Як живе місто Росії, куди військові РФ відправили найбільше вкраденого з України

Місто Рубцовськ, куди російські військові намагалися відправити 130 посилок з краденими речами з українських будинків, розташоване на околиці одного з найбідніших регіонів Росії.

Добре заробляють у ньому лише співробітники колоній, ФСБ - і самі військові. ВВС дізналася у жителів Рубцовська, як живе їхнє місто у воєнний час.

Рубцовськ - невелике місто у південній частині Алтайського краю, за 40 км від кордону з Казахстаном. До столиці регіону Барнаула - майже 300 км.

Добробут Рубцовська, як і багатьох промислових міст, завершився у 90-ті із закриттям головного підприємства у місті.

У 1942 році його створили на базі евакуйованих із Харкова, Одеси та Сталінграда тракторних заводів. До 2010 року від усього цього залишилися руїни.

На них рік тому перетворився й архітектурний символ міста.

31-річний житель Рубцовська Андрій (ім'я змінено на прохання героя) надсилає ВВС відео з пустирем на центральній вулиці. Він каже, що раніше тут стояв знаменитий "Будинок під шпилем".

Сімдесят років у цей будинок ходили на екскурсії, його зображали на листівках. Але на ремонт будинку влада не витрачалася, і в 2021 році він впав.

Відновлювати його не стали і знесли. Мерія пообіцяла розбити на місці пустиря сквер.

Фасад сталінки за п'ятсот метрів від нього, на головній міській площі Леніна, заліплений жирними латками зі шпаклівки.

У квітні на них повісили два чорні банери. Правий нагадував Рубцовську про російське вторгнення в Україну літерою "Z" та фразою "СвоихНеБросаем". На лівому - "патріотична" V та цитата персонажа фільму "Брат-2" Данила Багрова: "СилаVправде".

За 20 днів до святкування Дня Перемоги їх змінила реклама магазинів низьких цін "Світлофор".

"Гроші все вирішують. Гарне місце в центрі міста, ніхто не буде просто так в адміністрації віддавати його заради якихось букв, тож гроші перемогли. Прийшов рекламодавець, повісив свої плакати", - каже Андрій.

"Світлофорів", які в народі називають "нищемаркетами", в Рубцовську чотири штуки. Прилавків у торгових залах немає, насправді це великі склади, де продукт лежить у картонних коробках або холодильниках. У касах, за словами місцевих жителів, завжди є черги.

"Служба в армії та вміння "дотримуватися субординації"

Андрій народився і все життя живе у Рубцовську. Служив в армії строковиком, а зараз заробляє у МНС близько 40 тисяч рублів (близько 16,5 тисяч грн) на місяць. Останніми роками, каже він, головними підприємствами тут стали не заводи, а управління Федеральної служби виконання покарань (ФСВП), митниця та прикордонний контроль.

Першу рубцовську колонію - ВК-5 загального режиму для "першоходів" - відкрили після Великої Вітчизняної війни, коли до міста перевезли Харківський тракторний завод. Ув'язнених підрядили будувати йому будівлі, а потім - і більшу частину Рубцовська. Горезвісну військову частину №6720, що воює в Україні, створили в 50-х роках для охорони колоній.

Ув'язнених у Рубцовську досі багато: у чотирьох виправних колоніях (ВК), розташованих на півночі міста, одночасно може бути майже шість тисяч людей.

Російський опозиціонер Ільдар Дадін залишив одну з місцевих колоній у 2017 році, в іншій відбувають свої терміни засуджені за хабарі колишній віцегубернатор Алтайського краю та віцемер його столиці Барнаула.

Колонії - найстабільніший та перевірений часом роботодавець у Рубцовську. На сайтах для пошуку роботи є десятки вакансій у ВК. Здебільшого запрошують "інспекторів охорони", тобто наглядачів. З вимог - середня освіта, служба в армії та вміння "дотримуватися субординації".

"Половина міста працює, половина сидить. Жарт такий", - 33-річний медичний масажист Дмитро з Рубцовська називає роботу у ФСВП престижною. Але через "соціальні плюшки" охочих більше, ніж місць.

Дмитро згадує приятеля, який працював у колонії: "зарплата втричі більша за мою, а ще пільговий стаж. Незабаром вийде на пенсію, зможе на неї пожити".

Сайт Avito пропонує близько 350 вакансій у Рубцовську, hh.ru - близько 250 вакансій, приблизно стільки ж - і місцевий центр зайнятості. Все, де оклад вищий за сто тисяч рублів, тільки для вахтовиків: "60/30, проживання в комфортному вагончику".

На решті можна заробити від 15 до 40 тисяч рублів (6-16,5 тисяч грн), якщо пощастить. Виняток - вакансії для лікарів (хірургу обіцяють до 80 тисяч рублів (близько 30 тисяч грн), забійників худоби (до 60 тисяч рублів (24,5 тисячі грн) та військових. Останніх вакансій найбільше.

