ЗВТ з ЄС: складний вибір неминучого

1 січня 2016 року набуває чинності повна і всеосяжна Угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Шлях до цієї, здавалося б, суто економічної угоди, був сповнений буремних політичних подій як в самій Україні, так і за її межами.

Обраний на дострокових виборах президент України Петро Порошенко topcat2 Угоду про асоціацію у Брюсселі 27 червня 2014 року, true її через два з половиною місяці. Відтоді в українській економіці, а відтак, і торгівлі багато що змінилося.

За даними міністерства економіки, ЄС став головним торговельним партнером України, на якого припадає майже 33% українського експорту. Водночас частка Росії в українському експорті скоротилася до 12,7%.

Як заявила в topcat2 торговий представник і заступник міністра економіки Наталія Микольська, нині торгівля із Росією нині досягла свого історичного мінімуму:

"Якщо у 2014 році український експорт (До Росії. - Ред.) був 14,8 млрд дол., то за шість місяців цього року – 2,3 млрд дол. Падіння експорту до Росії у порівнянні із минулим періодом – 59,4%. Це на додачу до того, що у минулому році по РФ у нас було падіння 33,7%".

Торгівля з ЄС: і впала, і зросла

Наприкінці квітня 2014 року, до підписання Угоди про асоціацію, ЄС запровадив topcat2 для України.

На початку ефект від них був дуже високим: за І півріччя 2014 року експорт до ЄС зріс на 15%. Але починаючи з кінця літа 2014 року експорт до ЄС почав true, - і до зими 2015 скорочення перевищило 30%.

Серед об’єктивних причин оглядачі називають і конфлікт на сході країни, який почав загострюватися саме з літа 2014 року, і загальне уповільнення економіки, яка так і не встигла вийти з кризи, перш, ніж держава переспрямовувала бюджетні мільярди на військові витрати. Водночас на світових ринках склалася несприятлива кон’юнктура на сировинні товари традиційного експорту, - врешті, у першій половині 2015 року світова торгівля показала найгірші результати за останні 6 років.

Але Наталія Микольська закликає розглядати падіння українського експорту до ЄС у контексті світової цінової кон’юнктури і конкретних товарів. За її словами, падіння українського експорту до ЄС відбулося по трьох складових: кукурудза, рудна сировина і металопрокат.

"Кукурудза не пішла у ЄС, бо там була несприятлива цінова кон’юнктура. Руда і металопрокат – ціни на мінімумі, і поставки у нас впали не у фізичних обсягах, а у грошових. Щойно кон’юнктура зміниться, у нас припиниться падіння", - каже пані Микольська.

На всі ці негативні фактори наклався ще один - російське харчове ембарго проти країн, які запровадили санкції проти Росії через анексію Криму та її роль у конфлікті на сході України (яку Росія заперечує). Через це внутрішній ринок ЄС перебуває під тиском внутрішньої аграрної пропозиції, а відтак, українським товарам потрапити туди складніше.

Іншим чинником стали втрати економічного і експортного потенціалу підприємств на непідконтрольних Києву територіях Донецької та Луганської областей. За словами Наталії Микольської, вони сформували близько половини експортних втрат України.

Схожі називають і представники Євросоюзу.

"Якщо ми подивимося на голі цифри, то вони виглядають не дуже добре. Ми справді надали торговельні преференції 18 місяців тому, і ті цифри, які ми поки що маємо за 2015 рік, свідчать, що відбулося падіння на близько 35% у торгівлі між ЄС та Україною. Це приблизно співпадає із загальною цифрою падіння в українській торгівлі. Але якщо порівнювати із Росією, то там падіння становить близько 60%", - заявив в topcat2 керівник Торгово-економічного відділу представництва Європейського Союзу в Україні Ніколас Бердж.

"Причина, чому цифри не є такими позитивними, як нам усім би хотілося, полягає у тому, що більша частина українського експорту є сировинною, - кукурудза, метал. А ціни на ці сировинні товари різко впали за останні кілька років. Крім того, Україна втратила близько 20% своєї економіки через окупацію на сході та через Крим", - пояснює він.

