Книга року ВВС. Як розшифрувати код Шевченка

Читацька рецензія Альони Харіної на книгу Володимира Діброви "Свіжим оком: Шевченко для сучасного читача", яка увійшла до Довгого списку премії Книга року ВВС-Есеїстика 2021.

Постать Тараса Шевченка тривалий час приваблює літераторів, культурологів, істориків і усіх тих, хто не втратив культури читання. Збірка есеїв Володимира Діброви акумулює до колективної та індивідуальної пам'яті українців, допомагаючи відшукати, запам'ятати та зберегти власну ідентичність через ірраціональний код батько-Кобзар - його діти.

Автор, як професійний викладач-словесник, перекладач, літературознавець, спираючись на особистий досвід наукових досліджень, пропонує нове бачення цієї творчості.

Так, фразеологізм "свіже око", винесений у назву, дозволяє сприйняти текст із позиції того, хто дивиться на когось уперше.

Володимир Діброва не обтяжує читача об'ємними текстами, тим самим полегшує його інтелектуальну працю (зустрічаємо "Кавказ", "Причинну", "Садок вишневий коло хати" тощо).

Він детально пояснює корпус творів, вибраних для аналізу, що дає можливість опрацювати їх завчасно і самостійно, а також (уже після власного прочитання) подивитись на авторську інтерпретацію "свіжим оком".

Безсумнівно, такий підхід стане у нагоді школярам, вчителям-словесникам, викладачам-філологам та іншим небайдужим до художнього слова.

Апелюючи до листів Тараса Шевченка його друзям, Ф.А.Лазаревському, А.О.Козачевському, С.С.Гулаку-Артемовському, Г.Квітці-Основ'яненко, а також, орієнтуючись на методологію В.Я.Проппа, архетипи Юнга, давньогрецьку міфологію, фольклор, він виходить із доречної тези про те, що саме Шевченко є реформатором української літератури, інакше про нього б не говорив увесь світ навіть за сотні років після смерті.

Чи імпонує це читачу? Безперечно.

"Велет, який сформував українську літературу"

Тут варто зазначити, що авторські симпатії належать ментально та емоційно підготовленій аудиторії. Він не переймається знаннями тих, хто береться до спроби прочитати цю книгу.

Автор сміливо згадує роботи з різних видів мистецтва, які своєю образно-символічною наповненістю дотичні до творчості Тараса Шевченка. Наприклад, сюрреалістичні образи Сальвадора Далі, картини Босха, офорти Гойї, біблійні образи апостола Павла (апелювання до "Другого послання коринтян", 12, 7-9), згадування Йосипа з Марією тощо).

Автор називає Шевченка "велетом, який майже самотужки сформував українську літературу". Світ і зараз продовжує вивчати його, та чи зможе? Впізнаємо вдалі алюзії на Григорія Сковороду.

Окрім цього, у збірці зустрічаємо алюзії і на Ремарка: "Він власноручно робив копії "Вишневого садка" і дарував їх своїм читачам. Що іще він міг зробити?" Читаємо у Ремарка: "Тепло. Ось що люди можуть подарувати один одному. А хіба є щось більше?!".

Так, ці глибокі інтертекстуальні конструкти, високий рівень інтелектуальної рефлексії, мистецтво метафорики, та й у цілому, багатошаровість змісту і структури збірки есеїв, стануть зрозумілими для меншості.

Однак разом із тим, це можливість письмом Володимира Діброви показати, якою має бути якісна оцінка літератури. Читач, що подолає цей шлях, впевнено вдовольнить свій інтелектуальний голод.

Очевидно, автор вимогливий, але ласкавий до свого читача. От садок вишневий коло хати, де дім і дерево виконують терапевтичну функцію - полегшують сприйняття себе і світу через поєднання із землею; от співають ідучи дівчата, де пісня є одним із способів рефлексії та саморефлексії.

Володимир Діброва вдало акцентує на астральних образах, пояснення яких вважаю доречним для зацікавлених у творчості Шевченка, оскільки образи сонця, місяця, зірок (наприклад: "сім'я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає", "на зміну Сонцю на небі з'являється Місяць. Так само за молодістю суне старість, і після денних пісень западає нічна тиша") дозволяють розкрити філософсько-психологічні проблеми.

Варто підкреслити, що у цій збірці есеїв згадано не лише імена людей, А.П.Чехова, Якова де Бальмена, О.Афанасьєва-Чужбинського тощо, які мали вплив на творчість Кобзаря, а й використано оригінальний наочний матеріал, символічні ілюстрації з історіями Марії Кінович, які професійно й ненав'язливо поглиблюють сприйняття згаданих текстів.

Просторові структури збірки зумовлені жанровими. Так, обраний жанр есею є спробою пояснити творчість Шевченка з власно пережитого досвіду, наукової та дослідницької роботи.

Але разом із тим, він уможливлює читача самостійно поставити оцінку цій творчості, про що, наприклад, свідчить уникнення складнопідрядних речень.

Знову-таки, "свіжим оком" подивитись на моральні імперативи, якими пронизані обрані тексти, та нарешті почути саме Його Слово. Бо він говорить: "Нічого, друже, не журися"!

А ми ж не будемо?

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.