Нагірний Карабах: хто виграв і що далі?

Кровопролитний 44-денний конфлікт зупинили в ніч проти 10 листопада. Президент Азербайджану Ільхам Алієв, прем'єр Вірменії Нікол Пашинян і президент Росії Володимир Путін підписали угоду про припинення війни в Нагірному Карабаху.

За цією угодою вірменська сторона втрачає значні території Нагірного Карабаху і всі окуповані райони навколо нього.

Майже 2 тис. російських солдатів встануть уздовж лінії зіткнення і Лачинського коридору.

Що все це означає для кожної зі сторін конфлікту?

ВВС відповідає на головні питання про перемир'я.

Що написано в угодах? Хто гарантує мир?

Вранці 10 листопада тристоронню угоду між сторонами конфлікту і Росією опублікували на офіційному сайті Кремля.

Її головні положення:

Згідно з текстом угоди, контроль над дотриманням миру в регіоні беруть на себе російські військові. Для цього в Карабах у понеділок вирушили перші миротворці.

Всього планують розмістити 1960 миротворців, 90 БТР і 370 одиниць автомобільної та спецтехніки.

Після оголошеного перемир'я президент Азербайджану Ільхам Алієв заявив, що в Карабаху розгорнуть ще й турецьких миротворців, але в офіційній угоді про це не йдеться.

Російський МЗС і речник президента Дмитро Пєсков відкинули слова Алієва.

Втім, Туреччина може допомогти Азербайджану створити центр моніторингу припинення вогню, уточнив Пєсков. Але центр буде розташовуватися на території Азербайджану, поза Карабахом.

Чому тільки зараз сторони погодилися на миротворців? Чи є ризик нової війни?

І вірменська сторона, і лідери Нагорного Карабаху говорять, що сили Азербайджану отримали значну перевагу після того, як узяли місто Шуша. Про його взяття Алієв заявив 8 листопада.

Це стратегічно важливий пункт для регіону: він розташований на скелі, з якої Степанакерт, столиця невизнаної НКР, прострілюється практично з усіх видів знарядь.

Якби бойові дії тривали, Азербайджан протягом декількох днів захопив би усю невизнану республіку, запевняв президент "НКР" Араік Арутюнян. Бої проходили вже на підступах до Степанакерта.

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян запевнив, що підписав угоду після того, як на цьому наполягли вірменські військові. Він заявив, що у Вірменії були проблеми з мобілізацією для продовження війни.

"Я прийняв таке рішення, коли армія, по суті, наполягала на прийнятті такого рішення. Ви уявляєте ситуацію, коли армія каже, що треба зупинитися", - сказав Пашинян.

Тепер міцність миру в регіоні гарантують миротворці, атака на яких загрожує прямим зіткненням з Росією.

"Азербайджанці чітко відчувають натхнення своїми успіхами на полі бою, - заявив ВВС Джеймс Ворлік, колишній співголова Мінської групи ОБСЄ від США. - Ми сподіваємося, що мир збережеться, але всередині Азербайджану будуть наполягати на тому, що потрібно захопити весь Нагірний Карабах. Миротворці необхідні для запобігання подальших бойових дій і можливої помсти".

Введення російських миротворців - це найкращий результат, вважає громадський активіст Бахруз Самедов, аспірант університету в Празі: "Попри постколоніальний дух російської присутності, вона означає мир і безпеку для регіону. Ми всі стали свідками того, як під час війни міжнародні гравці нічого не зробили, щоб домогтися миру".

"Спроби Росії також спочатку провалилися. Але Росія діяла рішуче, намагаючись зупинити війну і задовольнити інтереси Азербайджану. У даній ситуації російська миротворча місія зіграє роль врівноваження і є абсолютно необхідною для реального припинення вогню", - вважає Самедов.

На його думку, присутність Росії врівноважить дедалі більший вплив Туреччини.

В угоді нічого не сказано про статус Нагірного Карабаху. Мається на увазі територія Нагірнокарабаської автономної області (НКАО) у складі Азербайджанської РСР, яка була населена переважно вірменами. До нинішньої війни більшу частину її займала невизнана Нагірнокарабаська Республіка (Арцах).

Речник президента Росії Дмитро Пєсков на запитання про статус Карабаху відповів, що залишаються в силі усі попередні правові акти, зокрема резолюції Ради Безпеки ООН. У них декларується підтримка територіальної цілісності Азербайджану і міститься вимога про виведення вірменських сил із зайнятих ними районів навколо НКАО.

У короткостроковій перспективі Нагірний Карабах, мабуть, залишиться під контролем вірменських сил - крім частин, зайнятих азербайджанською армією, каже ВВС Джошуа Кучера, редактор американського видання Eurasianet.

Але в договорі нічого немає про довгострокове рішення. І в ситуації невизначеності гарантом миру в регіоні будуть миротворці.

Нинішня ситуація - не остаточний мир, пояснив ВВС експерт з Південного Кавказу Ганс Гутброд. На його думку, багато треба зробити для стабілізації ситуації у регіоні та відкриття кордонів. Для цього ключові гравці - Туреччина і Азербайджан - мають проявити гнучкість в момент перемоги, вважає він.

