Як британський уряд скомпрометував французьку розвідку. Розсекретили документи з архівів

У 1963 році в британській пресі з'явились повідомлення про те, що у вищих ешелонах французької влади працює агент радянської розвідки. Як стало відомо тепер, ці публікації, що здійняли великий галас, просував британський уряд з корисливими цілями.

Деталі стали відомі з нещодавно розсекречених документів Національного архіву Великої Британії.

ВВС вивчила розсекречену інформацію.

Історія почалася з того, що британським дипломатам стало відомо про те, що французький журнал Paris Match має намір оприлюднити мемуари Кіма Філбі - високопосадового офіцера британської зовнішньої розвідки, який впродовж багатьох років таємно працював на СРСР.

В кінці 1940-х років Філбі очолив відділ контррозвідки секретної розвідувальної служби Британії (більш відомої як МІ-6) і довгий час вів життя подвійного агента.

У 1963 році він втік до СРСР, що стало важким ударом для британського істеблішменту і розвідки. У Москві Філбі продовжив консультувати КДБ і до 1968 року написав свої мемуари.

Британський уряд побоювався, що оприлюднення спогадів подвійного агента спричинить нову хвилю критики на адресу МІ-6, а КДБ скористається цим у цілях пропаганди.

Щоб перешкодити оприлюдненню мемуарів у французькій пресі, посадовці розробили план. Ось що писав про це тодішній заступник міністра закордонних справ Британії Деніс Грінхілл у листі до міністра:

"Як і було домовлено, я порадився з Лордом Чалфонтоном, чи не буде гарною ідеєю запропонувати [Гаррі] Евансу [редактору газети] Sunday Times написати статтю під назвою "Чи існує французький Філбі?" Лорд Чалфонт погодився, що це може бути корисно".

З документів випливає, що про дії дипломатів знали не лише у МЗС: в курсі справи були багато членів уряду, зокрема тодішній прем'єр-міністр Гарольд Вільсон.

Незабаром Грінхілл зустрівся з редактором Sunday Times.

"Вчора ввечері я на кілька хвилин перетнувся з Евансом і запропонував йому цю ідею. Я припустив, що стаття може початися зі згадки про можливу публікацію мемуарів Філбі, а потім перейти до роздумів про те, чи уникли французи такого ж проникнення, яке успішно здійснили тут Філбі та компанія ... Здається, ідея йому дуже сподобалась, але він нічого не обіцяв", - повідомив керівництву Грінхілл.

У записці дипломат також повідомляє, що запропонував Sunday Times вивчити шпигунський роман Леона Юріса "Топаз" про радянські розвідувальні операції у Франції. Грінхілл натякнув журналісту, що текст базується на реальних подіях.

В іншій записці від 16 березня 1968 року Грінхілл розповідав про ще одну бесіду з редактором Sunday Times. Еванс попросив дипломата підтвердити або спростувати те, що вдалося розкопати репортерам.

"Порадившись з Лордом Чалфонтоном, я зателефонував містеру Евансу і сказав йому, що ми не хотіли б давати йому жодних детальних коментарів. Але додав, що, на нашу думку, вони гарно попрацювали", - написав Грінхілл у документі, який нещодавно розсекретили.

Незабаром після цього журналісти повідомили, що матеріал майже готовий до публікації.

"Гарольд Еванс сьогодні знову говорив зі мною про статтю в Sunday Times "Чи існує французький Філбі?"... Він запропонував опублікувати її в неділю 7 квітня. Журнал Life також зацікавився темою. Він сказав, що отримає повний текст статті наступного тижня і з задоволенням покаже його мені", - відзвітував керівництву  Грінхілл.

У супровідній записці повідомлялось, що про публікацію доповідатимуть прем'єр-міністру.

В середині квітня Sunday Times і журнал Life опублікували статті про те, що агент радянської розвідки може працювати в апараті президента Франції Шарля де Голля.

"Є зрадник, французький Кім Філбі, який підштовхнув президента де Голля до антизахідних дій", - повідомляла Sunday Times.

Публікація частково ґрунтувалась на словах Філіпа де Восжолі, колишнього полковника французької розвідки, який, як стверджували, почав працювати на США. Припущення, висловлені журналістами, в адміністрації де Голля спростували та назвали безглуздими й гротескними.

Деякі французькі журналісти припустили, що розповідь Восжолі була помстою де Голлю з боку ЦРУ. Лунала версія, що за вказівкою президента спецслужби Франції нібито провели чистку й істотно скоротили кількість американських розвідників, що працювали в країні.

Все це відбувалось у момент, коли відносини між Лондоном і Парижем були доволі напруженими. Де Голль неодноразово гальмував вступ Великої Британії до Європейської економічної спільноти (передвісника Євросоюзу).

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!