Недооцінена. Як Африка може врятувати майбутнє України

"Занадто часто світ бачить Африку через призму проблем. Коли я дивлюся на Африку, я бачу континент надії, перспектив і грандіозного потенціалу", - каже генсек ООН Антоніу Гутерреш.

Дійсно, немає іншого континенту, про який були б настільки поширені стереотипи. Голод, бідність, війни і сцени з фільму "Збройовий барон" - на цьому ґрунтується пересічне бачення Африки.

Насправді сьогодні Африка - це зростання, молодість та енергія. Континент, попри існування кількох вогнищ конфліктів, вже два десятиріччя демонструє прогрес.

Серед Топ-30 швидкозростаючих економік світу в 2019 році 16 були саме африканськими.

На цьому тлі дедалі більше країн намагаються розширити співробітництво з Африкою, докладають зусиль, аби збільшити свій експорт до регіону і переконують африканців, що це взаємовигідно.

Україна, попри активну африканську політику в минулому, зусилля тисяч миротворців, далеко не лідер в цьому процесі. Хоча має потенціал, який здатний допомогти і розвитку Африки, і України.

Українські підприємці, дипломати, експерти розповіли ВВС News Україна, чому настав час зробити Африку одним з пріоритетів для зовнішньої політики і як це допоможе вивести економіку з кризи.

Хто перемагає у битві за Африку

Минуле десятиріччя стало для багатьох країн Африки проривним в економічному розвитку. Близько третини держав мали показники зростання вище 5% ВВП на рік, швидко зростав середній клас.

Але звичайно, є країни, які лишаються бідними. Наприклад, сусіди маленької держави Джибуті, яка концентрує торгові потоки Східної Африки і є місцем для військових баз США, Франції, Китаю та Італії, - це пошматоване тривалою війною Сомалі та Еритрея, звідки молодь і без війни від відчаю тікає через всю Сахару до Європи.

Інший приклад - Руанда, яка пережила геноцид у 1994 році. ЗМІ почали її називати "африканським Сінгапуром" за впровадження нових технологій та чудову інфраструктуру. Поряд - Бурунді, яка разом з Еритреєю та Південним Суданом очолює рейтинг найбідніших країн світу.

Африка дуже неоднорідна, з поясами розвитку і зонами відчаю.

Але підстав для оптимізму зараз більше, ніж наприкінці XX сторіччя.

І у провідних державах світу перспективи регіону чудово розуміють.

Євросоюз лишається першим торговим партнером Африки, з найбільшою вагою Франції. Проте серед окремих держав лідерство від 2009 року належить Китаю.

Пекін розпочав активну африканську політику 2000 року.

Китайсько-африканська торгівля зросла з $10 млрд у 2000 році до $204 млрд у 2018 році. Китайський експорт до Африки зріс з $5 млрд у 2000 році до $104 млрд у 2018 році.

Африка є важливим постачальником корисних копалин для промисловості Китаю і ринком для китайських товарів широкого вжитку.

З 2000-го Пекін проводить кожні три роки форуми з лідерами африканських країн.

Це супроводжується багатомільярдними інвестпроєктами, будівництвом залізниць та портів, доступом африканських студентів до освіти. Станом на 2018 рік в країні їх навчалося 60 тисяч.

А у 2017 році Китай відкрив свою першу військову базу в Африці - у Джибуті.

Формат співробітництва з Китаєм подобається не всім африканцям. Викликає невдоволення зростання боргів, масове залучення китайських робітників на будівництво замість африканських. Лунає критика щодо нерівноправності та навали китайської продукції, яка не дозволяє розвиватися місцевій промисловості.

Тому в африканських країнах є лідери, зацікавлені у пошуку партнерів, які запропонують кращі умови співробітництва.

Охочих багато.

Індія намагається наздогнати Китай. Проводить свої форуми з африканськими лідерами.

2018 року подібну практику запозичила Індонезія, яка прагне стати четвертою економікою світу до 2050 року і збільшує можливості для експортерів.

Сусіди України також посилили увагу до континенту.

Найбільших успіхів тут досягла Туреччина.

Турецький уряд зробив Африку пріоритетом ще 15 років тому.

"Це відбувалося на моїх очах, - згадує експерт "Майдану закордонних справ" Олег Бєлоколос, який працював тимчасовим повіреним України у Кенії у 2008-2010 роках. - Вони зробили прямі рейси турецьких авіакомпаній зі Стамбулу з пільговими цінами на авіаквитки, турецькі компанії почали брати участь у виставках, будівництві".

Торгівля між Туреччиною та Африкою зросла з $5,5 млрд у 2003 році до $23,8 млрд у 2018. Експорт зріс за той самий період майже у шість разів - до $14,4 млрд.

З Єгиптом, Марокко, Тунісом, Маврикієм Анкара створила зони вільної торгівлі.

Кількість турецьких посольств на континенті за цей час зросла з 12 до 42. Турецький лідер Реджеп Ердоган за 16 років здійснив 51 візит у 27 країн Африки.

Свій імідж на континенті Туреччина підтримує будівництвом шкіл, лікарень та мечетей, гуманітарною допомогою та стипендіями для п'яти тисяч студентів на навчання в турецьких вишах.

Для Росії Африка довгий час не була пріоритетом. Переважно - ринком збуту зброї та зерна, зоною діяльності гірничих компаній.

Проте з 2017 року Москва почала посилювати посольства в Африці. Росіяни заявили про готовність надати допомогу країнам, які охоплені конфліктами, запобігти поширенню джихадизму та "кольоровим революціям".

Обкатку такої допомоги здійснили у ЦАР, де російські військові радники навчають силовиків для боротьби з бандами, та через допомогу одній зі сторін війни у Лівії. Там воюють російські приватні військові компанії.

