Ірина Венедіктова: Путін - головний воєнний злочинець ХХІ століття

Генеральна прокурорка України Ірина Венедіктова родом з Харкова - переважно російськомовного міста, яке з перших днів війни стало жертвою важких і, судячи з усього, невибіркових бомбардувань з боку російських військ.

Однак у розмові з ВВС вона стримує емоції аж до останнього питання. І пояснює: Україна - не Росія, і українське правосуддя мусить залишатися об'єктивним та безпристрасним, навіть щодо таких людей як "диктатор Путін".

Офіс Генерального прокурора став своєрідним хабом, який займається фіксацією та документуванням сотень, якщо не тисяч, воєнних злочинів, скоєних на території України.

У розмові з Іриною Венедіктовою, яка відбулася 17 березня у Львові, ВВС підняла тему воєнних злочинів, притягнення до відповідальності за їхнє скоєння російських посадовців, в тому числі й президента Путіна, а також функціонування в Україні таборів для російських військових полонених.

"Харківський трибунал"

Відомство Ірини Венедіктової стало провідним правоохоронним органом України, який займається фіксацією та розслідуванням воєнних злочинів - до них генпрокурор зараховує насамперед використання російською армією заборонених видів озброєння, бомбардування цивільних об'єктів і взагалі навмисне вбивство цивільних.

Станом на цей момент, уточнює генпрокурорка, українські правоохоронці зафіксували приблизно дві тисячі таких злочинів, але ця кількість постійно зростає.

Нещодавно в українських ЗМІ з'явилася інформація про те, що у майбутньому для розслідування воєнних злочинів на території України можуть створити спеціальний міжнародний трибунал на кшталт Нюрнберзького, який діяв після Другої світової війни. Передбачали, що він отримає назву "Харківського" або "Маріупольського" - за назвами міст, які сильно постраждали від російських бомбардувань.

Просуває створення такого трибуналу українське МЗС. Ірина Венедіктова до цієї ідеї, схоже, ставиться скептично, хоч і не відкидає повністю.

"Харківський трибунал чи Маріупольський - це сьогодні питання, наших, скоріше, емоційних ставлень", - каже вона, і пояснює, що зараз ефективнішою їй здається робота в рамках існуючих міжнародних судів - перш за все, Міжнародного кримінального суду (МКС).

Цього тижня в Україні побував прокурор МКС Карім Хан. Він провів переговори з Венедіктовою, поговорив з президентом Володимиром Зеленським. Напередодні стало відомо, що прокурор Хан направив Росії офіційний запит про зустріч та обговорення ситуації в Україні.

Підозрюваний Путін

Тим часом, каже Ірина Венедіктова, українська генпрокуратура займається розслідуванням магістральної, "материнської" справи про російську агресію, в межах якої повідомлення про підозру регулярно отримують посадовці Російської Федерації.

Станом на сьогодні підозрюваними у цій справі числяться 68 людей - від міністра оборони Росії Сергія Шойгу до керівниці державного телеканалу RT Маргарити Симоньян і від глави Роскосмосу Дмитра Рогозіна до офіційної представниці російського МЗС Марії Захарової.

Ірина Венедіктова стверджує, що загальна кількість громадян РФ, яким можуть повідомити про підозру у великій справі про російську агресію, може сягнути тисячі людей.

ВВС: Що ви будете робити з цими 68 людьми і тими, хто потрапить до цього списку надалі? Чи будете ви вимагати арешту в третіх країнах за допомогою, наприклад, інструментів Інтерполу, наприклад, тієї ж Марії Захарової - спікерки російського МЗС?

Ірина Венедіктова: Звичайно, у нас є різні інструменти, і це один з них...

Звичайно, нам хочеться притягнути їх до відповідальності по українському законодавству. Але я не впевнена, що (керівник Служби зовнішньої розвідки РФ) пан Наришкін з пані Захаровою приїдуть в український суд. Тому безпосередньо ми будемо вимагати їхнього арешту на тих кордонах, які вони будуть перетинати.

Звичайно, будемо працювати над тим, щоб арештовувати їхнє майно і майно пов'язаних з ними осіб в інших юрисдикціях. Арештовувати не тільки санкційно, це політична історія, ми такий досвід маємо з 2014 року. Ми хочемо (щоб арешт їхнього майна відбувався) безпосередньо в межах кримінального провадження, щоб потім це майно було конфісковано в бюджет України для того, щоб ми відбудували свою країну.

Крім того, у нас в Україні зараз будуть мільйони потерпілих, і моє завдання - щоб кожен українець відчув на собі компенсацію від цих воєнних злочинців безпосередньо.

