Яких помилок припустився Захід у підтримці України у війні проти Росії

Що пішло не так із початково успішною стратегією Заходу щодо підтримки України? На це запитання намагається відповісти заступник директора британського Королівського інституту об'єднаних досліджень (RUSI) Джонатан Еяль.

У своїй статті для видання The Straits Times він нагадує, що на третьому році війни Україна залишається незалежною державою, а уряд президента Зеленського, який Росія так прагнула скинути, не лише не залишив українську столицю, а й продовжує активно працювати.

Втім міжнародна підтримка України серйозно ослабла. Постачання зброї Києву є предметом глибоких розбіжностей у партійно-політичних колах Сполучених Штатів.

І хоча більшість європейців, як і раніше, підтримують Україну, в її перемогу вірять лише 10%, пише Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR), посилаючись на дані опитування громадської думки.

Тим часом, на полі бою ЗСУ повільно, але явно відступають.

Еяль переконаний: поки що рано робити висновок, чи програв Київ війну, але стає зрозумілим: якщо в найближчі кілька місяців Україна не отримає зброю, їй буде важко продовжувати воювати.

"Тож у чому Захід схибив, - запитує політолог і сам відповідає. - Майже у всьому".

Він вказує: хоча спецслужби США від самого початку відстежували підготовку Росії до вторгнення в Україну і навіть називали точну дату нападу, західні уряди найменше очікували, що їм доведеться постачати зброю українцям для тривалої війни.

Натомість західні прихильники України планували значно стриманішу антиросійську кампанію, яка включала б створення українського уряду у вигнанні та повільну збройну підтримку сил опору.

Той факт, що росіяни провалили перший етап вторгнення, а українці мужньо й затято захищали свою країну, звів нанівець усі західні приготування, вважає автор статті.

Натомість урядам США і Європи довелося змінити тактику й активно озброювати українців у найбільшому конфлікті у Європі з часів Другої світової війни.

У підсумку постачання зброї Україні було хаотичним та постійно із запізненням.

Спочатку європейці й американці не хотіли давати Україні артилерію, але з часом поступилися. Потім були проти постачання танків, але зрештою заявили, що зроблять і це. Вони відмовили Україні у літаках, але зараз навчають українських пілотів.

Усі необхідні Україні системи озброєння зрештою з'явилися, але часто лише після того, як було втрачено можливість реально змінити ситуацію на полі бою, зазначає експерт.

Крім того, американці вирішили, що Україна має отримати достатньо зброї для самозахисту, але не для завдання ударів по території Росії, аргументуючи, що це могло б призвести до ядерного удару з боку РФ.

"Америка не вестиме війну проти Росії в Україні. Пряма конфронтація між НАТО і Росією – це третя світова війна, і ми не повинні її розпочинати", - заявив президент США Джо Байден.

Втім такий підхід зв'язав українцям руки: від них очікували ударів тільки по російських силах на території України, але не хотіли переносити війну на територію супротивника, як це зробив би будь-який військовий начальник.

Але, ймовірно, найбільша помилка, якої, на думку політолога, припустилися західні уряди, полягала в їх впевненості, що час працює на них.

На початку війни це, безперечно, було правдою, пише Еяль. Альянс із приблизно 50 західних держав запровадив наймасштабніші економічні санкції, які коли-небудь застосовувались проти Росії, і заморозив більшу частину її закордонних активів.

Той самий альянс об'єднався, щоб надати Україні військову й фінансову підтримку.

Оскільки економіка Росії не перевищує економіки однієї середньої країни Європейського Союзу, передбачалося, що рано чи пізно росіянам доведеться відступити з України, підібгавши хвіст, пише автор статті.

Але це припущення було хибним. Захід не врахував, що більша частина економічного хабу перемістилась в Азію, і що багато азійських країн - зокрема Китай та Індія - були сповнені рішучості кинути виклик санкціям.

Експерт вважає, що Захід також не врахував стійкість та винахідливість Росії, яка  поставила свою промисловість на воєнні рейки, а її армія має всі необхідні боєприпаси.

А потім втрутилися й інші події, які відвернули увагу від України: від можливої перемоги Трампа на президентських виборах США до війни в Газі. Тож час не працює і, ймовірно, ніколи не працював на користь Заходу, резюмує Джонатан Еяль.

Проте, на його думку, ситуація з Україною - далеко не безнадійна.

Втрати росіян у цій війні величезні – близько 100 000 убитими та тисячі одиниць знищеної техніки. Тож, хоч росіяни, і, ймовірно, зможуть утримати 20% української території, яку вони захопили, їм навряд чи вистачить сил, щоб розпочати наступ і повністю розгромити Україну, вважає політолог.

Він також не відкидає можливості того, що адміністрація Байдена таки отримає схвалення Конгресу на новий пакет військової допомоги Україні, а європейці запропонують ще більше зброї.

Але "щоб обґрунтувати подальшу європейську підтримку України, лідерам ЄС доведеться змінити риторику щодо цієї війни", цитує автор статті директора Європейської ради з міжнародних відносин Марка Леонарда.

Експерт також вказує, що жоден з впливових західних покровителів України поки що не проявив готовності інвестувати у неї більше, ніж вони вже пообіцяли.

Таким чином, перший рік війни був відзначений несподіваною українською хоробрістю, другий продемонстрував стійкість України, а третій рік може обернутися гірким розчаруванням, резюмує Джонатан Еяль.