Пізніше з'явилися розслідування ЗМІ, що російською експансією в Африку, низкою політтехнологічних проєктів для впливу на континенті займається друг Путіна Євген Пригожин. Хоча в коментарі BBC пресслужба його холдингу це заперечила.

У жовтні 2019 року Кремль організував масштабний форум "Росія-Африка" у Сочі. Були лідери та прем'єри 45 з 54 африканських держав.

За оцінками РБК, Росія витратила на подію 66,6 млн доларів. А за офіційними даними, тоді підписали угоди на 14 млрд доларів.

Для Росії це була нагода продемонструвати своє повернення до Африки. Хоча її торгівля з континентом - 20 млрд доларів у 2018 році, з яких 40% - з Єгиптом, - в рази менша за китайську чи індійську.

Наразі Москва готує новий саміт "Росія-Африка" на 2022 рік і планує збільшити торгівлю з континентом до 40 млрд доларів.

Країни Вишеграду - Польща, Чехія та Угорщина - згорнули свою активність в Африці 1990 року. Проте все змінилося з 2013-го.

Спочатку в Польщі група депутатів Сейму, серед яких були політики африканського походження Кілліон Муньяма та Джон Годсон, почали закидати уряд запитами з вимогою пояснити відсутність інтересу до Африки.

Врешті-решт 2013 року польський прем'єр Дональд Туск здійснив турне країнами Африки за участі низки польських підприємств. Уряд запустив програму "Вперед, Африка".

Новий уряд "Права і справедливості" після 2015 року відкрив кілька посольств в Африці. А у 2017 році президент Анджей Дуда здійснив візит в Ефіопію. Він виступив на асамблеї Африканського союзу, аби переконати підтримати Польщу у боротьбі за місце непостійного члена Ради безпеки ООН.

Торгівля Польщі з Африкою зросла з $3,6 млрд у 2012 році до $5,3 млрд. у 2018 році.

Польські компанії активно працюють на континенті. Ursus відкрила підприємства зі збирання тракторів і поставила туди тисячі своїх машин. IT-компанія Asseco займається диджиталізацією в кількох країнах.

В Угорщині континентом зацікавився уряд Орбана. Він оголосив про політику "глобальної відкритості" для стимулювання угорського експорту.

З 2013 року Угорщина організувала три форуми з представниками Африки. Відкрила там чотири нові посольства. А на 2019-2020 роки надала 920 стипендій Stipendium Hungaricum студентам з 15 африканських країн.

Білорусь також докладає зусиль, аби завоювати ринки Африки для вантажівок МАЗ та тракторів МТЗ, та залучити африканців до навчання у вишах і лікування в своїх лікарнях.

"Це майбутнє всієї планети. Сьогодні і завтра за рахунок Африки буде розвиватися весь світ", - заявив Олександр Лукашенко 2017 року.

А як же Україна?

Для того, щоб відповісти на це питання, давайте спочатку подивимось, як працює на континенті український бізнес.

Важливіша за Росію

Наразі африканський ринок має для України не менше значення, ніж російський. За даними Держстату, у 2019 році українські виробники поставили до континенту товарів на $4,97 млрд (майже 10% українського експорту). Експорт до Росії - це $3,2 млрд.

Торгівля з Африкою вигідна. Україна втричі більше імпортує продукції з Росії, ніж продає туди. А український експорт до Африки у п'ять разів перевищує африканський імпорт ($907 млн у 2019 році).

Більшість українських товарів споживають арабські країни Північної Африки - 77%, на Субсахарську Африку припадає 23%.

Майже в усі країни Африки Україна продає більше, ніж купує.

Виняток - держави, які постачають сировину, якої немає в Україні. Це боксити (з Гвінеї) для Миколаївського глиноземного заводу, какао-боби (з Кот-д'Івуару) для кондитерської промисловості. Або це сировина, якої недостатньо, наприклад, марганцева руда (з Гани) для металургії.

Експорт до Африки зростає й може замінити втрачені пострадянські ринки.

"Ринок Росії здебільшого закритий для наших товарів. Саме Африка має сприяти диверсифікації наших економічних відносин. Завдання української дипломатії на африканському напрямку - створити можливості для тих українських компаній, які раніше працювали на російському ринку", - каже Олег Бєлоколос, колишній тимчасовий повірений України в Кенії.

Збільшити роль дипломатів у просуванні експорту хочуть в уряді. У травні прем'єр Денис Шмигаль пообіцяв, що експорт буде ключовим показником ефективності дипломатів.

"Просування українського експорту на світові ринки стане одним з КРІ українських дипломатів. Ще одним КРІ може стати залучення інвестицій", - заявив очільник уряду в інтерв'ю Інтерфакс- Україна.

Наразі провідними українськими експортерами в Африці є металургійні компанії та агрохолдинги. Вони постачають переважно сировинну продукцію - чорні метали та зерно.

Проте на континент виходять українські машинобудівні, харчові, фармацевтичні, IT компанії.

Український бізнес торує шлях на континент

Компанія КрАЗ, виробник військових та цивільних вантажівок, комунальної техніки, вже вважає ринок Африки пріоритетним.

"Нова експортна політика ПрАТ "АвтоКрАЗ" передбачає концентрацію зусиль на найбільш пріоритетних ринках збуту. Зараз головним ринком визначено африканський континент", - повідомила пресслужба компанії у грудні 2019 року.

В Африці використовують спецтехніку КрАЗ, лісовози для транспортування з джунглів, самоскиди для будівництва шляхів, броньовані автомобілі КрАЗ-Шрек-М.

У грудні 2019 року компанія підписала контракт на постачання комунальної техніки в Джибуті, яка буде боротися з наслідками повеней.