"Для мене величезне полегшення, що бойові дії закінчилися і вдалося запобігти смертям", - зізнається азербайджанська журналістка Арзу Гейбулла. На її думку, миротворці можуть зупинити бойові дії, але для тривалого миру потрібна підтримка нейтральних країн, таких як Німеччина.

Гейбулла впевнена, що без діалогу конфлікт не вирішити.

"Наші лідери не підготували народи до миру, - погоджується вірменська журналістка Лара Сетракян. - Ми занадто довго воювали, нам потрібно розірвати це коло, а не зупинити його".

Вона згодна і з тим, що міжнародне співтовариство повинне підтримати примирення двох народів: "Поки ми не знайдемо шлях до конкретних рішень, бойові дії будуть розпалюватися знову, коли зовнішні сили будуть втрачати інтерес".

Чого домігся Азербайджан? Чим для Баку важлива Нахічевань?

Азербайджан не тільки повернув втрачені після війни 25-річної давнини території, а й отримав контроль над древнім і з символічною точки зору дуже важливим містом Шуша. Фактично сторона, яка контролює Шушу, в будь-який момент може взяти під свій контроль і столицю Карабаху.

"Арцах з втратою Шуші й армії існувати не буде. Фактично п'ятирічний термін "мандату миротворців" потрібен тільки для того, щоб усе вірменське населення його покинуло "саме", - написав у Facebook близький до Кремля політолог Гліб Кузнєцов. - Створення інституційних умов для вирішення карабаського питання "самого по собі" без усіляких "етнічних чисток", які так псують реноме".

Судячи з підписаних Алієвим, Пашиняном і Путіним мирних угод, найближчим часом Азербайджан отримає і найважливіший транспортний коридор.

Транзитний сухопутний коридор уздовж південного кордону Вірменії з Іраном зв'яже основну територію країни з її ексклавом - Нахічеванською Автономною Республікою (НАР). Нахічевань межує з Туреччиною.

Ті, хто дотримуються радикальних поглядів і вважають, що усі вірмени повинні з Азербайджану піти, в Баку в абсолютній меншості, запевнив ВВС азербайджанський політолог і депутат парламенту Расим Мусабеков.

Він каже про серйозніші побоювання у зв'язку з російськими миротворцями через негативні приклади: заморожений конфлікт у Молдові і втрату Грузією територій Південної Осетії і Абхазії.

У переважній більшості в Баку сприймають новий мир у Карабаху як перемогу. "Якщо ви бачили радісні натовпи, це показує що люди вважають, що результат, який отримали, - це перемога. І це дійсно перемога", - запевняє Мусабеков.

Він нагадав, що за угодами вірменські війська виводяться з районів навколо Карабаху, що дозволило уникнути подальшого кровопролиття.

"Люди раділи і перемозі, і тому, що настає мир. І я думаю, переважна більшість повністю схвалює президента Азербайджану, який і війну правильно провів, й інформаційно її правильно забезпечив", - підсумував депутат.

Що чекає на Вірменію? Чи загрожує Пашиняну революція?

Підписана угода викликала заворушення в Єревані. Нікол Пашинян, який прийшов до влади на хвилі масових протестів у 2018-му, тепер сам зіткнувся із загрозою вуличних бунтів.

Після новин про підписання мирних угод у центрі Єревана почалася масштабна акція. Перед будівлею уряду зібралося кілька тисяч людей, частина демонстрантів прорвала оточення і увірвалася до комплексу. Кілька десятків людей громили в будівлі двері, вікна, зірвали табличку з особистого кабінету Пашиняна.

Натовп побив спікера парламенту, представника правлячого блоку "Мій крок" Арарата Мірзояна.

Католикос усіх вірмен Гарегін II закликав надати вичерпні пояснення, чому прем'єр-міністр погодився на такий мир.

Президент країни Армен Саркісян звинуватив Пашиняна в тому, що той не провів з ним консультації перед підписанням угоди.

Одразу 17 опозиційних партій вимагають відставки Пашиняна. Але лише одна з них, "Процвітаюча Вірменія", представляє парламентську опозицію і має відчутну кількість прихильників. Опоненти прем'єра вимагають розриву мирних угод. До цього закликала Республіканська партія експрезидента Сержа Саргсяна.

Сам же Пашинян послався на те, що на рішенні припинити війну наполягала армія.

Директор єреванського "Центру регіональних досліджень" (RSC) Річард Гірагосян не очікує різкої зміни влади через нечисленність протестів і непопулярність опозиції.

Але Пашиняну необхідно відновити спокій і впевненість найближчими тижнями, що непросто, визнає Гірагосян: "Його імпульсивний, популістський та емоційний стиль в політиці не дуже пасує для такого завдання".

Джошуа Кучера, редактор американського видання Eurasianet, навпаки, вважає, що влада Пашиняна під серйозною загрозою, оскільки багато хто у Вірменії почувається зрадженим не тільки капітуляцією перед Азербайджаном, а й самим оголошенням, зробленим вночі і без громадських обговорень, як він обіцяв.

