"Вони крадуть наше життя". Як турецька Анталія стала "маленькою Росією" і занурилася в житлову кризу

Потік мігрантів з Росії та України, що хлинув до Туреччини після початку війни, підняв ціни на житло. Місцеві мешканці звинувачують приїжджих у різкому зростанні вартості життя.

"Господарі вважають за краще здавати житло росіянам, а не біднякам на кшталт нас: ті платять вдвічі більше. Тому наша орендна плата і злетіла до небес".

23-річна Ділян працює у перукарні, де отримує 300 лір (9,3 долари США) на день. Вона вже не пам'ятає, коли останнього разу купувала своїм маленьким дітям м'ясо.

Анталія - одне з найбільших міст Туреччини, добре відоме за її межами як популярний курорт. Але місто має й друге ім'я: "Маленька Росія".

Мер міста Мухіттін Бєчек каже, що з 2,5 млн жителів міста 200 тисяч говорять російською.

За офіційними даними, росіяни — найчисленніша іноземна громада Анталії, за ними йдуть казахи та українці.

За даними міністерства внутрішніх справ Туреччини, посвідку на проживання в Анталії мають 32 тисячі росіян та 14 тисяч українців.

Після початку війни, розв'язаної Росією проти України, у місті відбулися кардинальні зміни, спричинені новими хвилями міграції. Вони призвели до різкого зростання цін на житло та відповідного зростання ворожості щодо іноземців.

Після початку війни орендна плата злетіла до небес, збільшившись за два місяці вп'ятеро.

Анталія — єдине місто Туреччини, де 2023 року іноземці придбали більше нерухомості, ніж громадяни країни. За словами мера, лише росіяни купили близько 90 000 будинків і квартир.

Фахівець із міського та регіонального планування Бугра Гьокче стверджує, що з березня 2022 року ціни на житло в Анталії зросли майже вчетверо.

За його словами, раніше середньомісячна орендна плата за квартиру у місті складала 3600 турецьких лір (112 доларів США), а зараз вона досягла 14 тис. лір (435 доларів).

Іммігранти у власній країні

23-річна Ділян живе в районі з найвищою концентрацією біженців та мігрантів із Сирії. Вона каже, що ситуації, в яких опинилися сирійці-втікачі та росіяни-втікачі, навіть порівнювати не можна.

"Я не засуджую сирійців за те, що вони перебралися до нас, бо сипалися на них бомби. Але у росіян ситуація зовсім інша. Вони мають гроші, і вони приїжджають до нас тільки тому, що тут дешево. Вони крадуть наші життя, водночас ускладнюють їх", — пояснює вона.

"Вони можуть тут жити цілий рік на свою місячну зарплату. Але нам доводиться працювати, не покладаючи рук. Я, наприклад, не можу відкласти навіть 100 лір (3 долари США) на місяць. Щоразу, коли я йду на базар, я залишаю там 1000 лір(31 долар США)", — бідкається Ділян.

З нею погоджується шпалерник Тунаю Сарпкая. Він підтверджує: приплив іноземців суттєво збільшив вартість життя.

За словами Туная, у його районі вартість оренди, яка до війни Росії проти України становила близько 2000 лір (62 долари США), зараз злетіла до 13 тисяч лір (400 доларів).

Бугра Гьокче, однак, зазначає, що зростання цін на оренду житла пояснюється безліччю факторів, у тому числі і падінням турецької валюти щодо долара, і загалом серйозними проблемами в економіці країни. Проте велику роль відіграє наплив забезпечених іноземців, які купують у Туреччині житло, а потім на цій підставі навіть набувають громадянство.

"Кінцевий результат такий, що наші корінні громадяни опиняються у скрутному становищі. Вони просто не можуть дозволити собі жити у рідному місті, оскільки їхніх зарплат не вистачає на те, щоб оплачувати житло, не кажучи вже про те, щоб відкладати якісь заощадження, — пояснює Гьокче. — Якщо уряд продовжить нинішню політику, то років за п'ять турків в Анталії просто не залишиться. Іноземне домінування у житловому фонді стане цілком очевидним. Ми вже зараз зіткнулися із серйозною соціальною кризою".

Міне Полат працює у сувенірному магазині. Вона каже, що її сім'я із шести людей живе в будинку, в якому лише дві спальні: "Будинок у жахливому стані, але у нас немає вибору. Ми стали іммігрантами у власній країні".

66-річна Дьоне Канат, яка живе на пенсію в 9500 лір (294 долари США), розповіла, що її виселили з будинку, бо вона більше не могла сплачувати за його оренду. Тепер їй доводиться жити у покинутому магазині, який вона знімає за 4000 лір (125 доларів США).

Один із місцевих політиків з Анталії, виконавчий директор Партії націоналістичного руху Демет Селек, стверджує, що фактично росіяни живуть відокремленими громадами зі своїми власними супермаркетами та водіями таксі.

"Вони купують цілий житловий комплекс та здають у ньому житло виключно росіянам. Це неправильно", - каже він.