Того ж року був контракт у Нігерії на складання вантажівок з нігерійською компанією Proforce Limited.

Компанія також виконувала контракт з єгипетською армією. У 2008-2014 роках поставила 900 вантажівок КрАЗ.

Інший приклад - компанія "Татра-Юг". 2017 році вона виграла тендер на постачання 15 трамвайних вагонів для єгипетського міста Александрія, яке має одну з найстаріших трамвайних систем в Африці.

Заступниця гендиректора "Татра-Юг" Інесса Кердівара розповідає, що вдалося перемогти конкурентів зі Швейцарії, Китаю та Угорщини.

"Однією з умов був візит 15 інженерів на виробничі потужності кожного з претендентів. Вони приїхали на завод "Південмаш", де збирають наші вагони. Їх здивували масштаб та якість продукції, і те, що під кожен проєкт ми виробляємо нові вагони, під потреби того чи іншого клієнта та міста", - каже пані Кердівара.

Компанія вже відправила до Александрії 8 із 15 вагонів. Вони мають відповідати умовам міста, де бувають повені, буревії, а температура сягає 40-50 градусів.

За словами пані Кердівари, розвиток громадського електротранспорту - зараз тренд для низки африканських міст, зокрема, в ПАР та Північній Африці.

В самій Україні такого немає.

"В Єгипті є прагнення бути сучасною країною, надавати перевагу екологічному електротранспорту. Взагалі африканські країни прагнуть бути сучасними, я була здивована темпами розвитку, які вони собі намітили. Мені здається, за Африкою і Азією майбутнє розвитку", - додає вона.

Надлегкі літаки компанії "Аеропракт", створеної в Києві 1991 року інженерами з конструкторського бюро "Антонова", вже літають щонайменше у трьох країнах Африки: ПАР, Кенії та Кот-д'Івуарі.

"Продаємо через дилера з ПАР моделі Аеропракт-22 та Аеропракт-32. Це легкі, двомісні літаки з льотною вагою до 600 кг. Їх використовують в розважальних цілях, в льотних школах, для підрахунку тварин та боротьби з браконьєрами в нацпарках", - розповідає генеральний конструктор "Аеропракт" Юрій Яковлєв.

Африканський ринок в "Аеропракт" наразі оцінюють як слабкий, якщо порівнювати з ключовим - Австралією. Там використовують вже 200 літаків компанії. Проте пан Яковлєв вважає, що продажі зростуть, якщо з'являтимуться аероклуби і культура польотів.

Серед IT-компаній великий досвід має компанія Genesis. 2014 року вона створила в Нігерії дошку оголошень Jiji, сервіс онлайн-торгівлі, завдяки якому можна придбати безліч товарів - від автомобілів і нерухомості до одягу і косметики.

"Jiji зросла до 10 млн унікальних відвідувачів на місяць, на платформі розміщено 2 мільйони активних оголошень на суму понад $10 млрд", - каже виконавчий директор Jiji Антон Волянський.

Він розповідає, що ідея вийти на Африку з'явилася в Genesis під час аналізу ринків з низькою конкуренцією. Вибір зробили на користь Нігерії - 200-мільйонної країни, де майже половина населення молодша за 15 років.

Спочатку довелося розв'язувати проблему недовіри до купівлі товарів онлайн та протистояти шахрайству, розробити систему безпеки.

"Менеджери Jiji спілкуються офлайн із власниками малого та середнього бізнесу на традиційних ринках та пояснюють їм переваги, які вони можуть отримати, перейшовши в інтернет", - розповідає Антон Волянський.

Інший проєкт Genesis в Африці - створення сайтів місцевих ЗМІ. Цим займається Genesis Media Emerging Markets. У 2012 році компанія вперше запустила такий сайт в Нігерії.

"Коли ми вийшли на цей ринок, сайт найбільшої локальної газети оновлювався два рази на добу. За кілька місяців після запуску наша денна аудиторія перевищила 100 тисяч, тоді сайти конкурентів стали оновлюватися швидше. Але з того часу лідерство на ринку новин ми вже не втрачали", - розповідає Олександра Бондаренко, виконавча директорка Genesis Media Emerging Markets.

За кілька років компанія створила подібні проєкти в Гані, Кенії та ПАР. ЗМІ компанії мають сторінки на африканських мовах суахілі та хауса.

"Значна частина населення цих країн не використовує англійську в побуті. Ми вирішили запустити ці напрямки, щоб розмовляти з користувачами однією мовою та збільшити аудиторію наших медіа", - пояснює пані Бондаренко.

Розвиток таких ЗМІ відбувається не без проблем: наявні погане проникнення інтернету, його висока вартість, низький рівень освіти та затримки в ухваленні рішень.

Африканці можуть оцінити не тільки українські машини чи створені українськими IT-компаніями сервіси, але й харчові продукти.

Кілька років тому український бізнесмен Артем Гудков разом з однодумцями з Global Ukrainian Distribution Investment and Trading (GUDIT) вирішив просувати українську продукцію в Африці в умовах, коли чимало українських компаній не зважають на континент.

У 2018 році він відкрив торговий дім українських товарів в Танзанії. Артем Гудков вважає це першим кроком для створення "торгового хабу", що буде працювати в кількох країнах регіону.

Наразі цей торговий дім постачає в Африку кондитерську продукцію, томатні соуси, майонез, морозиво та алкогольні напої.

"Українські товари подобаються танзанійцям. Співвідношення ціна та якість - одна з найкращих. І ці товари ніколи б не потрапили в Танзанію, тому що жоден африканський покупець не приїхав би на завод в Україну і не купив би цю продукцію", - розповідає він.

