Блог історика: "король шашок" із Києва

Одному з найвидатніших шашкістів ХХ століття цього дня, 21 квітня, було б 95. Звання чемпіона світу він здобував сім разів. А ще ж були титул чемпіона Європи, перемоги у найпрестижніших міжнародних турнірах, золоті медалі першостей СРСР.

Киянин Ісер Куперман - найтитулованіший український шашкіст усіх часів.

Про Купермана вперше я почув у середині 1970-х, коли школярем відвідував шашковий гурток Київського палацу піонерів на пл. Слави. Одного дня тренер сказав: "Наступного разу до нас завітає чемпіон світу!"

І ось - найсильніший гравець планети. Йому було за 50. Високий, спортивний, упевнений в собі. Усміхнений. Він перебував у зеніті слави.

Енергійно увійшов, привітався. Виявляється, він колись відвідував саме цей шашковий гурток. Розповів кумедний випадок, що стався з ним під час нещодавнього турніру на першість світу. Обговорив якісь справи з нашим тренером тет-а-тет (заради цього, здається, і приїжджав). Сів у свою "Волгу" - мав персонального водія - і поїхав.

Увечері вдома я захоплено розповів, кого бачив.

"Куперман? - перепитав батько. - Ми навчалися в одній школі: він у 8 класі, а я - в 4-му".

То було до війни. Школа була на Подолі - біля Контрактової площі. А неподалік, у будинку теперішньої Національної філармонії, в ті часи розташовувався Київський палац піонерів і школярів. Батько відвідував там фотогурток. І помітив, що до Палацу став вчащати довготелесий старшокласник, який раніше захоплювався футболом. Він, як виявилося, записався до шашкового гуртка.

У 18 років Куперман - майстер спорту, в 23 - чемпіон СРСР, у 36 - чемпіон світу.

Від Булгакова до залізничників

1959 року шашкіст з дружиною та дочками-близнючками оселився на Микільсько-Ботанічній вулиці у відомчому будинку Південно-Західної залізниці. Стосунку до цієї установи не мав, натомість любив розповідати анекдотичну історію одержання квартири.

Майже десять років він тулився у тісній комуналці. Навіть титул першого радянського чемпіона світу з шашок не посприяв покращенню житлових умов.

Комуналка мала цікаву адресу - Андріївський узвіз, 13. Саме там раніше мешкала сім'я Булгакових. Кімната чемпіона сусідила з колишнім кабінетом письменника.

Тим часом, стартував новий цикл боротьби за звання чемпіона світу. Право на матч з Куперманом виборов голландський гросмейстер Герт ван Дейк. 20 партій грали в листопаді-грудні 1959 року в п'яти радянських містах.

У Києві голландець захотів відвідати домівку суперника - поспілкуватися в дружній атмосфері. Куперман був не проти, але в "батьків міста" це спричинило паніку: пускати іноземця в густонаселений "клоповник" на Андріївському узвозі неможливо. Що він розповість на Заході про життя в СРСР?

Мер Олексій Давидов вимагав скасувати візит. Пропонував влаштувати офіційне прийняття в ресторані. Та голландець наполягав на неофіційному спілкуванні в Купермана вдома!

Протягом однієї ночі чемпіонові світу надали пристойну квартиру в будинку, який щойно збудували. Там він і частував гостя.

"З ним було просто й весело…"

Куперман був єдиним чемпіоном, який постійно писав книжки. Його бібліографія - понад 40 видань різними мовами. Українською, російською, естонською, голландською, португальською. Не збірки партій, а саме захопливі розповіді про себе, про свої поїздки за кордон, про зустрічі з цікавими людьми, про суперників, тренерів.

Мав легке перо, майстерно будував розповідь, не соромився самоіронії. Кожна його публікація, як відзначило видавництво "Молодь" у анотації до книжки "За світову корону", - це "жива розповідь, не позбавлена дотепності і гумору".

Взагалі, якби не шашки, Куперман міг би стати успішним есеїстом або журналістом-міжнародником. Англійською та німецькою володів вільно.

Мій тренер Володимир Вайсер - в 1970-ті роки старший тренер збірної України, заслужений тренер України - протягом півстоліття товаришував з Куперманом.

"З ним було просто й весело, - написав у спогадах. - Він дуже любив анекдоти і вмів їх розповідати… Нерідко телефонував мені, ділився новинами. Кілька разів приїжджав до мене. Я не раз, коли він бував у Києві, заходив до нього додому. Ми жили поряд".

Одного разу Куперман попросив молодшого колегу - різниця у віці складала 20 років - допомогти в "делікатній справі".

"Коли я сів у машину, - згадував Вайсер, - він сказав: "Розумієш, хочу придбати хороший дорогий костюм і треба, щоби хтось подивився, чи добре сидить". Я здивувався: "Ви часто їздите за кордон, невже там не можна придбати хороший костюм?" "Можна, - відповів він. - Але там хороший костюм коштує значно дорожче!" Мені, а це було 1975 року, це здавалося дивним".

"Хай їде!"

Пам'ятаю, влітку 1978-го Києвом закружляли чутки: Куперман виїхав до Сполучених Штатів. Не вірилося. Вже пізніше я дізнався про його конфлікт із радянською владою.

За два роки перед цим став чемпіоном світу 23-річний голландець Гарм Вірсма. За правилами, попередній чемпіон - Ісер Куперман - мав право зіграти з новим чемпіоном матч-реванш, щоби повернути собі шашкову корону.

Але керівництво Спорткомітету в Москві не дало йому дозволу. Нахабно сказали: вам 55 років, ви програєте.

Насправді заборону спричинило те, що відомий шахіст Віктор Корчной відмовився повертатися до СРСР з Голландії й попросив там політичного притулку. Сенсація на весь світ! Куперман зрозумів, що тепер його бояться випускати за кордон - раптом і він залишиться.

Отже, міжнародні турніри для нього закриті, а це - кінець спортивної кар'єри. Він подав документи на еміграцію.

Питання розглядав особисто комуністичний керівник УРСР Володимир Щербицький. За бажання міг зателефонувати своєму друзяці Леоніду Брежнєву і владнати ситуацію. Але сказав: "Хай їде!"

Куперман оселився в Бостоні. У СРСР заборонили навіть згадувати ім'я "зрадника".

"Знаю, - писав він згодом знайомому, - що за прикладом фашистської Німеччини мої книги були вилучені і заборонені, знаю те, що після еміграції я протягом кількох років був №1 у світовому рейтингу і це заборонено було публікувати".

В еміграції Куперман написав гірку книгу "Доля чемпіона" - відверту розповідь про закулісне життя політичної та спортивної еліти СРСР. Видана єдиний раз 1984 року за кордоном, вона давно вже є раритетом.

Він помер 2006 року в Бостоні, додавши до своїх титулів 8 перемог у чемпіонатах США.

Його підручники з шашок, видані ще в СРСР, досі вважають найкращими - за ними і тепер опановують гру майбутні чемпіони.