Франція після виборів. Чи буде Макрон тепер жорсткішим щодо Путіна

Емманюеля Макрона переобрали президентом Франції. Лідер лібералів вже вдруге переміг Марін Ле Пен, яка намагалася переконати виборців своєю більш поміркованою програмою, проте так і не змогла позбутися для більшості виборців асоціації з ультраправими ідеями або кремлівським впливом.

Франція - президентська республіка, і президент має найбільші повноваження в сфері зовнішньої політики. Оскільки Макрон вже не потребуватиме переобрання, є очікування, що другий строк він використає для ухвалення радикальних реформ.

Чи виправдані такі очікування щодо зовнішньої політики і як саме може виграти Україна від його переобрання?

Розколота Франція

Перш за все, вже зрозуміло, що другий строк Макрона проходитиме в умовах зростання політичного протистояння. Ці вибори продемонстрували розкол всередині Франції.

Згідно з підсумками виборів, у другому турі Емманюель Макрон отримав підтримку 58,5% або 18,8 млн виборців, Марін Ле Пен - 41,5% або 13,3 млн виборців. У порівнянні з виборами 2017 року чинний президент втратив у другому турі майже 2 млн голосів, натомість Ле Пен набрала 2,6 млн додаткових голосів.

За українськими мірками, явка на виборах може здатися досить великою - до дільниць прийшли майже 72% виборців, але це найгірша явка у другому президентському турі виборів у Франції з 1969 року.

Окрім того, 3 млн з 35 млн виборців (8,6%), які прийшли на дільниці, опустили в урни пусті або зіпсовані бюлетені, продемонструвавши неприязнь до обох кандидатів.

Французькі політологи відзначають, що наразі в країні утворилися три нові потужні політичні табори, а старі партії, які домінували на політичній арені з 1960-х до 2017 року - соціалісти та консерватори (партія "Республіканці") - відходять в минуле - їхні кандидати в президенти разом набрали лише 6% голосів цього разу.

"Можна казати про повний обвал політичної системи, на якій базувалася П'ята республіка, що існує з 1958 року. Зараз у французькій політиці є три полюси. У центрі Макрон, є ліворадикали Жан-Люка Меланшона та праворадикали Марін Ле Пен. Відбувається радикалізація політичного життя Франції і збільшення протистояння між цими полюсами", - пояснює професор геополітики в ICN Business School у Парижі Александр Мельник.

Його слова підтверджують результати першого туру, який відбувся 12 квітня. Адже усі кандидати - Макрон, Ле Пен та Меланшон (отримали у першому турі 28%, 23% та 22% відповідно) - збільшили ядро своїх прихильників у порівнянні з виборами 2017 року. За останні 5 років неприязнь лівих виборців до Макрона, якого принаймні частина з них вважає "президентом багатіїв", суттєво зросла. У другому турі, за даними Ipsos, 41% виборців Меланшона утрималися від вибору, 42% голосували за Макрона, а 17% - за Ле Пен - попри заклики Меланшона не голосувати за неї.

"Якщо взяти перший тур, то представники всіх партій, ультралівих та ультраправих, які позиціюють себе як антисистемні, опонують демократії, отримали 55%. Є відсутність довіри до політичних інституцій, цьому сприяють різні теорії змови, які поширені у Франції. Це і теорії про змову фармацевтичних груп під час пандемії і багато інших. Багато людей не вірять в науку, протестують проти санітарних обмежень", - каже французький політолог, президент дослідницького центру CERAP Ніколя Тензер.

Загалом ті французи, які вірять в ліберальні ідеї, вважають, що в країні можна досягти успіху, якщо працювати і брати відповідальність за свою долю, і не вважають злом глобалізацію, обирають Макрона.

Інші два ключових кандидати були антисистемними, їхні виборці вважають чинний економічний порядок якщо не шкідливим, то достатньо несправедливим.

