Українці, які провели Євробачення і привезли в Ліверпуль короля

Ліверпуль, заповнений жовто-синіми кольорами – тут тисячі українських прапорів на магазинах і пам’ятниках, в одязі і на обличчях людей.

Українці були задіяні у Євробаченні у багатьох аспектах - на сценах виступило багато українських співаків, українські митці провели десятки перфомансів та виставок, креативний директор Євробачення від України Герман Нєнов і його команда організували значну частину шоу.

Крім того, у Ліверпулі є велика спільнота українських біженців, які теж взяли активну участь в Євробаченні - від волонтерів до організаторів фанзони.

Велика Британія під час війни стала прихистком для тисячі українців.

Розповідаємо історії українок з Ліверпуля Олени, Вероніки та Людмили.

Олена – хореограф параду

За кілька тижнів до концертів Євробачення у Ліверпулі стартував Євро фестиваль – свято культури і різноманіття, це були десятки виставок перфомансів від українських митців. А ще у місті пройшов яскравий і масштабний морський парад. Там танцювали риби, медузи і величезний червоний восьминіг. Містом пливла субмарина. Здавалося б, до чого тут Україна?

"Бітлз" написали пісню про субмарину і вона стала одним зі символів Ліверпуля. То була жовта субмарина, а ми зараз – у жовто-синій, бо Євробачення мало бути в Україні, а ми підтримуємо Україну", - говорить креативний директор і діджей параду Лорі Кромбі. Він стоїть всередині жовто-синьої субмарини і керує парадом. Люди-рибки починають танцювати.

Однією з хореографів параду у Ліверпулі стала Олена Грабчак з Миколаєва. Жінка приїхала до Британії минулого року, тікаючи від війни. У Ліверпулі вона викладає танці, знялась у кліпі британського музиканта, присвяченому Маріуполю. На параді Євро фестивалю Олена навчила британців танцювати український танок "Березнянка".

"Культура - це наша зброя. Ми її повинні показувати, говорити, що ми маємо неймовірну культуру… Щоб люди бачили, що ми хочемо зберегти й заради чого ми все це робимо", - говорить Олена. Жінка каже, що багато разів думала повернутися у Миколаїв, але її мама, яка залишилась у місті, благає її цього не робити.

"Саме словосполучення "бути біженкою" не вкладається в голові. Іноді я ловлю себе на думці: "А що я тут роблю? Є моє життя, нормальне життя, а це просто якась штучно створена подорож, де я у підвішеному стані. Наче це не твоє життя, наче ти тут на хвилинку", - ділиться Олена.

Вона каже, що танці – її пристрасть, її робота, дають їй величезну розраду. Вона радіє, що її вміння знадобилися під час Євро фестивалю.

"Я пам’ятаю, як тільки оголосили, що Ліверпуль буде приймати від імені України Євробачення, один знайомий англієць мені сказав, що: "Це не наше Євробачення, це ваше свято". Це було настільки приємно. І зараз у місті я відчуваю, що тут дуже багато розповідають про нас", - говорить Олена Грабчак.

Вероніка відкриває Україну для Ліверпуля

Рік тому, тікаючи від війни, Вероніка Ясинська приїхала до Ліверпуля без роботи і без розуміння, як бути далі. Вона прийшла у бібліотеку Ліверпуля у пошуках натхнення та інформації. Тоді там не було жодної української книжки.

Через рік у бібліотеці Ліверпуля є чималий стенд українських книжок для дорослих і для дітей – Шевченко, Жадан і багато інших. Там регулярно проходять заходи, присвячені українській культурі. А ще бібліотека Ліверпуля підписала меморандум про співпрацю з Одеською науковою бібліотекою імені Михайла Грушевського. Розпочати співпрацю бібліотек особисто приїхав король Чарльз ІІІ у рамках свого візиту до Ліверпуля.

"Під час зустрічі у бібліотеці я запросила короля Чарльза відвідати куточок, присвячений українській культурі, українській їжі "Discover Ukraine", - розповідає Вероніка.

Вона співпрацює з міськрадою Ліверпуля як радниця. На Євробаченні є менеджеркою величезного проєкту "Відкрий Україну" – це окрема локація, присвячена Україні у фан-зоні Євробачення. За тиждень фестивалю тут побували тисячі людей з усього світу.

Це виставка, присвячена Україні, де розповідають про українських письменників та українські меми, показують під час віртуальних прогулянок українські ландшафти і розбиті війною міста, продають вишиванки та українські книжки, готують вареники та борщ.

"Тут люди справді могли відчути Україну на дотик, на смак, побачити і почути Україну, нашу музику", - говорить Вероніка.

Людмила співає мовою жестів

Центральна бібліотека Ліверпуля стала місцем багатьох подій, присвячених Україні. Тут проводять тури українською мовою. Організовують дитячі суботи, де і українські, і британські відвідувачі бібліотеки слухають історії про козаків і гопак, про писанки і про українські книжки. Дитячі суботи у бібліотеці проводить Людмила Сергієнко, яка переїхала до Ліверпуля з Острога.

А ще Людмила разом з іншими біженцями співає у Ліверпульському хорі мовою жестів. На початку Євробачення цей хор разом з лордом-мером Ліверпуля зустрічав українських представників на Євробаченні - гурт Tvorchi.

Вночі побачити людей у жовто-синіх футболках, які співають гімн України, було дуже зворушливо.

"Ми приєдналися до хору кілька місяців тому і вивчили ці пісні мовою жестів, а їм допомогли вивчити наш гімн", - розповідає Людмила.

Для Tvorchi в аеропорту хор мовою жестів співав "Imagine" Джона Леннона, а під час церемонії відкриття Євробачення у центрі міста виконали "Аll you need is lоve".

Також Людмила танцює в українському ансамблі, який під час тижня Євробачення мав багато виступів у британських школах та на виставках. У ніч фіналу Людмилу запросили заспівати у паб.

"Люди хочуть чути українських пісень. Я прийду з прапором України. Заспіваю "Черемшину", "Намалюю тобі зорі". Зараз до України великий інтерес і я рада розповідати про українську культуру", - каже Людмила.