Місто завжди позиціонувало себе, як самодостатнє, слоган останніх виборчих кампаній: «Ми харків’яни» з плаского продукту політ-піарників перетворився на справжню мантру незламності мешканців. Місто народило хвилю волонтерських рухів, тримається на солідарності людей та взаємопідтримці, зберігаючи у побуті слобожанський суржик, переходить на чисту українську. Продовжують працювати університети, відкриваються школи під землею, в літературні резиденції приїжджають письменники та журналісти, театри позбавилися радянського спадку та готують сучасні прем’єри. Місто підтримують гуманітарні фонди, міжнародні організації, міста-побратими.
Але харківській бізнес, наразі, явно перебуває поза увагою державної та місцевої влади і міжнародних партнерів, і не тому, що такої підтримки не потребує. З лютого 2022-го року ворог нищить і продовжує нищити крім житла, шкіл та лікарень виробничі потужності, офісні приміщення, типографії, готелі та ресторани, кав’ярні та перукарні. Майже сорок відсотків харківських чорноземів – одних з найкращих в Україні, заміновано. До 2014 року харківські підприємці були орієнтовані на ринки Росії та СНД, тож після початку війни десять років тому пройшли через суттєву трансформацію, зміну ринків збуту і до 2019 року майже вирівняли свій внесок у ВВП регіону. Але з початку повномасштабного вторгнення більшість компаній, на жаль, релокувалася в інші регіони. Ті хто залишилися (за даними EBA близько десяти відсотків від довоєнної кількості) кожен день лагодять стіни, двері та вікна від наслідків нічних прильотів, заряджають генератори, самостійно розміновують поля і підтримують ЗСУ.
Міська влада майже фанатично опікується забезпеченням життєдіяльності Харкова: місто неймовірно чисте, громадський транспорт та зоопарк безоплатні, комунальні служби працюють бездоганно. Але підприємці досі поза увагою… Вони сплачуть податки, в тому числі за нерухомість та землю, орендну плату, створюють робочі місця, піклуються про містян – навіть після п’ятнадцяти годин блекауту вам зроблять зачіску, теплу каву та нагодують.
Але поки місцева влада збирає інвестиційні форуми, запрошує в місто інвесторів, та дає мрійникам можливість надихнутися проектом відбудови міста від Нормана Фостера, харківській бізнес відбудовує себе за власні кошти, залучає підтримку для міста від своїх іноземних партнерів та навіть проводить музичні фестивалі та виставки, щоб зберігати в місті справжнє життя.
Після децентралізації міста і містечка отримали стимул розвивати середовище сприятливе для підприємництва, адже це додаткові податки, робочі місця та збільшення місцевого бюджету. В Харкові ця частина завжди гальмувала. Можливо, справа в тому, що історично це місто «бюджетників» - найбільша кількість вищих навчальних закладів, багато державних та комунальних підприємств. Більшість з них продовжує працювати та отримує від обласного, державного та міського бюджетів цільові кошти, з яких платить податки. Приватний бізнес зараз не може конкурувати з такими об’ємами, тому він не в пріоритеті у влади?
На третьому році війни ні обласна, ні міська рада не затвердили жодної дієвої цільової програми підтримки для місцевого підприємництва. Хоча частину сплачених ними податків можна було б реінвестувати на програми мінігрантів на відновлення інфраструктури та перезапуск бізнесу, що постраждав від війни.
Але останнім часом харківські підприємці все частіше скаржаться на утиски від влади. Фіскальні органи чинять формальний і неформальний тиск, рішення, які стосуються майбутнього для бізнеса відбуваються без його залучення або із залученням обмеженого кола осіб, влада категорично не підтримує запит підприємців та містян сприяти визнанню міста зоною бойових дій, навіть щодо попереднього такого періоду о 2022 році намагається уникнути створення зобов’язань, щодо полегшення для тих, хто був позбавлений можливості сплачувати оренду та інші платежі внаслідок бойових дій навколо своїх підприємств.
Представники Харківської обласної ради (яка на відміну від міської, не несе тягар щоденного життєзабезпечення більше ніж мільйона містян та очевидно має час та натхнення на створення політик, обласних програм які допомагали би підприємцям регіону уникати релокації, а також мати стимул розвивавати бізнес, попри війну) під час своїх численних візитів в Берлін, Страсбург, Брюссель та інші політичні столиці просять про дієву підтримку для привернення уваги до стійкості харківського бізнесу.
