"Стріляють, все вибухає". Як рятувальникам вдається працювати під час війни

Руслан Кошовий, начальник пожежної частини аеродрому у Гостомелі 24 лютого був за кермом автоцистерни ДСНС, коли летовище обстріляли з вертольотів.

У лобове скло авто випустили сім куль. Кошовий був тяжко поранений.

Пожежники, рятувальники - це ті, хто часто першими виїжджають на місце обстрілів. Вони гасять пожежі, шукають під завалами людей, супроводжують колони гуманітарних коридорів.

Станом на 20 квітня, загинули 33 ДСНС-ники, 88 отримали поранення. Руслан Кошовий, ймовірно, став однією з перших жертв цієї війни. Його тіла досі не знайшли.

"За 5 хв прилетить стільки, що гасити треба кілька днів"

"Поки гасиш вогонь завжди треба добре прислухатися. Якщо чуєш характерний свист, маєш секунди, щоб сховатися. Під час війни я навчився прислухатися до всього", - говорить пожежник Ілля Бізунов.

Він очолює пожежно-рятувальний загін у Сєвєродонецьку на Луганщині. Там зараз гаряче. Російська армія намагається взяти місто штурмом. Його тижнями обстрілюють. Там постійно спалахують пожежі.

За даними ДСНС, третина всіх пожеж в Україні зараз спричинена обстрілами. Кількість пожеж у березні-квітні збільшилась на 33% у порівнянні з 2021 роком. Часто вони - дуже масштабні. Раніше такі траплялися кілька разів на рік. Зараз - ледь не щодня.

"Пожежі дуже великі. Під Києвом горіло підприємство площею 28 тис. квадратних метрів. Гасили кілька днів", - говорить Олександр Хорунжий, пресофіцер ДСНС.

Багато годин гасили пожежі на нафтобазах під Львовом, біля Києва, Рівного та в Кременчуці.

Часто пожежникам доводиться працювати під обстрілами. За словами Іллі Бізунова, навіть буденні справи - розвезення води, роздача продуктів - зараз на Луганщині можуть бути небезпечні, на рівні з пожежами. У будь-який момент є загроза обстрілу.

17 березня рятувальники гасили пожежу після обстрілів ринку "Барабашово" у Харкові. І в цей момент ринок повторно обстріляли.

"На "Барабашово" було важко. Хлопці гасили, а ці гатили з "Градів". Рятувальники продовжували працювати. Це вражає. Це болить. Ніхто не розуміє, чому стріляють по житлових будинках, по лікарнях, по ринках", - каже Хорунжий.

Тоді у пожежі на "Барабашово" загинув 30-річний Олександр Подольський, сержант служби цивільного захисту. Він отримав осколкові поранення. У Олександра залишився 6-річний син Даниїл.

"Пожежі просто весь час. Були дні, коли підрозділ за день навіть не повертався у частину. Заправлялися водою і - на виїзд. За 5 хв може прилетіти стільки, що гасити треба кілька днів. Тільки загасиш одне місце, на наступний день за тією ж адресою знову прилітає", - розповідає Ілля Бізунов про обстріли Сєвєродонецька.

Жив у пожежній частині

Поки ми говоримо телефоном, пожежник Олексій Романенко смажить на вогнищі біля свого дому картоплю. Він живе у Бучі, працює в Ірпені начальником караулу у пожежній частині. У Бучі немає світла, тепла і газу, але Олексій радий повернутися додому.

На початку війни, поки ще було можливо, Олексій їздив з дому на роботу в Ірпінь. Потім у пожежній частині став жити.

"Мені пощастило. Я вивіз родину з Бучі за день до того, як туди увійшли росіяни", - каже Романенко.

Його підрозділ гасив Податкову академію в Ірпені, ЖК Ірпінські Липки.

Свою роботу під час війни пожежник Олексій описує просто - виїжджали, гасили, розбирали завали, шукали вцілілих.

"Намагалися зробити все, щоб вогонь не поширювався далі. Було таке, що стріляють, а ми працюємо. Це ж робота".

5 березня пожежники були змушені евакуюватися з Ірпеня. Люди та техніка переїхали до іншого міста під Києвом - у Вишневе. Там теж обстрілювали житлові будинки, підприємства. Роботи для пожежників було багато.

У березні загін Романенка виїжджав на зруйнований Романівський міст, де допомагали вивозити людей з Ірпеня. Під знищеним мостом на руках переносили дітей, людей на візках, дідусів і бабусь. Волонтери приносили до мосту тіла загиблих. Рятувальники забирали їх і віддавали на поховання.

Фото втечі людей з цього моста облетіли світ.

Вивозили людей

Супровід гуманітарних коридорів - ще один вид роботи, які виконували ДСНС-ники. Поліцію, військових далі українських блокпостів не пускали. На окуповані росіянами території можна було тільки рятувальникам і представникам Червоного хреста.

Олексій Романенко з колегами супроводжували евакуаційні колони до Бучі, в Ірпінь, у села Димерка та Велика Димерка біля Броварів. Рятувальники вивезли з окупованих міст та сіл тисячі людей.

