Рабство в Омані. Як жінок обманюють, примушують до сексу й цілодобової праці
- Author, Флоренс Фірі з Лілонгве і Тамасін Форд із Лондона
- Role, BBC Africa Eye
Близько 50 жінок опинилися у фактичному рабстві в Омані - без документів і можливості втекти. BBC розслідувала випадки торгівлі людьми, поширені в країнах Перської затоки.
Попередження: подробиці цієї історії можуть засмутити.
32-річна жінка заливається сльозами, коли починає розповідати про те, що їй довелося пережити, працюючи покоївкою в Омані.
Джорджина, як і всі жінки-жертви торгівлі людьми, з якими поговорила BBC, просить називати лише її імʼя. Сподіваючись на краще життя, мешканка Малаві вирішила поїхати в Дубаї, щоб працювати водійкою.
Вона володіла невеликим бізнесом у Лілонгве, столиці Малаві, коли до неї звернувся агент, який сказав, що вона може заробити більше грошей на Близькому Сході.
Лише після того, як літак замість Дубая приземлився в Маскаті, столиці Оману, вона зрозуміла, що її обдурили. Вона потрапила у пастку фактичного рабства в родині, яка змушувала її цілодобово тяжко працювати сім днів на тиждень.
"Я дійшла до моменту, коли просто не могла це витримувати", - каже жінка, розповідаючи, як вона спала лише дві години на добу.
Невдовзі після приїзду її бос почав примушувати її до сексу з ним, погрожуючи застрелити, якщо вона щось скаже.
"Це був не тільки він, - каже Джорджина. - Він приводив друзів, а вони йому потім платили".
Їй важко говорити, коли вона розповідає, як її змусили зайнятися анальним сексом: "Я отримала сильні травми. Я збожеволіла від відчаю".
За оцінками, в арабських країнах Перської затоки працює близько двох мільйонів домашніх робітниць. Серед 400 жінок в Омані, опитаних благодійною організацією для мігрантів Do Bold, майже всі виявилися жертвами торгівлі людьми. Результати цього опитування опублікував у звіті щодо торгівлі людьми за 2023 рік Держдепартамент США.
Майже третина опитаних заявили, що зазнали сексуального насильства, а половина повідомила про фізичне насильство та дискримінацію.
Через кілька тижнів Джорджина написала пост відчаю на фейсбуці, благаючи про допомогу.
За тисячі кілометрів в американському штаті Нью-Гемпшир 38-річна малавійська активістка Пілілані Момбе Ніоні побачила її повідомлення та почала розслідування.
Вона вийшла на зв’язок із дівчиною, переконала її видалити публікацію з фейсбуку для безпеки Джорджини та сказала свій номер у вотсап, який почали передавати одна одній жінки в Омані. Незабаром Ніоні зрозуміла, що це ширша проблема.
"Джорджина була першою жертвою. Потім була ще одна дівчина, дві дівчини, три дівчини", - розповіла активістка ВВС.
"Тоді я вирішила створити групу у вотсап, тому що це вже було схоже на торгівлю людьми".
До групи приєдналися понад 50 малавійських жінок, які працюють домашніми робітницями в Омані.
Невдовзі група наповнилася голосовими повідомленнями та відео, деякі з яких були надто жахливими для перегляду. В них докладно описувалися жахливі умови, в які потрапили жінки. У багатьох забрали паспорти одразу після приїзду, щоби вони не могли втекти.
Дехто розповідав, як вони закривалися в туалеті, щоб таємно відправити повідомлення з благанням про допомогу.
"Я відчуваю себе у в'язниці... ми ніколи не зможемо втекти", - сказала одна жінка. "Моє життя справді у небезпеці", - сказала інша.
Ніоні почала звʼязуватися з благодійними організаціями, які займаються боротьбою з торгівлею людьми в Малаві, і познайомилася з Катериною Поррас Сиволобовою, засновницею Do Bold, яка мешкає у Греції.
Do Bold працює зі спільнотою трудових мігрантів у країнах Перської затоки, виявляючи жертв торгівлі людьми чи примусової праці, а потім веде переговори з їхніми роботодавцями щодо їх звільнення.