Натомість на практиці облрада сконцентрована на забезпеченні пасивних доходів від всього, що поки належить їй в об’єднаній власності громад: комунальне майно та комунальні підприємства. Так, в перший рік повномасштабного вторгнення підприємці, які орендували комунальне майно у обласної ради та належних їй установ, оговтавшись від перших обстрілів та зібравши друзки від свого майна, почали звертатися до Обласної ради із проханнями звільнити їх на період воєнного стану від орендної плати за зруйноване ракетами майно, яким об’єктивно неможливо користуватись, або принаймні зменшити розмір плати (до слова, таке право передбачає чинне законодавство). Натомість у відповідь представники активної частини харківського бізнесу спочатку отримали від обласної ради тотальне ігнорування їх запиту, потім байдужу відповідь накшкалт: «Це ваші проблеми, що Ви не могли користуватись майном». Зрештою обласна рада вдалась до активних дій, спрямованих на стягнення так званих «заборгованостей», які нібито виникли в той час, коли багато з підприємців об`єктивно НЕ могли користуватись своїм майном, що перебувало під постійними ворожими обстрілами та бомбардуваннями.
Задля стягнення «сумнівного розміру» сум, суб`єкти, які управляють майном від імені обласної ради, звертаються до суду із позовами до орендарів комунального майна задля стягнення не тільки сум «заборгованостей», а ще й величезних штрафних санкцій (пені, неустойки) та (на додаток до цього) інфляційних виплат, 3% річних. Подекуди такі суми в декілька разів перевищують суму та званого «боргу».
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що біля 90% таких рішень приймаються на користь обласної ради. Однак, такі рішення викликають великі питання щодо їх обґрунтованості та вмотивованості, оскільки аргументи орендарів часто залишаються поза увагою суду. Водночас, повною мірою задовольняються вимоги обласної ради. При цьому, спостерігається досить цікава закономірність, за якої справи розглядаються у спрощеному провадженні без виклику сторін (без надання можливості надати пояснення безпосередньо в суді).
Все це, на жаль, створює тенденції, які будуть мати довготривалі наслідки. Інвестиційний клімат не формується в один день, він має велику історичну тяглість. Рівень довіри потенційних інвесторів, яких очільники місцевої влади вже запрошують в оновлене місто проекту Нормана Фостера буде залежати від багатьох чинників і не всі вони виключно фінансові. Вони будуть слухати не владу, а підприємців, представників бізнес асоціації. І довіра до їх свідчень про ставлення до них влади, фіскальних та правоохоронних органів, якість правосуддя буде набагато вищою, ніж презентації від керівництва обласної ради.
Як сказав нещодавно в своєму блозі відомий харківський підприємець, волонтер та Голова Координаційної ради Eba Kharkiv - Kharkiv Office Of The European Business Association Ігор Балака: «Кожного підприємця слобожанщини влада повинна розглядати та тремтіти над ним, мов над квіточкою! Тому що кожен загублений бізнес, кожен підприємець, що пішов з регіону, це ослаблення нашої Харківщини! Але щось йде не так».
Поки влада наслідує найгірші пострадянські практики, ми підтримуємо й неймовірно поважаємо всіх незламних підприємців. В цей час, очевидно, треба розраховувати тільки на себе та солідарність спільноти, продовжувати боротися, щоб жити і мріяти. Рано чи пізно справедливість та демократія перемагає. Ми будемо відновлювати не лише будівлі але й зруйновані права. Тому якою б безнадійною не здавалася ідея відновлення прав у майбутньому ми закликаємо вже ретельно готуватися. Для цього треба фіксувати документально свої втрати, звертатися до правоохоронних органів як потерпіла сторона у кримінальних справах про воєнні злочини, до Торгово-промислової палати за фіксацією форс- мажорних обставин, направляти звернення представникам міської та обласної влади з будь-яких питань відновлення вашого права, пам’ятати, що всі ці інституції існують на наші з вами податки мають служити суспільству. Окремо слід дуже уважно спостерігати за діями судової системи, яка в умовах військового часу й послаблення громадського контролю має залишатися незмінною цитаделлю справедливості.
Upd: Поки відбувалась підготовка тексту даної статті, Кабінет міністрів дозволив владі Харкова та області звільняти бізнес від податків – задля зниження податкового навантаження на нього в умовах постійного російського терору. Тож тепер місцева влада повинна зробити пріоритетною турботу про харківських підприємців та повернути їх довіру.