На боці 70-річного екстроцкіста, лідера лівої партії "Непокірна Франція" Меланшона - чимало молоді, яка занепокоєна соціальним розшаруванням і тим, що їхнє покоління буде жити гірше за покоління їхніх батьків. Майже 33% французів віком 18-34 роки голосували за нього в першому турі виборів.

"Існує недовіра суспільства до політичних інститутів і до політики в цілому. Я спостерігаю за цим як викладач. Хоча не було жодних опитувань, але я думаю, що багато студентів, які навчаються в приватних бізнес-школах, голосували за Меланшона, тому що він втілює цей розрив з існуючою системою. Хоча, на мій погляд, він нічого не втілює, а намагається здійснити повернення в минуле", - каже Мельник.

Виборців Ле Пен також характеризує занепокоєння соціальними проблемами, падіння купівельної спроможності, але на відміну від виборців Меланшона, вони також виступають за максимальне обмеження міграції до країни - Ле Пен обіцяла після обрання референдум щодо міграції.

Якщо додати до 23% голосів, які Ле Пен отримала в першому турі виборів, ще 7% голосів за більш радикального кандидата, лідера партії "Реконкіста"("Відвоювання") Еріка Земмура, який обіцяв нещадно боротися з впливом ісламістів, лівих та проти міграції, можна зрозуміти масштаб антиміграційних настроїв.

"Чому підтримка ультраправих так зросла? Є думка, що еліти є далекими від народу. І я думаю, що ми платимо зараз за дефіцит грошей для освіти. Коли поширюються теорії змови, це означає, що люди недостатньо освічені щодо історії, науки, не мають критичного мислення. І таке населення дуже піддається теоріям та практикам ультраправих. Зараз це перетворилося у феномен культурної та освітньої кризи", - вважає політолог Ніколя Тензер.

Вибори показали розкол між різними групами населення.

Наприклад, пенсіонери та молодь доклали найбільше зусиль, щоб Ле Пен не стала президенткою.

У другому турі 68% французьких пенсіонерів та 61% французької молоді віком 18-24 роки голосували за Макрона.

Це не є дивним, бо для багатьох французьких пенсіонерів Марін Ле Пен досі асоціюється з її батьком Жан-Марі Ле Пеном, який ніколи не приховував ультраправих поглядів.

А от серед французів віком 25-59 років голоси за Макрона та Ле Пен розділились майже порівну, що показує високий рівень невдоволення ситуацією в країні саме серед працюючого населення.

Високий або вкрай низький дохід визначав симпатії - 56% французів, чиє домогосподарство має місячний дохід нижче за 1250 євро, голосували за Ле Пен, і 65% французів з місячним доходом домогосподарств вище за 3 тисячі євро підтримали Макрона. Загалом 56% французів, яких соціологи відносять до "нижчого середнього класу", та 71% "вищого середнього класу" підтримали чинного президента, натомість 65% бідних віддали голос Марін Ле Пен.

Красномовним є і розкол виборців за соціопрофесійним напрямком. 67% французьких робітників та 57% службовців, 64% безробітних підтримали Ле Пен. Натомість 77% керівників у компаніях та 58% самозайнятих підтримали Макрона.

Ще одна лінія розколу - великі міста, які голосували за Макрона, та сільська місцевість, яка відчуває себе покинутою владою, віддала перевагу Ле Пен.

"Третій тур"

Одразу після закінчення другого туру президентських виборів і Ле Пен, і Меланшон закликали своїх прихильників дати бій прихильникам Макрона у "третьому турі" - на парламентських виборах, які мають відбутися у червні.

Французи обиратимуть нижню палату парламенту у два тури за мажоритарною системою.

Ця система, яка існує вже багато десятиліть, завжди сприяла найбільшим та поміркованим партіям, адже кандидати від антисистемних сил рідко проходили у другий тур, бо з ними ніхто не хотів утворювати коаліцій. Але цього разу в кандидатів від коаліції лівих партій, на чолі з "Непокірною Францією" Меланшона або партії Ле Пен, більше мотивації та шансів здобути місця в парламенті під гаслами протидії Макрону.

