Андрій Шевченко: поки в Україні війна, жоден російський спортсмен не повинен брати участь у змаганнях

З перших днів війни Андрій Шевченко - один з найвідоміших українців світу, славетний футболіст у минулому - власним прикладом розбиває стереотипи про "спорт поза політикою". Десятки його появ у ефірах світових медіа, заяви для преси, заклики допомагати Україні - саме в це перетворилося життя Шевченка після вторгнення Росії до його батьківщини.

Востаннє він був в Україні минулого року, на День Незалежності. Тоді навряд чи думав, що знову повернеться до Києва як до столиці держави, яка воює.

Голос Шевченка, коли він розповідає про свої відчуття від цієї поїздки, дрижить. В Україні у нього залишилося чимало друзів, та й родина ексфутболіста була тут, коли почалися бомбардування. У раніших інтерв'ю Шевченко говорив, що спочатку у нього навіть була думка піти добровольцем воювати, однак згодом він вирішив, що може бути кориснішим батьківщині у іншій якості.

От і зараз він прибув до Києва на кілька днів - на запрошення Володимира Зеленського - аби стати першим послом президентської ініціативи United 24. Її українська влада називає найпростішим, найзручнішим і найнадійнішим способом допомогти Україні з будь-якого куточка світу.

Утім, ВВС поговорила з Андрієм Шевченком не лише про цю ініціативу, але й про його ставлення до санкцій проти російського футболу та власника його колишнього клубу, лондонського "Челсі", Романа Абрамовича, про підтримку України з боку іноземних футболістів топрівня і про прогнози на матчі кваліфікації до ЧС-2022, які вже зовсім скоро зіграє українська збірна.

Про війну

ВВС: Де і як вас застала війна? Що ви подумали, коли дізнались про те, що почались бойові дії, і що зробили в першу чергу?

Андрій Шевченко: Я був у Лондоні, мені зателефонувала мама і зі сльозами на очах сказала, що почалася війна. Це був шок для мене, я не міг повірити, що це сталося. Це тривало довго. Тому описати далі мій стан було важко, я спілкувався дуже багато зі своїми родичами, друзями. Телефонував часто у Київ, друзям у Харкові, друзям по всій Україні. Я дуже переживав і хвилювався через ситуацію, що почалася.

ВВС: Я правильно розумію, що ви зараз вперше в Україні після початку війни?

Андрій Шевченко: Так, я вперше сюди приїхав.

ВВС: З якими почуттями ви сюди їхали?

Андрій Шевченко: Я просто чекав, коли для мене буде найкращий момент сюди приїхати. Після того, як у мене відбулася розмова з Ярославою Гресь, яка запропонувала мені стати послом United 24 на прохання президента, я відповів одразу - так.

ВВС: За чим ви найбільше сумували? Я знаю багатьох людей, які у війну проводять свій час за кордоном, і вони конкретно за чимось скучають. У вас таке було?

Андрій Шевченко: Ну, я не сумував ні за чим. У мене була величезна робота. Я з перших днів війни визначив свою позицію. Для мене було важливо визначитися, як я можу допомогти країні. Приїхати туди я не міг. Я визначився з тим, чим можу допомагати. Ходити та говорити правду про те, що сталося.

Ніхто не очікував, що Росія може розпочати війну проти України. Але, оскільки вона розпочала, ті звірства, що відбувалися... Я хотів розповісти всьому світу правду. І це - фандрейзинг. Потрібно було збирати гроші.

Ми розуміли, що буде величезна кількість біженців. Медикаменти, усілякі речі найнеобхідніші, які були потрібні людям. Тому що з перших днів почалися бомбардування, люди почали гинути. Було багато поранених. Люди залишалися взагалі без нічого. Коли снаряди потрапляли в будинок, бомби розривалися, знищувалося все. І люди без речей, без документів залишали свої домівки. Їм треба було знайти можливість десь знайти місце, щось на себе одягнути, користуватися речами першої необхідності. Переважно це були діти.

ВВС: Президент якось змінився з часу вашої останньої зустрічі? Президент мирної країни і президент країни у стані війни - це два різні Зеленських чи він один і той самий?

Андрій Шевченко: З перших днів війни президент взяв на себе величезну відповідальність, він вчинив як справжній президент. Він залишився в країні, при тому, що йому пропонували переїхати до Львова або виїхати з країни.

Він залишився тут, узяв на себе всі повноваження, об'єднав людей. Люди навколо нього об'єдналися, і, звичайно, це був перший сигнал того, що Україна не здаватиметься. Що ми українці боротимемося за нашу землю, за нашу свободу, за наш вибір. Це те, що відбувається зараз.

