Без права переписки. У російському полоні зник український правозахисник Максим Буткевич

Український правозахисник, колишній журналіст ВВС і військовий ЗСУ Максим Буткевич зник у російській каральній системі.

З кінця серпня 2023 року про місце перебування Буткевича нічого не відомо ні його адвокату, ні батькам. Листи і посилки, надіслані до нього у СІЗО Луганська, повертаються.

Через загрозу переслідування з Росії виїхав адвокат правозахисника Олександр Федулов. Він - єдиний, хто зміг побачитися з Максимом під час полону. Федулов входив до групи адвокатів російського опозиціонера Олексія Навального.

"Схуд на кілька десятків кілограм"

Влітку 2022 року Максим Буткевич, який у складі ЗСУ воював на сході України, потрапив у російський полон.

За понад рік батьки бачили сина лише кілька разів і лише на відео, які оприлюднювали російські ЗМІ.

У серпні 2023 року побачили на фото. Його зробили журналісти Медіазони з засідання апеляційного суду над Максимом, який проходив у Москві.

Максим тоді перебував у Луганському СІЗО і був з судом на відеозв'язку.

"Схуд на кілька десятків кілограм. Вибито передній зуб. На питання, чи його не катують, відповів, що вже ні", - розповідає про побачене Євгенія Буткевич, матір Максима.

Після того, як у березні 2023 року так званий суд "ЛНР" виніс вирок правозахиснику - 13 років позбавлення волі - рідні і друзі Максима сподівалися на обмін. Українських полонених іноді міняють після рішень суду.

Але цього не відбулося.

У серпні 2023 року суд у Москві залишив вирок українському правозахиснику чинним. Після цього Максим Буткевич зник.

Кореспонденти ВВС намагаються отримати від російських органів влади інформацію про те, де зараз перебуває Буткевич.

10 листопада зникнення Максима Буткевича прокоментував ВВС Дмитро Пєсков, перссекретар президента РФ Володимира Путіна. Він заявив, що Федеральна служба виконання покарань Росії не має повідомляти місце перебування ув'язненого.

"Жодного зобов’язання розкривати по таким запитам місце утримання ув’язненого на тривалий термін у ФСІН немає. Нічого тут не порушується. Він (Максим Буткевич- Ред.) засуджений за відповідний злочин, є відповідне рішення суду. Він відбуває термін ув’язнення", - заявив Пєсков.

Листи повертаються

"У вересні ми отримали інформацію, що Максима перевезли. Ми не знаємо куди", - говорить Євгенія Буткевич.

Адвокат Леонід Соловйов, який захищає Максима Буткевича у суді, відправив запити про місце перебування ув’язненого і не отримав на них жодної відповіді.

"Ще у серпні під час тієї єдиної можливості поспілкуватися з друзями під час трансляції з суду, він розповів про умови ув’язнення – його лише недавно почали відпускати на прогулянки. Ув’язнені у СІЗО Луганська перебували там взагалі без інформації. Вони не знали, що відбувається у світі. Щоб попросити щось в адміністрації в’язниці, потрібно написати заяву. А у них не було навіть ручки і паперу", - розповідає Євгенія Буткевич.

За її словами, після цього друзі Максима передали йому у СІЗО листи і посилки. Передали папір і ручки. Але всі їхні посилки повернулися з попередженням - "переписка не положена".

Згідно з законодавством РФ, засуджені мають право на необмежене листування, на отримання посилок і бандеролей.

За весь час Буткевич отримав лише один лист — із привітаннями з днем народження, хоч йому їх надсилали багато. І одну листівку.

"Ми вже кілька місяців не знаємо, де він. Йому не доходять листи. Сподіваємося, що розголос допоможе", - говорить Євгенія Буткевич.

За інформацією батьків Максима Буткевича, адвокат Леонід Соловйов планує подавати касацію на рішення суду.

У чому Росія звинувачує Максима Буткевича

Так званий суд "ЛНР" засудив Максима Буткевича за жорстоке поводження з цивільним населенням, використання заборонених методів у ході збройного конфлікту, а також у замаху на вбивство.

За цією версією, 4 червня 2022 року року у Сєвєродонецьку Буткевич вистрелив із протитанкового гранатомета по під'їзду житлового будинку, де в цей момент перебували двоє людей.

За словами Євгенії Буткевич, підрозділ Максима вирушив на фронт всередині червня. “Вони воювали біля Золотого й Гірського. Вони ніколи не були в Сєвєродонецьку”, - говорить Євгенія Буткевич.

