"Мадам Броварі" через Шептицький у Порт-Аненталь. Чому план перейменувати міста здійняв ажіотаж

Шептицький, Матвіїв, Ріднопілля та Порт-Аненталь – на мапі України невдовзі мають зʼявитись нові назви міст. А місто Бровари під Києвом змінить свою останню літеру - на Броварі.

Понад сотню сіл також перейменують, позбувшись у топонімах згадок про Пушкіна, Москву та інших посилань на російську й радянську спадщину.

Рішення ухвалив профільний комітет Ради, але за нього ще має проголосувати парламент.

Як розповів ВВС Україна один із членів комітету, питання поки що не будуть виносити у зал на голосування. "В залі поки що анархія і сум", - додав співрозмовник.

Однак заступник голови комітету депутат Роман Лозинський сказав BBC Україна, що постанову про перейменування готують до реєстрації, і висловив впевненість, що за весну Рада ці рішення таки ухвалить.

Деколонізація

Це перше перейменування такої кількості географічних назв в Україні з часів закону про декомунізацію 2016 року. Тоді понад 300 міст, сіл, селищ і районів отримали нові, а часто навпаки – старі, історичні назви.

Дніпропетровськ став Дніпром, Кіровоград – Кропивницьким, Цюрупинськ Херсонської області – Олешками, а Артемівськ на Донеччині – Бахмутом.

Коли у Бахмуті розгорнулася одна з найбільш кровопролитних битв у війні Росії проти України, в офіційних російських повідомленнях наполегливо лунала його стара радянська назва. Здавалося, битва за місто продовжується не лише на полі бою, а й у мові.

Зміна топонімів – це завжди дещо більше.

Саме так пояснює рішення комітету депутат Роман Лозинський.

“Чистимо нашу країну від усього імперського, російського та радянського”.

Парламентарії посилаються на Закон про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії, який ухвалили рівно рік тому 21 березня.

Йдеться про перейменування пʼяти міст і 104 сіл та селищ у 16 областях України.

Так, Червоноград на Львівщині стане Шептицьким, Южне на Одещині перетвориться на Порт-Аненталь.

Ще два міста змінять свою назву на Дніпропетровщині: Павлоград - на Матвіїв, Синельникове - на Ріднопілля. А Бровари під Києвом повернуть собі історичний правопис із закінченням “і” – Броварі.

Промовисті зміни серед сільських топонімів. Так село Росіянівка на Одещині стане Козацьким, Російська Буда Хмельницької області - Розсохською Будою. А Московський Бобрик на Сумщині змінить назву на Лебединий Бобрик.

Звʼязок з російським поетом втратять два села - Пушкіно (Закарпаття) і Пушкіне (Чернігівщина), перетворившись на Міжлісне та Лісове відповідно.

А посилання на російську столицю зникне з назв селищ Московщина на Рівненщині та Стара Московка на Харківщині. Вони тепер називатимуться Щасливе й Джерельне.

Утім, найбільше обговорень, жартів і мемів викликали майбутні зміни у назвах міст.

Згідно із законом, пропозиції щодо нових назв направляють саме міста, але коли вони відмовляються це робити, то парламент може перейменувати поза їхньої волі.

Міста, які пропонують перейменувати, не підтримують нинішні дії Верховної Ради.

Броварі

За однією з теорій, назва цього міста під Києвом походить від професії бровар, тобто той, хто варить пиво.

Етимологічно це слово має спільні корені з германськими мовами, як-от в англійській brew і beer. Як топонім воно було поширене на території України. У різні часи на мапах латиницею траплялися різні варіанти – Brovary та Browary (XVII століття), Brevari та Brovari (XVIII століття), Brovari та Brovary (XIX).

Але якщо назва походить від звернення до мешканців міста – броварі, то саме таким, за українським правописом, і має бути закінчення у множині.

“Вам не подобаються Броварі, бо ви досі не звикли до рефлексів історично м'якого звука “рь”. Всі ці вечеря/вечір, хабар/хабаря…, а тепер ще й Броварі. Назвали б Пивовари, всім би вгодили”, - пояснив мовознавець Олександр Стукало.

У такому ж вигляді топонім вживався й на українських мапах до 1969 року, а також у писемних свідченнях. Наприклад, у поемі “Катерина” Тараса Шевченка: “Заплакала, пішла шляхом, В Броварях спочила…”.

Утім, соцмережі не втрималися від жартів. Блогер Віталій Чепинога влучно підмітив схожість нової назви міста з відомим романом Флобера “Мадам Боварі”.

“Назви найвідоміших людей, які народилися в місті Броварі? - Флобер…”, - написав він.

Деякі мешканці міста, здається, не дочекалися ухвалення закону, і вирішили “деколонізувати” його власноруч.

Наприкінці лютого вони зрізали частину літери “и”, перетворивши її на “і” на написі “Я люблю Бровари” у місті. Про це розповів співзасновник волонтерської ініціативи з відновлення міст та сіл України Віталій Селик.

“Саме так казали мої місцеві бабуся і прабабуся "Поїхала у Броварі", "Купила у Броварях", - додав він.

Проте керівництво міста різко проти такого перейменування.

"Не враховано думки науковців, які після нашого звернення надали експертні висновки щодо збереження назви міста Бровари. Також не взято до уваги суспільну думку броварчан, які підтримали петицію щодо збереження назви міста та висловилися під час опитування, яке проводилося незалежними ЗМІ", - написав мер міста Ігор Сапожко щодо рішення комітету Ради.

"У звʼязку з цим сьогодні зранку направили звернення до голови Верховної Ради та народних депутатів України з вимогою ретельного перегляду даного питання та збереження назви міста Бровари".