ВВС: Ви справді дуже багато робили ще до того, як включились у цю ініціативу United 24, говорили про війну на багатьох платформах. У вас немає враження, що в Західній Європі вже втомились від новин з України?

Андрій Шевченко: Це нормально. Така ситуація - це, як хвиля. Вона досягає піку і йде, її треба знову підіймати.

Знову ж таки, United 24 - це чудовий момент нагадати про те, що війна триває, що гинуть люди, що країна практично паралізована, що в ній неможливо розвивати економіку, коли в тебе в містах розриваються снаряди, гинуть люди.

Сьогодні створюють дуже багато фондів, особливо в перші тижні - вони не доходили безпосередньо в нашу країну. Тому президент і створив платформу United 24, саме для того, щоб з'єднати ці фонди і вони йшли за призначенням. І це призначення вже визначили. Це військовий (напрямок) та розмінування, це медичне обладнання, допомога та критична інфраструктура. Те, що треба сьогодні людям, щоб повернутися додому, щоб хоч якось почати жити у тих містах, що були звільнені. І зараз багато людей повертаються. Мости, будинки, дороги.

ВВС: Скажіть, що для вас означає бути першим амбасадором United 24 і чи не знаєте, хто ще може приєднатися? Можливо, ви комусь порадите з футболістів?

Андрій Шевченко: Наскільки я розумію, президент обирає сам послів. Для мене це величезна честь. Я хочу допомогти своїй країні. Я це робитиму.

ВВС: Що саме вкладається в цю місію посла United 24? Що ви будете робити, окрім того, що ви й так вже робите?

Андрій Шевченко: Ми зараз працюватимемо як команда в одному напрямку. Ми повинні з'єднати всі можливі фонди, вони повинні піти сюди, до нашої країни. І навіть зараз можна зайти на платформу, натиснути кнопку і подивитися, куди ви хочете надіслати ці гроші.

ВВС: Ви особисто будете донатити через United 24?

Андрій Шевченко: Звісно.

ВВС: Ви знаєте фактично всю футбольну еліту світу. Можливо, хтось з них вже допомагає Україні? З наших ми знаємо, що долучились Роман Зозуля, Андрій Ярмоленко, Олександр Зінченко. А хтось з великих міжнародних футболістів?

Андрій Шевченко: Ви знаєте, це все йде від серця. Я знаю, що багато наших футболістів допомагають з перших днів. Ми навіть створили чат. Ми говорили про це. Кожен має свій напрямок. Кожен намагався допомогти у тих місцях, де вони народилися. Той самий Ярмоленко дуже допомагає Чернігову, фінансує багато речей. Але сьогодні знову ж таки він робить це напряму.

Сьогодні (United 24) - це шанс для багатьох інших, хто не може робити це напряму, шанс розуміти, що гроші, які ти відправив, вони йдуть саме в Україну, не через різні фонди, у яких можуть затриматися. Вони йдуть безпосередньо в Україну.

ВВС: Закордонні футболісти, для яких, можливо, ця історія не така близька до серця, як вам чи тому самому Ярмоленку, вони допомагають?

Андрій Шевченко: Так, є багато прикладів. Роберт Левандовський, Девід Бекхем та багато інших футболістів. Вони можуть це робити й інкогніто. Це все йде від серця, якщо ти відчуваєш і розумієш, і бачиш... Те, що ти бачиш, той біль, який проходить через тебе, коли дивишся ті відео, на яких гинуть люди, як вибухають ракети, бомби...

Звичайно, та ситуація, що сталася у Бучі після її звільнення, те, що ми побачили… Ця жорстокість. Це повністю змінило сприйняття, розуміння тієї війни, що була. Ми побачили зовсім інший бік війни... Це жорстокість, це звірство, геноцид.

ВВС: Ви не знаєте, хтось з російських футболістів допомагає?

Андрій Шевченко: Я не спілкуюсь ні з ким у цьому напрямку. Якщо людина засуджує воєнні дії, засуджує війну, засуджує загибель людей, цілеспрямовану загибель, і вона не погоджується з урядом, який розпочав, розв'язав цю війну, не підтримує її, вона може спокійно зробити донейшн.

ВВС: А ви не знаєте, чи можна буде на United 24 жертвувати кошти з Росії?

Андрій Шевченко: Я думаю, що будь-яка людина, яка засуджує війну, може спокійно зробити донейшн.

Про футбол

ВВС: Як ви ставитесь до того, що російську збірну виключили з міжнародних змагань, російські клуби виключили з єврокубків? Звідти лунає багато голосів: "а нас-то за что", "футбол вне политики".