Результат парламентських виборів не може передбачити ніхто, бо кандидати від старих партій - соціалістів чи "республіканців" - багато років безпосередньо працюють з виборцями на місцях, і можуть потрапити в парламент попри фіаско кандидатів від цих партій і тріумф "антисистемників" Меланшона та Ле Пен на президентських виборах.

Але існує ймовірність, що партія Макрона "Вперед, Республіко!" не зможе повторити результат у 53% місць, які вона здобула 5 років тому, залишиться в меншості, й більшість у наступному парламенті виявиться опозиційною до президента і сформує ворожий до нього уряд.

"Франція буде й надалі фрагментованою та атомізованою, і питання в тому, чи зможе вона взагалі реформуватися", - каже Александр Мельник.

Він прогнозує, що у Франції буде ширитися рух за обмеження повноважень президента, перехід до парламентської республіки і пропорційну систему виборів, щоб обмежити вплив Макрона.

А запропоноване Макроном підвищення пенсійного віку з 62 до 65 років може викликати протести, згідно з даними опитування Ifop, 77% французів не підтримують цю ідею. Тож світ може стати свідком появи нових протестних рухів, на кшталт жовтих жилетів, чиї протести проти підвищення цін на паливо знаменували перший строк Макрона.

Чи зможе Макрон більше допомогти Україні

Хоча у внутрішньополітичній сфері Францію, скоріше за все, чекає велике політичне протистояння, у зовнішній політиці все залежатиме переважно від волі президента.

На цьому тлі для України переобрання Еманнюеля Макрона - сигнал позитивний, хоча українці останні два місяці кепкують над його спробами вести перемовини з Володимиром Путіним.

Проте є всі ознаки, що французький президент готується до більш жорстких дій щодо Росії - зовсім нещодавно він оголосив про те, що Україна отримає від Франції самохідні артилерійські установки Caesar. Є надія на те, що поставки озброєння з Франції будуть зростати, а Франція відмовиться від купівлі російських енергоносіїв.

"Вибори подарували полегшення. Якби перемогла Ле Пен, це була б катастрофа для Франції, Європи та України. - пояснює політолог Тензер. - Вона добре розуміється з Росією, вона б скасувала санкції проти неї і поставки зброї Україні, вийшла б з об'єднаного командування НАТО і т.і. А Макрон полишив свої утопії щодо Росії, він зрозумів, що це величезна небезпека і він дійсно на боці України".

Тензер називає позитивним сигналом те, що Макрон погодився на поставки озброєння України і хоче здійснити візит до України.

Ставлення до російсько-української війни конкурентів Макрона - Марін Ле Пен та Жан-Люка Меланшона - попри те, що обидва засудили напад Росії на Україну, є суперечливим.

Наприклад, Ле Пен, хоч і засудила напад Росії на Україну, але знову наголосила на підтримці результатів "референдуму" у Криму у 2014 році щодо приєднання до Росії та виступила проти впровадження ембарго на російські енергоносії під приводом, що це може вдарити по рівню життя французів. А Емманюель Макрон під час дебатів нагадав французам, що Марін Ле Пен у 2014 році взяла кредит для своєї партії у банку, пов'язаному з російською державою.

Меланшон, який у минулому підтримував анексію Криму Росією, цього разу виступив проти "війни Путіна", закликав підтримати українських біженців. Водночас він не підтримує передачу Україні озброєнь та виступає проти посилення НАТО. До того ж Меланшон має дружні стосунки з лідером російського Лівого фронту, сталіністом Сергієм Удальцовим, який підтримував сепаратистів на Донбасі і звинувачував Україну у збитті малайзійського Боїнга.

Александр Мельник вважає, що радикальних змін у політиці Макрона щодо Росії не варто чекати раніше закінчення парламентських виборів у червні і багато чого залежатиме від того, чи вдасться йому переконати французів у необхідності жорстких дій щодо Росії.

