"Свідоме вбивство Росією цивільних". Amnesty проаналізувала удар по драмтеатру Маріуполя

Атаку на Драматичний театр у Маріуполі 16 березня близько 10 ранку скоїли російські військові, і цей напад на цивільний об'єкт, що призвів до загибелі мирних людей, є воєнним злочином. Такого висновку дійшла Amnesty International у новому розслідуванні.

У розслідуванні під назвою "Діти: напад на Донецький обласний академічний драматичний театр у Маріуполі" йдеться, що найбільш імовірно росіяни скинули з літака-винищувача дві 500-кілограмові бомби, що здетонували одночасно.

Організація вважає, що російські військові, вочевидь, цілеспрямовано поцілили у театр, знаючи, що там ховалися сотні мирних жителів.

У період із 16 березня по 21 червня Amnesty International зібрала свідчення 53 уцілілих та очевидців, 28 із яких перебували в театрі чи поблизу нього безпосередньо в момент атаки.

Дослідники також проаналізували супутникові знімки та дані радарів, зроблені безпосередньо перед атакою та одразу після неї; верифікували фото- та відеоматеріали з архівів свідків та соціальних мереж, дослідили два комплекти архітектурних планів театру.

"Після кількох місяців ґрунтовного розслідування, аналізу супутникових знімків та опитування десятків очевидців ми дійшли висновку, що ця атака є беззаперечним воєнним злочином, і скоїли його російські військові", - заявила генеральна секретарка Amnesty International Аньєс Калламар.

Вона додала, що цей напад має розслідувати як воєнний злочин Міжнародний кримінальний суд та інші органи, які мають відповідні повноваження, а усіх винних мають притягнути до відповідальності за дії, що призвели до смертей та руйнувань.

Менша кількість жертв

Точну кількість жертв нападу встановити досі не вдалося, але, на думку Amnesty International, вона є набагато меншою, ніж повідомляли раніше.

Одразу після нападу в Маріупольській міськраді заявили, що загинули близько 300 осіб. Associated Press у своєму розслідуванні зазначали, що загинути могли близько 600 людей.

Докази, зібрані Amnesty International, вказують, що велика кількість мешканців покинула театр незадовго до нападу, зокрема 14 і 15 березня, коли запрацювали "зелені коридори".

А більшість із тих, хто лишилися в театрі, мали можливість перебувати у більш безпечних зонах будівлі, зокрема в передній частині театру та підвалі, які були захищені від прямої дії вибуху.

Водночас менша частина людей, які перебували на польовій кухні на вулиці та безпосередньо на сцені й у перших глядацьких рядах, швидше за все, отримали серйозні поранення та загинули.

Amnesty зібрала докази щодо мінімум 12 смертей, хоча чимало тіл і досі залишаються не ідентифікованими.

Дві 500-кілограмові бомби

За допомогою математичної моделі вибуху в театрі, створеної на прохання Amnesty експертом-фізиком, в організації дійшли висновку, що використані бомби мали містити 400-800 кг вибухової речовини.

Відповідно до наявних авіабомб в арсеналі армії Росії, кажуть в Amnesty, російські військові завдали удару двома 500-кілограмовими бомбами однієї моделі, загальна маса вибухової речовини у яких становить 440-600 кг.

Найбільш імовірно їх скинули з одного із таких літаків-винищувачів - Су-25, Су-30 або Су-34, що базувалися на прилеглих російських аеродромах і часто пролітали над півднем України.

Amnesty International розглянула кілька альтернативних теорій про те, хто міг скоїти цей напад.

Дослідники спростували заяви російської влади щодо причетності українських військових, і дійшли висновку, що найбільш реалістичною є версія, згідно з якою це був цілеспрямований авіаудар російських пілотів по цивільному об'єкту.

"Я не міг повірити власним очам"

В оточеному Маріуполі саме Драматичний театр став прихистком для людей, які шукали укриття від російських обстрілів. Будівля театру із яскраво-червоним дахом була відокремлена від інших об'єктів 100-метровою зеленою зоною і була найбільш упізнаваною культурною пам'яткою Маріуполя.

Місцеві жителі також написали гігантські літери "Дети" російською мовою на передньому дворі по обидва боки театру, які були добре помітні російським пілотам, а також зафіксовані на супутникових знімках.

Попри це, російські бомби влучили у театр близько десятої ранку 16 березня. Унаслідок потужного вибуху зруйновано дах театру та величезні частини двох основних стін. Під час нападу в театрі та навколо нього перебували сотні цивільних.

"Усе це сталося на наших очах. Ми були за 200-300 метрів, [коли] стався вибух… Я чув літак та звук бомб, які падали. Потім ми побачили, як здійнявся дах [театру]", - розповів Amnesty International 50-річний архітектор Ігор Мороз, який перебував поблизу театру під час атаки.

"Я йшов вулицею, що вела до драматичного театру… Я чув шум літака… але на той момент я особливо не звертав уваги, бо [літаки] постійно літали… Я бачив, як вибухнув дах будівлі… потім я побачив багато диму та уламків… Я не міг повірити своїм очам, бо театр був святим місцем. Там було два великі написи "Дети", - згадує інший свідок події, 51-річний підприємець Григорій Головньов.

"Ми чули літаки… Я бачив дві бомби, випущені з одного літака у напрямку театру", - додає 48-річний водій Віталій Контаров.

Євген Гребенецький знайшов у концертному залі тіло свого батька Михайла.

"Було багато поранених… Поліція намагалася витягнути людей з-під завалів… Спочатку я побачив його [батька] руку... Ви знаєте руки своїх близьких. Його обличчя було залите кров'ю. Його тіло було в цеглі… Я не хотів, щоб мама бачила", - розповів Євген.

Багато інших опитаних розповіли Amnesty International, що бачили закривавлені тіла та відірвані частини тіл, зокрема ноги та руки, у руїнах знищеної будівлі після атаки.

Цілеспрямоване вбивство мирних жителів

Міжнародне гуманітарне право каже, що сторони у збройному конфлікті повинні завжди чітко розрізняти цивільних осіб і об'єкти та військовослужбовців і військові об'єкти.

Військові об'єкти можна атакувати, тоді як завдання ударів по цивільних є незаконним. Перед будь-яким нападом військовослужбовці повинні переконатися, що їхньою ціллю не є цивільні особи та цивільні об'єкти.

Жоден із 28 уцілілих унаслідок атаки, з якими спілкувалася Amnesty International, ані інші свідки поблизу театру в день нападу, не надали жодної інформації, яка б вказувала на те, що українські військові використовували театр як базу для військових операцій або місце для зберігання зброї.

Характер нападу на театр - місце удару всередині будівлі, імовірна зброя, а також відсутність поблизу будь-якого потенційно законного військового об'єкта переконливо свідчить про те, що ціллю був саме театр.

Тож найбільш ймовірно, що удар по театру був умисним, а тому це вважається воєнним злочином, кажуть у Amnesty.

"У повітрі та на землі російські сили здійснювали цілеспрямовані вбивства мирних жителів в Україні, які ми ретельно задокументували", - сказала Аньєс Калламар.

"Необхідно негайно провести ґрунтовне розслідування, щоб притягнути винних до відповідальності за загибель та поранення цивільних осіб, а також масштабні руйнування цивільної інфраструктури", - додала вона.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!