У військову частину 6720 прямо зараз потрібно 40 стрільців. Оклад - до 25 тисяч рублів (10,2 тис. грн), плюс соціальні пільги. Багато вакансій і у місцевого ФСБ: 15 позицій із зарплатою до 60 тисяч (24,5 тисячі грн), кандидату достатньо закінчити школу та відслужити.

"Якщо зарплата менша за МРОТ (мінімальний розмір оплати праці - ВВС) - не проблема для претендента, то можна сказати, що робота є. Знайти в центрі зайнятості оклад вище 15 тисяч (6 тис. грн) - велика удача", - запевняє Анвар (ім'я змінено ), який переїхав до Рубцовська з Узбекистану за програмою переселення.

До своїх 24 років він встиг попрацювати в кафе узбецької кухні - "ніби не їхав" - і кілька разів з'їздити автослюсарем на вахту.

"Роботи купа, просто працювати не хочуть", - не погоджується рубцівський підприємець Сергій Левичев.

Школярем він продавав китайські товари на рубцовському ринку, студентом підробляв у бухгалтерії. У 21 рік потрапив в аварію і втратив ногу - "дикі болі - спати не міг".

Вилікувався, став на протез і зайнявся бізнесом. Зараз у Левичева - популярна в Рубцовську газета оголошень, кабельний канал, автошкола та хлібокомбінат.

Усім бізнесам Левичева не вистачає кадрів. "Постійно потрібні люди, від двірника до інженера. І зарплати нормальні, від 30 тисяч. Або ось двірник - там треба півгодини сміття підібрати, підмести трохи. Але запропонуєш 10 тисяч - образиться, не піде".

Люди в Рубцовську, вважає підприємець, "якось звикли нити" - "чи снобізм, чи провінційна безпорадність".

На майже 150 тисяч жителів Рубцовська - два кінотеатри, "Райдуга" та "Перлина". В останньому з кінця березня два тижні крутили фільми Балабанова "Брат" та "Брат-2". У місті є кілька торгових центрів, шашличних та десятки пивних.

Популярні кіоски з контрабандним алкоголем і цигарками з Казахстану, ціни на них вдвічі нижчі за магазинні. Ввозять їх до Рубцовська, за словами городян, "з дозволу та під наглядом прикордонників".

Сміття вивозять рідко, дороги у вибоїнах. На початку квітня у житловому будинку обвалилася частина стіни, а в будівлі, де розташовувався відділ поліції, у підвал провалився унітаз.

Навесні Рубцовськ огортає дим від горілої трави, в інші місяці - смог від викидів місцевої ТЕЦ. У 2016 році Сибірська генеруюча компанія (СГК) зайнялася покращенням теплопостачання Рубцовська, з її приходом тариф на теплопостачання зріс на 25%.

У розмовах про СГК рятувальник Андрій згадує власника компанії: "Мільярдер Мельниченко, чули? Власник 143-метрової яхти, вартістю 530 мільйонів євро, у березні після початку війни на неї наклали арешт в Італії".

На покритих ямами центральних вулицях працюють кілька вейп-шопів та офіс служби доставки СДЕК, куди, за даними розслідування Центру "Досьє", офіцери рубцовської військової частини № 6720 і намагалися відправити 130 посилок з краденими речами з українських будинків.

До міста, пишуть журналісти, дійшло лише три. Інші застрягли в білоруському пункті СДЕК, звідки військові намагалися відправити речі.

У місті, звідки вони пішли на війну, вже відчуваються наслідки західних санкцій. Ціни на все зросли. Масажист Дмитро до війни "добре жив" на 300 рублів на день - "ковбаска, батон, раз на тиждень похід у лазню з друзями". Від питання, наскільки це все подорожчало, безнадійно відмахується.

За словами Андрія з МНС, підгузки замість 900 рублів стали коштувати 1300, автомобільне мастило та фільтри подорожчали вдвічі.

У вільний від роботи рятувальником час Андрій робив подарункові ножі з дорогих матеріалів - кістки мамонта, чорного африканського дерева, дамаської сталі - й продавав у Росії та за кордон.

Тепер хобі, яке приносило додатковий дохід, під питанням. Матеріали подорожчали, а PayPal, через який Андрій отримував оплату з-за кордону, пішов із Росії. "Чистими можна було 10 тисяч на місяць заробити, зовсім не напружуючись", - нарікає рятувальник.

Армійців серед друзів Андрія багато. Він згадує, що бачив новини про мародерство, але нікого з військових не знає і називає їх "голодними".

Тринадцять посилок із українськими речами, які відстежили ЗМІ, вже забрали, зокрема у Рубцовську.