Танзанію компанія GUDIT обрала після ретельного аналізу регіону. На вибір вплинули політична стабільність, відсутність громадянських війн, великий ринок з 57 млн населення.

У планах пана Гудкова - завозити сюди до п'яти контейнерів з українською продукцією на місяць.

"Це 150 тисяч доларів на місяць, майже 2 млн доларів росту українського експорту на рік. Зараз ми все робимо самостійно, а якби нам допомагала держава, ми б могли не два контейнери привезти, а двадцять", - пояснює він.

Себе Артем Гудков називає афрооптимістом. Вивчає мову суахілі, якою спілкуються в кількох країнах Східної Африки, а в Україні намагається переконати в перспективах Африки бізнесменів, чиновників і всіх, хто думає про майбутнє.

"В Африці, за яку країну не взятися, всюди можна знайти перспективи для української економіки", - переконаний підприємець.

Які країни найбільш перспективні

Єгипет зі 100-мільйонним населенням українці знають найкраще. Лише минулого року країну відвідали 1,5 млн українських туристів.

Це провідний ринок для українських товарів в Африці. Саме ця держава споживає 45% українського експорту на континенті. Переважають зернові та чорні метали, але країна має перспективи і не для сировинних товарів.

Українське співробітництво з Єгиптом вже має історії успіху. Українські інженери з КБ "Південне" виготовили перший штучний супутник Єгипту Egyptsat 1, який працював у 2007-2010 роках. У 2000-роки харківський авіазавод (ХДАВП) передав ВПС Єгипту три літаки Ан-74ТК-200.

Країна неодноразово купувала зерно в агрокомпанії "Нібулон". Цей український виробник вважає себе одним з елементів продовольчої безпеки Єгипту і планує інвестувати в нові елеватори та зерновий термінал у країні.

Єгипет також є основною країною для українських інвестицій на континенті.

"Вартість державних інвестицій України в Єгипті у вигляді капіталовкладень та виконаних філією НАК "Нафтогаз України" в Єгипті робіт на родовищі Алам Ель Шавіш у Західній пустелі цієї країни становить близько $500 млн", - повідомили ВВС News Україна в пресслужбі МЗС.

Ефіопія - одна з найдавніших держав світу, яка майже не втрачала незалежності.

У 2004-2019 економіка країни в середньому росла на 11% щороку. Це друга за населенням держава континенту. 2018 року населення країни досягло 109 млн, що на 35 млн більше з моменту перепису 2007 року.

Через такий демографічний вибух більшість населення продовжує жити в бідності. Але водночас дедалі більше іноземних компаній переносять своє виробництво саме сюди.

Найбільшу частину експорту країни складає кава, чай та спеції (34% у 2018 році), але Ефіопія поступово набуває статусу регіональної фабрики.

Текстильні компанії масово відкривають тут свої підприємства.

У 2011 році тут відкрила фабрику китайська компанія Transmission holding, чиї смартфони Tecno, Itel та Infinix минулого року контролювали 40% ринку всієї Африки, а Samsung 2014 року запустив виробництво принтерів.

Все це створює десятки тисяч робочих місць для молодих ефіопів.

Секрет, звичайно, простий. Зарплати в Ефіопії нижчі, ніж навіть у Бангладеш. Проте створення робочих місць може допомогти країні зменшити бідність і провести індустріалізацію.

Чинний прем'єр Абій Ахмед має авторитет на міжнародній арені. Він отримав Нобелівську премію миру 2019 року за просування миру в регіоні.

Політик посприяв завершенню 20-річного конфлікту з Еритреєю, який забрав тисячі життів.

І саме через Ефіопію китайський мільярдер, засновник Alibaba Джек Ма розподіляв медичні маски та захисні костюми для всіх лікарів по африканських країнах.

Аддис-Абеба - місто, де розташовані установи Африканського союзу. 2016 року Україна набула статусу спостерігача в цій організації

Ефіопія потрапила до переліку Топ-10 перспективних напрямків для українського експорту, який розробила Рада експортерів та інвесторів при МЗС в травні цього року.

Втім, є одна велика проблема, про яку згадують опитані BBC News Україна дослідники регіону та ексдипломати.

Посольство України в Ефіопії є, а от посла в ньому немає з 2009 року.

"Відсутність посла в Ефіопії, де розташована штаб-квартира Африканського союзу, це дуже поганий сигнал всім африканцям, який вказує на те, що Африка для Києва не є пріоритетом", - зазначає співзасновник Центру дослідження Африки Олександр Мішин.

"Посол міг би контактувати щоденно з представниками африканських країн при Африканському союзі, отримувати інформацію про країни, де немає наших посольств. Посольство в Ефіопії саме тому є дуже важливим", - пояснює ексзаступник міністра закордонних справ Андрій Веселовський.

Він вважає, що саме ця африканська країна заслуговує на візит українського президента.

"В Ефіопію треба приїхати під час Генасамблеї Африканського союзу і виступити на ній. Для африканських лідерів це важливо. І є сенс економічний - в Ефіопії зараз будівництво, гідроенергетика, зрошення. Це ті технології, які ми ще маємо", - додає пан Веселовський.

В пресслужбі МЗС повідомили BBC News Україна, що посольство в Ефіопії планують посилити.

"Є рішення здійснити додаткову ротацію та посилити персональний склад закордонних дипломатичних установ України в Африці, зокрема, в Ефіопії, яка залишається центром усіх загальноафриканських процесів", - заявили в МЗС.

Кенія здебільшого відома в Україні завдяки своїм національним паркам та легкоатлетам, таким як Еліуд Кіпчоге.

Але це також провідна східноафриканська економіка, яка має розвинену інфраструктуру і завдяки порту Момбаса, другому на континенті, грає роль "воріт" для торгівлі з усім регіоном.