"Я вперше відчула собі небажаним чужинцем"

Громадянку України Ірину ми зустріли на базарі в одному із міських районів. Вона каже, що живе в Анталії вже вісім років, але нещодавно їй вперше довелося відчути себе в країні небажаною гостею.

"Я їхала в автобусі і почула, як місцеві жінки, які сиділи поруч зі мною, скаржилися на іноземців, — розповіла Ірина. — Я звернулася до них турецькою, але одна з них сказала: "Нам буде набагато краще, якщо ви поїдете". Я вперше почула щось подібне, і мене ця історія дуже засмутила".

Багато жінок, якщо у них, як і в Ірини, немає дозволу на роботу, заробляють тим, що роблять клієнтам манікюр, педикюр та догляд за віями просто вдома.

За її словами, щоразу, коли вона виїжджає за територію, населену переважно іноземцями, вона стикається зі "сповненими ненависті поглядами" місцевих жителів.

"Днями я збиралася зайти в примірювальну в магазині одягу, але мене зупинила туркеня. Вона сказала співробітниці: "Я увійду першою, я туркеня, а вона – іноземка, тож нехай почекає". Я залишила все, що збиралася приміряти, та й пішла. А співробітники магазину взагалі не втручалися, просто стояли і мовчки дивилися на мене. Раніше все було далеко не так погано", – каже Ірина.

47-річна росіянка Наталія, яка викладає англійську мову, розповіла, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну напруга між росіянами та українцями різко зросла, і життя в Анталії повністю змінилося.

"Дехто з моїх українських друзів перестав зі мною спілкуватися. Українська сім'я, де я викладала англійську мову, відмовилася від моїх послуг. Раніше ми були тут як одна сім'я, а тепер навіть усередині моєї родини відбуваються сварки. Життя колишнього вже ніколи не буде, ми багато втратили", — пояснює вона.

На житті Наталії відобразилося підвищення цін на житло. Їй довелося різко урізати витрати, але виявилося, що й 1000 доларів на місяць більше не вистачає. Вона каже, що її родина перестала ходити до ресторанів і рідко купує м'ясо та рибу.

Але найбільше вона боїться, що в якийсь момент просто не зможе зводити кінці з кінцями і її депортують.

У 2022 році влада призупинила видачу посвідки на проживання в 10 районах міста, що призвело до того, що іноземці, які в них проживають, більше не можуть ані отримати посвідки на проживання в Анталії, ані продовжити наявну.

Після початку війни правила отримання туристичної посвідки на проживання як для росіян, так і для українців спростили. Але нещодавно спрощені правила скасували.

Якщо людина з туристичною посвідкою на проживання більше не може надати докази, що має постійний дохід у своїй власній країні, то її дозвіл на проживання не продовжують, оскільки її фінансові обставини більше не відповідають необхідним вимогам.

Наталія розповіла, що майже всі її друзі, які тривалий час жили в Туреччині, були змушені виїхати з Анталії, оскільки їм не продовжили посвідку на проживання.

"Я не розумію, що сталося із цією країною. Що змінилося? Чому вони більше нас не хочуть? Продовжити мою візу до минулого року було дуже легко, але зараз це практично неможливо", — каже вона.

"Іноземці інвестують у міську економіку"

Член Палати агентів з нерухомості Анталії Ісмаїл Чаглар повідомив BBC, що у місті працюють 3000 незареєстрованих агентів із продажу житла, якими керують іноземці.

"Після початку війни громадяни Росії та України вперше зіткнулися з ріелторами, які розмовляли з ними їхньою рідною мовою, — каже він. — Вони ж їх обдурили і вимагали вп'ятеро вищу орендну плату. А люди, які втекли від війни, їм повірили, за що й поплатилися. У свою чергу, турецькі ріелтори та власники це побачили і теж підвищили ціни. Ось чому орендна плата зростає з кожним днем".

Однак є думка, що ціни підняли не іноземні, а турецькі ріелтори та орендодавці, які вирішили скористатися моментом.

Частина власників міської нерухомості переселилася у села, а свої будинки почала здавати іноземцям, головним чином, росіянам. Крім того, у багатьох місцевих агенціях тепер теж з'явилися російськомовні співробітники.

Той же місцевий політик Демет Селек каже, що хоч усі скаржаться, але до зростання цін швидко звикли: "Зрештою більшість людей зуміли продати свої будинки за вищими цінами".

Молодий російський ріелтор Володимир, який втік до Анталії, щоб уникнути призову на військову службу, стверджує, що росіяни не підвищують ціни на нерухомість, а скоріше інвестують у міську економіку.

"Люди, які переїжджають на постійне проживання до Туреччини, зовсім не бідні люди. Вони вкладають свої гроші у місцеву економіку. Багато турків, деякі з них — мої клієнти, кажуть мені, що місто розвинулося завдяки іноземцям!", — розповідає Володимир.

Він також зазначив, що інфляція у Туреччині така, що ціни на всі товари та послуги змінюються кожні два тижні. Економічні проблеми країни не мають до іноземців жодного стосунку, вважає він. Ба більше, зараз багатьом людям стали відмовляти у посвідці на проживання, і вони просто змушені їхати з країни.