"Наші товари постачаються фактично в режимі вільної торгівлі з квітня 2014 року. У нас зміниться те, що європейські товари зможуть заходити на ринок України у безмитному режимі, - каже Наталія Микольська. - З одного боку, ми говоримо, що споживач має виграти від цього, з іншого – ми говоримо про посилення конкурентного тиску на українських виробників".

Вона також звертає увагу, що від початку 2016 року набуде чинності вся угода, - не лише тарифні домовленості, але й ті, які стосуються наближення законодавства у сфері технічного регулювання, регулювання щодо санітарних і фітосанітарних вимог, щодо якості і безпеки продуктів, щодо державних закупівель. Тобто, за умови виконання українськими виробниками певних умов, вони отримають додатковий доступ до європейського ринку.

"1 січня 2016 року із набуттям чинності угодою Україна знизить деякі митні тарифи. Це означає, що європейські товари стануть дешевшими для споживачів в Україні. А ЄС, звісно, і надалі триматиме низькі тарифи для українських товарів, заохочуючи вихід українських виробників на європейський ринок. Проте треба враховувати, що від цієї дати почнеться і відлік часу для багатьох законодавчих змін, що стосуються харчової безпеки чи захисту прав інтелектуальної власності", - каже Ніколас Бердж.

Він також закликає за товарним експортом не забувати про сферу послуг: "На майбутнє важливо враховувати, що Україна дуже непогано просувається у галузі IT, і є багато інших послуг – поштові, морські, дистриб’юторські, - які також отримають доступ до ринку ЄС. Це також могло б додати до розвитку української економіки".

Чого не буде з 1 січня

Усі коментатори Угоди про ЗВТ з ЄС наголошують, що її результати стануть відчутними не одразу. Керівник торгово-економічного відділу представництва ЄС в Україні також попереджає, що перший відчутний ефект від запровадження ЗВТ з'явиться за пару років.

"Я, звісно, не можу обіцяти, що одразу з 1 січня все зміниться. Але ми почнемо довгострокове партнерство, яке полегшить вхід (На європейський ринок. – Ред.) для української продукції", - заявила в інтерв’ю УНІАН комісар ЄС з питань торгівлі Сесілія Мальстрьом.

"Я дуже оптимістично налаштований щодо того, що може статися через 2-3-4 роки. Я наполягаю на тому, що це не відбудеться 1 січня 2016 року. Нам потрібно вибудувати фундаменти, запустити, і результат прийде",- заявив голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський.

Що буде з 1 січня з Росією

16 грудня президент РФ Володимир Путін підписав указ про припинення Росією з 1 січня 2016 року дії договору про зону вільної торгівлі щодо України. "У зв'язку з винятковими обставинами, що зачіпають інтереси і економічну безпеку РФ і вимагають невідкладних заходів, постановляю:... призупинити з 1 січня 2016 року дію Договору про зону вільної торгівлі, підписаного в місті Санкт-Петербурзі 18 жовтня 2011 року щодо України", - йдеться в указі.

21 грудня, у день останніх тристоронніх торговельних консультацій у Брюсселі російський прем'єр Дмитро Медведєв підписав постанову про застосування санкцій щодо українського харчового експорту.

"Україна не цінує свій зиск від торгівлі із Росією, і втратить його, як тільки запрацює асоціація з ЄС", - заявив пан Медведєв.

ЄС та Україна заявили про відсутність перспектив подальших торгових переговорів із Росією, яка наполягає, що переговори мають відновитися у 2016, навіть попри вже схвалені російською владою торговельні обмеження.

У Москві також заявили, що оцінюють свої майбутні збитки від ЗВТ між ЄС та Україною щонайменше у 3,5 млрд дол. Росія висловлює дві головні претензії до Угоди про ЗВТ між Україною та ЄС: зниження мит і заповнення українського ринку європейськими товарами, що, як вважають у Москві, мають згодом піти і на російський ринок, та запровадження європейських стандартів на українському ринку.

Проте, як твердить експерт відділу економічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус, для фахівців у галузі торгівлі зрозуміло, що для цих побоювань немає об'єктивних підстав.

