, що всі ув’язнені та депортовані мають бути звільнені, а всі громадяни України повинні повернутися додому. Чи готова Туреччина брати участь в організації та реалізації такого процесу?

- На відміну від того, що було раніше, тепер пан Зеленський і пан Путін починають окремо говорити про умови миру. Це важливо, наш Президент Реджеп Тайїп Ердоган зробив великий внесок у це. Звичайно, Туреччина готова до цього, готується і робить кроки. Україна визначила умови для досягнення миру. Це не ті проблеми, які неможливо розв’язати. І це не ті питання, які неможливо вирішити. Ви самі бачите, що Україна і Росія втомилися від війни. На Росію через війну накладено ембарго. Багато товарів не можуть потрапити в Росію, а Росія продає свою нафту та природний газ 50% нижче за звичайну ціну або ж не може отримувати гроші в доларах чи євро з країн, яким вона продає. Це значна втрата для Росії. Війна їй дорого обходиться.

Так само Україна щодня має втрати. Щодня гинуть як військові, так і мирні жителі. Ці втрати безповоротні. Мільйони людей мігрували. Їхні потреби в житлі, харчуванні та іншому мають бути задоволені. Через війну Україна втратила виробничі потужності. Є й інші проблеми.

Як правозахисна інституція, ми намагаємося робити все можливе, і під час наших зустрічей Президент Зеленський також говорив про ці питання. Сподіваюся, що мир буде досягнутий якомога швидше, діти, жінки та полонені будуть взаємно повернуті, а Україна забезпечить свою територіальну цілісність.

Ольга Будник, Анкара

Фото автора

P.S. Під час підготовки інтерв’ю до публікування відбулася телефонна розмова між турецьким омбудсменом Шерефом Малкочем та російською омбудсменкою Тетяною Москальковою. Як повідомив Малкоч телеканалу «TRT Haber» після розмови, було зроблено запит на здійснення візиту в Росію та відвідання українських військовополонених. Також за результатами розмови Головний омбудсмен Туреччини висловив сподівання на прогрес у сприянні встановлення миру, обміну полоненими та возз’єднанні сімей.