Але як бачимо, кампанія триває — удари по НПЗ, промисловості й віднедавна по генерації в РФ.
Що ж, ГЕС-1 і ГЕС-2 ДніпроГЕС сильно уражені, на нас чекає багатомісячний ремонт, включно з будівництвом нової машинної зали.
Але в нас тепер теж є дрони далекого радіусу, а в РФ є генерація.
Зрозуміло, що це не відповідь за Севастополь і Бєлгород, а в нашому випадку — за удари по столиці й Запоріжжю.
Обидві сторони вже давно застосовують усю доступну номенклатуру в рамках війни на виснаження.
А те, що ми не можемо вразити весь спектр цілей, тому в ДНР насолоджуються світлом, ні для кого не секрет.
І в Криму, судячи з усього, у те саме Гвардійське приходили дрони, і установку грубого очищення нафти на Куйбишевському заводі в Самарі вони знову уразили, і в Оскольський електрометалургійний комбінат прилетіли — зрозуміло, що цілей більше, ніж ми здатні виготовити БпЛА «Лють».
Але ми працюємо над цим.
Та й таргетування ДНР не допоможе — там немає промисловості, котра може впливати на перебіг війни.
Утім перенесення зусиль — теж частина боротьби. Бо не давати противнику маневрувати силами й засобами на величезній території — ключовий фактор успіху наших точкових ударів.
Тим паче, що поки застосовуємо не багатотонні бомби з «Ланкастерів», як у Другу світову, а досить невеликі бойові частини (50–75 кг) для стратегічних ударів.
Це вже не хірургія, але й не знесення кварталів, а великі заводи, порти, електростанції добре всотують шкоду.
Але тут головне мати можливість ударити. Навіть якщо це прильоти в поверх міністерства чи прольоти над аеропортом, де 17 березня оголошували план «Килим» із забороною польотів до 11:30 й інші речі, що не сильно впливають на ситуацію.
Бо в регіоні повно важливих для режиму об'єктів — є Московський НПЗ, є два великі аеропорти й кілька військових аеродромів, є дачі й будинки російської еліти, підмосковні частини протиповітряної оборони, що їх охороняють, є численні підприємства ВПК.
Тому не можна перекидати з регіону пускові й радари, як і неможливо організувати допомогу по МКАД з інших регіонів.
Бо ППО над колишньою головною базою ЧФ у Севастополі вкрай зайняте, треба охороняти вежу грубого очищення, яку ремонтують у Туапсе, є плани посилити угруповання над уцілілими заводами.
А тут час від часу проходить через головні ворота лідера багатополярного світу, по Москві, яка виконала всі завдання в Сирії та убезпечила себе від загрози Ісламської держави.
Та й просто за два тижні 14 ударів по НПЗ.
Це дуже серйозно.
Наприклад, на НПЗ у Самарі переробка впала удвічі — тепер уже не 7,9 млн тонн на рік.
Звичайно, якщо в країні кілька десятків робочих установок грубого очищення ЕЛОУ-АТ-4, а уразили більш ніж десяток, то й мова не йде про жодні серйозні складські запаси запасних частин, насосів й іншого.
Їх просто не було, треба закривати всі запити з коліс.
Багатомісячний ремонт буде марним, якщо не прикрити вежі крекінгу й грубого очищення додатковими ЗРК, малою зенітною артилерією.
Кожен «Панцирь» — це 15 млн доларів, приблизно 55 млн за тригарматну батарею, машину заряджання та вожений запас. І багато місяців виробництва — Сербія підписала договір на шість ЗРК у 2020 році, у кінці 2022-го ще були затримки.
Тому зараз у Москви трішкін каптан — голі або плечі, або ноги.
Плюс економічний тиск.
Навіть одна ракета до «Панциря» коштує значно більше, ніж «Бобри» й інший летючий зоопарк, одна ракета до безаналогового С-400 — 9 млн рублів.
Працюють вони батареями, ймовірність ураження — зазвичай 0,6–0,8, тому часто застосовують парні пуски.
Наведення в ракети 57Э6Е радіокомандне, часто виріб проходить досить далеко від дрона, проте не спрацьовує підривник або неправильно формується хмара елементів ураження.
Загалом витрата ракет робить бюджету РФ боляче.
Влучання по основних кубушках братви робить боляче — це блогери з РФ можуть писати, щоб «Лукойл» виділяв частину грошей на ППО, а мультимільярдер Вагіт Алекперов так і побіг купувати ЗРК.
Проблема системна — останнім часом кремлівські добряче дискредитували себе як арбітрів на пострадянському просторі.
То чотири випадкових таджики спалять «Крокус Сити Холл» на 100+ млн доларів шкоди, то вибухне «Северный поток-2», то вийде з ладу 10 % виробництва палива.
«Тату, ти менше питимеш?» — «Ні, синку, ти менше їстимеш».
Нещодавній — проти ночі 25 березня — приліт у Новочеркаську ДРЕС із виведеними з ладу двома блоками — це теж про гроші. Чотири з дев'яти котлів станції — турбіни виробництва нашого Турбоатому.
Ремонтувати їх зараз, після пожежі, пошматовані осколково-фугасною б/ч — суцільне задоволення.
Констатуємо факт — наші стратегічні бомбардування дронами літакового типу перейшли в рутину.
Нам доступні цілі, яким дальні дрони завдають серйозної шкоди і цим б'ють по російській економіці.
Москва вступає в гонку виробництва — проти Франції з ракетами Aster, Німеччини з ракетами до IRIS-T і Норвегії до NASAMS; ба більше, я впевнений, що допомога США буде проголосована, а виробництво ракет до Patriot локалізують у ЄС.
Це і є стратегія стати в оборону й завдавати ураження по Криму і території РФ, яку нам радили США і Британія. Поки розгорнуть оборонну промисловість у ЄС і вирішать питання з ППО й снарядами для України. Одна сторона гонки — ЄС і США, інша — РФ, Корея та Іран. Побачимо, як це працює.