"У нього багато політичних опонентів, і вони хочуть скористатися моментом для його повалення", - говорить Кучера.

Вірменії було вигідніше свого часу домогтися врегулювання конфлікту шляхом угоди на основі Мадридських принципів, сказав ВВС колишній співголова Мінської групи ОБСЄ від США Джеймс Ворлік.

Угода передбачала передачу Азербайджану окупованих територій навколо "НКР", тимчасовий статус невизнаної республіки і вирішення її долі шляхом референдуму. Але останніми десятиліттями усе переговори по "НКР" буксували через протилежні позиції сторін.

Ворлік підкреслює тимчасовість перебування миротворців і закликає сторони працювати над досягненням миру, який, на його думку, не може бути гарантований тільки Москвою.

Чому Москва не втрутилася раніше? Чи вигідний мир Росії?

Формально Росія не мала підстави для втручання у конфлікт, оскільки бойові дії йшли на міжнародно визнаній території Азербайджану і не перекидалися на територію Вірменії - країни-союзниці Росії по ОДКБ. А введення миротворців можливе лише за згодою обох ворогуючих сторін, про що неодноразово говорив журналістам речник Путіна Дмитро Пєсков.

Аргументом проти початкового втручання Росії могла бути серйозна роль Туреччини, яка встала на бік Баку. Доля російського угруповання в Сирії та Лівії багато в чому залежить від російсько-турецьких відносин, тому їх не стали ставити під загрозу заради допомоги Вірменії.

Але в ніч проти 10 листопада, ще до офіційної заяви про мирну угоду, ситуація загострилася ще. Над територією Вірменії поблизу кордону з Нахічеванню Азербайджан збив російський вертоліт Мі-24, двоє військовослужбовців загинули, ще один отримав важкі поранення.

Інцидент міг би стати підставою для втручання, але азербайджанська сторона вибачилась за те, що трапилося, заявивши про свою готовність виплатити компенсації сім'ям загиблих.

У Москві не стали надавати цій трагедії значущості, готуючись підписати підсумкові мирні угоди. Президент Володимир Путін 10 листопада вшанував пам'ять льотчиків хвилиною мовчання і доручив міністру оборони Сергію Шойгу допомогти їхнім родинам.

Кремль із самого початку займався конфліктом, припускає головний редактор журналу "Росія у глобальній політиці" Федір Лук'янов. Росія вела переговори з Туреччиною, контактувала з Азербайджаном і неформально надавала військову підтримку Єревану, говорить він.

А уклали мирні угоди саме зараз, оскільки азербайджанська армія за підтримки Туреччини виконала завдання для контролю значних територій, упевнений експерт.

"Росія не зацікавлена ​​у просуванні Азербайджану. Можливе взяття Степанакерта вже нагадувало гуманітарну катастрофу, - пояснив Лук'янов. - Ну і якби такого роду угоду запропонували б тиждень тому, то Вірменія не погодилася б. А склалася вже зовсім інша ситуація".

Пашиняну не залишалося нічого іншого, як погодитися на мирну угоду і не ризикувати падінням Степанакерта, згоден Ворлік.

В результаті Росія "елегантно" вийшла з ситуації, упевнений Лук'янов: "Відносини збереглися і з тими, і з іншими. Військова присутність Росії збільшилася. Залежність Вірменії від Росії збільшилася. Азербайджан у позитивному стані, і його влаштовує, що Росія зафіксувала статус-кво".

Схоже, Росія активно працює, щоб запобігти більш широкому конфлікту, вважає колишній співголова Мінської групи ОБСЄ від США Джеймс Ворлік.

Він каже, що для США і Франції як країн-співголів Мінської групи, а також для ОБСЄ важливо активніше взаємодіяти з цієї проблеми.

Чого досягла Туреччина? Наскільки посилився вплив Анкари на Кавказі?

Підсумки конфлікту посилюють позиції на Південному Кавказі Туреччини та її вплив на Азербайджан.

Одна з головних переваг, які отримує Туреччина за підсумками конфлікту, - пряме наземне транспортне сполучення з Азербайджаном коридором через Вірменію та Нахічевань.

"Туреччина за допомогою непрямих дій отримала максимум можливого, що важливо для Ердогана в умовах сумного стану справ у турецькій економіці, - написав у Facebook політолог Олексій Макаркін. - І, схоже, буде розвивати відносини з Грузією, розширюючи присутність на Південному Кавказі".

Але канадський журналіст Ніл Гойер, який висвітлював цю війну і вивчав протистояння Росії з Туреччиною в інших гарячих точках, вважає саме Москву бенефіціаром угод.

Туреччина не отримала ролі у врегулюванні конфлікту, якої домагалася: Москва ввела свій контингент в Карабах, а Анкара, схоже, лише зможе відправити кількох офіцерів у моніторинговий центр в Азербайджані.

Спроба Туреччини стати ключовим гравцем на Південному Кавказі загрожувала впливу Росії, вказує співробітник факультету політології Бірмінгемського університету Кеворк Осканян.

Він дивується, як Москва зуміла обернути виклик її домінуванню в регіоні на військову присутність в Карабаху, що обмежило вплив Туреччини.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!