"Часом ми були першопрохідцями на цих територіях. Їдемо, бачимо блокпост у місці, де його раніше не було, а стрічки у них не наші. Спочатку може і було страшно, не знали, чого чекати від тих росіян, але їздили, як на роботу. Садили людей в автобуси. Хто крім нас буде це робити?"

У цих рейсах автоколони проходили по кілька російських блокпостів. Рятувальників весь час обшукували й перевіряли.

Під час однієї з таких перевірок у Білогородці у полон потрапив колега Олексія Романенка - Олексій Данченко. Він працював в оперативному штабі ДСНС Київської області і супроводжував українські евакуаційні автобуси з Гостомеля.

"Російські військові на блокпосту просто сказали, що ось цей залишається з нами. І забрали Олексія. Що було з ним далі, ніхто не знає", - розповідає Романенко. Звільнити рятувальника, який просто виконував свою роботу, вимагала від росіян віцепрем'єрка Ірина Верещук.

Але ці заклики залишились без відповіді. Рятувальник досі у полоні.

Під час одного з евакуаційних рейсів до Бучі у березні автоколону Романенка не пропустили. На російському блокпосту рятувальників і представників Червоного хреста поклали на асфальт. Довго перевіряли документи, щось узгоджували, кудись дзвонили, згадує Олексій.

Люди пролежали на землі півтори години, а потім почули: "У вас є пів години, щоб звідси виїхати, інакше стріляємо". Колона поїхала назад.

Того дня людей з Бучі не забрали.

Під дулами автоматів

Рятувальники часом залишаються і продовжують гасити пожежі й на окупованих територіях.

Проте часто роботу ДСНС на окупованих територіях блокують, не допускають до місць пожеж, під час яких знищують докази скоєних злочинів, каже пан Хорунжий.

Рятувальникам погрожують зброєю, забирають техніку.

"Головне завдання - це порятунок людей. Ми - не комбатанти, та не беремо безпосередньої участі у бойових діях. На жаль, ворог цього не розуміє. Наші пожежники досі рятують людей на Херсонщині, у Донецькій, Запорізькій, Луганській та Харківській областях, де це можливо здійснити", - каже пресофіцер Олександр Хорунжий.

Іноді рятувальникам доводиться працювати без відпочинку по кілька днів поспіль.

У ДСНС кажуть, що людей для такої кількості виїздів і масштабних руйнувань не вистачає. Планують збільшувати штат.

Зараз у регіони, де йдуть активні бойові дії, залучають підрозділи з інших областей. Пожежі на Луганщині й Харківщині гасять пожежники з Львівщини, Прикарпаття, Тернопільщині.

Завали у Бородянці на Київщині розбирали підрозділи ДСНС з кількох регіонів, долучились іноземні рятувальні команди.

Понад десять днів тривали роботи на руїнах семи багатоповерхівок у Бородянці. Під ними знайшли 41 тіло.

Робота на руїнах

За оцінками Хорунжого, з завалами зараз найгірша ситуація у Чернігівській, Київській, Харківській областях. Це не враховуючи Донецьку та Луганські області, де важко оцінити масштаби руйнувань через постійні обстріли.

На сторінці ДСНС у соцмережах є сотні кадрів, як людей евакуюють з палаючих багатоповерхівок.

"Часто витягаємо людей з-під завалів мотузками, на драбинах. Доводилося розкопувати. За ці дні ми надивилися стільки, що це залишиться в пам'яті назавжди", - розповідає про роботу рятувальників у Сєвєродонецьку Ілля Бізунов.

Кілька днів тому його підрозділ витягав з-під завалів у місті двох жінок. У будинку під час обстрілу пробило дах, людей засипали уламки стін. Вони не вижили.

Ще одна небезпечна сфера роботи для рятувальників зараз - розмінування. Внаслідок російського вторгнення Україна стала однією з найбільш замінованих країн.

Щодня Сергій Шумигора, начальник рятувального загону спецпризначення ДСНС у Київській області відправляє піротехніків розміновувати Бучу, Ірпінь, Гостомель, Бородянку.

У першу чергу розміновують дороги, підходи до електромереж, водогонів, будинки. За день у Київській області знаходять по 150-300 боєприпасів.

"Розміновувати нам треба буде роками", - каже пан Шумигора.

Зараз у рятувальників дуже багато роботи, каже Сергій Шумигора. Поки пального на це вистачає, говорить він.

Середня зарплатня пожежника в Україні у мирний час досить невелика - 11-12 тисяч гривень. В умовах війни нараховується доплата - 30 тисяч грн, яку за березень вже отримали, розповів пан Шумигора.

Ілля Бізунов з Сєвєродонецька каже, робота пожежників і раніше вимагала завжди бути напоготові, постійна напруга, але зараз вона збільшилася в рази.

"Ми підтримуємо один одного, намагаємося кожного дня говорити про те, наскільки важливо те, що ми робимо. Крім нас цю роботу ніхто не зробить. Ми будем тут до останнього", - каже Бізунов.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!