"Ми не можемо чекати". Як студенти-іноземці вирішують, чи навчатися в Україні під час війни

"До чого я повертаюся?". У вересні минулого року це питання ставила собі Хайфа Джума, студентка університету з Танзанії, яка вивчала медицину в Україні.

Попри свої страхи, 23-річна дівчина ухвалила важке рішення повернутися в охоплену війною країну, щоб отримати диплом.

"У мене не було вибору. Хоча у мене були сумніви... Ми бачили в новинах, що бої ще тривали. Тож я не була впевнена, що мені вдасться", — каже вона.

Цього місяця виповнюється два роки, як Росія вторглася в Україну. З лютого 2022 року загинули понад 30 000 цивільних, причому, за даними моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, фактичні цифри вважаються значно вищими. Конфлікт призвів до переміщення мільйонів людей, спустошення міст і сіл, а також нищення критичної інфраструктури.

Як і багато іноземних студентів, Хайфа злякалася, коли почалася війна, тому втекла через кордон до Угорщини.

Знадобилися місяці, щоб переконати її родину в Танзанії погодитися з її рішенням повернутися.

"Я навчалася онлайн з Танзанії, і закінчила теоретичний етап. Щоб отримати диплом, мені довелося фізично бути присутньою в університеті на практичних заняттях", — розповідає вона.

"Моя сім’я вже витратила занадто багато грошей, я не могла починати з нуля в іншому місці. І я не могла сидіти без діла, чекаючи, коли закінчиться війна", - каже Хайфа Джума.

Зараз Хайфа навчається на четвертому курсі медичного інституту в Сумському державному університеті на північному сході України. Вона має закінчити навчання у 2027 році та сподівається стати лікарем-гінекологом.

В Українському державному центрі міжнародної освіти заявляють, що не мають точних даних про кількість африканських студентів, які повернулися на навчання. До війни в Україні їх було близько 16 тисяч.

За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, наразі в університетах України зареєстровано близько 5,5 тис. африканських студентів. З них близько 3950 з Марокко та Нігерії, а з Танзанії зареєстровано 49 студентів.

"Рішення про повернення на навчання в Україну приймає кожен студент особисто. Університети дбають про те, щоб кампуси мали бомбосховища, а онлайн-і гібридне навчання було високоякісним", – повідомили BBC News в Українському державному центрі міжнародної освіти.

У випадку Хайфи її навчання в сумському університеті наразі відбувається лише онлайн.

"Університет каже, що незабаром розпочнеться очне навчання, оскільки очікується повернення більшої кількості студентів", — каже вона.

Український державний центр міжнародної освіти (УДЦМО) відзначає, що, оскільки війна триває, ймовірно, формат навчання для студентів вищих навчальних закладів продовжуватиме змінюватися, і від університетів та студентів залежить, як вони працюватимуть.

"Усі заклади вищої освіти переведені з тимчасово окупованих регіонів у більш безпечні міста на території центральної та західної України", — повідомили в УДЦМО.

Гібридне навчання

Але на відміну від Хайфи, багато африканських студентів не розглядають повернення в Україну.

У той час як деякі африканські студенти повернулися до своїх країн походження, деякі осіли в Європі - в Нідерландах, Португалії та Фінляндії - де вони змогли продовжити навчання в місцевих університетах.

Але через два роки після нападу закінчується термін дії директиви Європейського Союзу про тимчасовий захист – положення, яке дозволяло їм навчатися.

У Нідерландах це означає, що після 4 березня африканським студентам потрібна буде навчальна віза, щоб продовжити заняття, повідомляє міністерство юстиції та безпеки Нідерландів.

Це погана новина для Айші, однієї з 17 так званих "громадян третіх країн", які навчаються в голландських університетах. 25-річна дівчина також є студенткою медичного факультету, в неї останній семестр навчання.

Якщо Айші не нададуть студентську візу, їй, можливо, доведеться повернутися до Нігерії, де, за її словами, вона не зможе продовжити навчання. Айша каже, що ризикує втратити все, тому що повернення в зону бойових дій — це не варіант, який вона готова розглядати.

"Куди ви хочете, щоб ми поїхали? Ви ж не можете казати нам повертатися в Україну, де гинуть люди", — каже Айша, яка не хоче розголошувати своє повне ім’я з особистих причин.

"Я стежу за тим, що відбувається в Україні. Мені прикро за українців, але мені ще більш прикро за нас - "громадян третіх країн" – голландці сприймають нас як халявщиків, хоча ми працюємо і платимо податки. Вони ставляться до нас наче не до людей. Навіщо з нами так поводитися, коли ми постраждали від тієї ж війни?" - каже вона.

Втім, зараз навчання в Україні може навіть і не бути варіантом для Айші, оскільки, як заявили ВВС в Українському державному центрі міжнародної освіти, "студенти, які вирішили не продовжувати навчання в українських університетах і були з них відраховані, вирішують такі питання особисто".

Міністерство юстиції та безпеки Нідерландів каже, що такі студенти, як Айша, матимуть до 28 днів після закінчення строку у березні, щоб залишити країну.

"Більшість "громадян третіх країн", які залишили Україну, в принципі можуть повернутися до країни походження. Якщо громадянин третьої країни боїться насильства або судового переслідування у своїй країні походження, він може подати прохання про притулок тут", – йдеться в заяві міністерства для ВВС.

Derdelanders, нідерландська організація, створена для захисту прав громадян третіх країн, проводить кампанію, щоб студентам було надано більше часу, щоб закінчити навчання.

"Гуманітарна підтримка має полягати в співчутті та прояві емпатії та розуміння того, що це люди, незалежно від походження", — каже Ісаак Аводола, який очолює групу Derdelanders.

"Неважливо, що вони приїхали з глобального півдня, це люди, які зіткнулися з багатьма лихами, залишаючи Україну".

Він порівнює досвід громадян третіх країн з досвідом близько 400 українських студентів, які мають дозвіл залишитися в Нідерландах для навчання до березня 2025 року.

Деякі африканські країни вирішили цю проблему, створили навчальні заклади за межами України. Гана погодилася перевести своїх студентів-медиків до Гренади для отримання дипломів.

Угода була оголошена незабаром після початку війни, і вона охоплює 200 студентів. Угорщина також виступила з подібною пропозицією прийняти ганських студентів, які навчалися в Україні.

Однак великій кількості африканських студентів, які втекли, довелося шукати альтернативні шляхи для завершення освіти або просто покинути навчання та шукати роботу вдома.

Хоча ситуація в українському місті, де навчається Хайфа, зараз спокійніша, вона каже, що постійно хвилюється, що бойові дії змусять її та інших студентів знову тікати.

"У лютому ми їхали до Києва складати екзамен, і прямо перед нашим будинком стався вибух. На той час я тільки почала розслаблятися, думаючи, що ситуація покращується", — каже вона.

"Але після того, як побачила вибух, було страшно, і тепер, я думаю, можливо, це займе трохи часу. Я просто сподіваюся, що це незабаром закінчиться".