ЄвроПобачення у Ліверпулі: скажи "борщ" і "паляниця". А краще з’їж

Десь на околиці Ліверпуля, неподалік стадіону "Енфілд", є будинок, який називається Ліверпульський маяк.

Виглядає як старий кінотеатр із 1960-их. Тут відбувається "Диско-банкет солідарності" - одна з подій в рамках Євробачення.

Як сказано в описі, люди разом співатимуть, танцюватимуть, готуватимуть їжу і потім її гуртом будуть їсти. Цим мене вона і зацікавила. Бо їжа буде звісно українська.

Вареники і вінегрет по-ліверпульськи

У залі на сцені розставлені чотири великі столи, на них розкладені продукти. Готуватимуть 4 страви: борщ, ліверпульське рагу, вареники і запіканку з ревенем. Так сказано в меню.

Але насправді є ще один стіл, на якому кришитимуть вінегрет.

Ним керує симпатична дівчина Софія, яка переїхала до Ліверпуля з Одеси.

Її сусідка Оля з Житомирщини ліпить вареники з картоплею. Обидві широко всміхаються, їм тут дуже подобається.

Оля розкачує тісто і розповідає мені, що досі звикає до доброти англійців, які її всіляко підтримують. Вона вже не раз їм варила борщ, а це взялася за вареники, хоча і не дуже вміє їх робити. Як я її розумію!

Бойова жіночка з пишною зачіскою та намистом зі штучних бананів бадьоро загукує людей до столів, нагадує, що в меню сьогодні українські страви, а вареники (вона старанно вимовляє це слово українською) – це найсмачніше, що вона досі їла.

На цей банкет солідарності зібралося з три десятка людей різного віку, є старі і малі. Це як комуна. Спершу всі трохи поспівали, потанцювали, а потім розійшлися до столів готувати страви.

Тут панує творчий дух і радісні посмішки. За столом Софії з вінегретом якась дівчина кришить моркву і картоплю здоровенними шматками, але зауваження їй ніхто не робить. Жінка, яка зайнята солоними огірками, всміхається до мене і починає розпитувати, хто я та звідки.

До Олі з варениками бабуся привела двох онуків, дівчинку і хлопчика років семи. Вони старанно ліплять по варенику і слухають поради Олі.

Спробувати тутешніх вареників з картоплею я не дочекалась, бо мала бігти на ефір. Але сподіваюся, що всі учасники того чудового банкету солідарності солідарно все з’їли.

Ласкаво просимо на паляницю та чебурек

Вареники мене чекають наступного дня у фудкорті в українській частині фанзони.

Я обіцяла скуштувати все, чим годує гостей Євробачення Євген Клопотенко. Скуштувала і ділюся враженнями.

Дівчата, які продають, роблять мені знижку, коли чують, що я збираюся писати про їхню їжу.

Усе це обходиться недешево – понад 67 фунтів (близько 3100 гривень). Приблизно як вечеря на двох у лондонському ресторані. От тільки удвох це все неможливо з’їсти.

Я пораділа, що у черзі до фан-зони зустріла свого колегу Віла, і він мені допомагає це все нести до столу і потім їсти.

БОРЩ я спробувала ще в перший день, коли сюди прийшла. У мене майже трусилися руки, так його хотілося.

Борщ подають у паперовому стакані з дерев’яною ложкою. Вона надто пласка і нею незручно їсти. Тому доводиться частково його пити. Але це не може зіпсувати насолоди, він дуже смачний.

У день нашої дегустації я віддаю свою порцію Вілу. Він каже, що такого смачного борщу не їв давно. Несподівано для себе дістає із нього сушену грушу – вона йому подобається. Моя оцінка 10 із 10.

ПАЛЯНИЦЯ інтригує назвою. Я одразу уявляю велику буханку хліба і думаю, як же це їсти. Але насправді це круглий лаваш із кількома шматками м’яса, капустою та солоними огірками і медово-гірчичним соусом.

Їсти його найзручніше скрутивши у трубочку. Дівчата кажуть, що це одна з найпопулярніших страв серед гостей. Не раз чую, як британці старанно вимовляють слово "паляниця".

Це справді смачно, але ще більше подобається неочікуване поєднання назви і змісту. Ефект несподіванки і перша думка: я це хочу. Моя оцінка 10 із 10.

ВЕРЕЩАКА це тушені в квасі ребра. Порція велика, ребра смачні, але для мене ця страва надто важка, ребра трохи сухуваті. Вдруге я б їх не взяла.

Але для хлопця із пивом і гарним апетитом – це ідеальна закуска. Я осилила лише два ребра, а решту віднесла нашому оператору – він був щасливий, бо голодний. Моя оцінка 8 із 10.

БАНОШ став відкриттям для Віла, він його ніколи не куштував і навіть не чув такої назви. Ми їмо його разом, і я розповідаю його історію.

Для британців – це точно страва-відкриття. Я загалом не фанатка баноша, але цей справді смачний, м’який і ніжний, без грудочок, які мене дуже дратують. Окрім бринзи притрушений тушкованими грибами. Смакота! Моя оцінка 10 із 10.

ВАРЕНИКИ ІЗ КАРТОПЛЕЮ - це не найулюбленіші мої вареники, але ці мені смакують. Що можна ще сказати про вареники з картоплею? Добре, що вони є. І добре, що є моя колега Женя, з якою я потім ними поділилася. Моя оцінка 8 із 10.

ВАРЕНИКИ З ВИШНЯМИ, притрушені цукром і маком. Я це пишу, а в мене котиться слина. Я такі страви називаю "воно мені потім буде снитися".

Не знаю, чим вони мене так зачепили. Може, тому що я давно їх не їла. Чи тому, що вони нагадують літо в селі, коли мама або бабуся наварювали цілу миску, ти їх їси, а по руках тече сік. З цих вареників сік не тече. Але я не можу залишити жодного і ділитися ні з ким не хочу. Моя оцінка 10 із 10 (з плюсом).

ЧЕБУРЕК, як і паляниця, продається найкраще. Чому? "Ну напевне тому, що британці люблять щось таке смажене, м’ясне", - каже мені дівчина-продавчиня.

Він великий, в ньому багато начинки. Він не такий соковитий, як у Мусафірі в Києві. Але це навіть і добре, бо зручніше їсти на вулиці. Моя оцінка 8 із 10.

КОМПОТ важко зіпсувати. Це просто рідний, знайомий компот, який я випиваю до дна. 10 із 10.

Моє головне враження від з’їденого – це ідеальна вулична їжа, за яку не соромно. В міру здорова, без надлишку жирів, цікава для людей, які куштують це вперше.

Цілком собі можу уявити в якомусь британському місті "борщівню" або "паляничну" поруч із кебабом чи в’єтнамським кафе. І хотілося, щоб із часом так і було. Бо ніщо так не несе культуру в маси, як їжа.

Навіть за цей рік, коли сотні тисяч українців розселилися по всій Британії, помітно, як британці почали звикати до колись екзотичних українських страв. Вони вже вправно вимовляють слово "борщ", а багато з них його полюбили завдяки тим людям, яких вони у себе прихистили від війни.

Українці вміють щедро віддячити. І перше, що вони завжди хочуть зробити - це нагодувати.

Ось така вона народна дипломатія вареників і борщу.