"Роботодавці платять агенту за надання домашньої робітниці. Однією з найпоширеніших проблем, з якими ми стикаємося, є те, що роботодавець або агент каже: "Я хочу свої гроші назад, тоді вона може їхати додому", - розповіла Сиволобова BBC.
"Закони, які діють [в Омані], забороняють домашній працівниці залишати роботодавця. Вона не може змінити роботу і не може виїхати з країни - незалежно від того, як з нею поводилися".
На Близькому Сході така система праці відома як "кафала", коли працівник прив’язаний до свого роботодавця на термін дії контракту.
У Національному комітеті Оману з боротьби з торгівлею людьми BBC повідомили, що відносини між роботодавцем і домашнім працівником є договірними, і неврегульовані спори можна передати до суду протягом тижня.
У відповідь також сказано, що роботодавець не має права "змушувати працівника до будь-якої форми примусової праці" і не може забирати "паспорт і особисті документи працівника без його письмової згоди".
Провівши у Маскаті три місяці, за допомогою Ніоні й деяких людей в Омані Джорджина повернулася до Малаві у червні 2021 року.
"Історія Джорджини змусила мене відчувати таку злість і лють", - каже Ніоні.
Вона почала бити на сполох в Малаві, і на уряд почали тиснути з вимогою втрутитися у ситуацію.
Малавійський благодійний центр ініціатив з демократії та економічного розвитку (CDEDI) розпочав кампанію порятунку жінок з Оману, закликаючи владу повернути їх додому.
Блессінгс була ще однією з жінок із групи Ніоні у вотсап. 39-річна жінка поїхала у Маскат у грудні 2022 року, залишивши своїх чотирьох дітей із сестрою Стівелією в Лілонгве.
Вона отримала серйозні опіки на кухні будинку, де працювала, але роботодавець не дозволив їй повернутися до Малаві.
"Опіки були дуже сильні, я бачила, як моя сестра ледь не померла", - каже Стівелія BBC.
"Пам’ятаю, моя сестра сказала: "Сестро, я приїхала сюди, тому що мені потрібно було краще життя, але якщо я помру, подбай про моїх дітей". Мені було так боляче".
Стівелія почала домагатися, щоб її сестру повернули додому. Спочатку агент сердито відповів родині, що Блессінгс померла, але це було неправдою, і жінка зрештою повернулася додому у жовтні минулого року за допомогою уряду Малаві.
"Я вже не сподівалася знову побачу свою сім’ю, своїх дітей", - сказала Блессінгс BBC незабаром після цього.
"Я не могла уявити, що на землі є люди, які ставляться до інших, як до рабів".
Уряд Малаві, який також працював з Do Bold, каже, що витратив понад 160 000 доларів на повернення 54 жінок з Оману.
Але 23-річна Аїда Чівало повернулася додому в труні. Після її смерті в Омані не було розтину чи розслідування.
Влада Оману заявила, що у 2022 році міністерство праці не отримувало жодних скарг від домашніх працівників з громадянством Малаві, а в 2023 році задовольнили лише одну скаргу.
"Більшість із цих жінок звільнили тільки через те, що роботодавцю заплатили гроші - від 1000 до 2000 доларів", - каже Сиволобова.
"По суті їхню свободу потрібно було купити. І це мене непокоїть. Як можна купити чиюсь свободу?"
Представник уряду Малаві повідомив BBC, що влада розробляє правила, "щоб гарантувати безпечну, упорядковану та регулярну міграцію, яка принесе користь мігрантам, їхнім сім’ям і країні в цілому".
Ньоні, чия група у вотсап тепер лише виконує роль підтримки тих, хто повернувся, каже, що торгівля домашніми робітниками в Омані висвітлює ширшу більшу проблему Малаві – бідність і безробіття.
"Якби у молодих жінок була можливість отримати роботу в Малаві, вони б не потрапили у пастку. Ми маємо працювати над тим, щоб молодь ніколи не опинилася в такій пастці".
Джорджині було важко позбутися травми. Їй допомагають прогулянки до озера Малаві, одного з найбільших в Африці.
"Коли я спостерігаю за хвилями, це нагадує мені, що ніщо в житті не триває вічно. Одного разу все це стане історією", - каже вона.
"Я знаходжу спокій і підбадьорюю себе тим, що повернуся до тієї жінки, якою я була, - до колишньої незалежної Джорджини".