Шептицький

Так пропонують перейменувати місто Червоноград у Львівській області - великий транспортний вузол і культурний центр на півночі Львівщини.

З 1692-го до 1951 року місто мало назву Христинопіль, доки його не перейменувала радянська влада.

Суперечки про назву міста точилися ще з початку 1990-х. Але тоді обговорювали або повернення його історичної назви Христинопіль, або залишити незмінною останню – Червоноград.

“Тоді мешканці міста, у якому вперше в Україні скинули пам'ятник Леніну, віддали свої голоси за назву Червоноград”, - розповів культуролог і мешканець міста Олександр Печенін.

Такий же результат дало й голосування 2023-го року.

На думку Печеніна, некоректно виводити історію Червонограда від міста Христинопіль, адже сам Червоноград будувався з нуля поруч, і поглинув, окрім сіл Клюсів та Новий Двір, і місто Христинопіль.

Також лунали голоси, що Червоноград - це не радянська назва, а пов'язана нібито з давніми "червінськими городами".

Утім, влітку 2023 року Український інститут національної пам'яті дійшов висновку, що назва “Червоноград” пов'язана з реалізацією російської імперської політики.

Тепер місту пропонують дати імʼя митрополита Андрея Шептицького, який викладав у місцевому монастирі.

Як пояснив BBC Україна Роман Лозинський, міська рада не ухвалила рішення з пропозиціями про перейменування й не передала його до Верховної Ради.

“Згідно з законом про деколонізацію, у них було шість місяців, щоби провести обговорення з істориками, з громадою і визначитися, який із варіантів найближчий для громади”.

Тому парламент керувався рекомендаціями Інституту національної памʼяті та Нацкомісії з питань державної мови, пояснив Лозинський.

Хоча на Галичині такий план депутатів сподобався далеко не всім.

"У випадку з Шептицьким гіршого способу занизити величаве ім’я Митрополита годі й придумати. І тепер Шептицький – це буде не щось величне й сакральне для вкраїнства, а депресивне індастріал-містечко з потрісканими хрущовками і роздовбаними дорогами, хай простять мені мешканці", - написав львівський журналіст Остап Дроздов.

Матвіїв

За словами Лозинського, так само не запропонувала варіанти нової назви й міська влада Павлограда.

Комітет вирішив надати місту у Дніпропетровській області історичну назву поселення, на місці якого воно виросло, – Матвіїв.

Назва походить від імені запорозького старшини Матвія Хижняка. У XVIII столітті він збудував тут зимівник, на місці якого згодом зʼявилися Матвіївські хутори.

Після ліквідації Запорозької Січі у 1775 році Матвіївські хутори стали слободою Матвіївка, Маріупольського повіту Азовської губернії.

З грудня 1779 року слобода Матвіївка стала штаб-квартирою Луганського пікінерного полку, та змінила назву на слободу Луганську. А за пʼять років указом Катерини II слобода отримала статус міста й назву Павлоград.

У грудні минулого року рада міста звернулася до президента і парламенту з проханням не перейменовувати місто.

Одним із аргументів було й те, що Павлоград начебто назвали не на честь сина імператриці, а дали йому імʼя Апостола Павла, і отже, під закон про деколонізацію його назва не підпадає.

Однак, як розповів BBC Україна депутат Лозинський, ще донедавна на сайті самого міста місцеві краєзнавці пояснювали, що його назва має прямий стосунок до Павла I.

Порт-Аненталь

Не всім сподобалася й нова назва Южного, адміністративного центру на півночі Одеської області.

Порт-Аненталь, як пропонує назвати місто парламентський комітет, походить від старої німецької назви селища Нові Біляри.

Серед варіантів були також Аджалик, Оріяна, а також український варіант теперішньої назви – Південне.

Останній варіант спочатку був найпопулярнішим серед місцевих. Однак місцева рада так і не змогла визначитися із назвою й не подала пропозиції щодо перейменування.

Тому рішення доручили Верховній Раді.

У соцмережах також звернули увагу на екзотичність нової назви.

“А давай на вихідні в Порт-Аненталь, Кохана! - Круто! Це десь на Лазурці? Ну… майже”, - пожартував голова Одеської районної ради Віталій Барвиненко.

Хоча багато хто жартує з цього позитивно, як от журналіст та письменник Денис Мандзюк.

"Тепер можна буде казати: "Їздив на море в Порт-Аненталь", - а всі слухатимуть і заздритимуть.

- Ого, аж в Порт-Аненталь!

- Колись кіно про нього дивився!

- А як ти виїхав?"

Ріднопілля

Згадка про німецьке поселення є й у новій назві міста Синельникове – великого залізничного вузла на Дніпропетровщині.

Теперішня назва міста безпосередньо повʼязана з російською імперією, адже це імʼя російського державного діяча й намісника Катеринослава Івана Синельникова.

Селище, а потім і місто, зʼявилося поруч із залізничною станцією, яку побудували у 1868–1869 роках.

А у 1874 році на північній околиці міста виникло лютеранське поселення – Ейгенфельд, що з німецької й перекладається “рідне поле”.

Серед інших назв розглядали також Залізничне, Ріднопіль, Січеслав, Любомир та Придніпровськ.

Щодо зміни російських і радянських топонімів в Україні найбільш суперечливим залишається перейменування двох областей – Дніпропетровської та Кіровоградської.

Їхні адміністративні центри змінили назву на Дніпро та Кропивницький, а назви областей лишилися старими.

Це рішення мали ухвалити ще після прийняття закону про декомунізацію, але просувалося воно повільно, адже потребувало змін у конституцію. У 2019 році справа зупинилась, а під час воєнного стану зміни у Конституцію заборонені.