Новий закон про мобілізацію. Чи вирішить він проблеми в армії

Верховна Рада ухвалила закон про мобілізацію, який протягом останніх місяців був предметом запеклих суперечок в українському політичному середовищі та ширше – у суспільстві.

Головним завданням закону називали посилення мобілізаційних процесів, проте серед спостерігачів немає однозначної думки щодо того, чи здатний підсумковий документ впоратися з цим завданням.

У будь-якому разі, він формально посилює правила військового обліку, посилює санкції проти "ухилянтів" та конкретизує положення про відстрочку від мобілізації. Шквал обурення у соціальних мережах напередодні викликало виключення із законопроєкту положень про демобілізацію бійців Сил оборони України, що вже воюють, а також обов'язкову ротацію військових на передовій.

Депутати ухвалили закон про мобілізацію на тлі заяв керівництва України про майбутній масштабний наступ російських військ, який нібито має розпочатися наприкінці травня – на початку червня цього року.

Історія української мобілізації

Володимир Зеленський оголосив загальну мобілізацію в Україні в перший день повномасштабного вторгнення Росії, 24 лютого 2022 року.

З того часу Верховна Рада кожні три місяці продовжує термін дії цього указу президента, тобто з формальної точки зору мобілізація в Україні триває в безперервному режимі вже третій рік.

Насправді ж на третій рік великої війни цей процес перебуває у системній кризі.

У перші тижні та місяці після вторгнення біля українських територіальних центрів комплектації (ТЦК) вишиковувалися черги охочих приєднатися до Сил оборони. ТЦК просто не могли впоратися з такою кількістю добровольців, і людей без військового досвіду найчастіше просто відправляли додому.

Вже за кілька місяців ситуація разюче змінилася. Потік добровольців вичерпався, а Сили оборони потребували поповнення втрат і набору новобранців для реалізації поставлених завдань. У цій ситуації ЗСУ змушені були звернутися до "класичних" методів мобілізації новобранців.

Тут вони зіштовхнулися з кількома проблемами. По-перше, законодавство про мобілізацію, яке роками не оновлювалося, досить слабо корелювалося з викликами воєнного часу.

По-друге, як виявилося, система військового обліку в Україні була далекою від досконалості. ТЦК просто не мали інформації про місце проживання, соціальний статус мільйонів військовозобов'язаних жителів країни, які всупереч вимогам законодавства не ставали на облік, не бажаючи таким чином потрапляти в поле зору армійської системи.

У цих умовах нерідкими на вулицях українських міст стали інциденти за участю "команд оповіщення", які доправляли чоловіків призовного віку, що не перебувають на військовому обліку, до ТЦК.

Частими були і нарікання воюючих підрозділів на якість поповнення, що до них надходило. Спостерігачі вказували на те, що середній вік мобілізованих останнім часом перевищив сорок років, а також на те, що мобілізація найчастіше стосується жителів сіл, не готових до бойових дій на сучасному полі бою.

У цій ситуації влітку минулого року розпочалася робота над комплексним законом, який міг би згладити нинішні вади системи мобілізації в Україні.

Роботу над цим проєктом ускладнювало те, що через наростаючу непопулярність теми мобілізації в українському суспільстві ніхто з топ-політиків, у тому числі й президент Володимир Зеленський, верховний головнокомандувач ЗСУ, не бажали асоціюватися з документом, покликаним активізувати призов новобранців до армії.

У якийсь момент дискусія про проєкт, який готувався у таємниці від суспільства, стала нагадувати гру в "гарячу картоплю" між військовим керівництвом, президентом, урядом і депутатами Ради.

Зрештою, першу версію законопроєкту про мобілізацію авторства уряду подали до парламенту в останні дні грудня минулого року. Після хвилі критики на адресу документа цей проєкт відкликали й після доопрацювання зареєстрували у Раді 30 січня.

Депутати подали до нього понад чотири тисячі поправок, їх кілька тижнів розглядали у парламентському комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки, і лише в середу підсумковий документ винесли до сесійної зали.

Усім потрібна мобілізація

Спостерігачі сходяться на тому, що ухвалення закону про мобілізацію в Україні на третьому році війни, розв'язаної Росією, назріло і перезріло, причому одразу з кількох причин.

Насамперед активізації призову вже давно вимагає ситуація на фронті.

"Я вас дуже прошу, прийміть цей закон. Він нам дуже потрібен. Ми тримаємо фронт з останніх сил", - звертався до депутатів безпосередньо перед голосуванням у сесійній залі Верховної Ради командувач Об'єднаних сил ЗСУ генерал Юрій Содоль.

За його словами, кадровий голод в українській армії є настільки сильним, що на деяких ділянках фронту росіяни чисельно перевершують українців у сім, а то й десять разів.

Поповнення лав ЗСУ є особливо актуальним, ще й виходячи з заяв Володимира Зеленського про підготовку росіянами масштабної мобілізації, а за цим – нового великого наступу на українські позиції.

Посилити мобілізацію вимагають і українські військові, багато хто з яких воює на східному фронті не те що з початку повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року, а ще з часів АТО на Донбасі, тобто фактично з 2014 року.

