"Сечові міхури глядачів лопаються". Чому фільми стали такими довгими

Вам не здається, що останнім часом фільми стали надто довгими? Про це згадав актор Г'ю Грант на премії Bafta, оголошуючи найкращого режисера року.

Мабуть, він мав на увазі тригодинну епопею Крістофера Нолана "Оппенгеймер", яка може взяти "Оскар" цими вихідними.

Хоч тривалість трьох з п'яти фільмів-лауреатів Bafta - "Залишенці", "Маестро" та "Анатомія падіння" - теж становить понад дві години.

Мабуть, добре, що Грант ще не мав справи з фільмом "Вбивці квіткової повні" Мартіна Скорсезе, який попри тривалість у 3 години 26 хвилин, є найдовшим претендентом на найкращий фільм цього року, а ще – фаворитом кіноакадемії.

Але чи справді це означає, що номіновані фільми є частиною дедалі більш відчутної тенденції? Якщо так, то що це означає для глядачів, кінотеатрів і режисерів?

Від антракту до туалету

Похід до кінотеатру дощового дня приваблював сім’ї, пари та самотні душі десятиліттями, але тривалість фільму протягом цього часу коливалася.

Відчуття того, що покази самі по собі стають подією, що триває весь день, можна простежити ще у 1960-х роках, коли режисери насолоджувалися золотою епохою кіноекрана.

"Лоуренс Аравійський" тривав понад три з половиною години в 1962 році. "Клеопатра", випущена роком пізніше, розтягнулася до чотирьох, перш ніж стрічку порізали.

Антракти на таких показах були завжди, тому що кіномеханіки мали змінювати барабани з плівкою, а глядачі у цей час ходили в туалет чи ласували морозивом.

Але прогрес у проєкторних технологіях означав, що антракти більше не потрібні. "Ганді" 1982 року вважався останнім західним фільмом, який включав обов'язковий антракт.

У наступні десятиліття тривалість фільмів постійно збільшувалася, буквально утримуючи глядачів на своїх місцях.

Філ Клепп, виконавчий директор Кінематографічної асоціації Великої Британії, сказав BBC, що її члени ведуть "постійні дискусії" зі студіями, дистриб’юторами та іншими сторонами про можливе відновлення антрактів для фільмів тривалістю три години чи більше.

Проведений журналом The Economist аналіз понад 100 тисяч художніх фільмів, випущених у міжнародний прокат з 1930-х, показав, що хронометраж сучасного популярного кіно є найбільшим за всю історію.

І в останні роки відбувся значний сплеск. Дослідження Statista протягом десятиліть показують, що тривалість найкасовіших фільмів у США і Канаді лише з 2020 року зросла в середньому приблизно на 30 хвилин, досягнувши 2 годин 23 хвилин до 2023 року.

Винні в цьому не лише франшизи-блокбастери ("Індіана Джонс", "Джон Вік" і "Месники: Фінал", це ми про вас), а й фільми, номіновані на "Оскар".

"Аватар: Шлях води", найдовший номінант на найкращий фільм 2023 року, теж досягнув тригодинної позначки.

"Кожне десятиліття ми бачили, як епічні кіновиробництва досягали успіху на "Оскарах", - каже Карі Бібл, аналітикиня касових зборів у Exhibitor Relations. – Першим фільмом, який отримав нагороду за найкращий фільм у 1927 році, була епопея про авіацію під назвою "Крила", яка тривала 2 години 24 хвилини".

"Епічні фільми часто означають епічні розповіді, - пояснює вона. - Ці фільми більші за життя і часто охоплюють тривалу історію, яка вимагає від людей емоційного залучення".

Але це мистецьке обґрунтування наближається до критичної межі: поки сечовий міхур глядачів лопається, режисери мають можливості, небачені раніше.

"Холодна стримінгова війна"

"Холодна війна" між популярними стримінговими платформами і кіностудіями призвела до того, що режисери стали такі ж популярні, як актори зі списку А.

Змагаючись з Голлівудом за довіру та престиж, потокові сервіси не жаліють грошей на режисерські таланти – і часто це значно більше, ніж може запропонувати застаріла студія.

Із фільмом "Вбивці квіткової повні" Скорсезе став партнером Apple TV. А раніше звертався до Netflix, щоб там профінансували його номінований на "Оскар" більш ніж тригодинний фільм "Ірландець". Як пояснював Скорсезе ВВС, від Голлівуду він не "зміг отримати фінансування", яке б відповідало його амбіціям.

Співпраця зі стримінговими платформами так само спокусила Девіда Фінчера, Раяна Джонсона та нещодавно Рідлі Скотта, який натякнув на випуск чотиригодинної версії фільму "Наполеон" на Apple TV, хоч його оригінальна версія і так тривала майже три години.