"Потрібно розділяти бажання та можливості. Я думаю, Макрон хоче більше тиску на Путіна і боротьби за цінності, які відстоює Україна. Але треба йти шляхом повного ембарго на торгівлю з Росією. У Франції не роблять цього, тому що звикли до зони комфорту, яка не дозволяє оцінити трагічність та важливість всього, що зараз відбувається. Чи здатен Макрон довести необхідність цього французам - я не знаю", - пояснює Александр Мельник.

На його думку, ще складніше переконати людей, що Росія пішла війною не тільки проти України, але проти Європи та західної цивілізації.

"Франція робить все, щоб не стати стороною війни, хоча вона вже почалася. Для більшості французів вона лишається віддаленою війною. У підсумку ми з запізненням прийдемо до розуміння, що протистояння не уникнути, а рівень життя, який вже знизився, ще знизиться", - каже Мельник.

Так само французький бізнес Макрону буде складно переконати залишити Росію.

"Бізнес має розуміти, що геополітика в певні моменти історії важливіша за бізнес. І неправильний розрахунок може перекреслити всі успіхи в економіці. І мати перед очима приклад Луї Рено, який співпрацював з Гітлером, а потім помер у в'язниці, а його підприємство де Голль націоналізував".

Опитані BBC News Україна французькі політологи визнають, що французам доведеться ще доводити необхідність радикальної зміни політики щодо Росії.

На думку Александра Мельника, Заходу, щоб перемогти, треба вже зараз запроваджувати глобальне ембарго проти Росії, здійснювати військову допомогу Україні, і для цього потрібне сильне НАТО, бажано за участі України.

"Путін вважає, що України не існує, що це провінція Росії. Він піде до кінця. Єдине, що може зупинити Росію - це трансатлантична солідарність. З цієї війни можна вийти лише шляхом сили, і потрібне відкрите і пряме залучення США і НАТО в конфлікт. Перемовини, якими займався Макрон, лише ведуть до того, що Францію і Західну Європу перестають сприймати всерйоз", - каже Мельник.

На його думку, Захід має перестати боятися Росії, і на "блеф щодо застосування ядерної зброї" відповідати ще більшим блефом.

"Ми сподіваємося, що підхід Макрона після виборів стане більш жорстким. Я думаю, що він почав розуміти, що єдине вирішення цієї ситуації - зробити так, що б Україна виграла війну. Я особисто наполягаю, що перемога України полягає в повному поверненні контролю над Донбасом і Кримом, і нічого не треба обговорювати з Путіним, бо він повністю потрапив до пастки. Ніяких компромісів з Путіним не має бути", - каже Ніколя Танзер.

"Я б не хотів вживати термін Третя світова війна, оскільки ним користується кремлівська пропаганда, щоб викликати в нас страх і змусити нас не реагувати на війну проти України. Але це точно війна проти Заходу. І необхідно, щоб Франція та інші союзники, перш за все, США, зробили все можливе для забезпечення української перемоги Україні, щоб не було проміжних варіантів для виграшу часу, треба йти до кінця і заганяти Путіна в пастку далі", - додає він.

Обидва політологи вражені тим рівнем солідарності з українськими біженцями, який зараз демонструє французьке суспільство.

"Ця ситуація пробудила найкраще, що є у французькому суспільстві - солідарність", - каже Александр Мельник.

"Стало більше французів, свідомих того, яку небезпеку представляє Росія і політика Путіна, і французів, свідомих того, що треба надавати допомогу біженцям", - відзначає Тензер.

Останні опитування свідчать, що 81% французів виступає за припинення купівлі російського газу, причому 42% абсолютно впевнені у необхідності такого рішення.

А це вже позитив для України - французів буде легше переконати у необхідності радикальних дій проти Росії, ніж, наприклад, Австрію чи Німеччину.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!