"Кенія є хабом для європейських компаній, які прагнуть зайти на африканський ринок. Там зручна комунікація та інфраструктура", - розповідає Олег Бєлоколос, який раніше працював тимчасовим повіреним України в Кенії.

За даними Світового банку, середньорічний показник зростання економіки Кенії у 2010-2019 роках становив 5,8%. Країна є традиційним експортером чаю (22% експорту), квітів та кави, зростає її роль у виробництві одягу та взуття.

BBC News Україна посол України в Кенії Андрій Праведник розповідає, що президент Кенії Ухуру Кеніатта реалізує програму "Велика четвірка". Вона передбачає забезпечення продуктами, житлом, медичними послугами, розвиток промисловості та енергетики. На думку дипломата, українським компаніям є що запропонувати в усіх цих сферах.

Наразі, за його словами, найбільше країною цікавляться українські агрохолдинги та виробники алкогольних напоїв ("Баядера" та "Оболонь").

На прилавках кенійських супермаркетів можна купити соняшникову олію від компанії "Кернел". Одним із провідних ринків вважає Кенію український виробник побутової техніки KTD Group (SATURN).

Також посольство намагається зацікавити кенійське Міноборони в українській зброї.

"Українському ОПК вдалося зберегти поєднання ціни/якості та сучасних характеристик, серед яких - здатність наших озброєнь функціонувати у місцевих погодних умовах, надійність та відносна простота в обслуговуванні", - пояснює пан Праведник.

Україна традиційно продає до Кенії набагато більше, ніж купує. Тому треба докладати зусиль, щоб співробітництво вважалося вигідним для всіх.

На думку Андрія Праведника, варто посприяти збільшенню прямого імпорту з Кенії квітів, фруктів, горіхів макадамі, кави та чаю, на які є попит в Україні і які часто імпортують до нас через треті країни.

Сенегал - одна з найстабільніших та демократичних країн Західної Африки. У державі за 60 років незалежності жодного разу не було перевороту чи громадянської війни.

Столиця Дакар відома в Україні переважно як кінцевий пункт ралі "Париж-Дакар" у 1979-2007 роках, та ралі Africa Eco Race, що відбувається з 2009 року.

Дакар має великий морський порт, який є воротами для постачання товарів у Західну Африку. Це місто - важливий фінансовий та науково-освітній центр континенту, а місцеві музиканти, мистецтво та індустрія моди грають важливу роль у популяризації африканської культури в усьому світі.

Україна почала розвивати відносини з цією країною після відкриття посольства у 2012 році.

У 2019 році 1,8% сенегальського імпорту надходило саме з України. Це переважно сільськогосподарська продукція та чорні метали.

У коментарі BBC News Україна тимчасовий повірений України в Сенегалі Антон Барабуля зазначає, що українському бізнесу варто працювати в країні, брати участь у виставках, щоб представити свою продукцію з високою доданою вартістю, хоч і існує велика конкуренція з боку Франції та Китаю.

"Час нашим виробникам відкинути зайву обережність і сміливо налагоджувати нові зв'язки з африканськими партнерами. А ми їм допоможемо", - каже дипломат.

Він каже, що пандемія може вдарити по економіці Сенегалу та зменшити купівельну спроможність. Але не йдеться про масштабну шкоду.

"Темпи економіки Сенегалу цього року можуть знизитися з 6,8% до менш ніж 3%", - каже Барабуля.

Особливий інтерес Сенегалу викликають військові технології України.

Майже три тисячі сенегальських силовиків беруть участь миротворчих операціях, тому в країні приділяють увагу розвитку армії.

У 2017 році Сенегал закупив в України шість установок БМ-21 "Град" на шасі компанії КрАЗ.

Південно-Африканська Республіка з населенням 58 млн людей - друга економіка континенту після Нігерії за обсягом ВВП і один з лідерів за ВВП на душу населення.

Останнє десятиліття було не найкращим для економіки країни. Вона зростала приблизно на 1,7% щорічно. Проте ПАР лишається однією з найрозвиненіших країн континенту і ключем до всього регіону Південної Африки.

Український експорт до ПАР є невеликим. Він значно поступається експорту Польщі чи Угорщини. Домінують традиційні товари - метали та зерно, але в МЗС планують посприяти диверсифікації.

За словами посла України в ПАР Любові Абравітової, у квітні 2020 року в ПАР мала прибути українська торгова місія для просування виробників.

Через пандемію її відклали. Проте посольство планує залучати українських та південноафриканських бізнесменів до діалогу.

Пані Абравітова вважає, що акцент треба робити саме на взаємовигідному партнерстві.

"Наративом має бути не те, що ми хочемо просто щось привезти та продати в Африку. Це є дуже чутливим для африканських країн і ПАР - не виняток. Ми хочемо зробити співробітництво взаємовигідним, створювати спільні підприємства", - каже дипломат.

ПАР має надзвичайний вплив на події на континенті і фактично є регіональним лідером у Південній Африці.

"Посли південноафриканських країн, акредитовані в ПАР, є одним з механізмів співпраці і доведення нашої позиції для тих країн, в яких немає посольства України. Африка - континент зі своєю специфікою, людей тут треба знати особисто", - пояснює для BBC News Україна посол України в ПАР Любов Абравітова.

У кожному регіоні Африки є країни, де швидко зростає економіка та середній клас. І до кожної з них варто придивлятися.

У Західній Африці, наприклад, йдеться про Гану та Кот-д'Івуар. Їхні економіки зростали на понад 6% щорічно минулого десятиріччя.

У Східній Африці - портова держава Джибуті, через яку український експорт потрапляє до Ефіопії, Танзанія з високими темпами розвитку та політичною стабільністю, Руанда, яка успішно намагається подолати спадок громадянських війн і здійснити технологічний стрибок у майбутнє.