"Росія, як і Україна, є членом СОТ. А в СОТ є Угода про країну походження товару, яка дає можливість зрозуміти, звідкіля прийшов будь-який товар. Тому Росія, як член СОТ, може перевіряти країну походження усіх товарів, які ідуть до неї з України. Якщо це європейські товари, то до них можна застосовувати тарифи "найбільшого сприяння". Тому ці зауваження Росії виглядають дещо смішними, і можуть озвучуватися лише тоді, коли є політичне замовлення", - каже Іван Ус.

Він також додає, що заяви про те, що із лібералізацією торгівлі Україну, а відтак, і Росію, "заполонять європейські товари", викликають у нього дежавю, бо те саме говорили і щодо СОТ.

"Коли вони були щирими: тоді, коли казали, що ми все "здали", але час показав, що це не так, чи зараз?", - запитує пан Ус.

Що ж до переходу України на європейські стандарти, то тут, вважає експерт Національного інституту стратегічних досліджень, заперечення Росії також виглядають дивними:

"Європейські ж товари завозяться до Росії? А Україні, яка хоче перейти на євростандарти, кажуть, що вони не такі. Виглядає, що і тут більше політики".

За оцінками українського прем'єра, втрати України від усіх торговельних санкцій Росії не перевищать 600 млн дол., а у мінекономіки оцінюють їх у 420 млн дол., бо деякі обмеження можуть "накладатися".

Торгівля із Росією все одно зменшувалася б

У Києві кажуть, що торгівля із Росією вже давно не приносить зисків.

"Ми не повернемося назад, на базар, де панує економічна агресія, політичний шантаж і імперські комплекси. Ми заробимо на європейському та інших вільних ринках світу", - заявив президент України Петро Порошенко.

Він також висловив упевненість, що за кілька років угода про вільну торгівлю із ЄС "компенсує усі ті втрати, які наша економіка, бюджет, соціальна сфера і гаманець кожного українця зазнали від агресивного закриття Росією свого ринку для українських товарів".

Як нагадує голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінський, проблеми у торгівлі із Росією почалися для України ще до підписання Угоди про асоціацію із ЄС, і, власне, були елементом примусу до не-підписання:

"Ніхто не думав, що імплементація Угоди про асоціацію відбуватиметься у таких надскладних умовах і за таку ціну агресії та санкцій, які Росія наклала на Україну. Ці санкції не прийшли сьогодні, вони почалися з другої половини 2012 року. У 2013 році почалася з’являтися інформація у загальному вжитку про скорочення доступу на російський ринок як тиск на Україну. І ніхто не приховував, що цей тиск здійснюється на Україну, щоб вона не підписувала угоду із ЄС".

Представники ЄС також звертають увагу на те, що інші країни СНД не виказують такого занепокоєння вільною торгівлею між ЄС та Україною, як Росія:

"В угоді про вільну торгівлю між ЄС та Україною немає жодного слова чи рядка, який вплинув би на вільну торгівлю у СНД. Тому якщо Росія таки вдасться до цього кроку (Запровадження торгових обмежень. – Ред.), то це буде зроблено не через ПВЗВТ України та ЄС. Цікаво також, що інші члени СНД дистанціювалися від позиції Росії", - каже Ніколас Бердж, і наголошує, що вся ця історія суперечить міжнародній практиці:

"Ви знаєте, що ЄС та США ведуть масштабні переговори щодо вільної торгівлі. США вже має угоди про вільну торгівлю із іншими країнами Північної Америки. Чи можливо уявити, щоб Канада розпочала робити якісь кроки проти США через можливу угоду між США та ЄС? Або з Китаєм? Такого немає ніде у світі".

Ще один приклад того, що навіть і без угоди з ЄС Україна все одно мала б великі проблеми у торгівлі із Росією, наводить Іван Ус. Він нагадує, що чи не найбільшою статтею українського експорту до Росії були українські залізничні вагони. Але Росія почала обмежувати їх постачання задовго до угоди із ЄС:

"Щорічна сума по залізничних вагонах становила 3-3,5 млрд дол. на рік. Ще у 2012 році ми проводили дослідження щодо перспектив нашого експорту, і вже тоді існували доповіді РЖД про те, що ринок перенасичений цими напіввагонами. Тобто ще тоді можна було прогнозувати різке скорочення імпорту Росією цієї продукції, яку вона закуповувала переважно в Україні".