Андрій Шевченко: З перших днів я озвучив свою думку: поки в Україні йде війна, жоден російський спортсмен не повинен брати участь у жодному змаганні. На сьогоднішній момент наші спортсмени, наші діти, наші люди позбавлені взагалі чого-небудь. Сьогодні вони гинуть.

ВВС: Ще один наслідок відсторонення Росії і росіян від світового футболу - це те, що один з ваших рідних клубів, "Челсі", змінив власника. Як ви вважаєте, чи це справедливо - фактично змусити Романа Абрамовича продати "Челсі", і яке майбутнє чекає на "Челсі" без Романа Абрамовича?

Андрій Шевченко: "Челсі" змінив вже власника. Це було рішення британського уряду. Якщо вони ухвалили таке рішення, то вони вважають, що для них це правильно, для всіх це правильно. Тому обговорювати щось - я не бачу навіть сенсу в цьому.

ВВС: Вболівальникам "Челсі", я так розумію, не дуже подобається.

Андрій Шевченко: Я думаю, це історія, яка була з Абрамовичем 20 років, його в клубі і скрізь запам'ятають. Але зараз там почнеться нова історія.

ВВС: Ви називали Абрамовича своїм другом, а зараз відомо, що він бере чи то брав участь у переговорах між Україною й Росією. Можливо, він з вами раптом якось консультується?

Андрій Шевченко: Ні, я не спілкувався.

ВВС: Ви давно з ним не спілкуєтесь?

Андрій Шевченко: (пауза) З початку війни.

ВВС: Менше двох тижнів залишилось до надзвичайно важливих матчів збірної України (1 червня збірна України зіграє стиковий матч за право грати на ЧС-2022 проти збірної Шотландії. У разі перемоги 5 червня українці зіграють вирішальний матч проти збірної Вельсу. - Ред.) Є думка, що українцям буде грати легше через шалену мотивацію й підтримку мільйонів вболівальників. Інша позиція - що у футболістів у голові війна і більша частина збірної банально не має нормальної ігрової практики. Букмекери віддають перевагу Шотландії. А ви як думаєте, які фактори переважать? Ви б на кого поставили?

Андрій Шевченко: Все вирішуватиметься на футбольному полі. Я знаю футболістів, я з ними працював довгий час, я знаю, яка мотивація сьогодні у наших футболістів.

Вони не повинні хвилюватися за результат, тому що Україна завжди вболіватиме за них, і ми розуміємо ситуацію, що склалася. Це війна, і багато хто з них не мав можливості взагалі тренуватися. Вони поїхали буквально нещодавно й розпочали підготовку.

Але люди чекатимуть від них дива, і це диво може статися, ми чудово розуміємо. Тому я вболіватиму за нашу збірну. Найімовірніше, я поїду на стадіон і підтримаю її обов'язково.

ВВС: Я хотів ще запитати про ваші особисті тренерські плани. Я розумію, що зараз не до цього...

Андрій Шевченко: (перебиває) У мене пріоритет зараз інший. Я озвучив це з першого дня війни, я сказав, що хочу допомагати своїй країні тим, чим я можу.

ВВС: Я так розумію, що скоро ви залишите Україну. Що вас найбільше вразило з того, що ви тут побачили?

Андрій Шевченко: У мене була дуже сильна емоція. Наша зустріч з президентом, звичайно, - я просто розумію, що він пережив, яка відповідальність на ньому лежить. Скільки було витрачено сил, емоційних сил, як він витягнув цю всю ситуацію, це, звичайно, мене надихає - те, що він зробив.

Як народ згуртувався. Ця сила - сила бажання боротися, сила бажання вижити, сила бажання змінити щось для себе і не поступитися. І йти далі. І перемогти.

ВВС: Я чув, що одним з ваших бажань було просто пройтися вулицями...

Андрій Шевченко: Я це зробив, одразу ж.

ВВС: Впізнають досі?

Андрій Шевченко: Люди, звісно, впізнають і раді бачити.

Я хотів просто бачити людей, я хотів відчути цю енергію, я хотів усміхнутися, хотів подивитися на них. Для мене це дуже емоційний момент. Я дуже багато ходив, дуже багато розмовляв з людьми.

Люди пережили дуже важкі часи. Ми всі пережили дуже важкі часи. Але люди, які воюють, люди, які залишилися тут, зокрема моя мама та сестра, вони понад місяць були тут. У моєї мами погіршився стан здоров'я і буквально за три години сестра її забрала. Вона проїхала 16 годин, причому у той час, коли тут були постійні обстріли, і взагалі незрозуміло було, чи можна їхати, чи ні. Вона взяла на себе такий ризик і поїхала сама.

ВВС: Ще будете приїжджати в Україну?

Андрій Шевченко: Звісно. Як я можу не приїжджати...

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!