Щасливі й щемкі історії з дитинства у книзі Сергія Осоки "Три лини для Марії"

Читацька рецензія Анастасії Козлової на книгу "Три лини для Марії" Сергія Осоки, яка увійшла до дорослого списку Книги року ВВС 2021.

Спогади. Яку важливу складову у нашому житті відіграють спогади…

Ми про це не задумуємося, проте насправді вони становлять велику долю щастя. А ще нам неймовірно пощастило мати якісь свої, особливі, українські спогади. І саме цю унікальність українського життя показує в своїх оповіданнях Сергій Осока.

Під час прочитання історії оживають, набувають власного життя, наче герої - це ми самі, просто згадуємо своє дитинство і юність.

Одразу починаєш пригадувати ранки вдома у дідуся з бабусею, походи по ягоди разом з друзями, останнє літо перед школою, шкільні роки, сварки мами за погані оцінки чи порвані штани, перші лекції і віру в світле майбутнє, а потім страшенні переживання перед іспитами…

І в якийсь момент після прочитання чергового оповідання розумієш, що сидиш зі сльозами на очах, бо прочитати збірку - все одно що прогортати своє минуле.

Мова автора настільки занурює у текст, що навіть юні читачі, які, можливо, не знайомі з описаними в деяких історіях радянськими часами, переживають ті ж почуття.

При цьому Сергій Осока не приховує всієї правди 80-90-х років, розповідаючи про такі тогочасні складнощі як брак грошей, дефіцит продуктів та побутових речей й інші "красоти". Але читач все ж відчуває легку тугу за тим часом, романтизацію, як від розповіді дідуся чи бабусі про їхню молодість.

"Мене так виховували і нічого ж!"

Висвітлив автор у книзі і проблеми радянського виховання дітей. Отримувати від мами на горіхи за затримку на дитячому майданчику боялися усі, але мало хто пригадує, що деякі діти й правда піддавалися насильству з боку дорослих.

А виправданнями такого методу виховання були і залишаються ті самі: "бути батьками нелегко", "мене так виховували і нічого ж!"

Окрім цього, у більшості розповідей є образ одинокої матері. Автор приділяє велику увагу ролі жінки у суспільстві того часу, показуючи всі тяготи, що "падають" на плечі жіночої долі.

В оповіданні "Вона повернеться вранці" головна героїня потерпає від домашнього насильства, проте ніхто не приходить їй на допомогу, бо на той час це вважалося певною "нормою".

"У нашому великому домі було багато різних алкашів. Дядя Толя любив ганятися за тьотею Лідою з сокирою - вона пронизливо вищала, переходячи аж на ультразвук. Дядя Славік ліз із роботи по сходах рачки. А дядя Костя надівав військову форму, зривав на клумбі коло під'їзду оберемок якихось просуреників і приходив зізнаватися моїй мамі в коханні".

Насправді дивовижно, як Осока, змальовуючи прості історії про життя, підіймає також соціальні теми, які завжди будуть важливими для людей.

Проте іноді читач може стикнутися з проблемою різкої зміни тексту.

Деякі історії - як окремий "Всесвіт", тому і стиль написання у них індивідуальний. Важко зорієнтуватися: ти в затишному ліжку у селі з бабою та дідом, чи разом з матір'ю-одиначкою благаєш колишнього чоловіка вплинути на сина-підлітка, який проявляє неконтрольовану агресію до своїх близьких.

Це може спантеличувати, але якщо робити невеликі паузи між оповіданнями, то пройде непомітно.

А ще автор надав дивовижне визначення щастя, з яким не можна не погодитися:

"Щастя - то щось інше, більше за звичку, щастя бризкає й розцвітає, щастя міниться й мерехтить".

І ці слова ще довго будуть зігрівати мою душу і душі інших читачів, як і кожна історія з цієї збірки.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.