Це складна історія. Такі рішення випрацювати і побудувати юридично непросто. Але ми з нашими міжнародними колегами і партнерами це робимо і ми це зробимо.

Утім, наразі росіяни, яким в Україні оголосили підозру, у відповідь на заяви Венедіктової радше віджартовуються.

Речниця російського МЗС Марія Захарова назвала порушення кримінальної справи проти себе "сюрреалізмом київського режиму", а глава Роскосмосу Дмитро Рогозін пригрозив українській генпрокурорці, що сам приїде до неї - та ще й у супроводі керівника російського Слідчого комітету Олександра Бастрикіна.

ВВС: Чи бачите ви перспективи того, що за події в Україні до відповідальності буде притягнуто особисто Володимира Путіна?

Ірина Венедіктова: Я думаю, що всі люди в нашій країні, в Україні, і багато людей за її межами, в країнах, які є нашими партнерами і підтримують нас, розуміють, що президент Путін - це головний воєнний злочинець ХХІ сторіччя.

Чи можемо ми розпочати процес його притягнення до відповідальності в Україні? На жаль, ні. Він має функціональний імунітет (українські правоохоронці не можуть повідомити про підозру президентові іншої країни).

Тому ми розуміємо, що в українських судах ми не можемо зробити нічого, поки Володимир Путін є президентом країни.

Але ми розуміємо, що це можливо у Міжнародному кримінальному суді, якщо його прокурор вирішить, що він є винуватим.

Мир ціною справедливості?

Розслідування воєнних злочинів українськими та закордонними правоохоронцями триває на тлі мирних переговорів, які ведуться між Києвом та Москвою.

Напередодні члени обох делегацій висловили обережний оптимізм з приводу досягнення певних домовленостей, а ВВС навіть опублікувала список вимог, що їх висуває Володимир Путін для завершення війни.

ВВС: Чи припускаєте ви, що однією з вимог до України для досягнення миру може бути припинення розслідування воєнних злочинів?

Ірина Венедіктова: Я не думаю, що це можливо в принципі. Наш прокурорський процес рухається сам по собі, а воєнні злочини - вони ж не розсмокчуться самі. От у нас з вами на сьогоднішній ранок за статистикою 108 загиблих дітей…

Переговорний процес - дуже важлива історія. Ми всі хочемо миру. Ми всі хочемо просто перестати ночувати в бомбосховищах. Але воєнні злочини все одно будуть розслідувані, ми все одно будемо притягати винних до відповідальності.

Можливо, це недоречно, але мені це болить, і я хочу про це сказати. Якщо ми, не тільки ми, весь світ буде ставитися до війни в Україні так, як поставився до війни в Чечні, до війни в Грузії, до окупації Криму і Донбасу, це ніколи не закінчиться.

Тому, мені здається, тут має бути будь-яка воля це зупинити. ХХІ сторіччя, така агресивна, жорстка війна має припинитися, і винні мають бути так покарані, щоб ні в кого не виникло ідеї це повторити.

Закон про колаборантів

Днями президент Володимир Зеленський підписав закони, які ввели відповідальність за колабораціонізм. До цього поняття відтепер увійдуть публічне заперечення агресії проти України, заклики до співпраці з державою-агресором, зайняття посад у незаконних органах влади, створених на окупованих територіях, пропаганда агресії у навчальних закладах тощо.

У розмові з ВВС Ірина Венедиктова сказала, що цієї середи українські правоохоронці відкрили першу справу за новою статтею Кримінального кодексу: "У Херсонській області з'явилися листівки, проходять набори до "поліції", інших органів цієї квазівлади".

Втім, каже вона, схожі кримінальні справи розслідувалися і раніше - вони, як правило, кваліфікувалися як державна зрада. Точної статистики щодо їхньої кількості наразі немає, додала Венедиктова.

"Українські прокурори, правоохоронці будуть притягати за це (колабораціонізм) до відповідальності дуже жорстко. У тому числі своїх колег, якщо такі, не дай Боже, з'являться на тих територіях", - додає вона.

Разом з тим, в українських ЗМІ та соцмережах періодично з'являються новини діячів місцевого рівня, які виступають із заявами на підтримку "нової дійсності" - саме так окреслила політичну ситуацію в Мелітополі депутатка тамтешньої міськради Галина Данильченко. Після того, як мера міста Івана Федорова вивезли з міста у невідомому напрямку російські військові, вона проголосила себе виконувачем обов'язків мера та закликала земляків утриматися від "екстремістських дій".

За кілька днів Федорова звільнили, Данильченко отримала підозру ще за "старою" статтею Кримінального кодексу про держзраду. Проте користувачі соцмереж почали активно обговорювати її членство у партії "Опозиційний блок", яку в довоєнній Україні часто називали проросійською.