У Слідчому комітеті Росії заявили, що Максим Буткевич визнав свою провину і кається.

Так званий суд проходив на підконтрольній Росії частині Луганської області. Україна не визнає ні "ЛНР", ні судів на цій території.

У правозахисній організації Amnesty International вирок Максиму Буткевичу називають "помстою з боку російської влади за його видатну правозахисну діяльність". А зізнання, яке нібито зробив Буткевич, вимушеним.

"Пошук людей може зайняти тижні”

"Вимагаємо від російської влади негайно повідомити місце перебування Максима Буткевича і дозволити йому зв’язатися зі своєю родиною та адвокатом" – з таким звернення 7 листопада виступив в.о. регіонального директора правозахисної організації Amnesty International у Східній Європі та Центральній Азії Денис Кривошеєв.

Родина та правозахисники стурбовані його долею та здоров’ям.

“Погіршується зір, пам'ять", - описував у серпні Максим Буткевич свій стан у російській в'язниці. За його словами, частина щоденних практик порятунку — це перераховувати подумки рідних і близьких.

У Росії поширена практика переміщення ув’язнених у нелюдських умовах за сотні чи тисячі кілометрів, зазначають у Amnesty International.

"Пошук людей може зайняти тижні, іноді місяці, протягом яких рідні й адвокати не отримують жодної інформації", - розповіли у правозахисній організації.

“Зробили укрнациста”

Максим Буткевич пішов на фронт на початку вторгнення у 2022 році. До цього у нього не було військового досвіду, за винятком навчання на військовій кафедрі разом із отриманням філософської освіти.

"У лютому Макс пішов захищати Україну від російської навали, адже в умовах інвазії права людини неможливі... Мабуть, Макс — найрадикальніший гуманіст, якого я зустрічала", - говорить його подруга, режисерка Надія Парфан.

У червні 2022 року він разом з іншими військовослужбовцями ЗСУ потрапив у полон в районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області.

Від самого початку полону Максима Буткевича у російських ЗМІ ширяться фейки про нього. Десятки російських сайтів і соцмереж публікували новини, де його називають "бойовиком", "нацистом", “укрнацистом”, "пропагандистом" і "русофобом".

Йому приписують розпалювання громадянської війни, заклики “валить русню”. Російська газета Коммерсант статтю, присвячену вироку Буткевичу, назвала так - “Запустил Panzerfaust соседям”.

Максим Буткевич - ВВС, ООН і захист прав людей

На початку 2000-х Максим Буткевич працював в Українській службі ВВС у Лондоні. Робив програми для радіо ВВС про мистецтво і проблеми біженців.

"Макс - він філософ. Людина активної громадянської позиції, інтелектуал, який завжди боровся проти несправедливості. Запам'ятався своїми глибокими знаннями музики і нестандартними підходами", - згадує про роботу з Максимом Буткевичем Ірена Таранюк, журналістка ВВС Україна.

Буткевич кілька років працював в управлінні верховного комісара ООН у справах біженців. Викладав у Києво-Могилянській академії, вів тренінги про мову ворожнечі та захист прав людини.

Максим є співзасновником відомих правозахисних організацій та Громадського радіо, координатором "Ресурсного центру допомоги вимушеним переселенцям".

Майже 15 років він присвятив правозахисній діяльності. Був співзасновником правозахисної організації "Без кордонів", яка бореться з ксенофобськими та расистськими проявами в Україні, допомагає мігрантам і переселенцям.

"Завжди всіх рятував. Писав заяви у Європейський суд з прав людини, збирав гроші для військових. Він був захисником тих, хто страждає найбільше - людей з інвалідністю, жінок та дітей. Найбільш незахищених і найбільш переслідуваних людей", - говорить правозахисниця Олександра Делеменчук.

Під час короткого спілкування у суді у серпні 2023 року Максим Буткевич розповів людям, які прийшли його підтримати, що ще більше зацікавився питанням захисту людей.

“Зацікавився правозахисними темами, пенітенціарною системою, 3 статтею Європейської конвенції. Багато роботи буде, коли дасть бог, вийду на волю”, — сказав Максим Буткевич.

У жовтні він став лауреатом спеціальної відзнаки нагороди імені Анни Франк від посольства Нідерландів у США. Нею нагороджують людей за вагомий внесок у захист прав людини, боротьбу з антисемітизмом, расизмом та мовою ворожнечі.