"Кошмарять, бо можуть". Як і чому Росія знову атакує Харків
- Олег Черниш
- BBC News Україна
Харків знову у вогні. Російські війська з середини червня майже в щоденному режимі бомбардують найбільше місто сходу України. Чому так відбувається і чи готує РФ нову атаку на харківському напрямку?
Харків - друге за кількістю населення українське місто. До повномасштабного вторгнення російських військ тут проживало майже 1,5 млн українців. Місто, що розташоване лише за 30 км від російського кордону, з перших днів агресії потрапило під нищівний удар російських військ.
Збройні сили України і підрозділи територіальної оборони наприкінці квітня змогли вибити росіян з околиць Харкова. Більше того, з травня контрнаступ українців зміг відкинути війська РФ на 20-40 км від міста.
На деяких ділянках ЗСУ навіть вийшли на кордон з Росією. Однак Росія почала докладати значних зусиль, щоб зупинити поступ українських сил, і на кількох ділянках їй це вдалося.
Під удари артилерії і ракетних систем все частіше почав потрапляти обласний центр і навколишні міста. Зазвичай мішені російських обстрілів - цивільні об'єкти й інфраструктура.
Терор населення
Наприкінці травня безпекова ситуація в Харкові настільки покращилась, що влада вирішила запустити метро. З початку війни воно працювало в режимі укриття для населення. Тисячі харків'ян переховувались там на час обстрілів. Місцева влада відновила його роботу 24 травня.
На той момент ЗСУ відтіснили росіян з північного напрямку на 20 км, звільнивши передмістя Дергачі, Циркуни та інші. Більш "глибокий" контрнаступ відбувся на північно-східному напрямку. Тут українські війська змогли дістатись міста Старий Салтів на березі Сіверського Донця і навіть переправитись на його інший берег. Основна мета дій в цьому напрямку - звільнити прикордонне містечко Вовчанськ, яке є комунікаційним хабом для російських військ.
Наближення ЗСУ до "чутливих" точок в тилу основного угруповання військ РФ, що ведуть наступ на Донбасі, змусило Кремль реагувати на потенційну небезпеку.
Російські війська масово пустили в хід артилерію, авіацію і ракетні системи, щоб зупинити просування українців до кордону, і на деяких ділянках їм це вдалося.
Крім того, РФ почала систематично обстрілювати і сам обласний центр. Зазвичай атака починається близько 12-ї ночі, але в деякі дні обстріли велися і вдень.
Лише за останній тиждень російські війська завдали ударів з реактивних систем залпового вогню по Київському, Холодногірському, Шевченківському, Салтівському, Немишлянському та Індустріальному районах Харкова. Постраждали промислові підприємства, депо метрополітену і трамваю та заклади освіти.
Значні руйнування від ракетних ударів були в харківських містечках Люботин, Золочів і Чугуїв, що неподалік від обласного центру.
Лише за добу 21 червня жертвами російських ударів стали десятки людей: 15 цивільних загинули, 16 - були поранені. З них безпосередньо в Харкові загинуло 5 містян. Через важку ситуацію в обласному центрі міський голова Ігор Терехов відмовився від поїздки в Іспанію на міжнародний форум, де мало бути розглянуте питання післявоєнного відновлення Харкова.
"Мені необхідно бути в місті для більш ефективної координації з військовими щодо оборони міста Харкова", - пояснив він.
Очільник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, своєю чергою, називає посилення обстрілів міста "тероризмом проти мирного населення".
Водночас він запевняє, що евакуйовувати Харків, в якому ще залишається приблизно 700 тисяч людей - половина населення, немає потреби і необхідності. Ситуація контрольована і захисні українські рубежі навколо міста Росія не прорвала.
"Наші Збройні сили тримають свої позиції на півночі, на північно-східному напрямку і на Ізюмському напрямку. Тому говорити, що для міста Харкова потрібна евакуація, підстав нема. Це абсолютно передчасно, абсолютно необґрунтовано", - заявив Синєгубов 23 червня.
При цьому він наголошує - перебувати на харківських вулицях громадянам небезпечно.
"Кошмарять, бо мають чим"
Військовий аналітик українського Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков впевнений, що зв'язку між вдалими контрнаступальними діями українців на Харківщині і посиленням обстрілів обласного центру немає.
На його думку, якби РФ хотіла провести власні бойові операції на цьому напрямку, то вражала б шляхи постачання ЗСУ, скупчення техніки і штаби, а не цивільні об'єкти.
"З точки зору проведення якоїсь операції, то їм не Харків треба "кошмарити". Їм треба було б працювати по напрямках підведення резервів, наприклад, або по скупченнях військ і техніки. Тоді б це можна було зрозуміти. А просто бити по цивільним цілям - це просто терор за допомогою вогню", - каже він ВВС News Україна.
Крім того, зазначає експерт, війська РФ показали, що достатньо загрузли біля Сєвєродонецька і Лисичанська та неспроможні одночасно вести широкомасштабні наступальні дії на інших напрямках, зокрема і біля Харкова.
Але наявність в РФ великої кількості далекобійних РСЗО, наприклад "Смерч", дозволяє тримати Харків під постійним вогнем. Вказана система б'є на приблизно 70 км.
"В росіян є можливість "кошмарити" Харків, то вони і починають його "кошмарити". В них є засоби дальнього вогневого ураження в достатній кількості, тому вони починають здійснювати звичайний терор з допомогою вогню. Це те ж саме відбувається з Миколаєвом", - зазначив Бєлєсков.
Протистояти цьому доволі складно. Навіть відтиснувши росіян до кордону, ЗСУ не зможуть повністю нівелювати загрозу ракетних і артилерійських ударів по обласному центру.
За словами Бєлєскова, РФ і зараз здебільшого на харківському напрямку веде вогонь не з лінії бойового зіткнення, а з власної території.
"Це має бути ефективна контрбатарейна боротьба. Тобто потрібні засоби дальнього вогневого ураження, з якими у України відверто є проблема", - каже аналітик.
Харківська влада закликає цивільних в таких умовах не нехтувати власною безпекою. На відхід ворога з території області очікувати не варто, зазначає Олег Синєгубов.
"Росіяни уже програли битву за Харків і зараз, тероризуючи мирне населення, вони готуються до реваншу. Але у них немає жодних шансів захопити наше місто", - вважає він.
Тим часом в прифронтовий Харків невпинно повертається життя. І стримати його не можуть жодні російські ракети.
Цю специфічну місцеву атмосферу описує харківський письменник Сергій Жадан.
"Вдень (20 червня, - Ред.) у місті були прильоти. Паралельно з цим мами гуляють центральними вулицями з дітьми. Дві реальності якимось чином уживаються - прозоре велике небо й дими з боку Салтівки. Зелень ламає асфальт. Пил осідає на вікна. Над містом майорять наші прапори".