Чи вистачить їжі населенню, армії і що буде з посівною. Воєнна економіка України

"Головне, щоб було хліб кому пекти. Буде хліб - буде й життя", - таксист-курд в одному з європейських міст розповідає про свого брата, який багато років тому знайшов притулок і родину в Україні. Нині він відправив дружину і доньку за межі України, а сам залишився в Києві - пекти хліб.

Поки провідні видання світу виходять із заголовками про те, що війна в Україні стане "шоком" для світових ринків харчів, ті, хто працюють в українському аграрному секторі та аналізують його, твердять, що голоду в Україні не повинно бути.

А може Україна ще й зможе щось зробити й для світової харчової безпеки.

Головний аргумент - Україна виробляє харчів набагато більше, ніж споживає, тому і запаси є, і певні надії навіть на посівну та новий врожай - в окремих регіонах.

Але є багато нюансів, від яких напряму залежить, чи буде і під час війни Україна з хлібом.

Що їсти зараз?

"Ми з перших днів почали перевіряти, які в нас запаси продовольства, що з цього люди можуть споживати швидко - наприклад, різноманітні крупи, а також поставки продовольчої пшениці, особливо в містах, де йде оборона - Київ, Харків, Полтава, - розповів ВВС News Україна Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради. І додав: Був ще Миколаїв, Сумська область".

За його словами, туди підприємства-члени організації відправили 1400 тон продовольства, "щоб якщо буде навіть якась окупація або, як зараз відбувається, бойові дії, щоб люди мали хоч якісь харчі".

Денис Марчук каже, що ці поставки узгоджувалися із ЗСУ, тому без деталей він каже, що "в нас були визначені точки логістики, куди ми це доставляємо, а потім вже ЗСУ розподілятимуть це туди, де в цьому буде найбільша потреба".

Крім того, за його словами, бізнес потроху починає оговтуватися, і відновлювати роботу там, де це можливо.

"З боку бізнесу вже є розуміння, що просто так стояти і очікувати, коли щось там закінчиться - не доводиться", - каже він, і додав, що частково відновили роботу підприємства з переробки молока, м'яса та виробники круп.

Оглядачка аграрного ринку Лариса Гук каже, що наявні запаси харчів в Україні майже по всіх ключових позиціях є "нормальними", зважаючи на війну.

Найголовніше - зерно і борошно для випічки хліба - є, каже оглядачка, але зауважує: "Не оцінюю якість, є моменти з логістикою".

"У невеличких містах чи селах, навіть якщо вони не в зоні бойових дій, є подекуди проблеми із борошном, бо порушена логістика доставки. З іншого боку, у великих містах є проблема з овочами - так званим "борщовим набором" - цибуля, морква, буряк, - пояснює Лариса Гук. - Тобто вони десь є на периферії, але доставка ускладнена".

Щодо цукру - "запаси достатні, є в наявності, ціни тримаються "плюс-мінус".

Складніша ситуація із овочами, "бо восени минулого року теплиці нічого не робили на закладку", а згодом проблем додала війна. Проте нині ситуація з овочами дещо покращується.

"Ця позиція є критичною з точки зору звичного довоєнного асортименту. Але вже і логістика налагоджується, і трохи Європа почала підключатися із поставками", - каже оглядачка.

Неоднозначна ситуація із соняшниковою олією, за експортом якої Україна вже кілька років тримає перше місце у світі.

Її запасів "більш ніж достатньо", каже Лариса Гук, але "дуже багато заводів (з переробки - Ред.) розташовані в тій зоні, де ідуть бойові дії".

З постачанням головного м'яса України - свинини та курятини - теж все у межах норми воєнного часу. Але, як додає Лариса Гук, "є величезні комплекси на Сході і деякі з них уже ліквідовані":

"Там просто людям роздавали живих курей, аби максимально роздати, решта - все загинуло".

Є проблеми й з молоком, чи радше його переробкою, бо "корови дають молоко і під час війни".

"Якщо є ферми, що мають сировину, і не мають, де її переробляти, то вони зараз просто роздають на місці населенню", - пояснює оглядачка, але додає, що й молочна переробка потроху стає до роботи.

"Загалом продовольство є. Звісно, це "середня температура по палаті", але ми всі розуміємо, що йде війна, і там, де в людей зруйновані будинки, немає ані світла, ані газу, ясно, що там немає і продуктів, і там вже виживають хто як може".

"Південь відпадає, і не лише південь, але й усі регіони, де йде війна, - коментує перспективи цьогорічної посівної Лариса Гук. - Але якщо брати ту частину країни, де відносно спокійно, то треба віддати належне аграріям, що паралельно із захистом країни вони ведуть роботи в полі".

"Є трохи питань з точки зору добрив, але їх експорт вже заборонили. Щодо насіння, то компанії-постачальники наче розуміють ситуацію і будуть максимально допомагати", - перелічує "больові точки" оглядачка.

Вона каже, що за її розмовами із фермерами, можна зробити висновок, що наразі вони "більше покладаються на себе і на власні сили, ніж на якусь допомогу".