"Маленька Руанда може створити для нас більше можливостей, ніж великі країни", - вважає викладачка Інституту міжнародних відносин, африканістка Світлана Андрущенко.

Особливий випадок - 200 мільйонна Нігерія. У минулому Україна постачала до Нігерії озброєння. 2011 року навіть взяла участь у запуску нігерійських супутників за допомогою ракети "Дніпро", виготовленої на "Південмаші".

Зараз Нігерія має чимало проблем через обвал цін на нафту та напади бойовиків руху "Боко Харам". Проте лишається однією з перспективних для українських компаній. І як доводить досвід "КрАЗ" та Genesis, не лише для зерна чи чорних металів.

"Найбільше уваги було за часів Кучми"

Раз на рік, на День Африки 25 травня, українці можуть почути про важливість цього континенту.

Зазвичай - від міністра закордонних справ та інших дипломатів.

"Один з українських зовнішньополітичних пріоритетів - розвивати співробітництво з африканськими країнами", - заявив з нагоди Дня Африки новий міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Він пообіцяв, що Африка буде у фокусі уваги Ради експортерів та інвесторів при МЗС, і назвав одним із завдань розвиток торгівлі з регіоном.

Заява Кулеби викликає оптимізм. Але проблема в тому, що подібних заяв про пріоритетність Африки не чути ані від президента, ані від уряду загалом, не кажучи вже про реалізацію цієї пріоритетності.

Така ситуація триває багато років. Тим часом Туреччина, Польща, Білорусь роблять усе можливе, щоб покращити ситуацію для своїх компаній на континенті і закріпити імідж вигідних партнерів.

Так було не завжди.

"Був період середнього Кучми, десь 1998-2002 роки, він цим регіоном серйозно займався, тому що його до цього підштовхували наші виробники. Метал, зерно, цукор, зброю продавали", - розповідає Андрій Веселовський, який на той момент очолював посольство в Єгипті.

"Найбільше увагу Африці приділяли за часів Кучми. Не хочу казати, що то була "золота епоха" українсько-африканських відносин - зберігаю надію на майбутнє, проте тоді мережа посольств на континенті різко виросла", - погоджується Олександр Мішин.

Пізніше активність на цьому напрямку впала, чому сприяла криза 2008/2009 років та мислення українського бізнесу.

"Бізнес орієнтувався на Росію і ринок СНД. Деякі підприємці відверто казали - нащо мені та Африка, поруч є Росія, я туди все можу продати, мову знаю і все зрозуміло, а в Африку треба летіти, англійську вчити, щеплення робити", - розповідає Олег Бєлоколос, який працював у посольстві в Кенії у 2008-2012 роках.

Здавалося б, закриття російських ринків та війна мали збільшити увагу до регіону. Але посольства в Африці потерпали від нестачі дипломатів.

"У нас рипаються окремі ентузіасти, бізнесмени середнього розміру, які намагаються туди щось постачати. Інтересу з боку керівництва країни я не бачу", - каже пан Веселовський.

Викладачка ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка Світлана Андрущенко вважає, що проблема існує не лише щодо Африки. Пояснює, що у країні загалом немає аналізу та пошуку потенційних ринків, оцінки ризиків та можливості їх мінімізувати. Відповідно, немає і африканської стратегії.

"Африка завжди була недооцінена, було некоректне розуміння потенціалу світових ринків. Наша зацикленість на лінії Захід-Росія завжди призводила до нівелювання Африки, Азії та Латинської Америки", - зазначає дослідниця.

Ще один фактор - нерозуміння континенту українським бізнесом. Світлана Андрущенко згадує, як брала участь в нарадах в МЗС за участю українських компаній щодо співробітництва з Суданом у 2005 році.

"Представники українських підприємств тоді говорили: нехай африканці нам напишуть. Це ознака, що ми не розуміємо ці ринки. Вони не напишуть, треба туди йти зі своїми пропозиціями і розуміти, до кого йти. І повірте, охочих вистачає", - каже дослідниця.

"Треба визначитися з тим, яке місце Африка займає у зовнішній політиці. Визначення немає - і це заважає працювати", - наголошує Олег Бєлоколос.

Тож як змінити ситуацію?

Час посилити посольства

В Ефіопії та Анголі послів немає багато років, в Сенегалі та Нігерії - понад рік. Посольства в Африці загалом мають не так багато дипломатів, якщо порівняти з європейськими країнами.

У посольстві в Ефіопії, згідно з інформацією МЗС, працює лише три дипломати. А країна визначена Радою експортерів та інвесторів при МЗС одним з ТОП-10 напрямків для українського експорту.

Уявіть, поряд з Бразилією, Індією та Китаєм.

"Порівняймо посольство України в Марокко та Латвії - дві країни, до яких 2019 року був практично однаковий обсяг експорту українських товарів. В Марокко в посольстві 5 людей, а в Латвії - 9, при цьому ВВП Марокко втричі більше латвійського", - розповідає Олександр Мішин.

Тимчасовий повірений України в Сенегалі Антон Барабуля вважає, що з курсом на "економізацію" зовнішньої політики фахівці з економіки у складі посольств стали ще більш необхідними.

"Попри наші зусилля, тривалий час, з 2013 року, та ухвалене у тому ж році урядове рішення щодо створення в посольстві України в Сенегалі економічного відділу, досі відсутній хоча б один фахівець з економічного напряму", - розповідає він.

Заважає нестача фінансів та питання, чи є Африка пріоритетом для держави.