Ще десять чекають отримувачів у російських офісах СДЕК. На 46 із 69 посилок з речами з України оформили повернення, пише видання "Важные истории" (влада Росії вважає його небажаною організацією).

У Рубцовську ходять чутки, що відправляти речі солдатам заборонили, а випадком, що потрапив на відео, зайнялася військова прокуратура.

"Не всі ж офіцери сволоти. Є ті, для яких честь і гідність теж важливі", - каже Андрій.

Сам він на війні опинитися б не хотів: "Війна - це дикість. Це найстрашніше, що може взагалі у світі статися. Наслідки будуть ще дуже довго і дуже болючі. Для тих, хто брав участь і хто не брав участь у цьому всьому".

"Ніхто в Рубцовську нічого звідти не отримував"

"Якби я була десь у Москві, Пітері, я б могла отримувати великі гроші. Я приходжу о 8-й ранку і працюю до ночі кожен день, без вихідних. Думаєте я багато заробляю? Ні! На місяць максимум 30-40 тисяч. Я тут б'юся як риба об лід. Немає в міста перспективи, нормальних робочих місць і гідної зарплати", - розповідає міська активістка Олеся Діларєва.

Діларєва починала працювати журналісткою місцевої радіокомпанії у 16 ​​років, потім із чоловіком та колегами створила свій фото- та відеопродакшн.

Потім відкрила у Рубцовську кілька магазинів із товарами для свят. Торгівля хлопавками та свічками тривала 10 років, але минулого року магазини довелося закрити.

Причиною, на думку Діларєвої, стали її телеграм-канал, сторінка "Вконтакте" та сторінка в інстаграмі "Блогерша Рубцовск". Їздячи містом на "Мінікупері", вона другий рік викриває чиновників: погані дороги, невчасне вивезення сміття, неякісний благоустрій та корупція.

Щодня Діларєва лає місцеву владу. Чиновникам це не сподобалося, припускає жінка.

Також Діларєва в соцмережах повідомляє про патріотичні флешмоби, публікує фотографії з символом Z і називає війну "спецоперацією".

Каже, їй не хотілося б, щоб репортаж про Рубцовськ підривав репутацію російських військових. Багато її друзів поїхали воювати.

"Ви зовсім не так все розумієте з мародерами... Зовсім. Ніхто в Рубцовську нічого звідти не отримував", - упевнена активістка.

"30 тисяч рублів на місяць - шалені гроші"

"Коли йде збройний конфлікт, це озвіріння людей. Це можуть бути і зґвалтування, і вбивства, і мародерство, - розмірковує житель Рубцовська В'ячеслав Садиков, головний редактор незалежної газети "Голос солідарності". - Я не здивуюсь, якщо такі факти могли мати місце. Не здивуюсь, бо місто бідне".

Алтайський край справді один із бідніших регіонів Росії. Майже 20% населення живе за межею бідності, тобто має прибуток менше 11 тисяч рублів на місяць. Середня зарплата - 31 тисяча рублів (400 доларів за довоєнним курсом). Понад 45 тисяч рублів отримують лише близько 10% жителів краю.

66-річний Садиков - індивідуальний підприємець та пенсіонер. Його пенсія - майже 15 тисяч рублів. У відповідь на запитання, чи можна прожити на такі гроші, Садиков сміється: "На це можна існувати, життям це назвати не можна".

У 90-х він був головним лікарем "Рубцовської міської станції переливання крові", найбільшого виробника препарату для лікування гемофілії в Росії.

Через прогалини в законі станцію з боєм ліквідували 2000 року. Садиков бився за свій бізнес, у відповідь проти нього порушили дві кримінальні справи - за розкрадання в особливо великих розмірах та перевищення повноважень.

Йому загрожувала 13 років колонії, у результаті йому дали п'ять років умовно, а потім амністували.

Ще 2015-го року Садиков описував у своїй газеті проблеми місцевої охорони здоров'я. Щоб потрапити на прийом до вузького фахівця, рубцівчани приїжджали до поліклініки (загалом їх у місті чотири штуки на 150 тисяч людей) о другій годині ночі зайняти чергу за талончиком.

Тривають проблеми і досі.

"У нас навіть дільничних терапевтів у поліклініках практично не залишилося. На пальцях можна перерахувати. Замість них - фельдшера. Якщо підходити за законом, то це порушення, - розповідає Садиков. - Зате через підвищене навантаження зарплата фельдшера збільшилася до 30 тисяч рублів у місяць. За рубцівськими мірками - шалені гроші!"

"Я їй рукавиці купую теплі, а вона платить за плазму кредит"

Жителі Рубцовська мають і неочевидне джерело доходів. З 1949 по 1989 рік за 400 км від Рубцовська на Семипалатинському полігоні в Казахстані зробили майже 500 повітряних, наземних та підземних ядерних вибухів.