Така співпраця створює менше обмежень та контролю. Тоді як традиційним студіям це обходиться дуже дорого.

До того ж їм доводиться шукати крихкий баланс між скороченням витрат, посиленими ковідом, страйками сценаристів і пошуком способів якось віднадити людей від стримінгових платформ, до яких вони так звикли під час пандемії.

"Звичайні відвідини кінотеатрів, коли ви чекаєте до вихідних, щоб вибрати, що подивитись, потокові трансляції майже витіснили, - відповів продюсер "Ерін Брокович" Майкл Шамберг Наталі Джарві з Vanity Fair на її статтю з назвою "Чому фільми таааакі довгі?"

"Тепер, коли ви виходите з дому, щоб заплатити за перегляд фільму, ви хочете знати напевно, що ваші зусилля та час того варті. Ви хочете отримати від кінотеатру більше вражень, ніж від фільму у вашій вітальні", - додав він.

Ефект "подієвого" кіно, дедалі більше пов’язаного з шумом у соцмережах, веде до того, що галузь - і самі кінотеатри - покладаються на гучні "золоті" прем'єри, ось як "Топ Ган: Маверік", який вийшов після карантину, чи "Оппенгеймер" минулого року.

І хоч Нолан популярний як режисер, основний успіх "Оппенгеймера", тригодинного історичного байопіку, забезпечив феномен Барбенгеймера, збіг з прем'єрою у кінотеатрах фільму "Барбі", про яку говорили всюди.

Якщо не зважати на цю разову подію, непереборна спокуса "затягувати" фільми, здається, помалу зникає, тому що кінотеатри, глядачі та режисери вже вичерпали себе.

Мережі кінотеатрів, каже Клепп з Кінематографічної асоціації Британії, можуть боротися з потоком довжелезних фільмів, тому що для них це "означає менше сеансів", менше вибору та продажів квитків – тільки незначну частину цього можна компенсувати попкорном і газованими напоями чи розкішними місцями.

"Ми би не хотіли обмежувати творчу свободу, але у частини аудиторії є бажання зробити перерву", - каже він.

Мережа кінотеатрів Vue була серед небагатьох у світі, хто запропонував своїм глядачам антракт під час показу фільму "Вбивці квіткової повні", який триває 3 години і 26 хвилин.

"Аналіз показав, що клієнти хотіли би, щоб антракти повернулися, - сказав The Guardian у жовтні виконавчий директор Vue Тім Річардс. – Ми отримали 74% позитивних відгуків від тих, хто прийшов на наші сеанси з антрактом".

Але дискусії про те, чи варто повернути в кіно антракти, тривають.

Проблема полягає в тому, каже Річардс, що де б ви не опустили завісу, ви "вб’єте структуру оповіді", призупините показ і емоційне включення глядачів у сприйняття фільму.

Але якщо режисери плануватимуть, в якому місці можна зробити антракт, – проблеми може і не бути, вважає директор кінотеатру.

"Можливо, люди, які виходять посеред фільму, створюють більше збоїв у перегляді", - каже він.

Скорсезе не поділяє таких поглядів.

"Ви можете сидіти перед телевізором і дивитися щось 5 годин… є багато людей, які споглядають театр по 3,5 години… Поважайте кіно", - сказав він Hindustan Times.

Але не кожен режисер згодний зі Скорсезе. Як нарікає режисер "Залишенців" Александер Пейн: "Сьогодні до біса багато довгих фільмів".

Довгі версії, каже він, завжди мають бути "найкоротшими з можливих".

Для Крістофера Нолана на першому місці стосунки з глядачем. "Я сам є глядачем. Я знімаю фільми, які я сам би хотів подивитися", - сказав він редактору BBC Culture Кеті Раззалл.

Але молодь, яка обожнює короткометражки на TikTok і YouTube, тригодинні епопеї Нолана навряд чи приваблюють.

Хоч режисер "Дюни" Дені Вільнев каже, що успіх "Оппенгеймера" свідчить про протилежне. Він вважає, що молодша аудиторія цінує перегляд і платить за довге кіно, якщо там є "щось суттєве". "Вони прагнуть змістовного контенту", - сказав він The Times.

"Дюна-2", випущена буквально нещодавно, довша за оригінальний фільм на 10 хвилин, тобто триває вже 2 години і 46 хвилин. А якщо дивитися дві частини підряд – це понад 5 годин.

Американська мережа кінотеатрів Showcase Cinemas так і запропонувала глядачам – глянути відразу дві частини поспіль у день прем'єри.

На щастя, під час того показу був антракт.