"У кожного посла на південь від Сахари є кілька країн відповідальності. У посла має бути фінансування, щоб він в кожну з цих країн хоча б два рази на рік з'їздив і провів хоча б два тижні, щоб зустрітися з ключовими особами", - пояснює Андрій Веселовський.

Ситуацію може покращити призначення почесних консулів з громадян африканських держав. Але й в цьому питанні не все так просто.

"Почесний консул має бути зацікавлений у відносинах з Україною і достатньо заможним. Це серйозні обов'язки, він має сприяти діяльності акредитованого посла. Якщо Україна щось може продати в цю країну, ми знайдемо хорошого почесного консула", - пояснює пан Веселовський.

Але без збільшення штату посольств та фахівців з економіки на прогрес очікувати не варто.

"Дипломати не мають розумітися на економіці. Це дві окремі професії. В посольствах потрібні люди, які знають економіку України, її можливості та можливості регіону", - наголошує пан Веселовський.

Важливим може стати запровадження посади спецуповноваженого президента України з Африки. Про це заявили BBC News Україна одразу кілька експертів з регіону.

"Поки держава не надасть комусь мандат спецуповноваженого з питань Африки, який консолідує зусилля всіх міністерств на просування регіону в Україні, навряд щось вийде", - вважає співзасновник торгового дому в Танзанії Артем Гудков.

Як стимулювати експорт

Допомогти може експортне кредитування бізнесу. Олег Бєлоколос наводить приклад канадського держагентства Export Development Canada (EDC).

"Працює на комерційних засадах. Надає пільгові кредити експортерам - це важливо, бо африканці часто з передплатою лише зброю готові купувати, - і допомагає бізнесменам консультаціями та вивченням ринку. Покладати всі завдання на посольство - це профанація. Воно може домовитися про візит або зустріч, але просування продукції - це важко", - пояснює дипломат.

На думку пана Бєлоколоса, представники такого агентства можуть працювати і в складі посольств з дипломатичним паспортом, але мають бути справжніми торговцями.

"В Канади є досвід - регіональні представники EDC. Вони за рік роботи вже знають, хто з якого клану, до кого звертатися. В Африці це дуже важливо", - розповідає він.

"В Мінеконмрозвитку існує експортно-кредитне агентство, але воно на жаль, ще не запрацювало наповну, - каже заступниця гендиректора виробника трамваїв "Татра-Юг" Інесса Кердівара. - Ми його чекаємо як мани небесної, адже це страхування експортних ризиків".

"І дуже чекаємо підтримки держави. В інших країнах, наприклад, Франції, президент підтримує інтереси промислових компаній вдома і закордоном", - додає вона.

Олег Бєлоколос вважає, що також потрібні спеціалісти з африканської економіки. Хороші торговці, які працюють у Європі, можуть виявитися безпорадними там.

Він каже, що на часі навіть підготовка людей зі знанням суахілі. Зараз цією мовою спілкуються 100-150 млн мешканців Східної Африки, й їхня кількість буде зростати.

"У нас є спеціалісти, щоб готувати кадри для цього регіону. Але треба державі визначитися, чи актуальна і перспективна для неї Африка", - зазначає викладачка Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка Світлана Андрущенко.

Коли студент буде розуміти, що він прийде до корпорації чи відомства як унікальний знавець, він буде відчувати свої перспективи.

"Але зараз запиту від роботодавців на це немає", - визнає пані Андрущенко.

На чому можна виграти. Готові ідеї

Провідні африканські країни чутливо ставляться до того, щоб їх не розглядали лише як ринки збуту.

Саме тому Україна має акцентувати на створенні спільних підприємств, переконані опитані ВВС News Україна експерти.

"Наприклад, трактори. Виробляти в нас двигун, корпус, інші деталі, везти це в Африку і там на місці збирати. У такому форматі співпраця з Україною матиме успіх", - радить Артем Гудков.

"Виграти можна на відкритті бізнесу саме на території африканських країн, - каже Світлана Андрущенко. - Польський виробник тракторів у ПАР створив 200 додаткових робочих місць для жінок, збирають продукцію на місці".

Артем Гудков пояснює, що цього року набирає чинності Африканська континентальна зона вільної торгівлі. Всі товари, які виробляють в регіоні, продаватимуть без мит.

Саме високі імпортні мита роблять частину української продукції на континенті неконкурентоздатною.

Підприємець вважає, що проривом для українських машинобудівних компаній може стати створення станцій техобслуговування.

"Щоб вантажівки КрАЗ поставляти, варто створити СТО, де будуть необхідні деталі і принаймні два майстри з України. Покупець має бути переконаний, що в будь-який момент їхню техніку відремонтують", - каже Артем Гудков.

На його думку, якби КрАЗ збирав в Африці вантажівки з виготовлених в Україні деталей і відкрив школу для африканських автослюсарів, це б суттєво підвищило попит на продукцію.

Не менш перспективною галуззю він вважає суднобудівну. Відсутність рибальського флоту не дозволяє використати потенціал Великих озер Африки.

"На озері Танганьїка риба помирає від старості, бо хижаків замало, а рибалки на своїх човнах її не здатні виловити. Можна запропонувати виробництво невеликих рибальських суден в Кенії або в Джибуті, в нас є спеціалісти зі суднобудування в Миколаєві. На такому виробництві можна використовувати українські метали, зварювальні апарати, відкрити тут власну школу Патона, щоб навчати зварювальників", - пояснює підприємець.

"Продати досвід у веденні війни"

Експерти вважають, що і військові технології, і військово-технічне співробітництво з Україною може бути цікавим низці африканських країн.

"Мова йде не лише про постачання нової авіаційної продукції, бронетехніки, вантажівок чи стрілецької зброї, а й про модернізацію вже наявних в арсеналах армій африканських країн зразків", - зазначає Олександр Мішин.