У 2016 році в Алтайському краї жили 47 тисяч людей, які безпосередньо зазнали радіаційного впливу ядерних випробувань, оцінювало місцеве міністерство соцзахисту. Їм надали соцпідтримку.

65-річна Інна Попова (ім'я змінено, справжнє відомо редакції) отримала високу дозу опромінення і була б рада мати компенсацію за неї при пенсії 12 700 рублів, але не змогла довести справу до кінця.

"Спочатку мені було смішно, думала, гроші дуже маленькі, - каже вона. - Потім зрозуміла, що треба, адже пільга за квартиру. Дізнаюся, мені кажуть: "Доведіть, що це ви від полігону дозу опромінення отримали, а не зуби рентгеном перевіряли". Потім взагалі втратили мої документи".

Попова розповідає, що коли до Рубцовська евакуювали Харківський тракторний завод, разом із обладнанням переїхали українці, його працівники. Вулиці в селах під Рубцовськом називалися на честь тих місць, звідки були родом люди, що поселилися там: була Воронезька, була Харківська.

"Тато мій говорив суржиком. На Алтаї багато людей говорили раніше суржиком. І ось ці рулети з маком, українська кухня, ось ця українська м'якість, жвавість, доброта дружня така. Це все було раніше", - згадує Попова.

У 90-х Попова возила з Рубцовська до Китаю шоп-тури, пізніше дев'ять років працювала коректоркою у газеті "РТВ-3 представляє", яку випускала голова місцевої фракції "Єдиної Росії".

Попова впевнена, що вона - одна з небагатьох людей у ​​місті, хто не дивиться телевізор і хто не має кредитів. Алтайський край давно входить до п'ятірки найзакредитованіших російських регіонів.

У середньому на одного алтайця припадає борг банку 278,4 тисяч рублів. Ті, хто має кредити, витрачають на їх погашення близько 80% своїх доходів.

"Ви зайдете в квартиру, там нічого не буде, зате плазма на всю стіну висітиме, і люди дивляться телевізор цілодобово, - розповідає Попова. - Моя двоюрідна сестра в селі живе, кінці з кінцями зводить, вона інвалід з дитинства, ще й корова в господарстві. Я їй рукавиці купую теплі, але у неї є плазма. Вона за неї платить кредит. Її синові я на весілля тарілки носила, їх вдома не було. Приходжу - а там зате гігантська плазма висить, у кредит взяли".

"Як добре на світі без війни!"

У новинах, які жителі Рубцовська дивляться на куплених у кредит телевізорах, розповідають про необхідність бомбардувань України та про те, що жити росіянам гірше стає через агресію західних країн. Багато місцевих жителів цьому охоче вірять.

"Я подивився федеральні канали. Потім почитав одного блогера - Іван Охлобистін. І все збіглось. Там багато правди", - каже масажист Дмитро. Багато хто в його оточенні дотримується іншої думки через ціни і напівпорожні афіші в кіно, але сам він "підтримує спецоперацію, тому що нацики задовбали".

Рубцовськ, кажуть співрозмовники ВВС - місто системної опозиції, у ньому сильні ностальгічні настрої за СРСР, тому на останніх виборах до Держдуми по рубцовському округу перемогла комуністка Марія Прусакова.

Незалежних молодіжних організацій у місті немає, лише провладні. 18 березня Дитячо-юнацький центр Рубцовська виклав у YouTube музичне відео "Своих не бросаем".

Протягом десяти хвилин співаючих "Катюшу" пенсіонерів у військових костюмах змінюють першокласники, які роблять державний прапор із різнобарвного паперу.

Наступний кадр - люди з російським прапором у руках вишикувалися літерою Z. Дівчатка з літерою Z на білих сукнях. Дівчина малює букву Z у колі сонця. За кадром гурт Любе співає пісню: "Давай за жизнь, будь проклята война".

Цього року у Рубцовську святкування Дня Перемоги розтягнеться на тиждень. Програма розпочнеться 4 травня з молодіжного агітпробігу "Моя Весна, моя Перемога!"

У парку імені Кірова заплановано концерт "Як добре у світі без війни!". Усього заплановано 40 заходів.

Розповідаючи ВВС про життя міста, рятівник Андрій стоїть на Жовтневій вулиці, де, за його словами, кілька років тому вирубали яблуні, берези, клени та тополі, коли перекладали труби, а нових дерев не посадили.

Він зауважує, що у місті стало багато автомобілів з військовою символікою - літери Z наклеєні і на дорогі машини, і на "Жигулі".

"Зрозуміло, що засирання мізків відбувається зараз жорстке. Телевізор працює - і поки що він перемагає холодильник, - упевнений Андрій. - Люди до мозку кісток повірили в це, і навіть якщо їм сказати зараз правду, вони не змінять свою думку".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!