Поповнення української армії новими силами вважають єдиним способом забезпечити досвідченим і втомленим воїнам можливість ротації та відпочинку. Втім, напередодні остаточного розгляду закону про мобілізацію у залі Верховної Ради з його тексту з ініціативи головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського вилучили положення про можливість демобілізації бійців після трьох років служби та обов'язкові ротації військових на передовій. Ці питання мають бути прописані в окремому законі.

Зрештою, ухвалення закону про мобілізацію перетворилося на елемент зовнішньополітичної гри за участю України.

Не секрет, що зараз Київ повністю залежить від фінансової та військової допомоги, яку надають йому західні партнери.

А серед них – принаймні серед якоїсь частини – останнім часом наростають скептичні настрої щодо продовження такої підтримки.

Іншими словами, кажуть представники української влади, деякі партнери щосили шукають приводу для того, щоб згорнути допомогу воюючій Україні, але звинуватити в цьому її саму. Таким настроям, продовжують у Києві, щосили сприяють російські "доброзичливці".

У записаному минулого тижня інтерв'ю "національному телемарафону" Володимир Зеленський заявив, що російська пропаганда використала затягування Києва з ухваленням закону про мобілізацію для того, щоб посіяти сумніви щодо доцільності подальшої підтримки України на Заході.

"Росіянам вдалося підняти питання, що у нас люди не готові далі захищати державу через (неприйняття) цього закону. Вони підняли на Заході питання так, що сьогодні Захід запитує у нас: якщо ви не хочете мобілізації, парламент не хоче голосувати, то навіщо вам допомога, чому ми повинні допомагати?" - сказав Володимир Зеленський.

У цьому сенсі ухвалення Радою багатостраждального закону має додати українському президенту аргументів у його переговорах із західними партнерами.

Що у новому законі?

Спостерігачі оцінюють ухвалений парламентом закон про мобілізацію та наслідки його ухвалення неоднозначно.

Його прихильники кажуть, що він допоможе вирішити чи не всі проблеми української армії відразу.

Більш помірковані коментатори звертають увагу на те, що в умовах тотальної мобілізації, яка формально розпочалася ще у 2022 році і з того часу не припинялася, не варто плекати завищених очікувань до цього документу.

"Яким би в кінцевому підсумку не був ухвалений закон про мобілізацію, він не вплине на темпи проведення мобілізації, тому що цей закон в першу чергу не про, умовно кажучи, додаткове збільшення кількості мобілізованих, а про облік", - казав у березні цього року член парламентського комітету з питань нацбезпеки Сергій Рахманін на ток-шоу "Українська правда".

Левова частка новацій, прописаних у новому законі, стосується саме посилення правил військового обліку для українських призовників з тим, щоб армійська система "побачила" їх, а не змушена була набирати людей до війська практично наосліп.

Протягом 60 днів з дня набуття законом чинності всі українські чоловіки віком від 18 до 60 років (у тому числі й ті, хто перебувають за кордоном) повинні будуть оновити свої військово-облікові дані. Надалі вони будуть зобов'язані протягом усього часу дії воєнного стану носити свої військово-облікові документи при собі та пред'являти їх на вимогу співробітників ТЦК або поліцейських.

У законодавство вводиться поняття електронного кабінету військовозобов'язаного: його може добровільно завести собі кожен український чоловік призовного віку, через нього відбуватиметься його комунікація з армійською системою.

Чоловікам, які не перебувають на військовому обліку, не можна буде оформити закордонний паспорт або (тут йдеться про тих, хто перебуває за кордоном) скористатися консульськими послугами.

Крім того, закон обмежує можливість "ухилянтів" працювати на держслужбі та дозволяє ТЦК через суд ініціювати позбавлення їх водійських прав.

До методів впливу на потенційних порушників законодавства про мобілізацію можна віднести й суттєве збільшення – удесятеро – штрафів за такі порушення. За такий законопроєкт проголосували напередодні у першому читанні, однак його прийняття в цілому виглядає лише питанням часу.

Прийнятий у четвер закон підтверджує право на відстрочку від мобілізації для багатодітних батьків (крім тих, хто має заборгованість зі сплати аліментів), самотніх батьків, усиновителів, а також тих громадян, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти, захищаючи Україну.

Бронь від мобілізації отримають співробітники правоохоронних органів, депутати Верховної Ради та не більше двох їхніх помічників на кожного, керівники центральних органів виконавчої влади, судді.

Призову на військову службу не підлягають студенти вишів та закладів профтехосвіти очної форми навчання, а також викладачі, які працюють не менше ніж на три чверті ставки.

Тільки за бажанням можуть мобілізувати громадян з інвалідністю, звільнених з полону, а також юнаків молодших 25 років.

Окремо в законі прописано, що всі мобілізовані обов'язково проходять необхідний військовий вишкіл.

Після ухвалення закону його має підписати спікер Верховної Ради. Далі документ напрвляють на підпис президенту. Закон набуде чинності за місяць після того, як Володимир Зеленський поставить під ним свій підпис.