"Україна може продавати досвід у веденні війни, але для цього треба надсилати в Африку військових радників, надавати відповідну зброю, засоби зв'язку. Багато б країн Африки це купили, але треба ретельно готувати цей продукт", - вважає Веселовський.

На його думку, успіх ВТС з країнами Африки залежить від розуміння керівництвом держави та "Укроборонпромом" перспектив такого співробітництва.

"Це має визначити керівництво держави, потім треба узгодити РНБО, далі завдання мають виконати на рівні Збройних сил, які дають людей, та на рівні "Укроборонпрому", який надає техніку", - наголошує пан Веселовський.

У пресслужбі МЗС BBC News Україна повідомили, що останніми роками боротьба за африканський ринок озброєнь посилилася. Але українські виробники можуть пропонувати ремонт та модернізацію радіоелектронної техніки, стрілецької та протитанкової зброї та систем захисту бронетанкової техніки.

Африканські студенти - промоутери України

Освіта - надзвичайно важлива інвестиція.

Згідно з даними Українського державного центру міжнародної освіти, станом на травень 2020 року в Україні навчалися 23 тисячі студентів з країн Африки.

Це майже 30% від 80 тисяч студентів-іноземців. Вони платять за навчання, наповнюють український бюджет, а в майбутньому можуть стати друзями України на континенті.

"Інвестування в освіту - це майбутнє. Африканські студенти, що пройшли через українські виші, можуть стати справжніми промоутерами наших інтересів", - наголошує тимчасовий повірений України в Сенегалі Антон Барабуля.

"Переконався у цьому під час спілкуванні з деякими з них - майже бездоганна українська, бажання співпрацювати - заради цього варто відкривати двері наших університетів африканській молоді", - згадує дипломат.

Співзасновник Центру дослідження Африки Олександр Мішин вважає доречним надання африканським студентам стипендій для навчання в українських вишах.

"Потім ці кадри можуть бути провідниками українських інтересів", - пояснює він.

На думку експерта, варто також надати в цьому питанні преференції африканкам.

"Африка переживає період посилення ролі жінки в різних сферах суспільного життя", - пояснює Мішин.

Коли Африка побачить Зеленського?

Китай, Росія, Індонезія обрали для стимуляції відносин з Африкою формат форумів. Думки щодо його ефективності для України різняться.

"Україні варто проводити свій форум саме в Африці. Продемонструвати, що ми не колоніальна імперія, яка заставляє летіти африканців через пів світу в Сочі. Під час асамблеї Африканського союзу в Аддис-Абебу з'їжджаються всі африканські лідери, треба щоб в цей час пройшов форум "Україна-Африка", - вважає Артем Гудков.

На його думку, в столицю Ефіопії треба привезти найкращі взірці української продукції, зокрема, військову техніку і літаки "Антонова".

"Треба дати людям помацати все це", - каже він.

Ресурсів в Україні на проведення повноцінного форуму з африканськими країнами поки що немає. Тому варто зосередитися на співробітництві з ключовими країнами, вважає Олександр Мішин.

"Бажано підтримувати постійний діалог на високому рівні, аби африканці упевнилися в серйозності намірів, залучати експертів, які знаються на регіоні, для уникнення непорозумінь", - радить він.

Інше питання - візит президента України до Африки. Тут всі опитані BBC News Україна експерти погоджуються: варто, це надасть імпульс відносинам з континентом.

Є лише розбіжності щодо країн, які радять відвідати. Кожен з опитаних експертів-африканістів каже про Ефіопію та Кенію. Серед можливих варіантів називають Єгипет, Марокко, Нігерію, ПАР, Сенегал, Танзанію, Туніс.

Важливо, щоб візит президента не перетворився в поїздку лише для розв'язання проблем великих агрохолдингів та металургійних компаній, одразу відзначає Артем Гудков.

Підприємець наголошує, що в України має бути стратегія для регіону. Зі ставкою на спільні підприємства, залучення будівельних та машинобудівних компаній, створення торгових хабів для української продукції щонайменше в Сенегалі, Нігерії або Гані у Західній Африці, портовій державі Джибуті - у Східній.

В пресслужбі МЗС BBC News Україна повідомили, що питання візитів керівництва України до Африки наразі "активно вивчається". І відзначили важливість Ефіопії.

"При плануванні візиту вищого керівництва держави до Ефіопії слід враховувати, що в столиці цієї країни (Аддис-Абебі) розташована штаб-квартира Африканського союзу", - зазначають в МЗС.

В умовах кризи, яка охопила українську економіку внаслідок пандемії, ринки країн Африки та Азії стають ще більш важливими. Вони можуть допомогти промисловості, яка зазнала відчутного удару і запобігти втратам тисяч робочих місць. Розвиток співробітництва з цими регіонами також врятує Україну від наслідків торгових війн з Росією.

Українські африканісти переконані - треба поспішати.

"Ми для них ще п'ять років будемо перспективними партнерами, далі вони підуть вперед. В Африці практично немає стаціонарної телефонної мережі, вони зразу перейшли до мобільних. Ще почекаємо, й вони почнуть переходити на інший технологічний рівень, в якому ми не будемо лідерами", - зазначає ексзаступник міністра закордонних справ Андрій Веселовський.

Співзасновник Центру досліджень Африки Олександр Мішин закликає звертати увагу на приклади африканської політики Туреччини та Польщі, позитивні результати для цих держав.

"Українська присутність в Африці - спосіб реалізації потенціалу нашої країни, підвищення її конкурентоспроможності. Не треба чекати, поки африканці зацікавляться Україною, треба їхати до них з власними пропозиціями", - переконаний він.

Інфографіка - Олеся Волкова

Хочете отримувати найцікавіші статті в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!