"Те, що говорять фермери: видають дизельки по 20 літрів в одні руки. То вони по п'ять, по сім разів займають чергу, щоб таким чином розв'язати проблему з паливом та вийти в поле", - розповідає оглядачка.

Про те, що на півдні України цього року не сіятимуть, а також про проблеми із пальним каже і Денис Марчук із Всеукраїнської аграрної ради.

"Ми бачимо, що у південних регіонах вже погодні умови сприятливі, щоб розпочати посівну кампанію. Але Херсонська область фактично в окупації, Миколаївська область - все під обстрілами", - пояснює він.

Що ж до інших регіонів, то там посівна цього року почнеться пізніше, - "це більше навіть пов'язано із погодними умовами - у Центральній та Західній Україні морози, тому там стартувати будуть на початку квітня".

Але і в цих регіонах, як твердить Денис Марчук, "катастрофічно" не вистачає засобів для захисту рослин і дизпалива.

"Ви цю проблему можете бачити на всіх заправках на території України, але нам щоб забезпечити роботу тракторів до 1 червня потрібно десь 250 тисяч тонн дизпалива", - пояснює представник ВАР і нагадує:

"Близько 70% пального в нас було це Білорусь-Росія. В умовах війни зрозуміло, що ми з ними працювати не будемо. Зараз для нас залишається лише європейський ринок. Тому ми зараз збираємо по аграріях дані, кому скільки потрібно, і працюватимемо над тим, щоб завезти на територію України це паливо".

Нагодувати населення і армію

Певні зміни відбудуться і в тому, що сіятимуть цієї весни. Головні зусилля будуть спрямовані на те, щоб у максимально короткі терміни виростити те, що потрібно всередині України.

"Всі розуміють, що йде війна. Експорт- не експорт, але ставки на кукурудзу та соняшник вже не будуть такими високими. Нам потрібно думати над забезпеченням продовольчої безпеки всередині країни. І щоб було чим годувати ЗСУ", - пояснює Денис Марчук.

За його словами, варто очікувати, що цьогоріч у західних регіонах буде більше гречки, гороху - "того, що можна вже влітку зібрати і принаймні себе забезпечити продовольством на цей період часу".

Про те, що від головної експортної культури - соняшника - доведеться тимчасово відмовитися, говорить і Лариса Гук. Але наводить дещо іншу причину, чому саме:

"Соняшнику звісно посіємо менше, бо основна частина переробної промисловості там, де вже не можна його переробляти. З іншого боку, для нашого внутрішнього ринку не треба так багато, як ми вже виробили".

"Можливо, будуть максимально збільшувати частку бобових, ясна річ, що будемо сіяти гречку, просо".

А от українського рису цього року не буде: "Рис - це південна зона, і він відпадає".

Зате і з цукром, і з картоплею проблем бути не повинно, вважає Лариса Гук.

"Цукровий буряк будемо сіяти - і зона вирощування, і зона переробки поки поза межами бойових дій. Картопля - так само. Там нема питань взагалі".

Овочі і надалі, як прогнозує оглядачка, залишатимуться проблемою, але "їх ми можемо посіяти і в травні".

Так а що з експортом?

Аграрний експорт не є пріоритетом для України під час війни, але якусь частину його варто зберегти "щоб хоч трохи заробляти і підтримувати якісь інші галузі", вважає Лариса Гук.

Вона також зауважує, що з одного боку, сумні прогнози про цінові шоки на світових ринках харчів через війну в Україні є правдою, але з іншого - варто враховувати, що країни, які залежать від імпорту продовольства, наприклад, від імпорту пшениці з України, не живуть "з коліс", вони мають величезні запаси тієї самої пшениці.

"І війна в Україні не означає, що в них завтра почнеться голод", - переконана оглядачка.

Разом із тим, каже Лариса Гук, "світ дійсно дуже залежить від України по продовольству".

Але тут постає питання, як вивезти те, що може бути вирощене такою важкою працею. До війни головний шлях українського аграрного експорту йшов через порти на Чорному морі. Нині вони заблоковані Росією.

"Якщо йдеться про експорт, про пшеницю, то для цього потрібні шляхи, так само як і для кукурудзи. Їх можна вирощувати тільки тоді, коли працюватимуть порти, бо залізницею можна вивозити лише трохи, це не співмірно із нашими обсягами експорту", - каже Лариса Гук.

А Владислава Магалецька, яка очолює Держпродсподивчслужбу України, нагадує, що, наприклад, "сектор тваринництва залежить від кукурудзи, а Україна є її основним експортером".

"Близький Схід та Північна Африка покладаються на поставки продовольства з України. Шанси, що Україна зупинить 100% експорту харчових продуктів, дуже великі", - пише вона у Facebook, але так само нагадує:

"Основні українські порти в Одесі, Херсоні, Миколаєві вже заблоковані".

Але так, ціни на харчі у світі, які вже з пів року здавалися захмарними, можуть зрости ще більше.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!