Люди могли тримати лисиць як домашніх тварин задовго до собак

Наші предки тримали як домашніх тварин не собак, а іншу тварину - лисицю, вважають вчені.

Нові археологічні дані свідчать, що прадавні люди в Південній Америці шанували лисиць настільки, що ховали їх поруч із собою.

Вчені були здивовані, знайшовши у Патагонії (Аргентина) рештки цієї тварини у давній людській могилі віком 1500 років.

Команда з Оксфордського університету провела аналіз ДНК і виявила, що лисиця харчувалася з доісторичними мисливцями-збирачами та належала до найближчого кола їхнього табору.

Це наштовхнуло вчених на думку, що лисиці, ймовірно, були цінними компаньйонами чи домашніми тваринами.

Однак, дослідники вважають, що поява сучасного собаки призвела до занепаду лисиць як домашніх компаньйонів.

Майже десять років тому рештки лисиці того ж виду знайшли у ще давнішій могилі в іншій частині Аргентини, але тоді її раціон не аналізували.

Дослідники вважають, що та тварина теж, імовірно, була домашньою.

Зуби стародавніх лисиць знаходили в давніх людських похованнях по всій Аргентині й в Перу, що дозволяє припустити, що вони мали символічне значення.

Однак цього разу науковці знайшли у людській могилі майже повний скелет тварини, що рідко зустрічається.

"Нинішня знахідка – дійсно рідкісна, - пояснює співавторка дослідження Офелі Лебрассер з Оксфордського університету. - Вона підтверджує тісний зв'язок лисиць з мисливцями-збирачами".

"Гадаю, вони були не просто символічними тваринами, а справжніми друзями наших предків".

Вчені виявили рештки на місці поховання Каньяда-Сека в Аргентині, де колись мешкали групи мисливців-збирачів.

Результати дослідження опубліковані у журналі RoyalSociety Open Science.

Цей вид лисиці отримав назву Dusicyon avus. Його представники були середнього розміру: близько 10-15 кілограмів.

Вид вимер близько 500 років тому, за кілька сотень років після того, як до Патагонії прибули перші домашні собаки.