Золота дівчина Голлівуду та інтелектуал. Як жили і чому розлучилися Мерилін Монро та Артур Міллер

Вони були з різних світів. Він - відомий драматург, інтелектуал, що жив спокійним життям біля письмового столу та друкарської машинки. Вона – сексапільна голлівудська акторка.

"Звісно, з культурної точки зору, там було мало здорового глузду", - так Міллер описав свій шлюб з Монро в інтерв'ю кореспонденту ВВС Алану Єнтобу в 1987 році.

Але "сама недоречність наших стосунків була для мене ознакою того, що вони - доречні".

За кіношним образом Міллер побачив вразливу Норму Джин (справжнє ім'я акторки - Ред.). Людину, якій преса не дозволяла бути самою собою, а натомість бачила в ній лише сексапільну білявку, що постійно посміхається і говорить дурниці.

Вони познайомилися на початку 1950-х років.

Міллер був одним з провідних драматургів країни завдяки своїй п'єсі "Смерть комівояжера", яка отримала Пулітцерівську премію.

А Монро - на порозі великої кар'єри, привернувши увагу невеликими, але знаковими ролями у фільмах "Асфальтові джунглі" та "Все про Єву".

Артур був одружений і мав двох дітей. Його дружина Мері Грейс Слеттері була з ним зі студентських років і підтримувала фінансово в часи, коли він намагався заробляти на життя п’єсами.

Монро теж мала свою історію. На початку 1940-х вона вийшла заміж за Джеймса Догерті, але їхній шлюб тривав лише чотири роки.

Наступним чоловіком зірки став легенда бейсболу Джо Ді Маджо, але цей шлюб протримався лише дев'ять місяців.

Пристрасть між Міллером і Монро спалахнула миттєво.

Артур побачив вразливість Мерилін, відчув у ній споріднену душу. Вона "здавалась чуттєвою й життєлюбною, але в самій ній була темрява й трагедія, масштаби якої я тоді не знав", — розповідав він Ентобу.

Монро, здавалося, теж була зачарована Міллером: його розумом й здатністю бачити її справжню. "Спілкуватись з ним - це, як пити прохолодний напій, коли в тебе лихоманка", - розповідала вона подрузі.

В акторки було важке дитинство. Народжена від самотньої психічно хворої матері, яка була не в змозі про неї піклуватись, Мерилін провела своє дитинство між дитячими будинками та прийомними сім'ями, що залишило по собі глибокі емоційні шрами.

"По суті, її життя було психологічною боротьбою проти занедбаності й жорстокого поводження. Сьогодні її можна було б вважати дитиною, яка зазнала насильства", - каже Міллер.

Працьовита й амбітна, вона прагнула, щоб її талант визнавали, а не просто вважали "золотою дівчиною" Голлівуду. Цілком імовірно, що Міллер уособлював стабільність, якої вона завжди хотіла.

"Її зазвичай вважали дуже легковажною, якщо не дурною, - згадує Міллер. - Я ж вважав її дуже серйозною дівчиною. Кохав, тому вірив у неї та підтримував".

1955 року вона переїхала до Нью-Йорка, щоб вивчати акторську майстерність, і в них почався повноцінний роман.

"Комуністичний слід"

Пара була під наглядом ФБР. Міллера підозрювали у зв'язках з комуністами та антиамериканських настроях.

У червні 1956 року його викликали до Вашингтона, де він постав перед комісією Конгресу з розслідування антиамериканської діяльності. Він відмовився називати імена людей, підозрюваних у приналежності до комуністів, за що його визнали винним у неповазі до суду.

Кіностудія переконувала Монро припинити їхні стосунки, але вона відмовилася і поїхала з ним до Вашингтона, щоб виступити на його користь на судових слуханнях. Вважається, що її втручання сприяло скасуванню його вироку.

Їхня цивільна весільна церемонія у Нью-Йорку у 1956 році була скромною. А за кілька днів вони відсвяткували весілля за єврейським обрядом - заради чоловіка акторка навіть прийняла юдаїзм.

Після весілля Міллер вирушив з новою дружиною до Британії, де їй запропонували роль у стрічці "Принц і танцівниця" з Лоуренсом Олів'є у головній ролі.

Робота йшла важко – Мерилін не розуміла вказівок режисера, а його дратували її запізнення, істерики та нездатність знайти з ним спільну мову.

Вона відчувала, що друзі Міллера критично ставилися до неї.

Ситуація погіршилася, коли кінозірка знайшла блокнот чоловіка, що залишився на столі. У своїх записах він зізнався у побоюваннях щодо їхнього шлюбу. Вважав Монро жінкою-дитиною, якій співчував, але водночас боявся.

Ще одним каменем спотикання стала відсутність дітей. Монро мріяла стати мамою і тричі вагітніла від Міллера. Однак всі вагітності закінчувалися викиднями.

Психіка акторки була на межі. Поступово вона стала залежною від снодійних, заспокійливих та наркотичних препаратів.

Криза у відносинах подружжя досягла апогею під час зйомок фільму "Неприкаяні" 1961 року.

Міллер написав до нього сценарій, щоб дати Мерилін можливість показати себе у драматичній ролі. Зйомки проходили у виснажливій пустелі Невади, і всім було важко. Інша зірка фільму Кларк Гейбл помер від серцевого нападу ще до виходу стрічки на екрани.

Залежність Монро від наркотиків зросла настільки, що в серпні 1960 року режисер фільму Джон Х'юстон припинив зйомки, щоб відправити її до лікарні для детоксикації.

А Міллер в цей час зблизився з відомою німецькою фотографинею Інге Морат.

Вони розлучилися після чотирьох років шлюбу.

Пізніше Міллер напише у своїй автобіографії, що його шлюб з Монро був "найкращим часом і найгіршим часом".

"Хай там що, але вона була дуже мужньою людиною і не здавалася, я думаю, аж до кінця".