Спростовуючи ще один міф про торгівлю, експерт також зауважує: попри поширену думку, що український експорт до ЄС є переважно сировинним, навіть при нинішньому падінні від експорту машинобудування Україна отримує 1,3 млрд дол., - понад третину від того, що отримувало українське машинобудування із Росії на піку "дружби і партнерських відносин".

"Сирні війни" як пролог до "харчового ембарго"

Але є галузь, проблеми якої здобули чи не найбільше розголосу та епітетів. Якщо загалом скорочення українського експорту у 2015 році становитиме близько 35%, а скорочення експорту до Росії за цей рік оглядачі оцінюють приблизно у 50-60%, то експорт сільськогосподарської продукції скоротився на понад 70%.

Від кінця жовтня 2014 року Росія вже заборонила ввезення усієї української рослинної продукції – овочів, фруктів, злаків. До того були запроваджені обмеження на соки, молочну продукцію, сири, кондитерські вироби, рибні та овочеві консерви, алкоголь.

Україна готується оскаржити у СОТ ці заборони, які торговий представник України Наталія Микольська називає "системними порушеннями, які тривали не день і не два".

За її ж словами, зараз лише 1,9% української аграрної продукції експортується до Росії, експортерам нецікаво інвестувати туди, бо в будь-який час можна наразитися на заборону. "Стратегічне значення російського ринку для України – радянський атавізм. Через непрогнозованість, штучні обмеження, м’ясні та молочні війни, блокади українські виробники давно почали орієнтуватися на європейський, азіатський, африканський та американський ринки. Успішна диверсифікація в значній мірі дозволила компенсувати недоотриману вигоду від експорту до Росії", - каже міністр аграрної політик Олексій Павленко.

Виробництво молочних продуктів - одна із галузей української харчової промисловості, яка значну частку продукції спрямовувала саме на російський ринок і однією із перших зазнала збитків через російські торговельні обмеження. Заборона Росією імпорту практично усієї української молочки на чолі із сирами влітку 2014 навіть дістала назву "сирної війни".

Втім, як каже заступник голови правління "Укрмолпрому" Зінаїда Карпенко, проблеми українських молочників у Росії почалися ще у 2006 році. Тому обмеження і заборони 2013-2014 років не стали несподіванкою для галузі, а українські молочні підприємства, за словами пані Карпенко, "не сильно розраховували на цей ринок, і знали, що як тільки буде якась проблема у відносинах, нам буде дуже боляче".

Це не применшує тих втрат, яких зазнали українські підприємства: якщо у 2005 році український сирний експорт до Росії сягав 80 тисяч тонн, то у 2013 році Україна експортувала вже близько 50 тис. тонн, а у 2015 році в Росії взяли 2 тис тонн українського сиру.

"Ми навіть не рахуємо, що це був експорт на фоні того, що було раніше", - каже Зінаїда Карпенко.

Вона наводить цифри: у 2013 році експорт української молочної продукції становив загалом 458,6 млн дол., із них до Росії - на 308 млн дол., а за 10 місяців 2015 року загальні обсяги молочного експорту скоротилися до 163,4 млн дол., із яких до Росії пішло продукції лише на 10,9 млн дол. (для порівняння Казахстан імпортував української молочки на 20 млн дол.). Цього року, каже пані Карпенко, українські підприємства намагалися хоча б пробними партіями розширити географію свого експорту і на практиці знайти якісь інші ринки, серед яких певних "проривів" вдалося досягти на ринку Китаю, а також Казахстану, який, попри членство у СНД та Євразійському Союзі із Росією, не має претензій до української продукції.

Загалом нині українські виробники експортують до 78 країн світу. Але європейський ринок залишається для них "не найлегшим":

"Чекаємо, як проходитиме процедура видачі євро номерів (Процес сертифікації продукції. – Ред.), і, може, наступного року туди вийдуть одне чи два підприємства. Це залежить і від нас, і від того, чи у Європі захочуть бачити нас на своєму ринку". 29 грудня стало відомо, що Європейська Комісія надала десятьом українським виробникам молочної продукції доступ на ринок ЄС з 10 січня 2016 року. Про це повідомила у Facebook заступник міністра аграрної політики і продовольства Владислава Рутицька.

Втім, українським виробникам доведеться ще знайти покупців на свою продукцію у ЄС.