Чому жінки подають на розлучення частіше, ніж чоловіки

Рішення розлучитися - одне з найважчих, і пари можуть витратити місяці й навіть роки на самоаналіз, перш ніж оголосити про розрив. Однак, як показує статистика, жінки частіше розривають нещасливі стосунки.

Приміром, у США жінки першими подають на розлучення у 70% випадків. У Великій Британії - у 62%.

Тож постає питання: чому жінки непропорційно частіше вирішують розлучитися?

Частково відповідь полягає в тому, як партнери задовольняють чи не задовольняють свої емоційні потреби у шлюбі. Однак в статистиці може бути чимало нюансів.

Важливість незалежності

Для більшості країн світу розлучення - відносно нове явище.

До 1914 року в Британії розлучалися вкрай рідко: у першому десятилітті ХХ століття на кожні 450 шлюбів припадало лише одне розлучення. Тоді як зараз щороку розлучаються 100 тисяч пар, а в США розривом закінчуються близько половини шлюбів.

Однією з причин є те, що жінки почали боротися за свої права, пояснює Хайді Кар, психологиня й експертка з домашнього насильства в Центрі розвитку освіти в США.

Поява жінок на ринку праці вперше дозволила їм відмовитись від нещасливого шлюбу - вони здобули фінансову незалежність і змогли розірвати стосунки, в яких їх ображали або їхні потреби не задовольнялись.

Це також допомагає пояснити, чому жінки з університетською освітою частіше розривають шлюб.

"В різних культурах і регіонах жінки, які економічно здатні подбати про себе - що зазвичай пов'язано з вищим рівнем освіти - частіше ініціюють розлучення, ніж ті, які не в змозі забезпечити себе та своїх дітей", - додає Кар.

Емоційні й соціальні фактори

Однак економічна незалежність сама по собі не пояснює, чому жінки стали частіше ініціювати розлучення. Є й інші причини.

Для багатьох жінок очікування від шлюбу можуть не відповідати реальності, що призводить до розчарування.

Гілза Форт-Мартінес, сімейна терапевтка з Флориди, США, каже, що чоловіки зазвичай наділені нижчим емоційним інтелектом, тому жінкам доводиться брати на себе більшу частину емоційної роботи у сімейних стосунках.

Жінки також більш тонко налаштовані на проблеми, а їхня схильність до емпатії підштовхує до того, що вони першими говорять про свої занепокоєння, що зрештою може призвести до розірвання стосунків.

На думку експертів, чоловікам вигідно одружуватись. Вони стають менш схильними до ризику, більше заробляють та довше живуть. Чого не можна сказати про заміжніх жінок. Вони отримують менше емоційних переваг, на них лягає основний тягар хатньої роботи й виховання дітей, каже Форт-Мартінес.

Жінки також, як правило, мають більше близьких друзів, ніж чоловіки (в США 15% чоловіків кажуть, що взагалі не мають близьких друзів), а це означає, що жінки мають кращу систему підтримки як для обговорення сімейних проблем, так і для повернення до самотнього життя.

Також можливо, що через цю дружбу розлучення здається вірогіднішим варіантом — дослідження свідчать: якщо близький друг розлучається, шанси людей на розлучення зростають на 75%.

Додайте до цього той факт, що після розлучення жінки зазвичай отримують основну опіку над дітьми, тому можуть відчувати, що втрачають менше, ніж чоловіки. І в певному сенсі вони мають рацію: дані показують, що після розірвання шлюбу задоволеність життям в чоловіків різко падає.

"У короткостроковій перспективі загальний добробут чоловіків після розлучення дійсно погіршується, вони повідомляють про високий рівень самотності, - розповідає сімейна терапевтка Кар. - Але згодом це вирівнюється, і жінки стикаються з довгостроковими наслідками, зокрема, втратою права власності на житло, скороченням фінансових можливостей та підвищеним стресом від життя матері-одиначки".

Однак це не означає, що жінки більше шкодують. Лише 27% жінок вважають розлучення помилкою, порівняно з 39% чоловіків. Це свідчить про те, що для більшості з них краще долати труднощі, пов'язані з розлученням, ніж жити в нещасливому шлюбі.

У пошуках рішення

Коли сімейне життя закінчується розлученням, це може загрожувати не лише душевними травмами, а й фінансовими втратами.

Заміжні жінки зазвичай заробляють значно менше, ніж їхні чоловіки, і частіше відмовляються від роботи або скорочують свій робочий час, щоб піклуватися про дітей, навіть якщо спочатку заробляли більше.

Це означає, що жінки при розлученні ризикують постати перед фінансовими труднощами, особливо якщо чоловік не погоджується на розірвання шлюбу.

Також майнові суперечки виникають, коли чоловік і жінка жили у цивільному шлюбі. Тоді довести щось є суттєвою проблемою.

У Британії поворотним моментом для жінок, що ініціюють розлучення, став 1996 рік, коли статус "домогосподарки" визнали внеском у шлюб, і жінки отримали право на справедливішу частку спільно нажитого майна.

До цього менш заможній стороні (зазвичай жінці, особливо якщо вона відмовилася від кар'єри) надавалась фінансова підтримка тільки для задоволення основних потреб.

Нова схема зараз поширена в багатьох інших країнах, а це означає, що менше жінок ризикують опинитися в бідності після розлучення і більш мотивовані наполягати на офіційному розірванні шлюбу, щоб отримати свою справедливу частку сімейного майна.

Розлучення, як і шлюби, зазвичай бувають складними й мають безліч нюансів.

Для одних — це болісне рішення. Для інших — практичний крок для врегулювання фінансових проблем.

Але ясно одне - можливість жінок більше заробляти, розбіжності в задоволенні емоційних потреб чоловіків і жінок у шлюбі та нерівність у виконанні домашніх справ означають, що розлучення, ймовірно, залишиться поки що глибоко гендерним явищем.