Чому, побачивши щось один раз, ми потім бачимо це скрізь

Чи бувало у вас таке - знайомий каже вам, що він щойно купив синю машину, і ви починаєте бачити машини такого кольору скрізь?

Вам могло здатися, що це нова мода, і тепер усі купують сині машини - і ви навіть могли обговорювати це з друзями.

Однак більш імовірно, що у вашому місті завжди була однакова кількість авто такого кольору, а ви просто не звертали на це увагу.

У психології це називають ілюзією частотності - і це дуже поширене явище.

У якийсь момент це трапляється чи не з кожним із нас, коли ми починаємо звертати увагу на те, що нещодавно стало для нас важливим.

Що це таке?

Ця концепція, також відома як феномен Баадера-Майнгоф, пов’язана з пам’яттю.

Назву "феномен Баадера-Майнгоф" використав у 1994 році користувач німецького форуму, який описав, як після згадки назви німецької терористичної групи 1970-х років "Фракція Червоної армії" (RAF) - також відомої як група Баадера-Майнгоф на честь двох її головних керівників - він почав постійно помічати її всюди.

Це спонукало інших читачів також поділитися власним досвідом про це явище, і згодом воно стало відомим під такою назвою.

Однак це явище не нове - воно безпосередньо пов'язане з тим, як працює наш мозок.

"Коли ви про щось дізнаєтеся, вам починає здаватися, що воно з’являється скрізь частіше", — пояснює докторка Неха Патак, випускниця Гарвардського університету психології та біології, у статті, опублікованій на вебсайті WebMD.

"Спочатку вам здається, що щось почало з’являтися частіше. Потім ви переконуєте себе, що слово, концепція чи щось інше раніше не з’являлося так часто, як зараз. Це називається підтверджувальне упередження. Частота насправді не зросла, але ваш мозок переконав вас, що це сталося", – додає вона.

Що при цьому відбувається з мозком?

За словами Арнольда Цвікі, професора лінгвістики Стенфордського університету, який у 2005 році вперше ввів термін "ілюзія частотності", це явище є результатом двох добре відомих психологічних процесів.

З одного боку, у гру вступає вибіркова увага, яка змушує нас зосереджуватися на тому, що для нас важливо у певний момент, і відкидати решту. Цей процес є ключовим для навчання.

І з іншого боку, підтверджувальне упередження змушує нас шукати речі, які підтверджують те, про що ми думаємо у той момент - коли ми бачимо більше синіх автомобілів, ми віримо, що вони більш поширені, і це ще більше усталює нашу віру в те, що автомобілів такого кольору насправді більше.

Підтверджувальне упередження також може призвести до так званих когнітивних упереджень - люди звикли шукати пояснення того, як влаштований світ, і створювати свою "суб'єктивну реальність" на основі власного сприйняття світу.

Таким чином, ця ілюзія пов’язана з тим, як працює мозок у кожного з нас.

"Ілюзія частотності, хоча й трапляється не з усіма - або, можливо, ми просто не пам'ятаємо, що це було з нами, адже не обов'язково усвідомлюємо, коли маємо ілюзію частотності - має своє еволюційне значення", - розповіла ВВС Джоанна Рієра, докторка соціальної психології, клінічна психологиня та директорка із навчання спеціалізованого сайту Psychology and Mind.

"Те, що це трапляється у значної частини загальної популяції, нормально, оскільки тут залучені еволюційні фактори, пов’язані з виживанням виду. Інша справа, що ми це усвідомлюємо", – пояснює вона.

Ми маємо здатність до сприйняття, а це означає, що наш мозок не звертає однакову увагу на всі подразники, оскільки ми можемо зосередитися лише на обмеженій кількості елементів, інакше не зможемо адаптуватися до довкілля.

Саме завдяки цьому процесу сприйняття за допомогою органів чуття ми вловлюємо окремі елементи й обробляємо їх.

"Ми активно зосереджуємось на певному подразнику або тому, що нещодавно зазнали його впливу й він нас зацікавив. Наприклад, нас вразив інтенсивний колір або щось інше, і це активізувало наші емоції. Або ми неодноразово зазнали якогось впливу, і це робить наше сприйняття більш відкритим до такого типу подразників", – пояснює експертка з еволюційних процесів.

Так відбувається тому, що мозок вловлює саме те, що важливо для нас у певний момент. І тому, що це для нас важливо, коли ми бачимо подібний стимул - чи то червону машину, чи машину певної марки тощо - наш мозок приділяє йому особливу увагу.

Ілюзія частотності об’єднує різні області мозку - пов'язані, наприклад, зі сприйняттям, пам'яттю, страхом тощо, каже Рієра. Таким чином, до ілюзії частотності може приєднуватися емоційний елемент, який змушує нас приділяти більшу увагу певному подразнику - це пояснює, чому не всі реагують однаково на один і той самий об’єкт.

Наприклад, якщо я бачу вагітну жінку, а потім продовжую скрізь зустрічати вагітних жінок - ймовірно, це відбувається тому, що саме в цей момент мого життя питання вагітності має для мене якесь особливе значення.

"Це пов’язано з емоційними аспектами, а також з когнітивними. Можливо, я втратила дитину, або, можливо, я хочу завагітніти, або вже вагітна. Тож саме в цей момент для мене це щось важливе", - каже Рієра.

Це означає, що різні області мозку відіграють певну роль в ілюзії частотності залежно від типу подразника, з яким ми стикаємося, і це змушує кожного з нас мати різну реакцію.

"Це базова річ у психології: об’єкт або елемент, з якими ми стикаємося, сам по собі не визначає нашу когнітивну реакцію, в цьому випадку частоту. Існують когнітивні упередження або ірраціональні переконання, які з’являються разом з об’єктом, але об’єкт їх не створює. Ми самі, через усю нашу емоційну систему, те, як ми сприймаємо речі, створюємо такі феномени як ілюзія частотності", - каже експертка.

Як це впливає на мозок?

"Якщо я, скажімо, бачу багато синіх автомобілів, я роблю гіпотетичний висновок і думаю, що сині машини справді скрізь. Це є основою багатьох видів упереджень, які спричиняють певні зміни сприйняття, таких як ілюзія частотності", - пояснює Рієра й наголошує на важливості адаптивної частини цього явища.

"Якщо, наприклад, нещодавно я з’їла гнилий фрукт і почувалася погано, цілком ймовірно, що принаймні кілька днів мені здаватиметься, що такі речі трапляються частіше, або спілкуватимуся з людьми, які також мали такий досвід. Таким чином мій мозок пристосовується до небезпечної ситуації", - каже вона.

"Упередження - це не завжди погано. Іноді вони існують, щоб допомогти нам адаптуватися та вижити в нашому середовищі", – додає експертка.

Зазвичай вони не мають негативного впливу, якщо тільки не пов’язані, наприклад, з травматичними елементами - скажімо, ДТП.

У цьому випадку, на думку експертки, ілюзія частотності може виникнути як симптом розладу, пов’язаного, наприклад, з посттравматичним стресом, але вона не обов’язково має викликати якісь проблеми чи труднощі.