Дискусії у соцмережах стосувалися і ролі, яку в нинішніх подіях відіграли ще одна проросійська партія - представлена в парламенті "Опозиційна платформа - За життя" та навіть Українська православна церква Московського патріархату.

Новий закон надає українській владі важелі для ліквідації політичних партій та релігійних організацій, викритих у колабораціоністській діяльності.

Однак Ірина Венедиктова у розмові з ВВС закликає утриматися від різких кроків у цьому напрямку.

"Я така сама емоційна людина, як і всі. Але я розумію, що я не можу переступати закон - навіть по відношенню до диктатора Путіна. Це означає, що ми все будемо робити виключно в межах законодавства і не дамо світовій спільності підстав сказати, що ми тут якось на емоціях порушуємо права людей, які потім можуть виявитися непричетними. Як тільки у мене буде фактаж і підстави, я про це заявлю голосно. Не переживайте, я не промовчу", - каже вона.

Табори для військовополонених

Ще 6 березня радник глави Офісу президента України Олексій Арестович заявив, що у зв'язку з тим, що внаслідок бойових дій у полон потрапляють сотні військовослужбовців російської армії, Україна буде змушена створювати для них повноцінні табори.

З того часу у публічному просторі новин на цю тему не було. А в інтерв'ю ВВС Ірина Венедіктова лише підтвердила, що такі табори вже справді функціонують.

Ірина Венедіктова: У мене, звичайно, є дані (про кількість військовополонених), але я не можу відповідати на питання, які не належать до моєї компетенції. Що стосується військовополонених - за них відповідає спеціально створений правоохоронний орган, Військова служба правопорядку.

Звичайно, у нас військовополонені мають знаходитися у спеціальних військових таборах, і ми це відпрацювали, у нас підписаний спільний наказ з Міноборони, МВС, іншими дотичними службами, але це питання конкретно до них (ВСП)…

ВВС: Але стосовно цих місць. Вони в Україні вже є?

Ірина Венедіктова: Вже є. Ми над цим попрацювали. Вони є, тому що цього, знову ж таки, вимагає Женевська конвенція.

Я хочу, щоб ми були дуже відкриті. Ми працювали в межах міжнародного гуманітарного права, нашого національного законодавства і не переходили якісь межі, щоб потім до нас були питання...

Щодо військовополонених - навіть медична допомога їм надається майже на (тому самому) рівні, як надається нашим хлопцям.

Тому я вважаю, що ми себе проявляємо як цивілізована країна, яка дає відсіч агресору, але сама не стає агресором.

ВВС: Ви сказали "(медична допомога надається) майже на рівні, як нашим хлопцям". Я вчеплюся за це слово. "Майже"?

Ірина Венедіктова: (пауза) Я думаю, що моя пауза буде достатньою (відповіддю) (посміхається).

"Путін хоче знищити Україну"

ВВС: Востаннє я був у Харкові місяць тому, 16 лютого, в день, який називали однією з можливих дат вторгнення Росії. Всі тоді над цим сміялися...

Ірина Венедіктова: Ніхто не вірив.

ВВС: Так, ніхто не вірив. А зараз ми дивимося на фотографії з Харкова... Ви - харків'янка. Що ви відчуваєте з приводу того, що сталося з цим російськомовним містом? Які ваші почуття як людини, яка там народилася і виросла?

Ірина Венедіктова: Харків для мене, звичайно, це дуже болюче, тому що це історія дому, але це історія дому і для всіх українців. Так само для мене болючий Чернігів зараз, і Маріуполь і все решта. Неможливо відділити.

Що в мене спливає, коли ми говоримо про Харків, - це цинізм. Цинізм Путіна, цинізм російської верхівки, цинізм його пропаганди. Коли вони говорять про нацистів і націоналістів, і зараз знищують і зрівнюють з землею російськомовне місто, яке має кілька кілометрів до кордону…

Жителі Білгороду приїжджали в Харків скуплятися, відпочивати, купу друзів (у Харкові) мали так само. І тепер вони всі мовчать. І, мабуть, оце їхнє мовчання - це найкричущіше у цій війні.

І от що я для себе зрозуміла на сьогодні, на 22-й день війни, - що все, що проговорюється там в верхах (Росії) - це в принципі маячня.

Що хоче зробити диктатор Путін і його верхівка… - він хоче знищити Україну як державу, він хоче знищити українців як націю. І не треба думати по-іншому…, не треба бути наївними. Не треба думати, що йому треба якась частина України. Ні, йому потрібно, щоб України не було. Це я вам говорю як людина з російським прізвищем.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!